Дві тисячі років допомоги людям

або Дещо про диво-розторопшу

Лікувальні трави випробовувалися не роками – вони пройшли тисячолітній експеримент на людських життях. А це недоступно ні сучасній медицині загалом, ні жодному препарату зокрема.

269_0          

Діва Марія відкрила цілющі властивості святого чортополоху 

Хто може сказати, скільки мільйонів життів врятувала розторопша… Недарма ж люди із такою любов’ю та вдячністю ставляться до неї. Бо в багатьох народів світу розторопшу шанують як одну з найбільш помічних лікарських рослин.

Існує легенда, за якою на цілющі властивості розторопші вказала людям Діва Марія. Білі ж плями на її листі символізують молоко Богородиці. Ім’я Пречистої згадується і в народних назвах цієї рослини: Мар’їна колючка, чортополох Марії, Мар’їн татарник, святий чортополох, молочний будяк, силобій. А одну зі своїх найпопулярніших назв – розторопша – рослина дістала за те, що дійсно поспішає на допомогу хворому, швидко й ефективно лікуючи тяжкі недуги.

Батьківщина розторопші – середземноморське узбережжя Європи: Італія, Болгарія. Віддавна її широко використовують як лікарський засіб від багатьох хвороб. Історичні документи свідчать, що стародавні греки застосовували відвар плодів розторопші ще 2000 років тому. Нею лікували – і досить успішно, до того ж, різні й найважчі недуги – ще за часів Клавдія Галена. Зверталися по допомогу до розторопші й у середньовічній Європі. Та лише минулого століття в Мюнхенському інституті фармацевтики дослідили біохімічний склад розторопші плямистої.

Насіння розторопші містить близько 200 різних компонентів, цінних для людини. Це практично весь ряд вітамінів A, D, F, E, К і вітаміни групи В, особливо цінні для нервової системи, мікро і макроелементи, і силімарин (про нього – пізніше). Олія з насіння розторопші містить ефірні олії, смоли, слиз, біогенні аміни (тирамін, гістамін), силібін, макро- і мікроелементи: калій, кальцій, магній, залізо, марганець, мідь, цинк, хром, селен, йод, бор тощо.                            

Дивовижний силімарин

Головну цілющу дію розторопші гепатопротекторну, жовчогінну, холеретичну, а також антиоксидантну й детоксикуючу – забезпечує силімарин, який являє собою суміш глікозидів (органічних сполук рослинного походження, до складу яких входять різноманітні вуглеводи) – силібин, силідианін, силіхристин. Саме силімарин, перш за все, допомагає печінці здійснювати детоксикаційну функцію, зокрема за рахунок підвищення рівня антиоксидантного захисту. Вочевидь, усі вищезгадані властивості ставлять препарати розторопші в один ряд з лікарськими препаратами, коли йдеться про гострі або хронічні захворювання печінки і навіть цироз. Силімарин не тільки має антиоксидантні властивості, але й впливає на печінку ще двома іншими способами. По-перше, він зміцнює клітинні мембрани, а по-друге, – сприяє утворенню нових клітин, стимулюючи синтез білка. В результаті зростає вироблення жовчі.                      

Олія? Ні, майже панацея

З насіння розторопші готують олію, основним компонентом якої є комплекс поліненасичених жирних кислот. Але вона містить і жиророзчинні вітаміни A, D, E, F, особливо багато в ній вітаміну Е, головного антиоксиданту серед вітамінів, який ще називають вітаміном молодості. Олія розторопші є цінним дієтичним продуктом і лікувальним засобом. Вона має ранозагоювальну, протиопікову і гепатопротекторну дії, не поступається лікувальними властивостями обліпиховій олії. У дерматології олію розторопші застосовують для лікування вітиліго, псоріазу, облисіння, вугрів. Для оздоровлення організму її можна постійно додавати в їжу (до 3 ст. л. на добу). Вона позитивно впливає не тільки на печінку, а й на весь травний тракт, і особливо корисна за виразки шлунка. Крім того, олія розторопші має антихолестеринні властивості, поліпшує кровотворення, стримує прояви алергійних реакцій. Олія ефективна також в разі ослаблення зору, випадання волосся, хвороб кісток і суглобів, гінекологічних проблем. Її можна застосовувати до опіків будь-якого ступеня важкості, ран, у тому числі гнійних, різних уражень шкіри та слизової оболонки.

У шроті (подрібненому насінні) присутня значна кількість вітамінів групи В, потрібних для регулювання жирового обміну, живлення серцевого м’язу, нервової системи, шкіри, органа зору. Шрот розторопші незамінний при закрепах, бо він активізує перистальтику кишечнику. А ще він помічний за дисбактеріозу й має здатність знижувати рівень цукру в крові.

 

Для загального оздоровлення і профілактики рекомендують щодня з’їдати до 4 чайних ложки шроту розторопші.

 

Хто вирощує цю рослину, може викинути з оселі решту ліків

У народній фітотерапії відваром коріння розторопші полощуть ротову порожнину в разі зубного болю. Внутрішньо приймають відвар за проносів, катарів шлунка, затримки сечі, гепатитів, жовчнокам’яної хвороби тощо. Сік із листя розторопші п’ють при колітах, закрепах, запаленні товстої кишки і слизової оболонки шлунка, а також як жовчогінний і сечогінний засіб. Останні дослідження виявили, що препарати розторопші певною мірою ефективні в разі отруєнь одним із найнебезпечніших грибів – блідою поганкою.

Широко застосовується розторопша в гомеопатії.

Розторопша відома і як харчова рослина. Скажімо, у Східному Закавказзі, де вона досить поширена, ніжне молоде листя використовують для салатів, заправляючи їх оцтом та олією. Розторопшу додають до кондитерських виробів, напоїв. Випускають горілку з розторопші, печуть із нею хліб.

Не лише для хворих, але й для здорових людей корисна розторопша: її вживання допомагає печінці очищувати організм від токсинів. Вважається, що той, хто вирощує цю рослину, може викинути з оселі всі ліки.

Людмила КАНЬОВСЬКА, Єлизавета ТКАЧ, Олена КАУШАНСЬКА, доценти кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ, Віра ЧЕРЕВАТЕНКО, завідувач гастроентерологічним відділенням лікарні швидкої медичної допомоги Чернівців

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *