16-річний кримчанин, призер і учасник різноманітних конкурсів і фестивалів (від загальноукраїнського «Україна має талант» до васильківського, поблизу столиці, «Таланти твої, Васильків» та столичного «Війна не забере твої мрії» під патронатом народних депутатів) Владислав Іванов разом з мамою оселився в с. Димка на Глибоччині.
Після анексії малої батьківщини мама і син – вимушені переселенці – перебралися «на материк». Збори були поспішними – Влад навіть школу не встиг закінчити. Але своїх підопічних – чи то пак, партнерів по сцені! – не покинув. По-перше, це вже друзі і члени сім’ї, а по-друге – злагоджена трупа, яка приносить заробіток. Так-так, Влад у свої 16 заробляє. І це почалося не вчора – він працює з дитинства. Спочатку це було звичайне фотографування охочих на набережній в Судаку з красивими голубами. А згодом, коли хлопчик навчився їх приручати – став не лише дресирувальником, актором, а й сценаристом і винахідником прилаштувань для концертних номерів. На сцену з голубами вперше вийшов у 10 років – у Судаку в місцевому Будинку культури. Зараз згадує той виступ з поблажливою усмішкою: оскільки глядачі не знали, яким має бути номер, то сприйняли все «на ура». А Влад знає, що тоді вдалося реалізувати хіба що половину задуму, бо ж голуби розлетілися…
Контрабандно-патріотичні пернаті
Дресирувальником Влад вирішив стати десь років у сім. Точніше, не «вирішив», а зрозумів, що він ним буде – випадково, бавлячись у м’яча.
М’яч закотився в голуб’ятник неподалік, а через якийсь час хлопчик побачив, що голуб стрибнув на м’яч і побіг на ньому. Зачарована дитина схопила той м’яч разом з голубом і вигукнула: «Мамо, я буду дресирувати голубів!» І почалося… Приручення, фото на узбережжі, розведення пернатих красенів у власному голуб’ятнику, вивчення виступів інших дресирувальників в інтернеті, а далі – видумування власних номерів, написання сценаріїв, виступи перед публікою, запрошення до участі в дитячих святах, на весіллях, і навіть участь в телеконкурсі «Україна має талант». Творчо опрацьовував ідеї з інтернету, вчив птахів того, до чого в них лежала їхня пташина душа… Багатьох пернатих акторів «звільняв» – бо в них ні до чого не лежала душа J.
А потім все закінчилося за два дні – коли Крим анексували, Влад з мамою звідти поїхали. Взяти з собою всіх не могли, але п’ятьох голубів і двох песиків вивозили «контрабандою». Помістили в корзинки, заклали в своєму купе іншими валізами і сумками – ховали, щоб не відібрали… І на кордоні голуби наче відчули, що не варто звично галасливо реагувати на чужих людей. Поки тривала перевірка – мовчали, як риби. Аж коли в купе зайшли українські прикордонники – затуркотіли, загаласували… Влад з мамою тоді сміялися, що їхні голуби – патріоти і своїх вояків відчувають. Патріотично повелася і їхня собака Лайма, китайська хохлата, яка сховалася під ковдру і мовчала аж доки голуби не подали сигнал, що можна подавати голос.
Два роки мама з сином прожили під Києвом у Василькові – від травня 2014-го. Там мама Лариса чим могла допомагала синові – сама шила костюми, брала участь у його виступах, допомагала з реквізитом… А у «вільний від концертів» час підпрацьовувала перукаркою, заробляючи на життя. Влад же ж – дресирував своїх підопічних, писав сценарії до номерів, складав вірші – про Крим, про Україну, про війну, про бійців, про любов… Брав участь у місцевих конкурсах, дійшов до фіналу «Пісень і танців моря», завершальний етап якого проводився на Херсонщині, у фестивалі творчої молоді у Василькові. Знімався в епізодичній ролі у фільмі «Останній яничар» режисера Олександра Мохова.
Зрештою за тривалими порадами давніх друзів таки перебралися на Буковину. Їм дісталася стара, давно закинута господарями хата – без меблів, без електрики, зі зруйнованою пічкою. Допоміг голова Димківської сільради – посприяв, аби підключили світло. Місцеві жителі принесли трохи продуктів, закруток. Ось, власне, і все. А далі Влад з мамою планують працювати.
Міф про голубину вірність і його спростування
Родина віддає перевагу голубам породи «павичів», які гарно виглядають на сцені і найкраще піддаються дресурі. Кожен голуб, каже Влад, має свій характер.
Хлопець спростовує поширене враження про те, що голуби – бруднулі. «У нас ніколи не було з ними проблем через хвороби. І вони дуже чистоплотні, люблять, аби їм щодня міняли воду». І ще Влад і його мама сміються з міфів про «голубину вірність»: «Може, якісь птахи її й дотримуються, але далеко не всі. Наприклад, наш артист Малиш – Казанова в прямому сенсі: має свою голубку, і всіх інших навколо теж J». Окрім Малиша в них зараз залишилися ще Кнопа і Нік. Знають свої імена, відгукуються, кивають голівками і туркотять.
У Криму Влад розводив голубів, а тут не вдається – не довисиджують яйця, або просто покидають їх. Дресирувальники вважають, що це наслідок переїздів і стресів – у тварин це буває не слабкіше, ніж у людей. Адже у їхньому житті теж чимало змінилося. Наприклад, зараз голубів не випускають на волю політати – буковинські яструби і соколи тільки цього й чекають.
А собака Лайма, після переїзду дуже тужила за домом, плакала справжніми сльозами, півроку не могла вийти з депресії – адже прожила в Криму сім років свого попереднього життя. З такого стану Лайму виводили за допомоги ветлікарів, які підтвердили, що це – наслідки пережитого стресу і порадили їй якнайшвидше стати мамою. Адже народження цуценят занурить її в зовсім інші клопоти, що допоможе їй відродитися. Так і сталося – після зустрічі Лайми з киянином Бондом. З шести цуценят п’ятьох Лариса з Владом продали, а одного, який уже в місяць продемонстрував неабиякі здібності, залишили собі. Тож в піврічному віці він уже виступав на публіці, а господарі досі називають його «першоквітневим жартом» – адже саме в День сміху він народився.
Імена собакам родина дає зазвичай через якісь особливості поведінки тварини. Наприклад, Лайма отримала прізвисько через те, що вона – співає. А її син, народжений уже у Василькові Тайсон названий так за те, що любить покусувати господарів за вуха. Як знаменитий боксер, який колись відкусив вухо супернику… Владовий Тайсон – інтелектуал, він вміє рахувати і розв’язувати приклади, чим дуже забавляє публіку. Загалом з собаками у Влада виходить не гірше, ніж з голубами. Лариса розповідає, що він за півгодини будь-яку приведену з вулиці дворнягу може навчити танцювати і стрибати через обруч.
Від картинки на сцені до реалій
На сцені Влад – усміхнений красунчик, оточений прекрасними птахами, а біля його ніг бігають слухняні собачки. Він сотні разів виступав перед публікою різного рівня вимогливості – і завжди зривав аплодисменти.
Він сам пише сценарії за мотивами прекрасних легенд, сам вигадує казкові сюжети для номерів, сам вигадав спеціальну вертушку для голубів, це його особиста фішка. Він мріє написати такий сценарій, за яким знімуть фільм, який потрапить на Каннський кінофестиваль…
За цим усім блиском – переїзди, стреси, невлаштований побут. Дім, в якому неможливо буде перезимувати – без ремонту і без пічки. Вимушене спання на підлозі – меблів нема. Приготування їжі на вулиці на відкритому вогні – адже житло не підключене до газопостачання, і в ньому немає ні газової плити, ні балона. Труднощі з оформленням документів.
Родина готова працювати. Лариса, окрім допомоги синові, володіє професіями перукаря і продавця. Влад, окрім дресури, мусить ще рік вчитися. Але нагадує, що в нього слухняні тварини і професійно відпрацьовані номери. І вже – щире захоплення красою краю, куди занесла його доля. Навіть за рідним Кримом не нудьгує, навіть за морем! Бо ж насправді в морі й не любив купатися – через медуз J.
Усі мрії, усе подальше життя бачить в дресурі, написанні сценаріїв, віршів, у виступах. Коли питають про інші захоплення – наприклад, чи не займається музикою, танцями – відповідає: «Я сам не танцюю. У мене танцюють». Це він про песиків і голубів. І вважає, що будь-кого з них можна навчити танцювати.
Відповідь тим, хто не знає, «какая разніца, прі какой власті жить»
Чому ж, власне, родина змушена була переїхати з Криму? Адже є чимало тих, хто вважає, що немає різниці, в якій країні чи при якій владі жити. Учасниця Євромайдану, активістка з чіткою проукраїнською позицією Лариса Михайлюк – мама Влада – має що таким заперечити. Вона сама росіянка і колишня громадянка Росії. Відмовилася від російського громадянства на користь українського. «Я знаю, що таке Росія, що таке російська глибинка і що таке Путін, – каже Лариса. – Відкрито про це говорила. Всі родичі в Росії від мене відмовилися.
Ви, можливо, цього не усвідомлюєте, але в Україні краще, ніж в Росії. За мої переконання хтось написав донос в ФСБ, мене викликали. Думала, що додому не відпустять. Принижували так, що я ніколи в житті нічого подібного не чула. На щастя, не били. Через два дні ми виїхали. А ще через два тижні мені зателефонували і сказали, що я екстремістка за російськими законами, і мені бажано появитися і дати пояснення. Звісно, я нікуди вже не поїхала.
Отримала українське громадянство я за 3 дні, бо тут жила моя мама. Але два роки я не могла позбутися російського громадянства – мене Росія не відпускала. Стільки грошей і часу і нервів це все забрало… на російське громадянство в мене тепер алергія».
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
Телефон для замовлення виступів юного дресирувальника з голубами: 099 160 90 13, Лариса.
Замовивши виступ, ви не лише зануритеся в чари красивої казки, яку виконають пернаті артисти і їхній десирувальник Влад, а й допоможете родині переселенців на зароблені гроші привести до ладу будинок, купити меблі, продукти, теплі речі на зиму – тобто облаштувати своє життя.
Владислав Іванов. Список перемог
1) Ярмарок талантів (2014) – лауреат 1 ступеня в номінації «Оригінальний жанр», лауреат 1 ступеня в номінації «Поетичний жанр»), Подяка за творчий успіх і призове місце від Міністра культури Євгена Нищука.
2) «Звёздная волна» (2014) – лауреат 1 ст. в номінації «Розмовний жанр», Подяка від заступника Міністра освіти і науки П.Б. Полянського.
3) Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Покажи талант світу» (2015) – переможець, Подяка від автора і керівника фестивалю Г.Г.Борзенка.
4) «Танці і пісні моря» (2015) – лауреат 1 ст. в номінаціях «Оригінальний і Поетичний жанр», участник Гала-концерту на узбережжі Чорного моря в м. Херсон (серпень 2015).
5) ХХIII фестиваль «Таланти твої, Васильків» (травень 2015) – лауреат 1 ст., Подяка від мера м. Васильків С.О.Сабоєва.
6) Талант-шоу «Війна не забере твою мрію» (лютий 2016) – учасник і дипломант.
7) Член асоціації творчих людей України «Time of Changes» з лютого 2016 року.
