А поцілунок визначає сумісність
«Метелики в животі», крила за спиною – із чим лише не порівнюють це почуття. Хоча насправді кохання – це звичайнісінький біохімічний процес, за який відповідає цілий комплекс гормонів. Саме від надлишку або нестачі того чи іншого гормону залежить сила нашого кохання чи, навпаки, розчарування.
– Кохання починається від закоханості. Це як знак для організму, що на горизонті «довгоочікуваний об’єкт». За своєю природою закоханість – несподіване, некероване, потужне, однак нетривале почуття, – розповідає Ольга ЮРЦЕНЮК, кандидат медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології БДМУ. – Пришвидшується серцебиття, пітніють долоні, по тілу пробігають «мурахи», зникає апетит, здається не ходиш, а літаєш – усі ці відчуття характерні для закоханості. А спричинює їх надлишок адреналіну. Загалом викиди адреналіну спричиняють сильні стреси. Тож виходить, що закоханість – потужний стрес для організму.
– Часто закохані порівнюють свої почуття із наркотичним сп’янінням, мовляв, тягне як до наркотику…
– На виникнення цього почуття впливають кілька органічних сполук, які утворюються в нашому організмі природним шляхом. Так, мозок закоханої людини продукує у великих дозах фенілетиламін. А це – натуральний відповідник амфетаміну. Він впливає на наш стан так само, як наркотик.
– Як же ми обираємо собі партнерів? Адже іноді закохуються у цілком «випадкових» людей…
– Люди частіше закохуються в тих, із ким вони мають багато спільного і в соціальному походженні, і в освіті, цінностях, інтересах та поглядах. Проте, інколи люди закохуються у досить несхожих, навіть протилежних собі. Згідно з теорією комплементарних потреб, вибір партнера часто ґрунтується на принципі «протилежності притягуються». При виборі партнера кожен шукає того, від кого чекає максимум задоволення власних потреб. Важливу роль у підтримці стійких стосунків відіграє гормон окситоцин, його інколи називають «гормоном вірності».
– Поцілунок – це теж хімія?
– Свого роду – так. Під час поцілунку чоловік і жінка проводять миттєвий хімічний аналіз слини один одного і вирішують, наскільки вони генетично сумісні. Крім того, жіночий мозок в цей час миттєво сканує стан імунної системи чоловіка.
– Ольго Сидорівно, якщо закоханість – це наркотик, то має бути і пігулка від цієї залежності…
– На відміну від більшості наркозалежних, від закоханості людина здатна самовиліковуватися. Гормони фенілетиламін та допамін виділяються, коли почуття тільки зароджуються, і термін їхньої активності – 2-3 роки. Натомість вивільнюються інші речовини седативної дії, які називаються ендорфінами. Заспокійливий вплив ендорфінів дає людині можливість розслабитися і почуватися комфортно і впевнено. На зміну романтичному стану приходить спокій. Якщо прив’язаність до людини була нічим іншим, як «чистою хімією», закоханість минає. Коли ж за цей час люди спромоглися знайти багато спільного, побудувати стосунки, вони залишаються разом.
– Які ще процеси відбуваються в організмах закоханих людей?
– Вони майже цілком перебудовуються. Скажімо, більшість закоханих худне. Причому всі, а не тільки ті, хто страждають від нерозділеного кохання. Ніщо так не сприяє оздоровленню організму, як оптимізм, щастя. Мозок посилає усім системам «правильні» сигнали, і вони починають працювати, як годинник.
– Виходить, кохати – не лише приємно, але й корисно?
– Так. Тож втрачайте голову від кохання, насолоджуйтеся цим почуттям і даруйте одне одному щастя та здоров’я.
