Скажу страшну річ: масові харчові отруєння дітей протягом позаминулого й минулого літа були абсолютно прогнозованими та закономірними.
Нагадаю, що наймасовіше отруєння сталося в потязі «Ужгород – Київ», де виявили 256 потерпілих, які прямували до Києва з санаторію «Перлини Карпат», що в Мукачівському районі Закарпаття. Потім ще майже сто потерпілих із цього санаторію зняли з інших потягів. Відтак були дітлахи з санаторію «Конвалія», які потрапили до Дрогобицької дитячої лікарні, 20 дітей з ознаками отруєння – в Донецькій області. Були й отруєння дітей у дитячих садках Чернівців.
Ми йдемо вас заарештовувати
Ні, звичайно, ніхто наперед не знав, де, скільки дітей і чим саме отруяться. Але за нинішнього ставлення вищого керівництва України до харчової безпеки українців – як дорослих, так і маленьких – обов’язково мало щось статися.
І хоч би скільки розповідав перед телекамерами міністр охорони здоров’я – тодішній чи теперішній, що уряд турбується про здоров’я і дорослих, і дітей, хоч би як погрожували кримінальними справами безпосереднім винуватцям, причину усіх бід, про які йтиметься далі, треба шукати на вулиці Грушевського в Києві: у будинку Кабінету Міністрів та в кабінетах парламентських фракцій, які пролобіювали ухвалення, без перебільшення, антинародної редакції Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Нагадаю, що цим законом державним контролерам просто-напросто зв’язали руки. Адже він вимагає, щоби органи державного нагляду (контролю) здійснювали планові перевірки лише… за умови письмового повідомлення суб’єкта перевірки про проведення планового заходу не пізніше ніж за десять днів. Це все одно, що зобов’язати міліцію повідомити злочинця за десять днів про те, що його затримуватимуть!
Інакше кажучи, фактор раптовості, без якого не може бути належного контролю і який так чудово слугує захисту прав споживачів у цивілізованих країнах, в контрольних службах України повністю виключений.
Я розумію, що у нашій наскрізь корумпованій державі кожна перевірка – це «полегшення» гаманця підприємця на енну суму гривень чи доларів-єврів. Але давайте так: мухи окремо, котлети – окремо. Тобто боротьба з корупцією – окремо, а боротьба за якість і харчову безпеку – окремо. Бо хотіли як краще (ой, чи хотіли???), а вийшло – як завжди. Боролися начебто із корупцією, а вийшло – вибороли право підприємців-харчовиків годувати нас чим попало й труїти, як заманеться.
«Відморожені» морозивники
Завдяки «ефективній політиці» Кабміну у сфері харчової безпеки способів отруїти народ дедалі більшає. Може, не так швидко, але – надійно! Ось, наприклад, як, користуючись безкарністю, робить це більшість виробників морозива.
В Україні є два стандарти виробництва цих улюблених дітьми й дорослими солодощів: молочний (стовідсотково з молокопродуктів) та комбінований (молокопродукти плюс рослинні жири). Укрметртестстандарт нещодавно перевірив на чесність виробників «солодкого снігу» і виявив, що із шести зразків морозива, які мали б вироблятися на молочній основі, лише один (!!!) цьому стандарту відповідає!
А виробники інших закуплених зразків, як кажуть підлітки, «відморозилися» – вдавали, що не розуміють, що таке молочний стандарт. У їхній продукції, за яку вони правили як за чисто молочну, насправді молочні жири замінили на рослинні – від 10 до 90%. Суцільна тобі олія! Та якби ж то соняшникова. Супердешева кокосова – «ховайся у жито»! Вона ж у наших шлунках просто не перетравлюється!!!
І що більша підробка, то щедрішими стають «бізнесмени» на компліменти самі собі. І ось уже у такого собі ПП Сидорчука з Рівного пломбір на «молочній основі», в якому рослинних жирів аж 90%, називається не абияк, а «Пломбір СПРАВЖНІЙ»!!!
Є ще один стандарт морозива – «фруктовий» (на основі соків)… Але не спокушайтесь яскравими кольорами начебто натуральних продуктів. Наприклад, яскраво-жовтий – це не від апельсинів чи лимонів. У нашій країні дозволено використання барвника «жовтий сонячний захід», який Європа у харчовій промисловості фактично заборонила використовувати. А наші «годувальники» – і на холодокомбінатах, і в урядових кабінетах – згодовують нам цю отруту, та ще й «забувають» повідомити про її наявність на упаковці.
Чиновників – тьма, порядку – катма!
Згідно із Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» органом, який затверджує обов’язкові параметри безпечності харчових продуктів, звід правил та належну практику виробництва харчових продуктів, координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів, є Міністерство охорони здоров’я.
Але, на жаль, при визначенні показників безпечності харчових продуктів МОЗ досі користується Медико-біологічними вимогами (точніше – «Медико-биологическими требованиями»!) і санітарними нормами якості продовольчої сировини та харчових продуктів № 5061-89 (далі – МБТ 5061), затвердженими ще 1989 року, які вже давно застаріли, адже значна кількість зазначених у них забруднювачів харчових продуктів (насамперед, пестицидів, гормональних препаратів, антибіотиків, мікотоксинів тощо) не використовується вже 25 років!
Тим часом у країнах ЄС нормують більш ніж 20 залишків сучасних гормональних препаратів! Ось так чиновники МОЗу «допомагають» Україні виконувати зобов’язання гармонізувати національне законодавство з міжнародним.
Практично не ведеться робота із впровадження міжнародних стандартів (так званий «Кодекс Аліментаріус»). Ці стандарти визначають вимоги до показників якості та безпечності харчових продуктів і покликані захистити здоров’я споживачів і забезпечити добросовісну торгівлю.
Натомість сьогодні жодний нормативний документ МОЗ України не нормує здійснення контролю продовольчої сировини та харчових продуктів, особливо небезпечних забруднювачів, зокрема, діоксинів, бенз(а)пірену, трансізомерів ненасичених жирних кислот, аклиламіду тощо.
М’ясо? Ні, клей для шпалер!!!
Не зрозуміла політика МОЗ і стосовно дозволів на використання харчових добавок.
Замість ведення послідовної політики недопущення неякісної та небезпечної продукції до України, МОЗ видає дозволи на використання у виробництві широкого спектру харчових добавок, до складу яких входить, наприклад, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль (Е466), яка є основним компонентом… клею для шпалер!
У поєднанні з соєвим білком Е466 імітує м’ясо! Ця харчова добавка, згідно з Європейським законодавством, використовується лише як емульгатор у пастеризованих та стерилізованих вершках. Така політика МОЗ узаконює розповсюдження фальсифікованої м’ясної продукції. Подібна ситуація з сирами, які загалом не є молочними продуктами.
Більше того, Мінздоров’я України не виконує законів України! Наприклад, закону «Про дитяче харчування», прийнятого ВРУ ще 2006 року. До цього часу МОЗ не розробило та не затвердило передбачені цим Законом єдині обов’язкові параметри безпечності сировини, яка застосовується для виробництва дитячого харчування, допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу дитячого харчування та мінімальні специфікації якості продуктів дитячого харчування, сировини, допоміжних засобів і матеріалів.
А ще в Україні бракує єдиних державних санітарних норм, які регламентують вимоги до вмісту важких металів, гормональних препаратів, антибіотиків та інших небезпечних речовини в сировині, що застосовується для виробництва дитячого харчування. А вже згадувані та, як ми пам’ятаємо, морально застарілі, МБТ 5061 не враховують появи на світ нових антибіотиків, гормональних та ветеринарних препаратів, які використовуються у виробництві сировини для дитячого харчування за новими технологіями.
Не розроблена й не затверджена методика контролю гормональних препаратів у сировині. А немає вимог – немає й контролю. А значить, проконтролювати, чи використовується для виробництва дитячого харчування сировина із вмістом гормональних препаратів, в Україні неможливо, хоча Закон забороняє використання такої сировини.
Крім того, МОЗ, порушуючи законодавство, своїми листами дозволяє використання забороненої законом «недитячої» сировини (крохмалю харчового, борошна пшеничного, гідратованих продуктів із сої та її похідних). Мабуть, дати тимчасовий дозвіл чиновникам простіше, ніж ініціювати внесення відповідних змін до Закону. Чи може, не так простіше, як вигідніше, бо такі шпарини у законодавстві залишають можливість отримати добрячого хабара за тимчасовий дозвіл?
Перелік незробленого й невиконаного МОЗ щодо захисту наших прав і безпеки можна продовжити. Але чи варто? Висновок уже й так напрошується: на наші гроші, за наші податки ми утримуємо цілу купу дармоїдів, яких призначають на різні посади дармоїди вищого рівня.
Олег ЛИСТОПАД, журналіст-еколог, фрілансер
