Буковинські стоунхенджі

Чернівецькі астроархеологи вивчають астрономічні обсерваторії на Вижниччині, Глибоччині та Хотинщині. Сергій ПИВОВАРОВ, доктор історичних наук, завкафедрою етнології, античності та історії середніх віків ЧНУ, директор Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ розповідає:

Древні обліковці часу

– Астроархеологія – досить молода галузь археологічної науки. Вона вивчає давні астрономічні об’єкти, а також об’єкти, пов’язані із вивченням всесвіту. Їх використовували в давнину для вимірювання та встановлення часу.
Нині ми звикли, що для того, аби знати день чи час – можна подивитися в календар чи на годинник. Але колись цього не було. Орієнтуватися ж у всесвіті та часі було необхідно. Тож люди здавна використовували різноманітні засоби для орієнтування у часі та просторі .

Особливо зросла необхідність календарів, коли почало розвиватися землеробство: треба було якось визначати, коли починати сіяти культурні рослини, коли збирати, а коли орати чи боротися зі шкідниками. І все це було приурочене до різних релігійних свят. Скажімо, дві величезні події у році – літнє та зимове сонцестояння. Саме від них древні і відштовхувалися. До періоду землеробства вже існували два типи календарів – місячний, який орієнтувався на фази місяця, – по ньому рахували дні і роки та сонячний календар. Роль сонячного календаря значно зросла, коли почали займатися землеробством, а це V-VI тисячоліття до н.е.

Племена робили щось схоже на зарубки. Тому вже в давнину в кожній общині, пізніше у племені були спеціальні люди, які займалися обліком часу, і вказували, коли що робити. Але згодом знання про астрономічні об’єкти, календарі, час ускладнилися і все частіше ставали надбанням верхівки суспільства, общини. Вожді вели облік часу і передавали знання із покоління в покоління. Та якщо відбувалися збої, община могла навіть загинути.

З часом знання набули таких розмірів, що їх вже потрібно було систематизувати. Виникла потреба й в об’єкті, за яким можна було б визначити, що через кілька днів відбудеться сонцестояння. Саме з цієї причини з’явився, наприклад, Стоунхендж в Англії. Він був одночасно і календарем, і астрономічною обсерваторією.

Раніше вважалося, що таких об’єктів, як Стоунхендж збереглися одиниці. Його внесли до Всесвітньої спадщини. Але яке ж було здивування дослідників, коли такі об’єкти знайшли і в нас, на Буковині! Нині їх відомо вже три!

Могила-календар у Долинянах

– Обсерваторія виявлена під час розкопок кургану скіфського часу в селі Долиняни, що на Хотинщині. Археолог Галина Смірнова, розкопавши курган, знайшла всередині поховання: спалені тіла, а по колу сліди від великої кількості ям. Після розчищення науковці зрозуміли – перед ними якась система.

Далі визначили, що об’єкт одночасно був усипальнею та астрономічною обсерваторією. Дійшов до нас аж від VII – V ст.. до н.е. У первісному вигляді навколо стояли стовпчики, завдяки яким визначали час та пори року.

Кола біля Багни

– Об’єкт був досліджений археологом Богданом Томенчуком, доцентом Прикарпатського університету та краєзнавцем Генадієм Марченком. Вік споруди важко встановити, адже немає археологічного матеріалу. Та за аналогами припускаємо, що це I тисячоліття до н.е. На кам’яних скелях, які виступають над поверхнею, неподалік села Багна Вижницького району, вибиті кола – одні ввігнуті, покреслені, інші – випуклі та вибиті. Вони чітко орієнтуються на схід-захід сонця. І за певними комбінаціями з них можна дізнатися, коли літнє, а коли зимове сонцестояння.

Земляна обсерваторія у віковічному лісі Корчівців

– Ця знахідка дещо різниться від попередніх. За слов’янських часів, поблизу села Корчівці Глибоцького району існувало городище. Нині воно перебуває у місцевості, зарослій пралісом, який ніколи не спилювали. Та у ІІ тисячолітті до н.е. там була рівнинна гола місцина. Коли ми почали досліджувати її, з’ясувалося, що там є дещо незвичні вали і рови.

– А чим саме вони різнилися?

– Якщо всі рови і вали в городищах були суцільними, бо існували для захисту від ворогів, то наш вал має спеціальні розриви, ніби вхідні ворота. А самий центр цього городища – рівний, з величезними проритими канавами. Отож, весь об’єкт, довжиною 100-150 м, нагадує стовбур дерева з трьома відхиленнями. Нині ми його досліджуємо. А місцевий люд розповів нам масу різних історій: буцімто, хто туди потрапляє – втрачає орієнтацію в просторі і починає блудити. Загалом у багатьох місцевих легендах червоною ниткою проходить думка, що це закляте місце.

– Можливо, такі ж «земляні календарі» були й в інших місцях Буковини?

– Мабуть, що так, але вони, швидше за все, вже знищені.

– Яка подальша доля знахідок?

– Знахідка біля Багни може стати першокласним туристичним об’єктом Буковини, за умови, що до неї зроблять добрий під’їзд. Таких пам’яток у світі – одиниці.
Такі ж плани в науковців і стосовно Долинянського кургану. Святилище реконструюють, і можливо, там буде музей космонавтики.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *