Костянтин Томащук був непересічною особистістю: блискучий оратор, видатний науковець і водночас дуже демократичний у спілкуванні: пив чай зі студентами і виставляв їм пиво, якщо …спізнювався
Сенсація!!!!
«СЕНСАЦІЯ! Студенти Чернівецького університету розкопали в центральному міському парку захований комуністами фундамент знищеного ними пам’ятника першому ректору університету Костянтину Томащуку! 70 років на цьому місці був просто штучний пагорб із валунами пісковика, тут пили пиво, цілувалися, усамітнювалися. Віриться, що восени тут буде відновлений пам’ятник великому чернівчанину! Бо чого вартує наше місто без університету?!» – повідомив Почесний Консул Австрії у Чернівцях Сергій ОСАЧУК у соціальній мережі «Facebook».
Пам’ятник першому ректору Костянтину Томащуку встановили 17 жовтня 1897 року в міському саду (нині – парк Т.Шевченка) у вигляді бронзового погруддя роботи віденського скульптора Антона Бренека. Спочатку, щоправда, передбачалося, що він буде перед університетом, відкритим завдяки його старанням, але згодом рішення змінили.
У радянські часи, як пише Михайло Никифорак у дослідженні «Костянтин Томащук – перший ректор Чернівецького університету: юрист, політик, педагог», пам’ятник був знесений. Бюст зник без сліду…
Корінний буковинець-чернівчанин
Костянтин Томащук – корінний буковинець-чернівчанин. Народився 13 березня 1840 р. в українсько-румунській сім’ї. Батько – Парфеній (Партеній) Томащук – український священик, службовець православної єпископської консисторії. Мати – Касандра Шессан – румунка. Крім Костянтина, в сім’ї було ще четверо синів: Ермократ, Феоктист, Георгій і Теофіл.
Костянтин навчався у Чернівецькій гімназії (нині школа №1 ім. Емінеску). Згодом вивчав право, філософію та історію на юридичному факультеті Львівського університету, служив у Львівській фінансовій прокуратурі та водночас працював над дисертацією на звання доктора права…
У Львові одружився із Жозефіною Рапф, донькою бургомістра м. Сянока (Західна Галичина).
1870 року К. Томащук повертається до Чернівців і у 30-річному віці посідає пост радника крайового суду. А з наступного року починається його майже 20-річна політична кар’єра: він став депутатом Державної ради Австрії (рейхсрату) .
У Державній раді К. Томащук не долучився до жодної з національних груп, ні до румунських центристів, ні до румунських федералістів, хоча вважав себе румуном. Він послідовно виступав як вірнопідданий буковиноавстрієць, прихильник усього австрійського в культурі та науці.
1871 р. К. Томащук став і депутатом Буковинського сейму, де представляв Буковинський православний фонд. А наступного, 1872-го, його обрали до Чернівецької міської ради. Отже, фактично до кінця життя він був депутатом Державної ради, крайового сейму і Чернівецької міської ради. І на всіх рівнях відзначався активністю, порядністю, красномовністю.
«Посилати буковинську молодь на навчання до Відня – надто далеко і дорого»
У березні 1872 р. депутат від Буковини К. Томащук порушив питання про відкриття університету в Чернівцях на засіданні австрійської Державної ради. Його аргументація базувалася на тому, що Чернівецький університет повинен стати форпостом німецької культури на сході австрійської імперії, центром підготовки кваліфікованих кадрів службовців. За півроку на засіданні Буковинського сейму він знову енергійно висунув пропозицію про заснування університету в Чернівцях. Він наголошував, що галицькі університети – польські, що посилати буковинську молодь на навчання до Відня (на відстань до 1250 км) – надто далеко і дорого. Сейм підтримав К. Томащука і прийняв ухвалу просити «високий уряд» якнайшвидше заснувати університет у Чернівцях. Ситуація була непроста, хоча б тому, що головним конкурентом Чернівців на відкриття університету виступав Зальцбург. Чехи хотіли відкрити чеський університет в Празі та університети в Сілезії і Моравії, італійці – італійський у Трієсті або Зарі… Тривалі парламентські та урядові дебати завершилися нарешті тим, що міністерство віросповідань та освіти прийняло у травні 1874 р. рішення про відкриття Чернівецького університету. 7 грудня 1874 р. цісар Франц-Йосиф схвалив його створення.
Ректором на 1875-1876 навчальний рік обрали 35-річного ініціатора створення університету. Він очолив підготовчу роботу до відкриття університету, виступив на ньому з блискучою промовою, закликавши багатонаціональне студентство до старанного навчання, опанування основ європейської науки. Як перший ректор, він зробив помітний внесок у формування професорсько-викладацького складу, студентського колективу.
У якості штрафу за спізнення усім студентам Томащук виставив по гальбі пива
Незважаючи на високу посаду, ректор відзначався демократичністю у спілкуванні з викладачами та студентами. Так, коли у березні 1876 р. Чернівецька міська рада присвоїла йому звання почесного громадянина міста, делегація студентів прийшла до нього додому, щоби привітати. Подякувавши, він запросив студентів до столу на чай з тістечками, ведучи з ними невимушену розмову. Або ще такий випадок. Одне студентське товариство обрало професора К. Томащука своїм почесним членом і запросила його на засідання, де обов’язковими були співи і споживання великої кількості пива. З певних причин він запізнився. Після взаємних привітань голова товариства грюкнув шпагою по столу, закликав всіх до тиші й оголосив, що за порушення регламенту на його магніфіценцію (таким тоді було офіційне звертання до ректора) накладається штраф: він повинен виконати пісню, бажано арію з опери. К. Томащук вибачився і попросив надати йому як почесному членові товариства право самому визначити інший штраф, бо від природи не має ні голосу, ні слуху. «Панове студенти, мабуть, погодяться, – сказав він, – якщо у вигляді штрафу всім буде виставлено по гальбі пива». Кілька десятків голосів радісно висловили повну згоду вигуками: «Віват! Віват! Віват!»
Через депутатську зайнятість К.Томащук більше не обирався ректором. Але до кінця життя як ординарний професор продовжував читати курси лекцій з австрійського цивільного процесу, торгового і вексельного права, філософії права, безоплатно вів семінар з цивільного процесу.
1889 року К. Томащук захворів на рак. Лікарська допомога виявилася запізнілою. 19 грудня 1889 р. він помер. Поховали його на Центральному кладовищі у Відні в присутності членів уряду, депутатів Державної ради. На гробниці викарбувані слова: «Великому промовцю й патріоту», а також дати найважливіших промов К.Томащука в парламенті.
Справжня, але безмежна скромність
Після смерті К. Томащука з’ясувалося, що він помер як досить незаможний чоловік, то ж друзі по партії намагалися організувати допомогу його сину Стефану для продовження навчання в університеті. Однак той невдовзі теж захворів і помер через три місяці після батька, не доживши й до 17 років. Вдова К.Томащука Жозефіна пережила чоловіка на чверть століття і померла у Чернівцях 7 травня 1914 р.
Юлія БОДНАРЮК, «Версії»
За матеріалами статті М.В.Никифорака «Костянтин Томащук – перший ректор Чернівецького університету: юрист, політик, педагог» («Науковий вісник Чернівецького університету», випуск 273, 2005 р.)
