Українська амбасада в Римі – оаза режиму Януковича

Це яскраво продемонстрували вибори Президента України  

Заздрісно було нам, колишнім чернівчанкам, дивитися як  25 травня голосували італійці, обираючи Єропарламент. А все виглядало так: під’їжджає машина, з неї виходять люди та йдуть до дільниці. Через пару хвилин вони виходять звідти, сідають у машину  та їдуть у своїх справах.

Зовсім інакше виглядало голосування мешканців Італії, які приїхали сюди на роботу з України, під час виборів українського президента.

photo (1)

Наскільки нам відомо, в Італії проживає до півмільйона громадян України. Та лише у двох містах країни ми мали можливість голосувати. Зрозуміло, що від 8.00 до 20.00  протягом одного вихідного дня своїм правом скористалася мізерна частина тих, хто перебуває на заробітках в Італії. А бажання взяти участь у виборах люди мали дуже велике. Та їх штучно обмежили у волевиявленні. По-перше, без попереднього запису нікого не допускали до голосування. Але ж не всі мешкають у Римі, й не в усіх є Інтернет. Та ми дізналися, що нібито можна записатися й телефоном. Та коли прийшли на виборчу дільницю до посольства, з’ясувалося, що одна з нас є у списку, а іншої немає.

А щоби проголосувати-таки всім охочим, які пройшли попередню реєстрацію, довелося стояти в черзі  не менше 6-8 годин. Ми, українці, заповнили собою дві прилеглі до посольства вулиці, заблокувавши рух. До слова, українська амбасада у Римі працює вкрай погано: будь-яка інформація про її роботу та послуги, що нею надаються, відсутня; працівники зарозумілі і поводяться не те що зверхньо, просто нахабно. Тут, в Італії, ми вже відвикли від такого поводження,

Коли, приміром, одна з нас приїхала сюди 17 років тому, то амбасада працювала, тобто приймала громадян, 5 днів на тиждень. Під час правління Януковича графік прийому працівниками посольства різко змінився: протягом тижня вони працюють загалом лише 2 дні: один день – від 9.00 до 12.00, наступний – від 15. 00 до 18.00. і ще один день – від 9.00 до 12.00 та від 15.00 до 18.00. До слова, скажіть: у кого бувають такі великі обідні перерви? Але й це ще не все. Коли тобі треба оформити якісь документи, ти йдеш до  працівників посольства, стоїш довго у черзі і лиш потім дізнаєшся, які саме документи мусиш їм принести. Записуєш інформацію, що дають тобі працівники посольства, платиш за неї та йдеш збирати папери. А коли приходиш їх здавати, з’ясовується, що якогось папірця бракує. Ти говориш, що його не було у переліку, наданому посольством. Однак це нікого не цікавить і не хвилює. Тож ти йдеш добирати довідку чи документ, якого не вистачає. Та, найцікавіше, що так відбувається завжди. Ніколи тобі не дадуть повного переліку потрібних паперів. Чому? Бо за кожний візит сплачуємо ізі своїх кровно зароблених.

Та повернімося до виборів. Українці, які мешкають в Італії, були обурені їхньою організацією. Бо чому було б, приміром, не відкрити виборчі дільниці при церквах, де для цього знайшлося б чимало волонтерів, а також і в інших не менш придатних місцях. Однак реалії переконують: українське посольство в Італії, мабуть, просто не було в цьому зацікавлене.

Наталка ШКВАРЧУК, Лікерія ЧЕРЕДАРИК, з Риму телефоном.            

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *