Каріна народила дівчинку, за словами чоловіка й родичів, 20 серпня, вдома. Пуповину перерізав її чоловік лезом бритви. На обліку за вагітністю через релігійні переконання жінка не стояла. Коли медики разом з міліцією приїхали до неї додому, щоби оглянути немовля, на них спустили псів. Через 36 днів породілля потрапила до обласної лікарні. А три роки тому майже за таких же обставин померла її мати, якій тоді було тільки 38 років.
Середньовіччя в Котелеві
– Я пам’ятаю той жахливий випадок, мені досі від нього моторошно. Жінку привезли з Котелева Новоселицького району. Віра її чоловіка забороняла звертатися до медичних закладів. І вона померла. А нема нічого жахливішого за безглузду материнську смерть, – обурювалася обласний акушер-гінеколог, кандидат медичних наук Лія Нікіфор, зателефонувавши авторці цих рядків. – І тепер ось знову з Котелева… Як можна було довести жінку до такого стану?! Це не людина, а суцільний бухенвальд! У неї вже печінка опустилася в малий таз! Гемоглобін крові – 22! Тиск, з яким не живуть. Вона на наших очах помирає, а ми нічого не можемо вдіяти!
Утім, медики й так дуже багато зробили. Кілька разів Каріну витягали вже з того світу. Чимало показників підняли до рівня, сумісного із життям. Але, за словами завідувача реанімації Аурела Руснака, в організмі жінки вже відбулися незворотні зміни. Вони подібні до тих, що спостерігаються у хворих на анорексію, – хронічне недоїдання. Ті теж поступово тануть, а лікарі не в змозі нічого зробити.
«Синдром клітинного витоку зворотної дії немає», – пояснив Аурел Дмитрович батькові Каріни, який допитувався, звідки взялися раптом ці незворотні зміни. «Годувати свою дитину треба було, – сказав фахівець. – Без білків людина при втраті крові не виживає». А пізніше Русак розповів, що віруючі родичі його пацієнтки приносили їй до палати… водичку. Лікар на них нагримав і сказав, що Каріну треба годувати щогодини, а не поїти водичкою. «Віра нам не дозволяє їсти м’ясо», – відповіли ті.
Коли ж я поцікавилася у батька вмираючої жінки, як він міг довести до такого стану власну дитину, той тривалий час мовчав. Але потім зібрався з духом і випалив: «Колись ви, можливо, зрозумієте: Бог дав, Бог узяв…». Розвернувся і пішов. Натомість пізніше одна з родичок Каріни поскаржилася мені, що її батько посадив у палаті старшого сина та звелів нікого не пускати до породіллі, щоби… не годували.
До речі, Лія Нікіфор, яка у складі комісії оглядала нову пацієнтку з Котелева, не здогадувалася тоді, що обидві жінки – та, з якої вона розпочала свою розповідь, і нинішня – найближчі родички, а точніше, мати й донька. Про це я довідалася від Маріна, чоловіка Каріни. Він пояснив запізніле звертання по допомогу до медиків страхом дружини перед вірою:
– Вона боялася померти, як її мати, – сказав 17-річний чоловік. Худенькому невеличкому Маріну лише невдовзі виповниться 18. Його дружині ж – 20. Щоправда, зараз вона виглядає на 80-річну бабцю. Тіло її набрякло від голоду і пішло зморшками. Губи запеклися кров’ю. Видовище страшне і дуже болісне. Кажуть, ще місяць тому вона була дуже гарненькою білявкою….
Минулої неділі вранці, 26 вересня, чергувала Лідія Фостей, медсестра реанімації з 24-літнім стажем. Саме на її пост потрапила Каріна.
Лідія Костянтинівна розповіла: – Вона була дуже важка. Весь день їй капали кров, плазму, еритроцити та інші препарати. Ліки для неї отримали одразу: з аптечної служби викликали людину.
Тоді ж головний лікар, який щонеділі робить обхід реанімаційного відділення, скликав консиліум, запросивши необхідних фахівців. Саме вони і визначили лікування потерпілої, згідно зі стандартами, затвердженими Мінздоров’ям.
Крім того, керівництво лікарні та головне управління охорони здоров’я звернулося до правоохоронних органів стосовно притягнення певних осіб до відповідальності за недбале ставлення до свого здоров’я та здоров’я родичів, що може призвести до трагічних наслідків.
«Я звертаюсь до прокуратури та міліції: врятуйте моїх онуків»
До редакції завітав дідусь Каріни Віктор Олексійович Черешневський. Ось що він розповів:
– У Каріни 1% шансу на одужання, так нам сказали в реанімації. І я тепер потерпаю: хто наступний?
У мого сина Юрка, батька Каріни та чоловіка померлої 3 роки тому дружини, 11 дітей, моїх онуків. На виданні кілька дівчаток. Я дуже боюся, що їх теж чекає доля матері та сестри.
Колись мій син був лагідною доброю людиною. Всі казали, що у нього дівочий характер. Аж поки він не зустрівся з Олександром Лисаком. Усі в Котелеві знають, що в лідера тієї незрозумілої секти дві дружини. Він і затягнув сина до своєї віри. Це щось подібне на іудаїзм, бо в них роки рахуються за єврейським календарем. Я перестав упізнавати сина: перетворився на звіра. Вигнав матір з хати, бив до синців свою покійну дружину. Ми навіть зверталися з нею до Новоселицької прокуратури. Після того він перестав її бити, але зненавидів, бо вона ще й вийшла з їхньої секти.
Мої онуки практично не виходять з хати, до школи не ходять, щеплень їм не роблять. Їхній батько ніколи не брав на них жодної державної допомоги та й жінці забороняв отримувати до- і післяпологові лікарняні.
Мені страшно за онуків. Допоможіть, люди добрі, допоможіть!
Для роздумів
Як повідомили в облдержадміністрації, у селі Котелеве Новоселицького району зареєстровані 2 громади православних церков, баптисти, п’ятидесятники, адвентисти, а у сусідньому селі є ще й свідки Єгови. До жодної з них не належить сім’я Черешневських.
На запитання про їхнє віросповідання, чоловік Каріни сказав, що вони… християни.
Без коментарів!
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
