Василь Мошук – відомий в краї діяч, заслужений працівник культури України, директор Шипинецького Будинку культури, керівник народного аматорського фольклорного вокально-інструментального гурту «Струни серця». «В нього душа лірика, а серце патріота, – каже про нього художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук. – Адже в його творах оспівані доля України, невтомні материнські руки, краса рідної землі, почуття до коханої жінки. Музика Василя Мошука здатна зворушити нас, викликати сум і радість, дати нам очищення від буденності життя».
На долю України випала війна. Тепер уже неважливо, хто на якій стороні воював за Україну – війна була однаково страшною для всіх, однаково ламала долі і відбирала життя. Важливо, що ті, хто вже народився під мирним небом, це розуміють, відчувають і їм це болить.
Василь Мошук народився 1950-го. Але в його родині, як і у більшості буковинців, були учасники війни, 68-му річницю перемоги в якій відзначає світ. Тому поруч з багатьма іншими піснями, у нього народився твір «День святий Перемоги».
«Я пам’ятаю розповіді про війну мого дядька Олександра Драпаки, – розповідає композитор. – Під час форсування Вісли він брав участь у штиковій атаці, був тяжко поранений. Мав бойові нагороди. Ці дитячі враження вилилися у пісню.
Мало лишилося їх, сивочолих, а були ж молоді хлопці, які воювали, гинули, вмирали потім від ран… Їхній героїзм – це не банальні речі, не щось спонтанне. Це внутрішнє, глибинне. Вважаю, що українців треба об’єднувати. І чим як не мистецтвом – адже мистецтво розуміють усі!»
Рядки з пісні Василя Мошука зрозумілі і об’єднавчі:
«Оркестри вам міддю бадьоро гримлять,
Тюльпани вам просяться в руки…
А роки, як птиці у вирій, летять,
Дорослими стали онуки.
Загоїла рани родима земля
І в небі салютів цвітіння
А ви, як завжди, на отім рубежі
Де духу людського горіння…»
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
