Хто насправді володіє «Чернівціобленерго» і до чиїх кишень течуть гроші чернівчан і субсидії з державного бюджету? Це питання активно обговорювалося у ЗМІ та серед місцевих активістів у зв’язку з можливою зміною складу власників компанії. І ось сталося: за офіційним повідомленням Антимонопольного комітету, «Чернівціобленерго» належатиме не російському політику Олександру Бабакову, а нікому не відомим громадянам Євросоюзу. Звідки в Чернівцях взялися четверо нових бенефіціарів та чиї інтереси вони представляють, досліджували наші журналісти.
Хто є хто і хто є ху
Кінцевими бенефіціарами «Чернівціобленерго» стали громадяни Німеччини Олег Сізерман і Марина Ярославська, а також громадяни Латвії Віліс Дамбінс, Валтс Вігантс і Артурс Альбергс. Ці люди стали бенефіціарами нідерландської компанії «VS Energy International NV», яка є 100-відсотковим власником ВАТ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна». Офіційно ця кампанія здійснює консультаційні послуги та утворює групу кампаній «VS Energy». Останній, за версією Антимонопольного комітету України, належать обленерго Житомирське, Кропивницьке, Рівненське, Херсонське, Київське, Одеське, Чернівецьке та Севастопольське. Крім того, до переліку компаній «VS Energy», які чомусь «не помітив» АМКУ, входять також Перший інвестиційний банк, значна частка «Дніпроспецсталі» та невеличкий аграрний холдинг «УІФК-агро», який ніяк не можуть перепродати. Власниками «непомічених» кампаній є все той же Віліс Дамбінс, а також громадянка Словенії Наталія Селіванова, громадяни Німеччини Аксель Карл Фрідріх Діекман та Геннадій Соколов і ще один латвієць Дідзіс Берзінс.
Тільки в Чернівецькій області «VS Energy» належить щонайменше 14 млн грн. Саме таку суму становить статутний фонд «Чернівціобленерго».
Загальна виручка енергетичного бізнесу групи від 2014 року перевищила 13 млрд грн, що становить близько третини ринку передачі електроенергії локальними мережами в країні. Оборот VS Energy 2015 року український Forbes оцінював у 6,1 млрд грн ($235 млн).
Мажоритарним власником Першого інвестиційного банку є президент футбольного клубу ЦСКА (Росія), громадянин Російської федерації, екс-харків’янин Євгеній Гінер. І ось тут починається найцікавіше. У Росії «VS Energy» офіційно зареєстрована не на згаданих нами громадян Євросоюзу, а саме на Євгенія Вінера та іншого російського олігарха Михайла Воєводіна. З ними ж пов’язують і третього російського мільйонера, представника «Єдиної Росії» Олександра Бабакова, включеного до переліку санкцій Євросоюзу через дії Росії в Криму.
Шлях до успіху російських мафіозі: з бандитів у мільярдери
Аби краще зрозуміти, хто такий 56-річний Євгеній Гінер, познайомимо читачів з його «скромною» біографією. За його власними словами, зростав майбутній олігарх без батька і матері, його виховала вулиця. Навчався в Харківському інституті інженерів комунального будівництва, але не закінчив його. Українські ЗМІ повідомляли, що в 1986 р. Фрунзенське РВВС УВС Харківської області пред’явило Євгену Гінеру звинувачення за ст. 86-1 КК УРСР (розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах), за яким він відбувся умовним терміном. У 1990 р. той же Фрунзенський РВВС порушив нову кримінальну справу за тією ж статтею КК, через що «бізнесмен» і перебрався до Москви. Від 2004 до 2006-го обіймав посаду президента Російської футбольної Прем’єр-Ліги. А від 5 квітня 2013 року обіймає посаду голови фінансового комітету РФС.
У середині «крутих» 90-х Гінера називали одним зі співвласників найбільшого в Росії речового ринку «Лужники» – разом з тими ж Воєводіним (відомим також під прізвиськом Міша Лужнецький), і Бабаковим.
В Україні до Революції гідності Гінер і його партнери контролювали кримські готелі «Славутич» і «Русь», а також мережу готелів «Прем’єр-палас», флагманом якої є знаменита «Ореанда» в Ялті. Зрозуміло, що після анексії Криму РФ власників готелі не міняли.
ВІд лютого 2001-го Гінер стає президентом ПФК ЦСКА (Москва), до цього часу склад акціонерів був таким: власником 49% акцій була британська «Bluecastle Enterprises Limited», 25% — російська «АВО-капітал», підконтрольна «Bluecastle», 25% — Міноборони. Суму угоди ЗМІ називали в межах $30-$80 млн. До 2013 року єдиним власником клубу стала «Bluecastle», яку контролював Гінер (при цьому половиною компанії володіє консорціум фізичних осіб, імена яких не розкриваються), також володіє 60,1% ВАТ «Навчально-спортивно-оздоровчий комплекс «Жовтень» і тренувальна база «Ватутінки».
Євген Гінер разом з партнерами побудував ТРЦ «Нові Лужники» («Лужайка») площею 250 000 кв. м на півдні Москви, за МКАД. Будівництво фінансувалося кредитом Альфа-банку в $104 млн. 15 червня 2015 року Міщанський суд Москви ухвалив стягнути з нього зазначену суму, яку структури підприємця не виплатили вчасно банку.
Після закриття речового ринку в Лужниках 2011-го структурам Гінера на Ленінградському проспекті від товариства ЦСКА дістався готель «Аерополіс» площею 10 тис. кв. м, а також невеликий ТЦ «Палладіум» на 8 тис. кв. м. Вартість цих об’єктів, за оцінкою аналітика IFC Markets Дмитра Лукашева, становила близько $120 млн.
Гінер очолює раду директорів «ТОК групп» (яку пов’язували з «МРСК Північного Кавказу» Каїтова), він є одним з директорів у раді «Техпромінвесту» (структури «Ростеху», яка буде будувати енергостанції в Криму). Навесні 2016 року очолив робочу групу зі створення СП «Ростеху» і «Росмереж» – «Центр технічного замовника», що займається підбором підрядників і постачальників для інвестпроектів «Росмереж» на конкурсах.
Минулого літа було закінчене будівництво футбольного стадіону ЦСКА, яке тривало 10 років, при цьому велику частину цього часу зайняла судова тяганина з Міноборони РФ за визначення власника території (яку, зрештою виграв Гінер). Разом з ареною на 30 тис. глядачів були збудовані також комерційні приміщення, що займають понад третину від загальної площі стадіону у 171 тис. кв.м. Поруч зі стадіоном розташуються три офісні будівлі, в тому числі 38-поверхова вежа у формі Кубка UEFA, а також готель на 48 номерів. Бюджет будівництва оцінювався Гінером не менш ніж у $400 млн.
Зрозуміло, що факти, викладені нами, не є секретом для державних структур, які займаються економічною безпекою України. Постає логічне питання: а навіщо блокувати товарообіг, чи «виганяти» «Сбербанк Росії», якщо водночас українські підприємства продаються російським олігархам?
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
