РІЗДВЯНЕ ДИВО

Різдвяне диво: нерукотворне, але втілене через людей

Численні Різдвяні дива скептики пояснюють банальним і прагматичним «попитом на диво». Казку і реальні дива намагаються класифікувати, підвести під  теорію, розкласти на полички і пояснити. Але диво – непояснюване і незвідане – існує незалежно від спроб нашого розуму. Ніхто не пояснить, що рухає людьми, коли вони втілюють чужі мрії і сподівання, коли жертвують чимось своїм заради ближнього. І чому таких порухів найбільше трапляється перед Різдвом.

Редакційний телефон «Версій» у передсвяткові дні став диспетчерським номером Різдвяних див.

Різдвяні історії 2

Інна, буковинка:

«У передсвяткові дні учні буковинських шкіл приносили з дому до класів цукерки і ласощі, аби зібрати солодкі подарунки для вихованців сиротинців. Звісно, що їм у цьому допомагали батьки. Ось і я вирушила до крамниці за солодощами. Попросила у продавчині, щоб та порадила, які цукерки, на її смак, кращі. Дівчина за прилавком відгукнулася, і після короткого ознайомлення з асортиментом, поцікавилася, для кого збираю подарунок. Почувши, що для дітей з інтернатних закладів,  швидко набрала в пакет цілий кілограм дорогих цукерок, поклала гроші в касу і віддала мені (людині, яку вперше бачить!) зі словами: «Передайте  і від мене!» Я вражена цим вчинком. На жаль, не знаю імені цієї дівчини – симпатичної брюнетки років 23-25. Але це було в крамничці «Острівець солодощів» на вул. Ентузіастів у Чернівцях. Хочу, щоб мої земляки знали, що поруч з нами бувають чудові люди, і тому світ кращий, ніж іноді нам видається».

Наталка, буковинка:

«Під час снігопадів я часто йшла з роботи пішки – від центру Чернівців аж до дріжджзаводу, бо громадський транспорт рухався дуже повільно через корки, а почасти був настільки переповнений, що навіть не зупинявся на зупинках. На зупинці «Резерв» побачила таке, що знову повірила в дива. Водій 16-ї маршрутки, яка курсує до Садгори, помітив на зупинці молоду жінку з малюком.  Жінка жестом просила маршрутку зупинитися, та місця в бусі не було зовсім. Водій все одно зупинився, але  оскільки ніхто не виходив, то і зайти новим пасажирам не вдалося. Як цій мамі з дитиною добратися до віддаленої Садгори? І тоді водій знайшов вихід з ситуації. Він вийшов з буса і допоміг жінці з малюком зайти через водійські двері. Далі вона якось протиснулася в салон, і маршрутка поїхала. Насправді, думаю, що цих людей простий шофер врятував – може, і не від замерзання, але від розпачу і зневіри точно».

DSC_2755

Оксана, буковинка:

«Ми з родиною нерідко купуємо речі в магазинах секонд-хенду. Особливо – дітям, адже діти швидко ростуть, тож потребують частого оновлення гардеробу, а товар там буває дуже якісний і порівняно недорогий особливо нам подобається такий магазин у Сторожинці, поблизу залізничного вокзалу. Передостаннього разу, коли ми там були, власник (очевидно, що це таки власник, бо просто продавець, мабуть, не має широких повноважень розпоряджатися цінами на товар) зробив нам певну знижку. Можливо, це було через те, що наш молодший син – особлива дитина, з порушеними руховими можливостями. Ми були вдячні. А коли зайшли в цей магазин наступного разу і взяли кілька речей загальною вартістю понад 350 грн., цей же продавець-власник узяв з нас усього… 100 грн.! Насправді мені тепер дещо незручно заходити в цей магазин знову – щоб це не виглядало, ніби ми навмисно шукаємо таких знижок. Але дуже хочеться подякувати цій людині, і розповісти про неї іншим».

Це історії наших читачів – про людей, які їх вразили. Упевнені, що про таке варто розповідати. Бо світ насправді дивовижний. А перед Різдвом – то й поготів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *