“Ти не просто Богдан – за фасоном. В тебе вищий дан – з шансону!”

17 березня Богдан Ластівка з нагоди свого 50-ліття виступив разом із друзями-музикантами на сцені Чернівецької обласної філармонії з концертом «Рідному місту». 
Пісні та музика – це безпосередньо внутрішній світ творчої людини. І ще у творчості є таке поняття, як вартість правдивого таланту. Адже ціна людської свободи вимірюється досить суворо. І життя обов’язково перевірить ціну цього вибору в решті решт. Тексти пісень Богдана Ластівки йдуть від серця. Вони народжуються несподівано, повністю відповідають настрою, емоціям, музикант наповнює їх звуком, мелодією своєї душі, почуттями, думками. Шансон, бардівська пісня завжди приваблює саме своєю щирістю та відвертістю, інтерпретаціями власних ілюзій і почуттів, романтикою та безпосередністю.

«В этой пыльной хмельной городской суете
Нас с тобой познакомила песня.
Это был драгоценный подарок тебе
И мы стали, как ноточки, вместе.

Воспевая тот миг и тот день напролет,
Мы всегда будем помнить, поверьте.
И поэтому нам в этой жизни везет
Вместе с песней, что спело нам сердце…»

Ця пісня «Фестивальна»  була написана для третього Міжнародного фестивалю шансону у Києві (2004) «Пісні заспівані серцем». І вона стала заключною піснею фестивалю. Також Богдан Ластівка – володар  призу «Кришталева гітара», переможець в номінації «Підкорювач  сердець».


Богдан Ластівка народився 16 березня 1962 році в Чернівцях, вчився в СШ №26, потім у Чернівецькому музичному училищі. Вчився у Київській консерваторії ( клас ударних інструментів). Випустив два альбоми пісень: «ШАНСОН БРУСЧАТКИ», «ЖИТУХА» . Це міський романс, лірика і пісні про життя…

– Я належу до тих музикантів, які починали свій творчий шлях у дворах з гітарами, транзисторними радіоприймачами і дешевим сухим вином…
Це було в епоху наших кумирів: BEATLS, DEEP PURPLE, Володимира Висоцького і ще багатьох геніальних творчих особистостей із самих різних напрямків мистецтва. Збираючи тоді навколо себе однодумців, ми прагнули довести щось собі і оточуючим. Увесь вільний час ми віддавали музиці, яка з часом стала частиною мого життя. Класика, джаз, рок, бардівська пісня – немає жанру, який би мені не подобався. А останнім часом я звернувся до пісні.
Велика вдячність від мене моїм співавторам, поетам Генадію Тєрєхову, Емілю Крупнику, аранжувальнику Едуарду Качанову, товаришу Ярославу Унгуряну, аранжувальнику та музиканту Андрію Гуралю. Особлива вдячність всім моїм друзям, їх було значно більше, ніж я можу тут перерахувати. Всім вам, мої слухачі, я висловлюю свою сердешну прихильність.

Мені особисто пощастило цього тижня два рази зустрітися з Богданом Ластівкою: на концерті та після, щоб взяти це інтерв’ю. Ми говорили про людські цінності, про шкільні роки та друзів, що розкидані по всьому світі, про родинний затишок, про тих, заради кого живемо і творимо, про минуле, про різні настрої, сьогодення, плани на майбутнє…
І, звичайно, згадали батьків.

Батько, Ластівка Дарій Григорович, Заслужений артист України, балетмейстер Заслуженого Буковинського ансамблю пісні и танцю, майже сорок років працював у Чернівецькій філармонії. Мати – Андронова Валентина Леонідівна, артистка балету. Я пишаюся своїми батьками, які віддали мені все саме сокровенне , а головне – життя.
Тому виходив на сцену нашої філармонії з особливим хвилюванням і дуже шкодую, що мої батьки не змогли побачити мій бенефіс.

Концерт не залишив жодного глядача байдужим: і не тільки «починається кружіння світлофорів і прилавків», а зал разом співає: «время, постой, не спеши, не лети, этот миг с тобой останови»… Разом з Богданом Ластівкою виступали та вітали ювіляра Заслужений артист України Олександр Сальников, співачка Тетяна Юхно, молодий виконавець Вадим Балашов, Григорій Головач – акордеон, Євген Думініка – саксофон, Заслужений артист України Сергій Афанасьєв, група Airport – лаунж, Заслужений артист України Володимир Козинець – гітара, оркестр єврейської музики під керівництвом Льва Фельдмана.
І серед своїх пісень, які особливо цінує Богдан Ластівка – «Час, стривай» та «Спроба повернення». А глядачі в захваті від улюбленої пісні про Чернівці і чернівчан «Маленький Париж».

Как-то очень давно,
Один мудрый изрек.
Он почти как Париж,
Милый наш городок.
Поддержали тогда
Все его праотцы.
И с тех пор так зовут
Город наш – Черновцы.

Ах, этот маленький Париж,
Под тенью черепичных крыш,
И как французский шансонье
Пою я песнь свою тебе…

Ті, хто не зміг приїхати на концерт Богдана Ластівки, телефонують, пишуть електронні листи, лишають свої коментарі у блозі газети.

Володимир Астраханцев, скрипаль, концертмейстер Цюріхського симфонічного оркестру:
– К сожалению на этом замечательном концерте не смог побывать,но уверен, что такой замечательный человек и музыкант как Богдан Ластивка снова показал, что он лучший среди лучших..Успехов и аплодисментов тебе, Богдан! С ЮБИЛЕЕМ!!!

Сіма:
– Богдаша!!! Дорогой!!! Еще и еще раз с ЮБИЛЕЕМ!!! Очень жаль что не получилось приехать наслышаны твоим БЕНИФИСОМ!!! Так держать!!! Оставайся таким как ты есть на долгие годы . Мы за тебя очень РАДЫ и ГОРДИМСЯ!!!

Ісаак:
–  Я горжусь таким, как Богдан, земляком. Желаю долгой творческой жизни.

А Еміль Крупник, який предствився як Автор тексту, написав:
Ты не просто Богдан
По фасону.
У тебя первый дан
По шансону!…
Автор текста «починається кружіння світлофорів та прилавків»

Зоя:
– Мої вітання з ювілеєм! Дуже шкода, що не була на концерті.
Хай музика звучить в душі та серці,
нехай мажорним буде кожен день.
Добра, достатку, творчості, любові,
та гарних,світлих, сонячних пісень.

Сценарій життя непередбачений. Передбачити успіх складно, як і його запланувати. Тим більше у творчих людей – музикантів, виконавців, поетів, акторів. І у житті будь-якої людини є певні підтексти, нескінчені сумніви, поразки, перемоги, прагнення, мрії… За філіжанкою кави ми говорили з Богданом також про мистецтво, його суперечності, різну реальність та достовірність. Важливо йти від правди. І як важко йти від правди.

Так завари же мне, родная, кофеек,
Мне надоел паршивый лагерный паек,
Мне надоели эти времена,
И непонятная фальшивая струна…

Але коли фальшива тільки струна, її можна замінити.
Відносно легко. Головне – не загубити себе. Не зрадити собі.
Пісня, музика – є долею Богдана Ластівки. І це – його реальний простір. Про це ми ще раз переконалися на його блискучому бенефісі. Браво!

Я стихами отмечу свой путь
В чем-то радостный, в чем-то печальный.
На деревьях желтеет листва,
Дни короче и времени мало.
Я пройду по знакомым местам
Старых книг и старинных кварталов.

А что же нам, а что же нам судьба?
Шагать по жизни от рассвета до заката.
А что же нам, а что же нам душа?
Ведь это то, чем в этой жизни мы богаты…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і Лесі Ластівки

Фотозвіт з концерту можна переглянути за посиланням –
http://versii.cv.ua/pohlyad/i-kak-frantsuzskij-shanson-e-poyu-ya-pesn-svoyu-tebe/16494.html

 

3 responses on “Ти не просто Богдан – за фасоном. В тебе вищий дан – з шансону!”

  1. Ну просто красава!!! Тебя знает не только Украина, но и весь Нью Йорк!!! В моих программах на “Дэвидзон Радио” ты звучишь постоянно, а твоя песня “Маленький Париж” просто разрывает эфир. Поэтому дружище, в твой День Варенья мои самые налучшие пожелания и продолжай творить в свём стиле !!! От всего сердца тебе эти слова!!! И поверь мне, что все люди в Нью Йорке, которыен имеют сердце, желаюттебе того же, потому, что твоя музыка и слова, не затронут только человека без сердца и без духа. Спасибо тебе за душу от всего Нью Йорка !!!
    ..

  2. Поздравляю Богдана! Новых успехов и новых песен!!!)))) Автора статьи благодарю за интересный и правдивый взгляд на творчество барда.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *