Слідами травневого кота…

Він не бездомний.
Але й не домашній.
Вуличний.
Живе, певно, у дворі. Вулицю свою добре знає.
Я задивилася на дивовижні балконні огорожі й ковані ажурні ворота, напевно, у стилі австрійського сецесіон, зробила декілька фотографій.
Кіт супроводжував мене і з цікавістю спостерігав за мною.
Потім я знову повернулася до напівпідвальних вікон сусіднього будинку з металевою кованою решіткою. Кіт повернувся також.
А може, він просто охороняє цей металевий ажур, фактурну поверхню стін будинків, хвилясту ліпнину?..
Від часу?
Ні, від людей… від їхніх нових архітектурних форм… від нових садівників, що розлогі крони дерев перетворюють на кострубаті стовбури…
“Наверно, в следующей жизни,
Когда я стану кошкой на-на-на-на.”
я теж охоронятиму ці залишки ажуру і трохи сумний, колись святковій, іноді примхливий завиток ліпнини…

Тетяна Спориніна, «Версії,
фото автора

10 responses on Слідами травневого кота…

  1. Интересные фотографии и любопытное описание!!

  2. Кот тоже побыл немного гидом :)
    Спасибо за красивую статью. Надеюсь, что у нас много людей с хорошим чувством вкуса и город не станет со временем безликим.

  3. Horosha stattja! Cikavi foto :) A kotyk spravjniy gid!

  4. Тетяна Спориніна має незамилено око. ЇЇ враження від будь-чого – доведеться вжити тавтологію – вражають. Ніби ти й сам це бачив – але не так… Бажаю автору й надалі мати такий погляд на речі…

  5. Очень интересный репортаж. Хочется побольше таких статей

  6. Душа Тані реагує на ті казкові тепер і такі звичні колись( тоді, коли будували і створювали старі майстри наше місто)моменти.
    Це стара ажурна решітка на підвальному вікні. Сам дух старовинної вулички, який все ще живе там.
    Коли проходиш, то відчуваєш його і він змінює тобі настрій.
    Мішається флер старовини, казковості та трохи смутку, що ті часи минули.А в новому часі нема тих майстрів , не передані ті традиції, ті настрої.
    Не кожний перехожий це відчуває.
    Багатьом це вже не потрібно.

    А котику потрібно. Він зрозумів настрій Тані і захотів погуляти разом. Бо хто ж не хоче гарної компанії. Коти все розуміють.

  7. Спорідненість. Не з котами. З природнім. Дякую.))

  8. Какое единство слова и изображения! Вроде обшарпано – но смотреть приятно, вроде грустно – но оптимистично. Недаром так много отзывов!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *