Професор Петро ГВОЗДЯК: «В Україні ми повсюдно об’єднали криниці з туалетами… »

«Відповідну воду і п’ємо», – стверджує професор Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. Думанського НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Петро Гвоздяк, який усе життя вивчає воду і знає про неї значно більше за інших. Його виступ на конференції «Розвиток прикладної екології на Буковині», яку до свого 15-річчя організувала кафедра екології та права Чернівецького факультету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на чолі з доктором наук Юрієм Масікевичем, відверто вразила своєю… ренесансністю.

 gvozdyak

–  Петро Ілліч, як мовиться, без води – і ні туди, і ні сюди. Це аксіома. Але що таке питна вода? Яку воду варто пити?

Простішого запитання нібито й немає. Але на такі прості та водночас надзвичайно важливі питання людство досі не має чітких та однозначних науково-обгрунтованих відповідей. Зауважу, що вода – найзагадковіша субстанція на Землі…

– Коли я слухала Вашу доповідь на конференції, зауважила, що Ви базуєтеся на еволюційному, так би мовити, підході…

– Так, проблему питної води треба розглядати в світлі еволюції. Бо людство зросло на поверхневих, тобто грунтових водах.

– І що це має означати?

– Те, що люди завжди пили воду, яка є результатом фізичного, біологічного та біохімічного циклу молекул води, зокрема, біосинтезу води. Тобто перш ніж потрапити до рота людини, вода дорогою з хмар абсорбує з повітря різні гази, леткі органічні речовини, всотує в себе органічні та мінеральні сполуки з листочків, гілок, стовбурів, корінців дерев і кущів, а також екстрагує, тобто поглинає з рослин різноманітні, в тому числі й фізіологічно активні речовини, зокрема й ті, що мають лікувальні властивості. А ще вода на шляху до людей розчиняє солі, вбирає мікроелементи й органічні сполуки з грунту, збагачується на віруси, бактерії, гриби, водорості та їхні метаболіти, так само як на продукти життєдіяльності безмежного числа вищих форм гідробіонтів, які населяють водойми та річки. Крім того, вода, перш ніж стати питною, об’єднується з метаболічною водою, яку творять усі живі істоти на Землі. На воду впливають і чинники електромагнітного опроміненння. Зрештою, вона накопичує інформацію. Зауважу, що на атмосферні опади впливають космічні чинники, зокрема широкого діапазону випромінювання Сонця та магнітного поля Землі тощо. Все це разом перетворює прісну поверхневу природну воду на справжній та неоціненний профілактично-лікувальний засіб. І саме таку воду пили ще 40-50 років тому мешканці навіть таких великих міст світу, як Київ, Одеса, Лондон, Відень, Варшава. Тоді питну воду готували без реагентів.

Наголошую, що людство розвивалося, споживаючи поверхневу, тобто грунтову воду – з річок, озер, джерел, копанок, криниць. Аж ніяк не з бюветів чи свердловин.

Сьогодні вчені дійшли висновку, що питна вода – це прісна, поверхнева, грунтова вода, яку постійно й безперервно відновлює й готує нам Біосфера. Маються на увазі всі рослини, тварини, мікроби, віруси, а також мінерали, гази, електромагнтні чинники.

«Не заважаймо Біосфері готувати питну воду для людства»

– Отже, в питній воді повинні бути солі та мікроелементи, органічні сполуки, необхідні людям, а також живі клітинні мікрорганізми, що підтримують імунітет споживача води на високому рівні. Я правильно зрозуміла? 

– Саме так! Але, крім цього, питна вода має бути структурована природними, а не індустріальними методами.

– Що саме її структурує?

– Найперше, магнітне поле Землі, сонячні випромінювання, мінерали, з якими вода контактує в природі, електромагнітні поля живих організмів, які проживають у ній тощо.

Як правило, вчені мовчать про те, що головне, аби вода зберігала у своїй пам’яті розкішне різнокольорове розмаїття Життя, яке вона сама й створила, щоби пам’ятала про міріади істот («живі душі»), яких вона вироїла та які населяють поверхневі води, а також про ті найтісніші контакти, які ця вода мала з живою та косною матерією в природних умовах.

А тепер скажу, чого не має бути у питній воді. По-перше, патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів у інфекційно небезпечних кількостях. По-друге, мутагенів, канцерогенів, токсичних речовин у згубно діючих концентраціях.

Моє глибоке переконання, що питна вода має «забути» як страшний сон про вишукані «очісні» технологічні знущання людини над нею. Згвалтована вода не може принести людині користі.

– Але ж ніхто нині не п’є неочищену воду! Та й видів її очищення існує біля двох десятків.  

– Не біля, а понад: до них належать фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні способи очищення води. Разом з тим однозначно й цілком відповідально стверджую: будь-яка реагентна – хімічна чи фізико-хімічна – обробка поверхневих вод віддаляє їхню якість від природного стану, роблячи такі води ненатуральними або, за влучним висловом доктора медичних наук Л. Глоби, денатурованими. Тобто ці води стають своєрідним денатуратом!

– Денатурат – це спирт, до якого вводять отруйні речовини, щоби його не пили, так? А безреагентна обробка води?  

– Численні мембранні технології звільняють воду від органічних сполук і неорганічних солей, тим самим наближаючи воду до стану Н2О. Але ж усі ми добре знаємо, що Н2О – це аж ніяк не питна вода! І хоча вона не дає нам вмерти від спраги, та не дає сил і здоров’я, довголіття, не сприяє насолодженню життям.

– То який вихід?

– Я вже казав: не заважати Біосфері готувати людям питну воду.

– А що для цього треба робити?

– Найперше – від’єднати туалети від криниць. Бо в Україні, як це не прикро і не принизливо констатувати, вони об’єднані повсюдно. Ми бездумно скидаємо нечистоти у природні водойми і з них же беремо воду для пиття. А потім витрачаємо час, зусилля, гроші, інтелект на розробку все нових і нових методів «очищення» цих антропогенно знищених вод. І нам здається, що ми досягаємо надзвичайно позитивних результатів, а насправді готуємо замість чистої  скалічену воду, яка тільки й добра тим, що в ній багато молекул Н2О.

– І які висновки? Вимирати?  

– Ні, просто підготовку питної води треба починати з ретельного очищеня стічних і зливових вод до їхнього повернення до природних водойм. Потім – захист джерел питного водопостачання від згубного антропогенного впливу. А перед подачею людям вода першого класу якості повинна пройти повільне біофільтрування крізь пробіотичні бактерії.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *