Година тіні…

Час плине без зупинки.
Навіть якщо зламався  годинник.
Навіть якщо осінній дощовий хмарний день.
Бо той, хто винайшов гномон, зробив це в сонячний день.
Може теж в осінній. Цього не знаю…

100_3880

А в сонячний день переміщується тінь на циферблат з поділками від стрілки, що закріплена на поверхні.

На колишній площі Святого Хреста на бічній стіни римо-католицький костелу зберігся найстаріший на Західній Україні сонячний годинник. Переказують, що колись один з австрійських монастирів передав його на зберігання у костел Воздвиження Святого Христа. Він і досі показує свій віденський час.

100_3879

100_3877

Ми прямуємо далі…

І тіні супроводжують нас, дерева, фасади будинків, вікна, балкони, фронтони,  карнизи, дахи …
І ці тіні скануються, проектуються  на стіни, бруківку, тротуарну плитку,  асфальт
у вигляді сірих плям, стрічок, ліній,   перетворюючись іноді у якісь дивовижні форми.

100_3885

100_3883

Ми не дивуємось.
І навіть кіт не звертає уваги на свою тінь.
Яка ще досить правдива. Бо сонце тільки прямує до півдня.

100_371127

Це потім ця тінь буде збільшуватись і збільшуватись… Доки не щезне зовсім.
А час продовжує йти…

23.10.2010
Тетяна СПОРИНІНА, фото автора

7 responses on Година тіні…

  1. А Ви,Таня,зупинили цей час.Дякую))

  2. Яке у нас красиве і незвичайне місто… Час справді на мить спинився.

  3. Замечательно!!! Спасибо большое.

  4. До сих пор так и не пойму. Что лучше: оставаться в тени или уйти из тени…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *