«Нинішнє рішення влади підняти зарплату ученим від неіснуючих 19000 до 23000 грн інакше як цинічним знущанням я назвати не можу», – написав у своєму блозі в liga.net старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України Антон Сененко:
«Верховна Рада збільшила посадові оклади молодшим науковим співробітникам від 19 000 до 23 000 гривень на місяць, ухваливши законопроєкт №0898. Насправді це рішення є яскравим прикладом цинічної брехні і двох паралельних світів, що існують в країні: марення у головах урядовців і депутатів та реальності, з якою стикаються щодня громадяни, зокрема й науковці. І саме такі рішення лише збільшать відтік учених, в першу чергу – молодих, з науки. Зарплата науковців в Україні стартує з мінімалки, тобто від 4000-5000 гривень. Старший науковий співробітник отримує близько 8000-9000 гривень (якщо на повну ставку, плюс надбавки тощо). Дійсно, від 1 січня 2020 року, відповідно до Закону про наукову та науково-технічну діяльність, прийнятого 2015-го, зарплата молодшого наукового співробітника мала би бути у розмірі «подвійної середньої зарплати у промисловості в цілому по Україні». Звідти ЗМІ й намалювали цю цифру у 19000. Такого, звісно, не сталося, бо депутати торік проголосували бюджет, у якому всі тарифні сітки і фінансування науки збережені на жалюгідному рівні. Тобто, коли голосували бюджет, вони вже порушували Закон про науку. Відтак, закон не виконується вже дев’ятий місяць поспіль, але це нікого не хвилює – ні Верховну Раду, ні уряд, ні Мінфін, ні президента. Отже, нинішнє рішення підняти неіснуючі 19000 до 23000 інакше, як цинічним знущанням над науковцями, я назвати не можу. Це рішення Ради спричиняє тільки насмішки, презирство та ненависть… Головний ідіотизм для бюджетників у країні започаткував ексміністр-популіст Володимир Гройсман: регулярне підвищення мінімалок. Всі бюджетники живуть за тарифною сіткою: коли умовна прибиральниця отримувала мінімалку в умовні 100 гривень, умовний технік – 200 гривень, а умовний молодший науковий співробітник – 300 гривень. Гройсман просто підняв мінімалку, але не всю тарифну сітку. І нині виходить, що і прибиральниця, і технік, і молодший науковий отримують фактично однакові кошти – 300 гривень. За абсолютно різні компетентності та відповідальність. І саме Гройсман започаткував збільшення мінімалок без відповідного збільшення фінансування сфер. Мінімалки зростають, їх мають платити (інакше для директора установи – тюрма), але грошей, що надходять в інститут, не побільшало, тому практично всі вчені у країні змушені були перейти на неповні ставки, всі почали працювати три або чотири дні на тиждень замість п’яти. Хоча прибиральниці дійсно стали отримувати більше. Уряд Шмигаля-Зеленського продовжує цю мерзенну традицію збільшення мінімалок, тому очікую переходу на 3-денний робочий тиждень (зараз мій інститут працює в 4-денному режимі). І повернімося до рішення депутатів про збільшення зарплати науковцям до 23000. Може статися, що якимсь чарівним чином уряд змусить-таки збільшити зарплати науковцям до таких рівнів. Але не збільшить фінансування, бо очевидно, що треба далі пиляти коронавірусний фонд та платити Суркісам, – грошей взяти ніде. Які варіанти розвитку подій? 1. Доведеться звільнити більшу частину вчених, аби залишок коштів спрямувати на підвищення посадових окладів тих, хто залишився. Цей шлях безперспективний, адже ми і без того на одному з останніх місць у Європі за кількістю вчених на душу населення. Але може й таке бути, що залишиться тільки один науковець – найкращий в країні – батько Зеленського, за якого особисто Шмигаль агітує на своїй сторінці у Facebook. 2. Усім вченим доведеться піти на 1-денний робочий тиждень. Тобто я дійсно буду мати зарплатню в тисячу доларів – на папері, та оскільки працюватиму чотири дні на місяць, нічого для мене не зміниться. Що мали б зробити депутати? – Переглянути бюджет і збільшити фінансування науки, відв’язати науковців від тарифних сіток і звести паперову реальність з фактичною. Все решта – брехня і маніпуляції. А журналістам Укрінформу раджу вивчати питання глибше, а не писати фрази на кшталт «До сьогодні розмір такого посадового окладу був на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні (19 тис. 296 грн). Цим ви вводите читачів в оману, створюючи ілюзію, що науковці в країні отримують більше за касира в умовній форі.
