ПриХватизація: береги Дністра забудовані вщерть самовільно й незаконно

Управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області не давало жодних дозволів на будівництво у прибережній природоохоронній зоні річки.

За словами його начальник Бориса БАГЛЕЯ, 4 гектари природоохоронних територій вже роздано. На цьому він наголосив під час прес-конференції, присвяченої Міжнародному дню Дністра, який відсвяткували 9 липня вперше й офіційно.

Журналістів, зрозуміло, найбільше цікавила незаконна «прихватизація» Дністра. Адже фігурантами у цій справі виступають далеко не пересічні громадяни, а «люди непрості, з якими не повоюєш». Вони відчувають себе господарями життя. Окремі навіть мури-кам’яниці повибудовували так, що ті виходять прямо у річку – аби ніхто не підійшов на човні до газдівського обійстя.

Або ж 28 гектарів інтенсивних садів розміщають уздовж берегів у селі Непоротове. Тоді як відомо, що за технологією такі дерева обприскуються понад 20 разів за сезон.

Звідси й відповідна, а точніше – невідповідна якість питної води для чернівчан. Зрештою, це одна зі складових, які й перетворюють воду дністровського водогону на технічну, роблячи її практично непридатною для пиття.

Наступний чинник – забруднення водних ресурсів підприємствами житлово-комунального господарства, чиї очисні споруди через моральну та фізичну застарілість уже не в змозі очищати стічні води, які в кругообігу споживання знову, але вже забрудненими, потрапляють до водних артерій.

Все це, за словами Олександра ТОНІЄВИЧА, заступника начальника Дністровсько-Прутського БУВР (басейнового управління водними ресурсами) відбувається внаслідок того, що тривалий час такій великій галузі як житлово-комунальне господарство не приділялося необхідної уваги, не здійснювалися капіталовкладення в модернізацію очисних споруд. І тоді вже відходи ЖКГ, потрапляючи до річки, стають проблемою іншої галузі.

Щоби розірвати замкнене коло, прийняли нову модель управління водними ресурсами – басейнову. Цей принцип дозволяє поступово переходити до інтегрованої моделі управління, коли річковий басейн розглядається у комплексі з природною та соціальною складовими.

Як стверджують спеціалісти, у порівнянні з іншими річками нашої держави Дністер належить до відносно благополучних. За винятком приток Сівка та Саджава, які перебувають під впливом великих підприємств-забруднювачів. Зведена усереднена характеристика якісного стану поверхневих вод Дністровського басейну належить до «помірно забруднених», а на окремих ділянках навіть до «задовільних».

Довідково

Дністер, що означає швидка вода, – друга за розмірами водна артерія України і одна з найкрасивіших річок Європи. Протікає територією Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької та Одеської областей, а також територією Молдови.

Має довжину 1362 км, 600 км з яких тече Молдовою. Глибина річки від 2-х до 4-х метрів. Початок бере на Львівщині, в Карпатах, і впадає у Дністровський лиман на південному заході від Одеси.

Найбільші притоки: Стрий, Лімниця, Свіча, Бистриця, Стрипа, Серет, Збруч і Смотрич. Усього приток 380. А наймальовничішою визнана 250-кілометрова ділянка від гирла Золотої Липи до гирла Збруча, розташована на межі 4 областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької, де Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандр. Дністер і його долина є унікальною природною пам’яткою.

До найбільших міст над Дністром належать: Самбір, Миколаїв, Галич, Заліщики, Хотин, Новодністровськ, Могилів-Подільський, молдавські Сороки, Рибниця, Дубосари, Бендери, Тирасполь та український Білгород-Дністровський, розташований на Дністровському лимані.

У басейні річки Дністер на території двох держав, України та Республіки Молдова, мешкає біля 8 млн. людей, суспільна діяльність яких залежить від стану водних ресурсів Дністра.

В античні часи Дністер був відомий під назвою «Тирас» (Tyras), «Данастріс» або «Турла».

Випадки значних перевищень норм гранично-допустимих концентрацій у водоймах загально-господарського призначення на території нашої області найчастіше спостерігається під час екстремальних гідрометеорологічних умов – аномально високих температур повітря, повеней, паводків, а також у період несанкціонованих або аварійних скидів.

За словами Яна ДЗЮБИ, начальника Дністровсько-Прутського БУВР, долина Дністра була заселена людьми ще з часів раннього палеоліту. Цьому сприяв чудовий, майже середземноморський клімат, родючі землі, багата рибою річка.

З кінця XIX століття й до вересня 1939 року тут із задоволенням відпочивало шляхетне панство з Австрії та Польщі. А в радянські часи Дністер був відомий, як водний туристичний маршрут всесоюзного значення.

А що маємо сьогодні? Приватизовані береги з палацами і котеджами у прибережній смузі, яка згідно із законодавством взагалі не може бути забудована, та бетонно-фортечні мури, що виходять аж у річку. Навряд чи це сприяє розвитку туризму на Буковині. Як і невирішена досі проблема засмічення водоохоронних зон твердими побутовими відходами, на чому також наголошував Борис Баглей.

Одне слово, життєва необхідність диктує, що вже час змінити як корисний, так і байдужий світогляди суспільства та громадськості на екологічно активний.

Без екологічного світогляду проблема ніколи не вирішиться, скільки організацій та інституцій не існувало б для її вирішення

Але для цього, найперше, потрібно щоби держава сповна виконувала свої функціїї і не боялася позиватися з порушниками природоохоронного законодавства, якого б рангу вони не були.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *