Співочі Шипинці мають власного Робертіно Лоретті

Доки політично стурбовані у соцмережах і домогосподарки на кухнях ламають списи навколо «проблеми», чи мала право під час війни співати «донька Арсенія» (йдеться про дочку прем’єр-міністра Яценюка Софійку, яка брала участь у вокальному телеконкурсі «Голос країни. Діти» на «1+1»), інший буковинський Арсеній без зайвого пафосу, скромно, але впевнено пройшов відбірковий тур у цьому телешоу. 13-річного мешканця Шипинців на Кіцманщині Сєню Данилюка обрала «всліпу» для подальшої участі в шоу тренерка Тіна Кароль.

Арсеній Данилюк співає, скільки себе пам’ятає.  Спочатку його зовсім малим привозили на візочку до церкви, де батько – священик, а мама співає в церковному хорі, і він лише слухав спів хору. А далі почав підспівувати. Від 6 років займається у вокальній студії «Вікторія» в Івана та Людмили Гатричів. Щотижня має заняття з вокалу та в ансамблі, а ще грає на сопілці, трубі й фортепіано. По неділях і святах співає у церкві. Каже, що співати зовсім не важко. «А от у школі вчитися – важче», – зітхає, хоча й скаржитися на нього вчителям – гріх: він у рідному 8-му класі «твердий хорошист».

До цього моменту його творче зростання дуже нагадувало історію відомого італійського виконавця Робертіно Лоретті, який теж почав співати від 6 років – і так само у церковному хорі, а відомим став саме у підлітковому віці,  коли в 13-ть переміг у конкурсі на італійському радіо. Слава Робертіно сягнула навіть Радянського Союзу, куди 15-літня зірка приїжджала з гастролями, і тоді з усіх вікон лунав звук ангельського голосу: «Джамааааааайка!»

Арсеній Данилюк на конкурс «Голос країни. Діти» прийшов також з ангельським голосом і з «Джамайкою». Заявку на конкурс за нього відправив викладач, він же обрав і пісню для конкурсу. Юний виконавець вивчив її ще раніше, але вподобав не зразу, оскільки не дуже легко давався текст незнайомою мовою. Та наполегливість, працездатність і удача зробили своє діло: до хлопчика з ангельським голосом обернулася Тіна Кароль, потрапити до команди якої він саме й мріяв.

– Трохи хвилювався під час виступу, – зізнається. – Перед виходом на сцену перехрестився, щоб усе було добре. Старався, співав насамперед для глядачів. Звісно, надіявся, що до мене тренери таки обернуться. Та коли Тіна Кароль обернулася – це стало для мене несподіванкою, бо вже майже доспівав пісню. Від радості трохи навіть сфальшивив у кінці. Тим більше, що на «Голосі» співав не зі звичною фонограмою, бо там її замінили на іншу.

Перше випробування хлопчик пройшов мужньо. Мама пишається ним і жартує, що недарма дала йому таке ім’я: адже воно походить з давньогрецької мови і означає «мужній». А ще, крім маленької перемоги, здобув автограф «зірки»: Тіна Кароль на прохання Арсенія написала кілька слів просто на… гіпсі, в якому на той час була його зламана рука. Тепер гіпс уже зняли, але він як дорогий сувенір зберігається у шафці і демонструється як музейний експонат. На ньому сердечко і напис: «Чекаю»

Зараз Арсеній переживає сплеск популярності. Його успіх відзначають друзі і вчителі, журналісти приїжджають, аби взяти інтерв’ю, а сторінка «в контакті» множиться френдами…

– Приймаю у віртуальні друзі всіх, хто пропонує дружбу, – розповідає Арсеній. – Щоби не думали, що я зазнався.

Хоча насправді в цій родині важко зазнатися. Мало того, що всі голосисті і співучі – і батьки, і обидві старші сестрички Арсенія. Та ще й одна з них, Валентина, свого часу була учасницею і переможницею різноманітних вокальних конкурсів, навіть двічі брала участь у дитячому «Євробаченні». Тож якщо зауваження до виконання молодшого брата висловлює цілком професійні – і хлопчик до них прислухається.

Милий та усміхнений, Арсеній не лише дуже щирий на сцені, перед глядачами, а саме таким є і в повсякденному житті. Мама Оксана розповідає, що хлопчик в усьому допомагає по господарству, привітний і товариський з однолітками, відкритий у спілкуванні. Тішиться знайомству з іншими дітьми-учасниками шоу: «Мені було б без них страшно. А так – ми подружилися».

«Колекціоную машинки, – розповідає про хобі. – Найбільше подобаються «Субару». У нас і справжня машина – цієї марки. І я вже вмію водити». А доки кермувати автівкою не дозволяє вік, кермує велосипедом.

А ще – молиться. Щоранку. За свою родину, за здоров’я живих, за упокій душ померлих. І обов’язково – за мир. А всі рідні, близькі і знайомі сподіваються, що коли до Бога звертається такий ангельський голос, то Господь обов’язково почує.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»