Ювілейна ХХV акція Фонду «Подаруй дитині життя» відбулася на Центральній площі Чернівців

Запам’ятай рахунок життя і відгукнись: ФАКБ «Форум», м. Чернівці, код ЄДРПОУ 35029311 р/р 26002300000612, МФО 356516

fond_rak_1

Завідувач дитячим онкогематологічним відділенням обласної клінічної дитячої лікарні Михайло Гнатюк, голова благодійного Фонду «Подаруй дитині життя», депутат обласної ради Франц Федорович і заступник начальника УМВС України в Чернівецькій області Володимир Мацьо (на фото –зліва направо) повідомили журналістам: протягом 2-х років поспіль, починаючи від першої акції, яка відбулася 19 квітня 2007 року і протягом усіх наступних, що проходили 19 числа щомісяця, люди з доброї волі зібрали майже півмільйона гривень. За цей час врятовані від смерті десятки дітей.

fond_2

Жора Ботгрос із Костичан Новоселицького району захворів гострим лейкозом у віці 1 рік і 4 місяці. Нині йому вже два з половиною. Він звик до лікарні, бо за цей час пролежав у відділенні 7 місяців. Двічі в нього випадало волосся – від «хімії». Та вже рік на так званій підтримці. Його тато Василь, до речі, колишній міліціонер…

fond_3

На Великдень активісти Фонду влаштували хворим діткам свято

«У буковинській міліції працюють благодійники»

Так принаймні стверджує голова Фонду Франц Федорович. І має рацію. Бо саме підтримка акції з боку генерала міліції Георгія Проскурняка та щомісячна участь особового складу міліцейських підрозділів у зборі коштів на лікування онкохворих дітей – значний вклад у справу лікування цих хлопчиків і дівчаток.

Начальник же управління охорони здоров’я ОДА Ігор Шкробанець визнав, що Франц Федорович уже увійшов до історії буковинської медицини як меценат.

Та, найголовніше, можливо, в тому, що Фонд заслужив довіру буковинців, батьків хворих дітей і медиків. А Франца Федоровича нагородили відзнакою обласної ради «Добро. Благочинність. Милосердя». Ось тільки, на думку самого Федоровича, держава недостатньо дбає про благодійників і, на жаль, не підтримує цього руху достатньою мірою. Адже благодійність, меценатство мають бути вигідними, щоби спонукати до таких дій якомога більше людей.

На прес-конференції, розпочатої в офісі Фонду на вул. Гоголя, 12, і продовженої в онкогематологічному відділенні лікарні, дехто з молодих журналістів намагався з’ясувати, чи не є, бува, діяльність Фонду піаром його голови Франца Федоровича, на що більш досвідчений газетяр-колега зреагував миттєво: погляньте в очі цих дітей! Або їхніх батьків! (До речі, напередодні відвідин цього відділення, де живе трагедія, представниками мас-медіа з батьками хворих дітей попрацював психолог, бо вони не готові розмовляти про свою біду…)

«У нас лікуються навіть діти з Канади»

– І це не дивно, що до нас приїжджають юні канадійці, а також діти з Румунії чи Росії, – каже головний лікар дитячої клінічної обласної лікарні Роман Андрійчук. – Адже чернівецька дитяча онкогематологічна служба – найкраща в Україні.
Михайло ж Гнатюк тішиться тим, що чимало його пацієнтів уже мають власних дітей. У відділенні працюють також дві медсестрички, які колись тут лікувалися.

fond_4

Більшість тих, хто проходить тут курс лікування, хочуть у майбутньому стати медиками. А ось 9-річний Юрась Оманія з Селятина Путильського району мріє стати столяром. Бо каже, що вміє вже майструвати, як і його тато-лісник. Уже зробив самотужки годівничку для птахів і тварин, вирізав з дерева кораблик.

– Усе почалося з пухлини на ніжці сина, що з’явилася торік у вересні, – розповідає його мати, пані Наталя. – Її різали 5 разів, та вона з’являлася знову. Тоді ми не знали, що це лімфома. Двічі ми їздили до Києва, але нас там не прийняли, відмовили. Одне слово, не захотіли госпіталізувати. Були в розпачі – дитина танула на очах. На щастя, у відділенні Михайла Гнатюка нам не відмовили. У грудні минулого року почали лікуватися. Протягом 6 діб без перерви капали внутрівенно «хімію». Після цього різко впав гемоглобін і лейкоцити. Але так повинно бути.

Уже пройшли 6 курсів «хімії». Вся наша родина постійно звертається до Бога. Ми молимося, щоби Господь повернув здоров’я нашому сину та усім діткам, які тут лежать, а їхнім рятівникам дав снаги й сили допомагати нужденним. Коли ж у сина стануть кращими аналізи та трошки відросте волоссячко, нас випишуть. І ми приїжджатимемо на контроль раз на тиждень, потім раз на місяць, а відтак і раз на рік. Сподіваємося на Божу ласку та одужання!

Від «хімії» потерпають і хворі, і персонал

Як довідалися журналісти, вперше за 17 років Чернівецька облдержадміністрація виділила відділенню, де лікуються онкохворі діти, понад 400 тис. грн на хіміотерапію.

Нині у відділенні лежить 12 дітей. А загалом в області є понад сто хворих на рак дітей від 1 до 14 років. Цього року вже зареєстровано трьох нових хворих. Це означає, що практично кожного місяця з’являється новий хворий на рак малюк. Загалом же протягом року до відділення поступають 20-24 дитини. Торік вилікувалися 23 і одна дитина померла. Загалом за останні три роки померли двоє хворих:

– Трапляється таке, що зовсім не лікується, – каже Михайло Гнатюк. І не передати словами біль, який бачиш в очах цього унікального, як на наші бездушні заробітчанські часи, лікаря. – Одужання залежить від виду захворювання. Скажімо, хворі на лімфому виліковуються стовідсотково. З лейкемією 82% хворих, які проходять курс лікування, живуть до 5 років і більше.

– Тож саме на Буковині один з найвищих у державі показників одужання онкохворих дітей. Від чого це залежить? – цікавлюся.

– Це зумовлюють два чинники – високопрофесійна команда медиків і піклування Фонду. Скажімо, торік Мінздоров’я виділило нам 600 тис. грн на лікування онкологічної патології дітей. Але цього катастрофічно мало. Бо ефективними є тільки сучасні технології лікування. Ці стандарти передбачають ліки, яких, на жаль, немає в Україні.

До того ж, від 6 до 12 діб маленькі хворі лежать під «хімією», не встаючи з ліжка, з голкою у вені. Уявіть себе на їхньому місці хоча б на хвилинку! Крім того, «хімія» дуже погано впливає на дітей – вони лисіють, а в наших медсестер, які їх обслуговують, збиваються місячні цикли і вони кровлять до 18 днів із 30 або й і 24-х. Щоби зменшити негативний вплив «хімії» як на хворих, так і на персонал, потрібно капати її через інфузомати – спеціальні прилади-дозатори. І, саме завдяки Фонду, вони в нас з’явилися. Але нам потрібно ще докупити їх 18 штук.

– Чого ще потребує відділення?

– Донедавна нам не вистачало меблів. Убогість умеблювання відділення просто вбивала морально. Тепер ми отримали меблі від голови Фонду: Франц Карлович умеблював власним коштом 10 палат. Мрією залишається біохіманалізатор і 2 потужних мікроскопи. Це крім 18 інфузоматів. Але усе це «тягне» на 1,5 млн. грн!

– Тож достатньо, щоби кожен буковинець дав по 10 гривень…

– Так, і проблеми дитячої гематології були б вирішені. Натомість лікарня отримує від держави 200 тис. грн на 260 дітей, які тут лікуються…

Роман Андрійчук, головний лікар обласної дитячої лікарні: «У цьому відділенні працюють тільки сподвижники. Тут надважкий психоемоційний стан роботи, тому персонал, без перебільшення, «згоряє».

Поради батькам від Михайла Гнатюка

Задавнена недуга лікується значно гірше: Останнім часом до відділення потрапляє дуже багато дітей із задавненими станами хвороби. Це при тому, що раннє виявлення недуги – запорука успішного лікування. Тож показуйте своїх дітей педіатрам, які є у райцентрах та кожному селі.

Тільки за умови раннього виявлення виліковується 50-56% ракової патології.

Чим пильніший моніторинг, тим вищий відсоток виліковуваності. Обов’язково треба, щоби кожна дитина двічі на рік здавала аналіз крові.

Скарги при лейкемії:
Біль у ніжках,
блідість,
в’ялість,
погіршення апетиту.

Запам’ятай рахунок життя і відгукнись: ФАКБ «Форум», м. Чернівці, код ЄДРПОУ 35029311 р/р 26002300000612, МФО 356516

Людмила ЧЕРЕДАРИК, член правління Фонду «Подаруй дитині життя»

Фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *