У ці дні додому приїжджають очевидці, учасники Майдану у Києві. Дякую, Боже, що живі… Трохи перепочити, хтось планує і вертатися…
Їх зразу можна впізнати, у чоловіків хриплий від диму шин і сльозогінного газу голос, твердий та рішучий погляд, запах диму в’ївся в шкіру, як зовні, так і зсередини, обпечені руки, засмагле від вітру, морозів, кострів, диму, вогню обличчя… Вони здебільшого не розповідають самі. Якщо щось і розпитуєш, то відповідають лаконічно і ніби оберігають нас від трагічних і страшних подробиць протистояння на Майдані. Вони не вважають себе героями. Вони робили те, що велить серце і совість. Вони – вистояли. І головне зараз – не зрадити Майдан.
“Перемога є, саме основне тепер – її утримати”, – закликав на Народному віче у Чернівцях учасних Майдану, який повернувся у ці дні додому, на Буковину.
“Сотня, яка не небі, нам не простить, якщо ми втратимо перемогу”, – http://youtu.be/p3mROAd_IQU
27.02. 2014 на Майдані у Чернівцях відбулося Народне віче. Говорили про необхідність відновити вертикаль державного управління, про охорону громадського порядку та народної власності, про необхідність закону про люстрацію (людей непокоїть певний ажіотаж навколо майбутніх посад), викривати пристосуванців у кожній народній раді, у кожній держустанові, у кожній партії. Потрібно, щоб був чіткий контроль над усіма органами влади. Завдань дуже багато, але важливо пам’ятати – не вдаватись до помсти, самосуду і зведення власних рахунків, не влаштовувати «полювання на відьом».
Ми віримо в себе і віримо в нашу країну. І ми віримо в щасливе майбутнє України.
Слава Україні!
Героям слава!
Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора
