Ігор ЮР’ЄВ: його світ і радість творчості. За лаштунками майстерні художника, чиї картини дихають

Ігор Юр’єв. Пасхальний натюрморт. 2007, полотно, олія

Заслужений художник України Ігор Юр’єв. Фото

Знайомство з творами митця з Буковини Заслуженого художника України Ігоря Юр’єва переконує, що його неповторна індивідуальність сформувалася завдяки отриманню якісного художнього виховання та в процесі багаторічної творчої роботи. 26 березня цього року Ігор Юр’єв відзначив свій 70-літній ювілей.

Професійні знання він здобував у Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Ушинського. Ігор Юр’єв і досі згадує педагогів В. Власова, О. Токареву, Л. Риндіну і керівника дипломної роботи Олександра Семеновича Риндіна, які на лекціях особливу увагу звертали на аналітичне вивчення натури. А спеціальними вправами навчали студентів «вихованню ока» – цілісності бачення та вмінню сприймати колір.  

Дипломною роботою І. Юр’єва був натюрморт (триптих) на тему українського побуту. 

Захист пройшов на «відмінно».

Cамостійний шлях у мистецтві почався з пошуку власного «Я». 

Минав час… Минали десятиліття… Протягом усіх цих років зростав внутрішній потенціал талановитого живописця і графіка. І тепер зрілі твори члена Національної спілки художників України Ігоря Юр’єва відчутно вирізняє художнє бачення дійсності, яке виключає її сліпе  копіювання. Його мистецьку мову та її особливу енергетику ми відчуваємо тому, що всі твори просякнуті особистістю художника. Промовисті пейзажі й зокрема урбаністичні мотиви, натюрморти і портрети митця завжди хвилюють, оскільки він напрочуд чуттєво сприймає натуру, яку спостерігає і вивчає. 

Плідною є  його участь у всеукраїнських і закордонних художніх пленерах і симпозіумах. З роботами художника знайомі відвідувачі численних виставок усіх рівнів як в Україні, так і за кордоном (Румунія, Польща, Франція, Росія, Австрія, Люксембург). 

Твори Заслуженого художника України Ігоря Юр’єва зберігаються в художній колекції Палацу Парламенту Румунії в Бухаресті, Художньому музеї в м. Сучава, Музеї Тараса Шевченка в Торонто, Чернівецькому обласному художньому музеї, Будинку-музеї Максиміліана Волошина в Коктебелі, Художньому музеї у Кам’янці-Подільському, а також в багатьох приватних колекціях. 

Ігор Зотович Юр’єв ушанований вищою нагородою Національної спілки художників України –   медаллю «Лауреата премії імені Тетяни Яблонської», йому присуджена обласна премія імені Одарки Киселиці, вручена почесна відзнака обласної державної адміністрації  «На славу Буковини».

 

«Бути хотинчанином і не писати Хотин – неможливо»

Спогади дитинства. 2011, полотно, олія
Замок. 2004, полотно, олія

Хотин є місцем народження Ігоря Юр’єва, де він з’явився на світ 1951 року. Це легендарне середовище, в якому він і досі живе й працює, є його світом. І художник невтомно розповідає про цей рідний йому світ у живописних і графічних творах. Адже на переконання автора «бути хотинчанином і не писати Хотин – неможливо!». 

 

Одними з перших творчих робіт стали пейзажі історичного Хотина 1990 років серії «Стежками старого міста», яка постійно поповнюється. Зокрема, 2004 року з’явився твір «Замок», що став програмним. Він є піднесеним уславленням тисячолітньої сивини Хотина і є одним з найбільш виразних образних мистецьких вирішень. 

Автор позначив благородну давнину вдивовижу гармонійним поєднанням холодної гами лілових відтінків з яскравим сяйвом золотавого кольору.  Саме так художник ушляхетнив колір фіалок і бузку особливим станом величі та спокою. А чергування з зеленими відтінками в пейзажі додало звучанню лілового виразної живописної жвавості та емоційності.

Тему Хотина Юр’єв розвиває в численних урбаністичних композиціях і зокрема в творах «Перемога», «Облога» (2015). Сам художник зауважує: «Історичний Хотин прагну зображувати не фотографічно, а трансформую відповідно до психологічного відчуття.   Тому в цьому сенсі це є умовне зображення, де домінує колір». Підтвердженням є червоно-жовте полотно «Облога». На прикладі цього твору художник так пояснює логіку побудови композиції на основі ритміки крупних вертикальних площин в кольорі: «Чому вертикальних? Це результат спонтанності підсвідомих відчуттів. Адже пластичне мислення народжується, як музика… Сама робота диктує як рухатися далі. Це також і результат імпровізації: опрацьований на натурі мотив уже в майстерні оживає в пам’яті та у відчуттях».

Твердиня. 2014, папір, мішана техніка

Ділиться митець також і міркуваннями з приводу ще двох творів: «Якщо в живописі мене колір приваблює більше, ніж архітектурні елементи, то в такій графічній роботі 2014 року, як «Твердиня», цікавить форма. В цій статичній композиції я прагнув створити образ фортеці як оборонного щита». І дійсно, художник лише кількома вправними дотиками немов закарбовує на папері напрочуд виразний і незабутній  образ неприступного бастіону і водночас дає можливість глядачам пережити хвилювання від зустрічі з історичним минулим. Ті далекі віки художник дав нам відчути, зобразивши могутні мури фортеці акварельно легкими, напівпрозорими й немов міражними.

На відміну від урівноваженої «Твердині», чорно-оранжову графічну композицію «Дзвін» (2008) з церквою Олександра Невського в Хотині вирізняє іншого плану експресивність. І як зауважує сам Юр’єв, в ній він прагнув до передачі бентежного відчуття могутнього звучання дзвонів: «У магії цих звуків, які линуть, є сильне і незбагненно урочисте відчуття руху… Церква «летить», її форми «пливуть», а обриси не є чіткими. Я також шукав цікавий ракурс і привабливий фрагмент. Втім, буває, що легко працюється, але іншим разом робота йде важко. Це трапляється у разі невдалої композиції. А як її знайдено, то йде і колір, і деталі структури твору, і зв’язок його складових».

Дзвін. 2008, папір, мішана техніка

Важливо звернути увагу, що особливе ставлення до чорного кольору в авторській манері Юр’єва є прикметним. Він у нього звучить і в живописних, і в графічних творах. Митець зауважує: «До чорного звертаюся тоді, коли, внутрішнє відчуття веде мене до нього. У мене чорний колір, як жовтий і червоний, активує різні кольори. В графіці працюю в мішаній техніці, обираю пастель, акварель, використовую соус, сангіну. Так, наприклад, створювалися аркуші «Затемнення» (2001), «Західний бастіон» (1996) та інші з серії «Стежками старого міста».  

Часто працюю глибокими кольорами. Мій глибокий колір не суперечить загальному колориту, а є його складовою («Вхід до замку», 1999; «Собор», 1997). Пригадую, що, наприклад, 2005 року в графічному зображенні чернівецького театру («Драмтеатр»)  я не мав на меті передати особливості архітектурних елементів будівлі. Натомість цікавили мене ритми темних смуг глибоко коричневого кольору задля певної емоційної забарвленості. Для мене ці вертикалі, що щільно огортають будівлю, то – порухи творчої енергії, яку випромінює Театр з великої літери». 

Ця відверта розповідь автора є доречним орієнтиром для глядачів, які прагнуть розуміння його творчого бачення. Пригадаймо також, що  митець виразно дає відчути притягальну силу архітектурних принад будівлі Чернівецького музично-драматичного театру, зобразивши її в сяйві золотаво-вохристої гами теплих відтінків у живописному творі 2015 року. 

Отже, важливим є те, що І. Юр’єв творчо уникає стереотипів сприйняття і не переносить побачене на полотно чи папір лише задля звичного і зрозумілого  зображення. Власні переживання і почуття він розкуто втілює у відповідній формі образного вислову і щиро ділиться станом своєї душі. Твори художника – це запрошення до діалогу.

Драмтеатр. 2005, папір, мішана техніка

Абстракція. Портрети.

Ігор Юр’єв залюбки підтримує тему абстрактного мистецтва. Він зауважує: «В абстракції є велика доля узагальнення, зокрема в пейзажних мотивах. Абстракція – це колір плюс композиція. Визначення кольорів, які б працювали разом, є процесом творчим, цікавим і захопливим. Абстракція мене дуже приваблює». 

Своєрідним є і ставлення художника до роботи над портретами. В цьому жанрі він, віддаючись емоціям, напрацьовує особливий досвід творення узагальнених образів, які народжуються  в передачі його власного сприйняття людини. 

 

Натюрморти митця – це його душа

Талант живописця і тонкого колориста повною мірою розкривається в натюрмортах. Вони вражають вдивовижу точними й сміливими крупними мазками, якими моделюються форма й об’єм та причаровують гармонійним багатством колориту. 

Тому й не буде перебільшенням сказати, що натюрморти Ігоря Юр’єва є святом краси! А народжуються вони в копіткій роботі. Спочатку – над постановочним натюрмортом, потім – на стадії доопрацювання.

Нарциси. Фрагмент. 2009, полотно, олія

Художник уточнює: «Натура потрібна для кольору і пластики. А вже в процесі роботи на відчутті з’являються настроєві твори. Я їх так пишу, як відчуваю. Це моя душа».

Букет Дебюссі. 2010, полотно, олія
Пасхальний натюрморт. 2007, полотно, олія

Згадаймо такі роботи як «Пасхальний натюрморт» (2007), «Натюрморт з гранатом» (2008). Ці композиції та багато інших засвідчують вміння автора досконало передати фактуру і матеріальність предметів. Глядачі милуються духмяністю свіжоспечених пасок з блискучими та гладенькими крашанками круг них, прозорістю скла і грою рефлексів на вазі з квітами, приємною на дотик оксамитною чорнотою кераміки… 

Художник надихає прихильників своєї творчості також і емоційним  колоритом, який майстерно вміє «оживити» одним рухом пензля, вишукано вводячи промовистий кольоровий акцент («Пролісок», 1999; «Нарциси», 2009, етюд «Кульбаба» і «Букет Дебюссі», 2010). Змінити або прибрати його і буде втрачена неповторна виразність і жвавість композиції. Ця особливість є характерною і для пейзажних творів Ігоря Юр’єва.  

 

Вартісним і прикметним є те, що мистецтво буковинського живописця і графіка має численних шанувальників, які радо поділяють щиросердне освідчення митця: «Хочу, аби картини дихали!». 

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, Член Національної спілки художників України

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *