Буковина – край космічний: у минулому чи майбутньому?

Чернівці – не просто маленьке місто на географічній околиці нашої держави, а й, як виявилося, потужний всесвітньо-науковий центр! Мова, звісно ж, про наукову конференцію «Дослідження Всесвіту: минуле, сучасне, майбутнє», що відбулася в обласному центрі. Крім власне наукових питань, вона нагадала буковинцям про їхнє зовсім нещодавнє славне космічне минуле.

 Учасники конференції ретельно й прискіпливо розглядали всі нюанси аерокосмічної освіти та вивчення археоастрономічних об’єктів (на Буковині таких три – вибиті кола неподалік села Багна Вижницького району, могила-календар у селі Долиняни, що на Хотинщині, земляна обсерваторія у пралісі поблизу села Корчівці Глибоцького району). Окрема увага популяризаторів космосу була прикута до музеїв та навчальних закладів, зокрема, до їх важливої ролі у вивченні Всесвіту.

Саме тому в музеї авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц» відбулося ще й урочисте відкриття нового виставкового залу «Україна – космічна держава», в якому його упорядники проілюстрували досягнення нашої держави в космічній галузі, починаючи з 1950-х років і завершуючи останніми розробками.

Чи кличе Всесвіт українців?

– Дітей, які цікавилися б космічними дослідженнями, нині значно менше, ніж раніше:  більшість «сидить» в інтернеті, – напівжартома зауважив Віталій ЯЦЕНКО, директор музею авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц». – Але сказати, що нам бракує підлітків, які б серйозно захоплювалися навколокосмічною тематикою – теж не можна. До слова, юні чернівчани щойно повернулися з Ужгорода, де вибороли на Всеукраїнському колоквіумі школярів два перших місця, а на Всеукраїнському конкурсі науково-технічної спрямованості «Мирний космос» у Києві п’ятеро наших здобули два перших і три третіх місця. Причому, серед їхніх досліджень такі напрямки як «Екологія космічного простору», «Космічна філософія»… Я навіть і не очікував, що з галузі ракетно-космічної техніки (Максим Яремчук підготував доповідь про космічний зв’язок) ми випередимо Дніпропетровськ та решту міст України! Усі ці діти – вихованці Чернівецького міського центру Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» – громадської організації, яка діє у Чернівцях уже 20 років, зацікавлюючи та залучаючи до наукової діяльності молодь, щоби та в майбутньому працювала в аерокосмічній галузі. Зараз для нашої держави це питання постало дуже гостро, адже, щоб утримати позицію України в п’ятірці провідних космічних держав світу, – потрібні зміни. Про це, до речі, теж йшлося на конференції.

Віталій ЯЦЕНКО, директор музею авіації та космонавтики клубу юних техніків «Кварц» та Едуард КУЗНЄЦОВ, радник Голови Державного космічного агентства України

– Серед останніх вітчизняних досягнень – ракети-носії, які виробляють в Дніпропетровську (серія «Циклони» і «Зеніти»), – зауважив Віталій Яценко. – «Циклон» – це взагалі унікальна ракета, під час запусків якої не було жодної аварії. Відсоток надійності – 100! Але ракетники, конструктори, які зараз працюють в аерокосмічній галузі, потребують підготовленої зміни. А молодь – це і є нові ідеї, нові проекти.

В. ЯЦЕНКО: – Я би зараз не відмежовував між країнами певні здобутки в космічній справі. Космос спочатку був змагальним – між Радянським Союзом і США. Проте з 1975 року, після експериментального польоту кораблів «Аполлон» та «Союз», почалося співробітництво в космічній галузі. Після розпаду ж СРСР космічні дослідження та, головне, їхні результати не поділяються між країнами. Це загальне досягнення всього людства, й опанування космосу залежить від спільних зусиль усіх країн, адже ні фінансово, ні в науковому плані одна країна таких досліджень не потягне…

–А різноманітні конкурси для того й організовують, щоби зацікавити дітей. Та й беруть вони участь у них за форматом «все оплачено»: транспортування до місця конкурсу, проживання, харчування, культурна програма… Усе за рахунок «Сузір’я» або Національного центру аерокосмічної освіти. Дуже важлива складова таких заходів – спілкування дітей з видатними ракетниками, конструкторами «Морського старту», космонавтами, причому – на рівних, без поділу за віком, за статусом, бо космічне братство – єдине, – наголосив Віталій Яценко.

Ракетами займалися 30-річні, тепер – 50-річні

– Чернівці – не просте прикордонне містечко, а відомий у колишньому Союзі потужний науковий центр з багатьма вченими, які займалися космічною проблематикою, – наголосив колишній чернівчанин Едуард КУЗНЄЦОВ, радник Голови Державного космічного агентства України. – І я сподіваюсь, він зберігся. Принаймні, у свідомості буковинців. А тоді тут діяло стільки підприємств, які виготовляли продукцію, що використовувалася в космічних апаратах! Отож ця конференція мала би дати певний поштовх для розвитку інтересу молоді до космічної науки і космічної техніки. Молодих спеціалістів ми намагаємося підтримувати – і особливим підходом у нарахуванні заробітної плати, і вирішуючи їхні соціальні проблеми, будуючи жило, надаючи гуртожитки… Молоді це потрібно, а молодь – потрібна ракетно-космічній галузі… Бо й від нас, на жаль, йдуть працівники у банківську сферу та комп’ютерні фірми, де більші зарплати.

Е. КУЗНЄЦОВ: – Звісно, чи не найбільша проблема у нашій галузі – фінансування. Проте, одразу ж зауважу: космічна галузь – самодостатня, на комерційних об’єктах ми заробляємо багато коштів. І ці кошти витрачаються не лише на зарплату, вони наповнюють державний бюджет у вигляді податків та інших необхідних платежів. Протягом двох останніх років ми відрахували до державного бюджету більше коштів, аніж держава виділила на Національну космічну програму. І це погано. Тому що коли ми реалізовуємо якісь космічні проекти, зароблені кошти витрачаємо на сьогоденні проблеми. А космічна програма і бюджетне фінансування повинна нам давати можливість розробляти перспективні проекти, наукові розробки, які запрацюють через 5-10 років.

–А ми би дуже хотіли, щоби в галузь прийшли, як колись у 60-і роки, молоді, розумні, талановиті юнаки та дівчата, які продовжили б справу тих, хто закладав основи ракетно-космічної галузі, – наголошує радник. – До речі, цими днями в нашій державі святкувалось 100-річчя від дня народження Михайла Янгеля – це перший (з 1954 року) головний конструктор Конструкторського бюро «Південне». Він його організував, заснував, звідти і пішла ракетно-космічна галузь України. А середній вік працівників, які його тоді оточували, становив 28 років. Вони тягнулась до незвіданого, нового, завдяки їхнім сміливим експериментам і конструювалися унікальні ракетоносії, космічні апарати, інші прилади, що використовуються в галузі. Зараз же середній вік на наших підприємствах набагато солідніший – під 50 років…

Україні до космічного туризму – зась

– Едуарде Івановичу, а чи не світить нам доля держави космічного туризму? Хочеться відчути себе космонавтом… 

– Анонсовані космічно-туристичні проекти – це приватне заробляння грошей. Проте чи можна вважати таких туристів справжніми космонавтами? Їхній політ – суборбітальний, він розрахований на підйом до рівня 100-120 кілометрів, перебування на цій висоті – 4-5 хвилин. Інша справа, коли вони літали на американських шатлах, відвідували космічну станцію… Можливо, через 5-7 років космічний туризм і справді стане більш доступним, проте Державне космічне агентство цим займатися не буде. Бо у нас немає пілотованого космічного корабля. Їх мають зараз лише три держави – Росії, США та Китай. Можливо, невдовзі пілотований космічний корабель з’явиться в Індії та Європейського космічного агентства. Ми ж будуємо лише ракетоносії та супутники…

Хто буде другим вітчизняним космонавтом?

А щоби стати космонавтом, треба мати зріст не вище 176 см, вищу освіту (цивільного вузу чи військової академії), і важити менше 70 кг, – зауважив Едуард Кузнєцов. – Такі вимоги були і до радянських, і до американських космонавтів… Тобто, нічого особливого. Коли відбирали першого українського космонавта, в конкурсі брали участь 28 чоловік: військові (офіцери, льотчики) і цивільні, хлопці та дівчата. Підготовка триває приблизно півтора року. Майбутні космонавти проходять навчання в центрах підготовки Росії, США, а також в Європейському космічному агентстві. Адже прилади і устаткування, які зараз працюють в космосі, вироблені саме цими країнами, тому треба вміти ними користуватися. А ще дуже  важлива психологічна підготовка майбутнього космонавта. Зокрема, члени екіпажу космічного корабля деякий час живуть разом, щоби визначити, чи можуть вони співіснувати психологічно. Адже тривалий час люди житимуть і працюватимуть разом, у замкненому просторі. Конфлікти ж і дріб’язкові сварки у космосі нікому не потрібні. А раптом хтось у кораблі згарячу почне  тарілки бити? Через отаке ще й не повернешся назад…

Звісно, розмови навколо того, щоби відправити у космос другого українського космонавта, досить актуальні. Проте для бюджету нашої держави ціна підготовки космонавта не підйомна. Та й сенсу відправляти космонавта в космос на тиждень – жодного. Має перебувати на космічній станції з певною місією хоча б півроку. А для цього його треба забезпечити харчуванням, водою, одягом, приладами, з яким він буде працювати. А це ще один космічний корабель – вантажний. І на все разом потрібно 150 млн. доларів. Тому й розглядатимемо різні варіанти, домовлятимемось про спільні експерименти… І лише після підписання протоколу щодо підготовки польоту між Державним космічним агентством і Роскосмосом, де будуть прописані усі його умови, оголосять конкурс… Утім, Леонід Каденюк до ще одного польоту готовий.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *