Пап’є-маше! Навряд чи говорить про щось це слово молодим людям. А ось дорослі пригадують, як апетитно виглядали яблука та груші з пап’є-маше у кабінеті біології – так і хочеться вкусити! Колись цьому мистецтву присвячували кілька годин на уроках праці. Сучасна школа, на щастя, повністю від такого заняття не відмовилася. Наприклад, у Веренчанській ЗОШ І-ІІІ ст., що на Заставнівщині, й досі діток знайомлять із цим мистецтвом і до речі, малята непогано ним володіють. А вчить їх Наталя ПОЗНАЧУК – учитель праці з великим серцем і любов’ю до всього прекрасного.
Образи родом із дитинства
Довідка
Пап’є-маше в перекладі з французької означає «жований папір». Це паперова маса (газета, папір, картон) з клейстером (суміш борошна, крохмалу чи гіпсу з водою), що легко піддається формуванню різних форм, з якої роблять іграшки, маски, театральну бутафорію тощо.
Наталя Позначук захоплюється цим мистецтвом близько 25 років. Пригадую, як мене, вихованку дитячого садка, зачаровували вироби Наталі Іванівни. Здавалося, що поринаю у світ дива і казки. І досі, заплющивши очі, бачу два величезні силуети пап’є-маше у вигляді дідуся та бабусі, які захоплювали мене своєю величністю й яскравістю. Коли ж дізналася, що вся ця краса виготовляється з паперу, то спочатку просто не повірила! Шок пройшов із часом, коли вже сама спробувала щось таке зробити.
– Пап’є-маше має широке застосування, – каже пані Наталя. – Його використовують зазвичай для виготовлення муляжів, масок, навчальних наочних матеріалів, іграшок. У театрі за цією ж технологією, роблять бутафорію. А деякі умільці виготовляють з пап’є-маше навіть побутові дрібнички – скриньки, прикраси тощо.
– Погодьтеся, робити щось своїми руками – одне задоволення, – продовжує вчителька. – Будь-яка творчість приносить втіху. Подивіться, як пишаються результатом своєї праці люди, які власноруч зв’язали шарф, виготовили листівку, зробили прикраси з бісеру. Можливо, результат не викликає в інших захоплення, та важливим є сам процес. З-під рук виходить… диво. Нехай воно буде крихітне, але справжнє, своє.
Трохи історії:
Ця техніка виникла у ХVIII ст. у Франції. Та деякі дослідники вважають, що корені цього мистецтва – у Південно-Східній Азії, де в давнину робили густу клейку масу з ганчір’я, якою потім обмащували вироби з глини.
За словами майстрині, пап’є-маше не терпить поспіху. Бо це не просто папір і клей, а матеріал, з якого можна зробити що завгодно: від карнавальної маски, ляльки, кумедної фігурки до вази і таці… Усе залежить лише від фантазії автора та навичок, які досить легко здобути – варто лишень спробувати.
Урок від учителя
Отож, розпочнемо з основного матеріалу – паперу та клею, – каже пані Наталя. – Папір використовується різний. Газетний підійде для того, щоби зробити основу форми. А більш тонкий наприклад, серветки знадобляться для верхніх шарів вашого витвору. Форма ж робиться з глини самотужки або ж береться готовий виріб, скажімо, матрьошка.
Папір потрібно дрібнити. Звісно, вигляд у цих шматочків не надто привабливий, але рваний папір краще приймає необхідну форму, ніж різаний. Тож не вагайтеся – рвіть! Але не надто дрібно – шматочки паперу мають бути близько 2-х см шириною і до 10-ти см у довжину. У жодному разі не використовуйте товстий папір: він погано прилягає до форми. Форма проклеюється шарами – шар газети, шар клею, шар газети, шар клей, і так не менше 7-ми шарів. Перш ніж наклеювати наступний шар, дайте, просохнути попередньому.
Щодо клею для виготовлення пап’є-маше, то є кілька варіантів. Можна скористатися клеєм для шпалер, а можна використати клей ПВА, або приготувати клейстер із води та борошна. Саме так я й роблю, – усміхається пані Наталя.
Для клейстеру потрібно нагріти 5 чашок води, в окремому посуді, добре змішати чверть чашки борошна з чашкою холодної води, а потім додати в каструлю з підігрітою водою. Варити такий клей потрібно 2-3 хвилини постійно помішуючи, аж доки він не загусне. Клейстер довго не зберігається. Найкраще варити щоразу свіжий.
У процесі виготовлення унікального виробу з пап’є-маше вам знадобляться фарби, пензлі, лак, клейонка, якою потрібно буде застелити стіл, на якому ви збираєтеся працювати. Терпіння теж не завадить, – наголошує Наталя Іванівна.
Звичайно, перший «млинець» може виявитися не дуже вдалим. Але практика – це велика сила.
Втім, не варто ставити перед собою надзавдання – перевершити майстрів і створити предмет, який потім на аукціоні продадуть за великі гроші.
Пап’є-маше – це чудовий спосіб провести час зі своєю дитиною і допомогти їй реалізувати творчі здібності. Знайдіть хоча б кілька годин для творчості – і ваші діти охоче підхоплять ваше заняття. Обіцяю, – каже Наталя Іванівна! – А можливо, й дечого вас навчать.
