Середньовіччя у годилівській школі або Невеличка оповідь про шкільні туалети, буковинську прокуратуру та інше лайно

Учні Годилівського навчально-виховного комплексу вже, певно, забули, як це – відвідувати нормальну вбиральню. Їм доводиться або ходити до туалету у дворі, або терпіти до повернення додому. 

За 25 років існування школи оздоблювальні роботи в ній ніхто не проводив. Нарешті 2010 року з бюджету виділили кошти для ремонту. Компанія, з якою було укладено договір, виконала оздоблювальні роботи фасаду та проклала каналізацію з поліетиленових труб. Але старі каналізаційні труби навіть не чіпали. Коли почали вводити в експлуатацію чотири дитячих вбиральні, виявилося, що працюють лише дві. Решту довелося зачинити.

завантаження (2)

Ремонт, після якого протікають труби

– Після ремонту почали протікати труби, – скаржиться директор Годилівського НВК Борис КУЦАК, – Їх мали б замінити. Бо підвал заливає вода. З’явився грибок.

А там у насє кілька класів і тир. Але проводити заняття в них зараз неможливо.

… Спускаюся коридорами і виникає враження, що потрапляєш до якихось химерних катакомб з фільму жахів: пострісканими стінами стікає вода, наді мною нависають старі іржаві труби і здається, що вони от-от впадуть. В одному з класів на дошці читаю «28 січня 2012 року. Класна робота». Дошка така стара, що писати на ній уже неможливо.

 

Головна проблема школи – старі вбиральні

– Та головною проблемою школи є старі вбиральні. Дітям доводиться ходити за потребою на вулицю. Хоча, за санітарними нормами, вбиральні на вулиці давно треба демонтувати і закрити, – каже директор годилівської школи. – По-перше, там дуже неприємний запах. Батьки скаржаться на те, що діти туди ходять. А, по-друге, в який час ми живемо? Це ж не Середньовіччя!

Батьківський комітет, спільно з директором, звернулися по допомогу до депутата обласної ради Руслана МЕЛЬНИКА. Він направив відповідні запити до Сторожинецької райдержадміністрації, департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької ОДА та прокуратури області. У відповідь отримав відписки.

Перший заступник прокурора області старший радник юстиції Олександр Іванюк у листі повідомляє:

«Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, сума виконаних робіт склала 147 839 грн». І водночас: «Ціна договору складала 200 тис. грн». З цього виникає закономірне питання: а куди зникли решта 50 тисяч?

Читаємо далі: «У грудні 2010 року вбиральні прийнято в експлуатацію, хоча фактично вони почали працювати з вересня 2012 року». Дивно, на ремонт вбиралень кошти витрачені, але вони ще протягом двох років не працювали. Цікаво, чому прокуратура не звернула уваги на цей факт.

 

Батьківський комітет запрошує прокуратуру до учнівських вбиралень

Та найбільше дивує висновок контрольного органу: «Слід зазначити, що навчальний заклад облаштований достатньою кількістю внутрішніх і зовнішніх вбиралень, які відповідають вимогам Державних санітарних правил і норм влаштування утримання загальноосвітніх закладів та організації навчально-виховного процесу».

Відповідно до Державних санітарних правил та норм влаштування і утримання загальноосвітніх навчальних закладів, на 30 дівчаток має бути 1 унітаз, а на 40 хлопчиків – 1 унітаз і 1 пісуар. У годилівській школі облаштовано 6 туалетів – 2 у спортзалі, які теж не працюють, та 4 – на поверсі. Але користуватися можна лише двома. Загалом у школі навчається близько 300 дітей. А ще ж є вчителі. Не треба бути математиком, аби здогадатися, що двох туалетів на школу недостатньо. І, відповідно, після такої кількості відвідин підтримувати порядок у них важко. Тож від цього в коридорах виникає, м’яко кажучи, доволі специфічний «аромат». Відверто кажучи, хочеться порадити п.Іванюку самому відвідати ті вбиральні. Після цього, переконаний, він написав би іншу відповідь.

А поки шкільний персонал і батьки сподіваються отримати кошти на ремонт. Адже багато чого у цій школі зроблене за кошт батьків учнів і самих учителів. Особливо вражає невеличка кімната-музей, у якій відтворений інтер’єр традиційної буковинської хати, та кімната для дошкільнят. Ініціатива людей – величезний позитив, але і владі час відчути свою відповідальність перед громадою. Адже врешті-решт, це її робота.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *