Людина, яка вбила іншу людину на очах у багатьох свідків, руками суддів змушує журналістів, які лише виконали свій професійний обов’язок і розповіли суспільству про скоєне, сплачувати їй гроші за моральні збитки.
Саме тому учасники «круглого столу» «Третя влад проти четвертої?», серед яких були головні редактори чернівецьких газет і журналістські правозахисні функціонери, дійшли висновку, що судова влада Буковини розпочала неоголошену війну проти журналістів краю. Захід відбувся за ініціативи головного редактора найстарішої в краї газети «Буковина» Анатолія Ісака.
Щодо історії питання: після того, як під заставу випустили Агаларова, підозрюваного в убивстві Савки, скоєному два роки тому в «Графській садибі», та замінили йому статтю про зумисне вбивство на хуліганську, його адвокати розпочали масовану атаку на місцеві медіа, які висвітлювали цю тему.
Зокрема, позови були подані до газет «Буковина», «Час» і «Версії». І що прикметно: Першотравневий райсуд, який розглядав справи «Буковини» та «Часу», зробив це без присутності відповідачів. Хоча, як повідомив головний редактор «Буковини» А. Ісак, вони надали суду копії документів, які засвідчили, що автор публікації Заслужений журналіст України В’ячеслав Мигалюк перебуває за межами держави. Подібне сталося і з «Часом». Автор репортажу з прес-конференції, організованої батьками вбитого Савки, Наталія Брянська потрапила в день суду до лікарні, куди її відвезла «швидка» з гіпертонічним кризом. Та суддя розцінив це «як неповагу до суду» і провів засідання без присутності журналістки.
Зрештою, дивного в цьому немає нічого, бо – і це лише за офіційною статистикою! – корумпованість українських судів сягає найвищої в державі відмітки – 99,9 відсотка.
Як розповів під час «круглого столу» шеф-редактор газети «Час» Петро Кобевко, – що, до слова, і змусило його разом із колегами зробити висновок про суддівську упередженість: навіть домовленість про мирову із адвокатом Агаларова не зупинила суддю у винесенні рішення.
Натомість, на відміну від колег із Першотравневого райсуду, зі значно меншим поспіхом діють служителі Феміди Шевченівського району, де невдовзі розглядатиметься позов до газети «Версії». Хоча й вони допустилися прикрої та, будемо сподіватися, випадкової помилки, повідомивши керівництву газети та її адвокату різні дати судового засідання. До того ж, публікація базується на фактах, викладених учасниками прес-конференції. Відтак автор цього матеріалу журналістка Лідія Кирилюк, яка нині у декретній відпустці, згідно із законодавством, не несе відповідальності за їхнє розповсюдження. А вжите нею до Агаларова означення «убивця», замість «підозрюваний в убивстві», теж дозволене законом. Щоправда, європейським, на який нині Україна орієнтується. На цьому наголосила учасниця «круглого столу» завідувачка кафедри журналістики ЧНУ Любов Василик. Вона процитувала принцип публічності, задекларований європейськими судами, зміст якого полягає в тому, що коли вбивство чи ДТП зі смертельними наслідками стається при свідках, то журналіст має право ще до вироку суду вживати до людини, яка це вчинила, означення «убивця».
До речі, у цих справах є ще один не зовсім зрозумілий нюанс: відомий чернівецький медіаюрист, який спеціалізується на захисті журналістів, відмовився захищати газети за цими позовами. Натомість родина Агаларових знайшла видавця, який у Києві відкрив під їхню справу газету з гучною назвою «Правдошукач», чиї випуски цілком присвячені виправданню підозрюваного в убивстві Агаларова. Савка, мовляв, сам собі заподіяв смертельну шкоду. Зрештою, таке в історії України вже було. Згадайте лише самогубство очільника МВС України Кравченка, який двічі вистрелив собі у голову…
Все це разом і наштовхнуло журналістську спільноту на думку про те, що на Буковині відпрацьовується нова технологія, на чому й наголосив голова первинної міжредакційної медіа-профспілки України у Чернівцях, відомий радійник Вадим Пелех: «Ми знаємо, що Буковина неодноразово ставала полігоном для розробки нових не вельми чистих технологій. І, мабуть, нині саме на наших теренах з’ясовується, як зреагують журналісти не тільки на наступ на свободу слова, а й на своє знищення. Одне слово, медійників хочуть провчити та закрити їм рота, щоби вони перестали нагадувати суспільству про необхідність проведення люстрацій в усіх державних структурах. І серед суддів – першочергово». Недарма ж від «Буковини» Агаларов сподівається отримати 20 тис. грн. Утім, вимагав він 60 тис. грн за моральні збитки та посягання на ділову репутацію. Чи не блюзнірськи це звучить? А «Час» має оплатити всі судові витрати Агаларова і, як сказав шеф-редактор, ще й послуги його адвоката разом із проїздом та проживанням у Чернівцях. За словами Пелеха, газети судять за оціночні судження у статтях про резонансне вбивство, до порталу «БукNews» позиваються офіцери СБУ за опублікований прес-реліз, а журналіста ТВА заступник прокурора тягне до суду за оприлюднену в ефірі корупційну схему, викриту на основі опитування журналістом громадян. Справи, як правило, розглядаються без присутності самих журналістів, а обвинувальні рішення штампуються як під копірку. Отакої.
– Людина, яка вбила іншу людину у присутності багатьох свідків, руками суддів змушує журналістів, які лише виконали свій професійний обов’язок – поінформували суспільство про скоєне, сплачувати їй гроші за моральні збитки. – Про цей нонсенс говорили всі присутні. А тому й виробили спільний план дій, який озвучив голова обласної організації Національної спілки журналістів України Юрій Терон. Згідно з ним, у п’ятницю, 27 червня, відбудеться спільне розширене засідання обласної організації НСЖУ та медіа-профспілки разом із головними редакторами газет, на якому його учасники приймуть відповідне звернення до НСЖУ, Вищої ради юстиції України, Верховного суду України та керівництва держави щодо ситуації, яка виникла на Буковині, а також оприлюднять його в усіх провідних ЗМІ.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, член правління обласної організації Національної спілки журналістів України
