Росія розпочала пряме вторгнення своїх військ на територію України. Російські солдати захопили Новоазовськ, зайшли до головного міста краю і вже розміщуються у Донецьку. Іде підготовка до удару на Маріуполь і Бердянськ, але Москва і далі заперечує участь своїх регулярних військ у боях на Сході України. Не зважаючи на те, що існує чимало доказів того, що там воюють найкращі десантні частини збройних сил РФ, Кремль, за старою звичкою, заперечує очевидне і далі безсовісно бреше про бої «донецьких повстанців і російських добровольців проти карателів київської фашистської хунти».
Нинішня російсько-українська війна – вже не перша із серії колоніальних воєн, що їх Кремль веде на пострадянських територіях. Більшість із них розвивалася за однаковим сценарієм. Спочатку за допомоги масованої пропаганди і розкладницької роботи своєї агентури Москва максимально послаблює потенційну жертву. Потім провокує масові виступи на територіях, призначених для окупації. Там формуються озброєні терористичні банди під керівництвом офіцерів російських спецслужб, а кремлівська пропаганда закликає своїх громадян надавати допомогу «народним повстанцям». Нарешті під приводом «захисту мирного населення» здійснюється вторгнення регулярної російської армії. Так у Грузії, в серпні 2008 р., пряма військова агресія РФ була закамуфльована під «операцію примушування до миру».
В Україні агресори також здійснювали спроби замаскуватися під «миротворців». Правда, світова громадська думка так їх не сприймає. Захід застосовує проти Росії цілу низку санкцій, які, на жаль, не мають високої ефективності. А Путін поспішає: йому треба до осінніх штормів захопити південь Донбасу і Херсонщини, щоби мати сухопутний шлях до окупованого Криму. Адже під час сильних буревіїв поромна переправа через Керченську протоку не працює і півострів стає відрізаним від Росії. Тому населення Криму може залишитися без продовольства і взагалі без усього необхідного.
Утім, захоплення Північного Причорномор’я – лише частина пекельного плану Путіна. Головна його мета – знищення Української держави та окупація наших земель. Устами Жириновського Кремль запропонував кільком іншим державам взяти участь у поділі України. Польщі цей політичний клоун пообіцяв Галичину, Угорщині – Закарпаття, а Румунії – українські частини Буковини і Бессарабії.
До честі Варшави і Бухареста, ці європейські столиці нині рішуче виступають на підтримку Києва. Інша річ – Будапешт. На жаль, Угорщина разом із Чехією та Словаччиною висловилися проти негайного запровадження третього пакету санкцій ЄС, спрямованого на економічне послаблення агресора. Очевидно, російські нафтодолари вчасно опинилися в кишенях деяких східноєвропейських політиків…
Важливою частиною путінського плану є розкол Європи, щоби запобігти дієвій допомозі України. Стимулює Кремль і пацифістські настрої у США: йому хочеться ізолювати Київ від потенційних союзників. Останніми днями різко активізувалася дезінформаційна діяльність Москви. Для Заходу створюється картина «звірств київської хунти проти мирного населення Донбасу». А серед українців намагаються поширити панічні настрої: мовляв, навіть не варто опиратися «могутній російській армії». Проте поразка Путіна у цій загарбницькій війні неминуча. Українці чудово розуміють, що йдеться вже про саме існування нашого народу і захиститися можна лише за допомоги зброї. У самій Росії зростає невдоволення війною, і що більше цинкових домовин із України там будуть отримувати, тим сильнішими стануть антивоєнні настрої. Зрештою, все відчутнішими для російської економіки є негативні наслідки західних санкцій.
Пекельний план Путіна дає збої, і врешті-решт завершиться провалом. «Національний лідер Росії» обрав шлях, яким сім десятків років тому рухався «фюрер Великої Німеччини». Фінал тут відомий.
Гітлерівський нацизм засуджений Нюрнберзьким трибуналом. Для засудження путінського неонацизму нині активно збирають матеріали юристи різних країн.
Колись у Нюрнбергу відповіли за свої злочини автори плану «Барбаросса». Автори ж пекельного плану Путіна відповідатимуть у Гаазі.
Ігор БУРКУТ
