Заслужили? Отримали!

На день святого Миколая українці отримали від Європейського Союзу замість очікуваної угоди про асоціацію з ЄС кілька пустопорожніх фраз. А неофіційно, у кулуарах, було сказано жорстоку правду. Мовляв, двадцять років стукаєтеся в європейські двері, то років через тридцять, можливо, і достукаєтесь. Сказано це було не нинішній київській владі – з нею європейці вже розібралися. Жодних ілюзій щодо цієї «еліти» не мають, особливо після її недавньої судової розправи з лідеркою політичної опозиції.

Гіркі слова адресувалися всьому українському суспільству. Нас попередили: в об’єднану Європу запрошують лише справжніх європейців, що мають навички життя у правовій, демократичній державі. Тих, які звикли жити за прийнятими в пристойному товаристві правилами, знають елементарні речі й не мають дикунських звичок. Вони не лускають насіння на вулиці, не розкидають недопалки й інше сміття деінде, не справляють свої потреби в під’їздах та ліфтах. Натомість цінують обов’язковість і акуратність, ввічливість та звичайну вихованість і охайність.

Хоча ідеалізувати Європу не варто – там вистачає своїх вад і ґанджів, є й власні нахаби та нехлюї, але звичний для «совків» азіатський примітивізм не притаманний більшості корінних європейців. На жаль, з деяких «екс-будівників комунізму» він так і пре. Такого пороку необхідно позбуватися якомога швидше. Шкода, що чимало наших людей навіть не усвідомлює цього, вважаючи хамську поведінку абсолютно нормальною. Мало того. Останнім часом в українському суспільстві розповсюджується ностальгія за радянськими часами, коли такий стиль поведінки і став панівним.

Більшовики знищили мільйони людей, першочергово вбиваючи розумних, порядних, освічених. Рятуючись від такого «світлого майбутнього», мільйони втекли за кордон. А на руїнах імперії Романових запанував «торжествующій хам», як окреслив цей тип двоногих видатний російський письменник і філософ Дмитро Мережковський. Інший талановитий письменник, Михайло Булгаков, створив гротескний образ Шарикова, в якому сконцентровані найгірші риси нової панівної верстви – «побєдівшего пролєтаріата».

Коли знищується справжня еліта, їй на зміну приходять маргінали. Як закинута рілля негайно заростає будяками, так і зґвалтованим суспільством починають керувати ті, хто в нормальних умовах сидить у тюрмах та психлікарнях, або ледь животіє на соціальному дні.

Спеціалісти вважають, що для відродження елітарної частини населення необхідна зміна щонайменше п’яти поколінь. Іншими словами, має пройти не менше ста років після пріснопам’ятного 1917-го, щоб з’явилася надія на появу високоінтелектуальної та високоморальної еліти, яка зможе повести пострадянські народи у цивілізований світ. Не дай Боже, ностальгуючі «істінна савєцкіє люді» знову візьмуть гору і повторять порочне коло. Тоді вже й надій жодних не залишиться. Отримаємо від жорстокої долі все, що заслужили через свою пасивність і боягузтво.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *