Діти війни – це, без перебільшення, окрема категорія населення, яка зазнала на своєму віку багато бід. Щоби хоч трохи зрозуміти їхнє життя, уявіть собі на хвилинку дорослих, які ніколи не були дітьми. Їхні перші кроки починалися не з радісних усміхнених облич батьків, а з голоду, холоду та смерті, яка чатувала на них за кожним поворотом.
Чернівчанин Василь Фуга – один із них. Під час війни він був зовсім маленьким, але вже у повоєнні роки він дещо усвідомлював. А дитяча пам’ять, як відомо, найсильніша і… найпідступніша. Від побаченого і відчутого тоді практично неможливо нікуди втекти. Він і досі пам’ятає період, коли в людей відбирали все: коней, корів, інвентар, яким селяни обробляли свої землі, а потім і саму землю, а далі – примусова робота в колгоспах, як на панщині. Хто чинив супротив – до Сибіру як куркулів.
– Щоби виконати норму, на полі працювали не тільки дорослі, а й діти. Власні ж городи люди обробляли ночами, – згадує Василь Іванович. – За рік важкої праці селяни заробляли по 15 кг цукру, 20 кг пшениці та 50 кг грісу (це такий корм для свиней), відходи від помелу пшениці та інших культур. Сірники, гас, свічки були дефіцитом. Замість мила користувалися квітами, які утворювали мильну піну. Одягу також не було – люди ткали полотно, фарбували і шили сорочки та штани, які потім перешивали декілька разів: від старшого члена родини до меншого. Восени, взимку та ранньою весною ходили в постолах (виріб з резини), а в теплу погоду – босими. Переважно їли кропиву, павутицю, лободу та інші бур’яни, а за капусту, картоплю та буряк працювали усією родиною – від найменшого до найстаршого, з ранку до ночі. Ми, діти, завжди були голодні, холодні, босі, тому часто хворіли і вмирали.
Сьогодні діти війни вже самі стали дідусями й бабусями. Але й на старості років на них не чекає нічого доброго.
– Не щасливе ми покоління, – констатує Василь Фуга. Та миритися з цим він не хоче. Оскільки влада не створила гідних умов стареньким, він разом з однодумцями вирішив самотужки рятуватися. Для цього й утворили Чернівецький обласний благодійний фонд «Діти війни Буковини».
Ви – дитина війни й у Вас з’явилася проблема: виганяють з квартири, забирають пенсію тощо. Тоді обов’язково звертайтеся за телефоном 095-15-28-609 – Вам допоможе ЧОБФ «Діти війни Буковини».
З повагою, президент фонду – Василь ФУГА
