Чому не воюють ті, хто цього навчений, – міліціянти, працівники СБУ, МНС, представники інших воєнізованих структур, бодай вояки, що служили у спецвійськах, а відправляють у пекло ненавчених і хворобливих юнаків?
Не люблю лідера комуністів Симоненка за брехливість і дволикість, але політики рідко бувають іншими. Та саме Симоненко сказав правду про те, що йде війна олігархів з олігархами. Це підтверджують і цифри: валовий дохід Європи упав на 4,5 відсотка, а США – зріс майже на 7%. На території України вирішуються нині глобальні проблеми трансконтинентальних груп, до яких рядові українці, як і рядові росіяни, не мають жодного стосунку.
Уже не секрет, що на Сході воюють добре озброєні армії/банди олігархів. Але ж ті хлопці знають, за що кладуть здоров’я та життя, бо воювати – це їхня професія, що забезпечує їх та їхні родини.
А за що кладуть життя наші ненавчені хлопці, з яких 96% – за офіційною статистикою – мають серйозні вади здоров’я та в яких немає ні нормального обмундирування, ні сучасної зброї, бо керівництво військового відомства давно все продало, чим збагатилося? Складається враження, що наші діти воюють за державу, якої практично немає. Адже навіть в СБУ сиділи й сидять (!) російські феесбешники! Тож громадяни України зубожіють, не маючи ні соціального захисту, ні впевненості у завтрашньому дні, а тепер ще й їхніх синів забирають на гарматне м’ясо.
Йдемо далі. Наші зверхники не можуть домовитися й мирно вирішити питання, але й війну не хочуть оголошувати, бо не матимуть траншів від МВФ. У такому разі посилайте в АТО силовиків! У нас міліція була більша за армію. А ще ж маємо Службу безпеки України та інші воєнізовані структури. Воювати мають ті, хто вміє це робити. Та чомусь колишніх десантників не призивають . А про те, як навчалися студенти у часи Незалежності на військових кафедрах ходять не стільки легенди, як анекдоти. І що собою являла українська армія, де БТРи не могли виїхати на полігон, а лише імітували рух, бо не було пального, ми теж знаємо.
Замість епілогу: верхівка країни протягом чверті століття дерибанила Україну, а тепер хоче, щоби її захищав нещасний народ, над яким добряче познущалися. Вибачайте, панове, якось нелогічно.
Та задля справедливості маю сказати, що в нинішній біді винні також і всі ми, бо поводилися, як малі діти: купувалися на обіцянки, продавалися за гречку, сподівалися на Тата… Тепер спокутуємо свою недалекоглядність і несамостійність. А ще – втрату віри у Бога.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
