Не вір смаку своєму, а вір брендові моєму?..

Так я перефразувала анекдотичний вислів дружини, звернений до чоловіка, який застукав її з коханцем. «Не вір очам своїм, а вір совісті моїй», – патетично сказала жінка чоловікові у незручній для себе ситуації. Тож саме за таким принципом живуть і творять, себто виробляють продукцію, чимало українських виробників. Нині тільки залишається мріяти про радянські ГОСТи, коли в ковбасі було м’ясо, у маслі та сирі – молоко, а в пиві – хміль.

Зрештою, я не проти того, щоби продавалися не тільки натуральні сири, а й, так звані, сирні продукти. Але тільки з однією умовою – без слова «сир». І щоби продукт, подібний за консистенцією на масло, не називався нахабно – «маслечко». Це ж тільки треба таку назву придумати заміннику справжнього! Cаме тому хтось у цій, тобто нашій державі, мусить поставити таку вимогу – споживач повинен знати всю правду про те, що він їсть і п’є. Мабуть, така прерогатива за управліннями захисту прав споживачів. А виробникам, зрештою, теж хвилюватися нема чого: наразі, живемо у такий час, що кожен товар знайде свого покупця. Але плавлений сирок за 1 гривню 35 копійок, в основі якого столярний клей, було б чесніше продавати під вивіскою «Товари побутової хімії». Та все ж і його хтось (під час шаленого безгрошів’я) придбає та з’їсть.

А ось написати на упаковках майонезу брехливе «Схвалено Міністерством охорони здоров’я України» – це вже треба мати фацу, тобто лице, як кажуть у нас на Буковині. Та власникам одного з найбільших виробників продуктів харчування в Україні ПАТ «Чумак» цей вислів, напевно, просто не знайомий, тож вони ним і не послуговуються. Тому й обманюють безсоромно людей. Хоча, як відомо, попри сумнівну користь від майонезу, без нього нині жоден стіл не обходиться.

Чому ж виробники нам так нахабно брешуть? А тому що це їм шалено вигідно. На цьому вони роблять свої мільйони і мільярди, вважаючи нас за лохів. Але ж ми такими і є! Саме для нас і вигадали такий термін, як бренд. У перекладі з англійської це означає розрекламовану торгову марку певного товару. Але бренд від торгової марки різниться тим, що товар, названий брендовим, стає стилем життя. Скажімо «Кока-кола» – це ж не тільки смачно, а ще й круто та престижно! Хоча спитайте будь-якого, навіть початкуючого, гастроентеролога: і що він скаже вам про цей жахливий для шлунку й печінки продукт? Але ж хто до нього дослухається?!     

Ідеальним прикладом бренду є мотоцикли «Харлей». Експертам відомо, що за якістю вони поступаються японським, але коштують майже вдвічі дорожче. Чому? Бо любителі «харлеїв» купують не якість і технічні характеристики, а стиль життя.

До речі, у наших дітей та онуків уже є свої бренди, чимало з яких відбруньковуються з відомих мультфільмів. Адже це дуже вигідно для виробника, нав’язати покупцям товар, як певний стиль життя та певний набір цінностей. Але як ви вважаєте: чи не програмують нас?

Між іншим, під час виборів партійні штаби діють за шаблонами брендингу. Тож будьте обережні. Намагайтеся думати й аналізувати. Мені особисто, приміром, дуже не хочеться ставати роботом. Хочу мати свою думку, не вставлену в мою підсвідомість 25-им кадром. Та від цього, на жаль, не страхують… 

Людмила ЧЕРЕДАРИК