«Маленький принц» у Чернівцях

18 жовтня у Будинку естетики та дозвілля відбулася прем’єра спектаклю
народного Літературного театру «Маленький принц. Історія одного пілота»
(за мотивами твору Антуана де Сент-Екзюпері).
Режисер – Олексій Григорчук.

“Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам’ятає.” (Маленький принц)

“Ми добре знаємо, що іншого виходу немає, що нас треба кидати у той вогонь, якщо навіть це не дасть ніякої користі. Нас п’ятдесят на всю Францію. На наших плечах держиться вся стратегія французької армії! Палає величезний ліс і є кілька склянок води, якими можна пожертвувати, щоб погасити той вогонь…”
(Військовий льотчик)

“Я вже не бачу суперечності між тихим спокоєм літа і смертю, в лагідності навколишнього світу не бачу ніякої іронії. Але одна невиразна думка приходить мені в голову: “Літо якесь зіпсоване… воно зазнало аварії…” Я бачив покинуті молотарки. Покинуті комбайни. Бачив побиті автомашини, покинуті в придорожніх канавах. Покинуті села. В одному такому безлюдному селі з колонки текла вода. Чиста вода, що коштувала людям таких зусиль, перетворювалась на калюжу. І раптом в думці моїй зринає безглузда картина. Я бачу поламані годинники. Всі годинники поламані. Годинники на сільських церквах. Вокзальні годинники. Годинники на камінах покинутих будинків. І в вітрині годинникаря, який уже втік, ціле кладовище мертвих годинників. Війна…” (Військовий льотчик)

— Прошу… намалюй мені баранця.
— Га?
— Намалюй мені баранця…

— Це надто старий. Я хочу такого баранця, щоб жив довго…

– Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, який тобі до вподоби.

“Добре бачить лише серце. Найголовнішого очима не побачиш”

Колючки ні на що не потрібні, квіти випускають їх просто од злості!

Земля — планета неабияка!

— Будь ласка… приручи мене!
— Я б радо,— відмовив маленький принц,— але в мене обмаль часу. Мені ще треба
знайти приятелів і узнати багато всяких речей.
— Узнати можна лише те, що приручиш,— мовив лис.— Людям уже бракує часу щось
узнавати. Вони купують готові речі в торгівців. Але ж немає таких торгівців, що
продавали б приятелів, і тим-то люди не мають приятелів. Як хочеш мати приятеля
— приручи мене!
— А що для цього треба зробити? — спитав маленький принц.
— Треба бути дуже терплячим,— відказав лис.— Спершу ти сядеш трошки далі від
мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти
мовчатимеш. Мова — це джерело непорозуміння. Але щодня ти сідатимеш трошки
ближче…

— А що таке обряд? — поцікавився маленький принц.
— Це теж річ давно забута — розтлумачив лис.— Це те, що робить один день
несхожим на інші дні, одну годину — на всі інші години.

Для глядачів сьогоднішній день став незабутнім. Несхожим на інші дні…
Дякуємо за виставу!

Браво!

Мистецтво маленьких кроків. Молитва Антуана де Сент-Екзюпері.

“Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти важливе від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і міри, щоб я по житті не літав і не ковзав, а розумно планував плин дня, міг би бачити вершини і далі, і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину, як найважливішу .
Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми ростемо і зріємо.
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пошли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи!
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, так навчи мене терпінню .
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного Дарунку Долі.
Дай мені багату фантазію, щоб в потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або кажучи, подарувати комусь необхідне тепло.
Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім “внизу”.
Убережи мене від страху пропустити щось в житті.
Дай мені не те, чого я собі бажаю, а те, що мені дійсно необхідно.
Навчи мене мистецтву маленьких кроків.”

Антуан де Сент-Екзюпері (1900—1944)
Антуан де Сент-Екзюпері – видатний французький письменник, льотчик. Автор відомих творів, як “Льотчик” (1926), “Південний поштовий” (1929), “Нічний політ” (1931), “Планета людей” (1939), “Військовий льотчик” (1942), “Маленький принц” (1942).

1917 — вступив до паризької Школи мистецтв на факультет архітектури.
1921 — був призваний до армії, на курси пілотів.
1922 — закінчивши службу, переселився до Парижа, почав писати. У цей час працював у конторі черепичного заводу, торгував автомобілями, книгами.
1925 — став пілотом компанії «Аеросталь», що доправляла пошту на північне узбережжя Африки.
Перше оповідання Сент-Екзюпері (1926) недаремно називалося «Льотчик», а перший роман (1929) — «Південний поштовий».
1927 — начальник аеропорту в Кап–Джубі (Північна Африка).
У представленні до ордена Почесного легіону про Сент–Екзюпері було сказано: «Пілот рідкісної сміливості, чудовий майстер своєї справи».
1930-1931 — технічний директор компанії Aeroposta Argentina (Буенос-Айрес). Тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною Консуело.
1933-1934 — працює льотчиком–випробовувачем.
Напередодні нового 1936 року на власному літаку вирушив у переліт Париж-Сайгон, щоби побити рекорд швидкості на цьому маршруті, але зазнав аварії у Лівійській пустелі. Цей випадок ліг в основу не лише його найвідомішого роману «Планета людей», але й казки «Маленький принц» — вершини творчості Сент-Екзюпері.
1937 — військовий кореспондент в Іспанії.
1939 — його книгу «Планета людей» відзначено премією Французької академії.
З початку Другої світової війни повернувся до французької військової авіації, а після капітуляції Франції наприкінці 1940 року емігрував до США.
У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачило світ за життя автора.
Із 1943 р. служить військовим льотчиком у французьких військах у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.
У липні 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся.