«Беркут» – кривавий птах Майдану

Ці браві хлопці довели своєму президенту, що намарне наші бюджетні гроші не проїдають. Розгромити сонних дітей на майдані Незалежності? Це їм на раз кийком махнути! Влаштувати криваве побоїще під Адміністрацією президента? Що може бути веселіше, аніж трощити ногами голови та камери беззахисних журналістів! Кров на гумових кийках – ось нові реалії українських майданів. «Це вам не радісні помаранчеві «перевороти» з квітами та піснями, – втовкмачують нелюди-спецназівці одноліткам Незалежності: – Захотіли Революції? Свободи? Європи?»

Проте чи винні насправді в ескалації насилля лише правоохоронці? Так, невмотивованим нічним розгоном Майдану беркутівці добряче попсували собі імідж, і відтоді одна лиш їхня присутність провокує людей на агресію. Проте нині і мітингувальники, і правоохоронці в сутичках звинувачують провокаторів. Так, у МВС, наприклад, кажуть, що побоїще на вулиці Банковій влаштували екстремісти з напівпідпільної маргінальної організації «Братство», створеної одіозним діячем Дмитром Корчинським. Дивна річ, їм нібито «випадково» вдалося захопити трактор, яким вони збиралися безперешкодно давити переляканих хлопчаків строкової служби Внутрішніх Військ. Проте трактор заблокували мітингувальники-миротворці, намагаючись заспокоїти збурений натовп. «Ні краплі крові», – скандували вони.

Перед солдатським кордоном мітингувальники фактично розділилися на два табори, звинувачуючи одні одних у провокаціях. Невдовзі прихильники силового варіанту, ховаючи свої обличчя за масками, почали бити тих, хто захищав солдат, не давав бульдозеру давити 18-річних строковиків! Нардепа Порошенка, який намагався втихомирити гарячі голови, закидали монетами і камінням. Треба віддати тому належне: не злякався і не сховався. А невдовзі у бік спецпризначенців полетіли димові шашки, каменюки, фаєри. Солдатів заливали фарбою, намагалися підпалити фаєрами одяг, били ланцюгами…

Тривалий час молоді юнаки в шоломах, яких забрали служити минулої весни, стояли перед розлюченим натовпом абсолютно беззбройні, без щитів, виставлені своїми командирами немов на убоїще… Дехто з них не витримував – і плакав, але стояв далі, бо такий був наказ. Увесь цей час позаду них, фактично затуляючись дітьми, стовбичили грізні й серйозні «заградзагони» вгодованих беркутівців. І от у натовп полетіли шумові гранати та сльозоточивий газ. Збуривши агресію, малолітні «ультра» витягнули на себе «Беркут» – і організовано втекли, підставляючи під кийки решту неповоротких мітингувальників. І беркутівці відривалися на пасивних роззявах по-повному!

– Коли пішов «Беркут», – а вони були дуже злі, безпричинно агресивні, били журналістів і навіть медиків-активістів, то офіцери йшли позаду і намагалися стримати агресію – свідчить один із медиків. – Проте, коли через нас пройшло більше 50 озброєних кийками чоловік, то кілька вломили нам від душі, не зважаючи на усі наші хрести, карету швидкої допомоги, поранених, які лежали поруч та яких ми перев’язували, підняті догори руки у медичних закривавлених рукавичках. Вони бачили, що ми медики, але просто «відтягувалися»…

Били усіх, хто потрапляв під руку. З особливою жорстокістю, свідомо трощили журналістів. Наприклад, фотожурналіста «ЛІГАБізнесІнформ» Олександра Перевозника, який знімкував події на Банковій, били вісім (!!!) співробітників міліції! Вони бачили його бейджик преси, чули його вигуки – що він журналіст, проте ніхто з них не звертав на це уваги. Євгену Малолєтку, фотокору УНІАН, зламали руку, розбили об’єктив, розтоптали спалах, хоча знали, що він журналіст. Фотографу Анатолію Степанову теж зламали руку, кийком розбили голову. Він заявляє, що представився «Беркуту», але те, що він – журналіст, лише розлютило правоохоронців. І таких прикладів – десятки.

Звідки ж така жорстокість у правоохоронців, особливо до журналістів? Відповідь з’явиться пізніше. Журналісти оприлюднять відео, на якому видно, як беркутівці пропускають крізь свій кордон молодиків у масках, які провокували мітингувальників до штурму адміністрації. Це так звані «тихушніки» – провокатори з міліційними посвідченнями…

Ще одному з мітингувальників випадково вдалося потрапити у двір президентської адміністрації (його сприйняли за свого, «тихушніка»), і зазняти відео, як беркутівці знущаються над затриманими мітингувальниками. Ті лежать на землі і не чинять опору – проте міліціонери все одно продовжують бити їх кийками та ногами…

«Міліція з народом», – усе невпевненіше чути на українських євромайданах… Зрештою, прості київські міліціонери у чорну ніч на 30 листопада рятували нажахану молодь від розправи озвірілих колег. З’явилися повідомлення, що Львівський, Тернопільський та Івано-Франківський підрозділи «Беркута» відмовилися виконувати злочинні накази і не виступили проти мирних людей. Офіцери МВС середньої ланки, хоча поки ще не відкрито, але гостро засуджують розправи спецназівців над дітьми. Бо в них також є діти, які, можливо, як і їхні однолітки – виходять на площі. І ми розуміємо, що в разі поразки євромайданів на цих міліціонерів чекає звільнення. Бо вони не виконали наказ. Та хіба життя й здоров’я українських дітей дорожчі за гроші?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

a2f218ed1f744638d86d664bdda796aa

Фотожурналіста «ЛІГАБізнесІнформ» Олександра Перевозника нещадно били вісім співробітників міліції. Загалом за час «Євромайдану» в Києві постраждало вже понад 40 журналістів. Більшість з них нещадно бив «Беркут».

– Сім місяців відслужив… і не думав, що тут буду, – журналістка Ольга Гарбовська (texty.org.ua) спілкувалася із солдатами-строковиками на Банковій – по той бік барикад. –  Це не те, чого хочу і на що сподівався. Ви думаєте, я проти людей на майдані? Ні. Мене тут просто поставили і я не можу нічого зробити. Я ще на службі…

Питаю, як його батьки ставляться до того, що відбувається, і до того, що він мусить тут стояти.

Боєць опускає очі, а тоді зі слізьми випалює:

– А що батьки? Переживають! Вони, як і всі тут, хочуть, аби краще жилося. Не хочуть аби я тут стояв, але розуміють… Мама щодня плаче й телефонує в сльозах, і каже, що вже не може діждатися, коли я повернуся.

– А як до вас люди ставляться, ображають? – питаю.

– Та по-різному буває, хтось плює мало не в очі. Хтось словесно ображає, а хтось і сміттям кидається, європейці! А ось недавно, підійшла жінка і почала кричати на мене і питати, яка ж то в мене мама, що такого народила.

І тут я почула, як боєць почав шморгати носом і сльози покотилися рясно.

Хлопчина, що стояв поруч із моїм співрозмовником, додав, поки той витирав сльози:

– Ми тут усі такі, мусимо терпіти, ми ж навіть не мєнти. Зігнали і пригрозили! Нам бардак теж надоїв. І на гражданських не піду, якщо будуть заставляти. Просто буду стояти, хоча й не хочу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *