ХТО СКАЗАВ «А», МУСИТЬ СКАЗАТИ «Б»

Звільнення Юрія Луценка з ув’язнення позитивно сприйняте не лише українською, але й світовою громадськістю. На Заході цей крок українського президента оцінили як жест доброї волі. Але на перешкоді покращенню відносин сучасної України з Європейським Союзом стоять ще й інші проблеми: «вибіркове правосуддя» в нашій державі, а також утримання під вартою колишньої прем’єрки Юлії Тимошенко. В Україні жінки-парламентарії та лідери громадської думки в регіонах звертаються до гаранта Конституції, пропонуючи йому помилувати «леді Ю», як це зроблено з Луценком і Філіпчуком. Такий акт покращив би імідж нашої держави в очах не лише західних партнерів, але й Росії. Адже Москва висловлювала невдоволення арештом і судом над колишньою главою українського уряду.

А нинішньому керівництву потрібно чимало зробити для того, щоби повернути втрачену довіру до нього як на Сході, так і на Заході. Ситуація в країні є складною, до того ж симптоми її покращення не проглядаються. Падає продаж української продукції у світі: китайські конкуренти перехоплюють наші традиційні ринки металу. А це означає, що країна недоотримує помітні обсяги іноземної валюти, необхідної для вирішення пекучих соціальних проблем. Блокована Верховна Рада довго не приймала законодавчих актів, яких терміново потребують і вітчизняна економіка, і зовнішня політика держави. Масові виступи опозиції показують, що все більше рядових  громадян висловлює свою незгоду з тим, що діється в Україні.

Влада для самозбереження мусить іти назустріч вимогам мільйонів невдоволених. У противному випадку їй залишатиметься тільки застосування сили. Проте на дворі не 1937 і навіть не 1946 рік, та й Україна не відгороджена від світу «залізною завісою». А це означає, що повного згортання демократичних процесів у центрі Європи сусіди не допустять. Наражатися ж на небезпеку міжнародних санкцій адекватні політики остерігатимуться: занадто дороге «задоволення» для них особисто.

Хто сказав «А», обов’язково мусить сказати й «Б». Зупинятися на півдорозі не можна, інакше цілком реальною стає загроза ізоляції країни. Богу дякувати, ми – не Північна Корея й офіційний Київ, попри всі свої недолугості, хоч якось рахується із зарубіжною реакцією на ситуацію в нашій державі. Щоправда, особливого оптимізму його політика не збуджує. А для того, щоби зрушити справу з мертвої точки, треба звільняти Тимошенко. Натомість її звинуватили у причетності до вбивства депутата Щербаня. Наразі громадськість не побачила переконливих доказів вини колишньої глави уряду. Час працює не на тих, хто засадив її за ґрати, і, щоб зберегти лице, необхідно піти на давно очікуваний крок.

Наближається Великдень – найбільше православне свято. Йому передує Вербна неділя, коли християни намагаються проявити своє милосердя. Чимало українців чекає від глави держави, що цього дня він підпише документ про помилування Юлії Тимошенко. Вона зазнала багато мук, її здоров’я підірване. Світ чекає, що милосердя все-таки буде проявлене. Інакше розчарування поглибиться до крайньої межі, що є небезпечним.

Ігор БУРКУТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *