Замкнуте коло беззаконня?

Конфлікт з перевізниками, який то мляво, то з загостреннями триває в Чернівцях уже не перший рік, не лише не розв’язується, а й поглиблюється. Якість надання перевізницьких послуг лише гіршає, водночас перевізники намагаються примусити населення платити за це дорожче. А міська влада або безсила, або зацікавлена в такому стані речей.

Про «мутну воду» пасажирських перевезень, у якій зручно «ловити рибку» практично безконтрольних коштів на покриття пільг, «Версії» вже писали в ч. 4 цього року. Відтоді не дочекалися ні змін, ні бодай якоїсь реакції від міської влади. Натомість перевізники шантажують владу і пасажирів погрозами взагалі припинити перевезення. Чи такі вже й варті пасажирського співчуття ці перевізники?

Насамперед, читачам слід усвідомити, що:

  • згідно з законом, певні категорії пасажирів мають право на пільги;
  • пільги мають надаватися на всіх без винятку маршрутах всім без винятку пільговикам;
  • відшкодовує пільги не місцева влада, а центральна – на область надходить субвенція;
  • місцева влада не має жодних прав скасовувати чи обмежувати дію закону на території окремо взятого міста.

Тобто усі написи в маршрутних автобусах про «наявність лише двох пільгових місць», або заяви місцевої влади про наявність «13-ти соціально значущих маршрутів, на яких перевозять пільговиків» – не мають під собою жодних законних підстав. (Читаймо Закон України «Про автомобільний транспорт»).

Оскільки законодавством не передбачена адресна допомога пільговикам, а тільки відшкодування затрачених на це коштів перевізникам, то ця компенсація у вигляді субвенції надходить з Києва – на місцеву владу, яка вже й розподіляє гроші за належністю. Тож з 18-ти отриманих минулого року мільйонів грн міська влада 12 віддала тролейбусному управлінню (яке й справді возить усіх без винятку пільговиків), а 6 млн. начебто передала автобусним перевізникам – очевидно, тим 13-ти, яких дивним рішенням міськвиконкому всупереч Закону призначила «соціально значущими». Зрозуміло, що це не повна сума відшкодування, яка була передбачена на рік. Відомо й те, що Президент заветував закон, яким депутати хотіли передати 190 млн грн на місця для відшкодування пільгових перевезень. Але відомо й те, що Закон України ніхто не скасовував!

Тож виходить замкнуте коло: закон є, але виконати його неможливо. Тому місцева влада й викручується, як може, аби і «вівці» (пасажири) були цілі, і «вовки» (перевізники) були хоч на якусь частину шлунка ситі.

Та якщо викрутаси міської влади в цьому питанні хоч якось, лиха прикупивши, можна пояснити, немає жодних пояснень тому, що кошти субвенції на відшкодування пільгових перевезень віддаються надавачам послуг практично безконтрольно.

Усі знають, що задоволення від чернівецького громадського транспорту – нуль, якщо не мінус. А хто сам користується громадським транспортом або хоча би спілкується з такими вимушеними мазохістами, знає й ще про безліч матеріальніших, ніж відсутність задоволення, порушень. Брудні салони, недотримання графіку руху, хамство водіїв, невидача квитків за проїзд, недотримання правил паркування на зупинках для зручності маломобільних пасажирів… І це все – на маршрутах, які перевізники отримали від влади начебто на конкурсних умовах! Тобто, їхні конкуренти, які не виграли конкурс, були би ще гіршими!

Незважаючи на численні скарги пасажирів і публікації в ЗМІ щодо порушень перевізників – «перевізницький віз» і досі там…

Але є ще дивовижніші речі. Якщо вірити угодам, згідно з якими чернівецькі «маршрутки» возять пасажирів, то вони взагалі… не мають права це робити! Адже угоди у всіх чернівецьких перевізників уже закінчилися – у когось у жовтні чи листопаді минулого року, а у когось вже у березні цього! І на яких підставах вони їздять – узагалі незрозуміло. І чи несуть хоч якусь відповідальність за якість наданих послуг і за безпеку пасажирів. Не прописано – не відповідаєш, хіба ні?

Саме це насторожило чернівчанина Володимира Боднарюка, який вже тривалий час намагається відстояти свої права користувача міського громадського транспорту. Тож під час чергового конфлікту з водієм, який відмовився везти його як пільговика, пан Володимир викликав поліцію. Яка й узяла його пояснення і про недотримання його прав на пільгові перевезення, і про взагалі безпідставність самих перевезень за відсутності договору. Який буде результат – очікуємо.

Тим часом перевізники продовжують шантажувати місто

Погрози 31 травня припинити свою роботу (яку, нагадаємо, і так провадять без договорів), на щастя, не втілилися – тривають якісь перемовини.  Як реагує на цей шантаж влада? Міський голова Олексій Каспрук  тиждень тому заявляв, що буцімто у Чернівецькій міськраді розробляють план заходів по забезпеченню життєдіяльності міста у випадку зупинки маршрутних автобусів приватних перевізників. Створена навіть робоча група, яка у заявлений день страйку спромоглася нарешті провести своє перше засідання. Щоправда, за інформацією від її учасників, ні до чого так і не домовилася. Ну але хоча б перевізники дали слово найближчим часом не страйкувати (наскільки можна вірити шантажистам?! – ред.), а міський голова назвав погрози перевізників «монопольною змовою».

«Версії» пропонують мерії взяти на роботу Дмитра Івасюка – і тоді з перевезеннями в Чернівцях буде все гаразд 

Івасюк

Бо мерія не справляється зі своїми функціями. Те, що вона мала би робити, виконав за них пересічний чернівчанин. Саме він довів, що акція перевізників під Чернівецькою міською радою – це їхня змова, про що говорив і міський голова Олексій Каспрук. Але підлеглі не зуміли – чи не захотіли? – цифрами підтримати заяву мера.

Дуже проста, і в той же час переконлива математика чернівчанина Дмитра Івасюка, яку пропонуємо взяти на озброєння кожному чернівчанину. Це дасть можливість захистити свої права і знищити здирництво автоперевізників.

Дмитро користується маршрутом №20 і не полінився підрахувати, чи такий маршрут є збитковим чи прибутковим. Цитуємо його сторінку на Фейсбук:

Маршрут №20 Руська (гравітон) – Годилів туди і назад 20 км.

Богдан А092 107 КВт Isuzu 4HE1XS EURO-3: 17,5 літра на 100 км = 0,175 літра на 1 км

0,175*20= 3,5 літра. Нехай пішло 3,6 літра ДТ на рейс (пробки-світлофори-З/Д переїзд).

На АЗС Авіас/Укрнафта/Мавекс роздрібна ціна на дизельне паливо 18,50 грн/літр (ціна вище середньої роздрібної – я не брав оптову і в найдешевшого постачальника спеціально).

Отже 3,6 літра * 18,50 грн = 66,6грн ~ 67

Кількість місць для сидіння – 22. Нехай в середньому всього було 50 пасажирів за увесь рейс. 3 грн*50 особи = 150 гривень за рейс.

150 – 67 = 83 грн – виручка з вирахуваною вартістю пального (яке таке дороге шо капець).

Рейс (точка А – точка В – точка А) здійснюється за 1 годину. Всього нехай було 12 рейсів 1 автобуса. Всього в рейсі 3 автобуси (інтервал 20 хвилин – я засікав).

12х3=36рейсів

36 рейсів х 83 грн = 2988 грн виручки за мінусом вартості пального в день.

2988 * 30 днів = 89640 грн на місяць.

Припустимо всього працювало 4 водія нехай з місячною зарплатнею 3000 грн. Тобто якщо вони працювали 20 днів на місяць (вихідні), то в день вони отримували по 150 грн + Єдиний соціальний внесок (22% на фонд ЗП) = 183 грн на день. => 183грн х 30днів х 4 водії = 14640 гривень на міс.

Нехай на запасні частини і витратні матеріали йде – 12000 грн.

В резервний фонд (на чорний день) відраховуємо в місяць 200 грн.

Нехай власник/директор отримує 10000, заступник 7500, а гол. бухгалтер 7000 = 24500 грн.

На телефон – 100 грн на мі., інтернет 120 грн, воду 30, електрику 500 грн = 750 грн.

Оренда – 10000 грн, прибиральниця – 1450 грн, механік – 3660 грн, охоронець – 2400 грн.

Нехай там ще опалення від газу – 1000 грн. (в середньому на місяць), хтозна скільки оплата маршруту міськраді (нехай 2500), канцтовари, чай-кава та супутні витрати 1000 грн на місяць, нехай ще на щось іде 4000 грн = 8500 грн

Оплата праці лікарю, який оглядає перед маршрутом 3000 грн.

Залишок складатиме 8540 грн – податок на прибуток для підприємства на загальних підставах (25%) = 6405 грн залишку.

Депозити для комерційних підприємств ніхто не відміняв – це ще пару копійок заробітку.

І нагадаю! За даними ДФС у Чернівцецькій обл. пракично усі перевізники показали прибутки за 2015 рік, причому не малі, у всіх вчасно виплачувалась заробітна плата і страхові внески у пенсфонд.

То якого фіга я повинен платити 4 гривні (?) за трешак (діряве відро з гайками) на колесах і хамла водія, який плювати хотів на графік? (маршрут №10 наприклад)

Як відбуваються пасажирські перевезення у громадському транспорті, до прикладу, у Польщі?

Лідія

Розповідає мешканка Варшави Лідія Литвинчук.

  • Як правило, трамваї у Польщі скрізь комунальні, бо цей вид транспорту майже завжди дотаційний. Автобуси – по-різному: це може бути комунальне підприємство, а можуть ці послуги надавати і зовнішні агенти, якщо виграли тендер.
  • Яка вартість проїзду в транспорті, яка зарплата, чи це адекватне співвідношення? Чи є пільги?
  • Якщо говоримо про міський громадський транспорт, то вартість проїзду в ньому встановлюють місцеві органи влади. Вони ж, як правило, є і єдиними продавцями квитків (квитки уніфіковані). Встановлюється вартість квитка, маршрути – і оголошується конкурс на надання послуг. Фірма, яка його виграла, підписує з містом договір на певний час – це може бути 1, 2, 3 роки. У договорі чітко записано, який має бути транспорт, в якому стані, скільки разів, за яким графіком і яким маршрутом їздить. Також місто підписує договір з контролерами, які перевіряють білети. Але саме місто може контролювати, як підприємство виконує умови дороговору, або найняти когось для такого контролю.

Я найкраще знаю про транспорт у Кракові і Варшаві, в інших може бути трохи інакше, але принципи такі ж. Також органи міської влади можуть додатково визначити категорії пільгового проїзду громадян, якщо це дозволяє їхній бюджет.

Але в усій Польщі особи, старші 70 років, можуть їздити безкоштовно, а також депутати, сенатори, поліція, інваліди та особа, які їх супроводжує, діти до 6 (в Познані, в інших містах не знаю) років, і інші. Також в Познані (і в Варшаві, в Кракові) є пільги для учнів та студентів, як правило це 50% вартості проїзду. У Познані таку ж знижку мають пенсіонери.

Щодо тарифів на проїзд. У Варшаві – одноразовий квиток на 20 хв коштує 3,40 злотих, на 75 хв – 4,40, на 24 години (добовий) – 15 злотих. Можна пересідати з одного автобусу на трамвай чи метро, поки не закінчиться час дії квитка.

Можна собі зробити «карту варшав’янина» і  поповнювати її білетом на 30 або на 90 днів (це коштує 110 і 280 злотих відповідно). Але якщо ви приклеїте собі голограму, що ви платник податку у Варшаві, то ціна стане 98 злотих за 30 днів і 230 за 90. І саму картку, і цю голограму роблять в пунктах обслуговування пасажирів, вони є зазвичай на станціях метро – не на всіх, але їх достатньо.

Тобто, якщо ви живете у Варшаві, заробляєте близько 4500 злотих в місяць (до податків, тобто це мінус 40% грубо) , то ціна в 98 злотих за місяць на всі види транспорту і необмежену кількість поїздок мені видається адекватною. Враховуючи, що транспорт у Варшаві пунктуальний, комфортний (зараз в трамваях від кондиціонерів аж захолодно, як входиш в вулиці), чистий, і мережа дуже розвинена.

Багаж і тварин можна провозити безкоштовно, велосипеди теж, якщо є місце – і в метро, і в трамваї, і автобусі.

Практично в кожному автобусі і трамваї можна купити білети в білетоматах. Контролери невблаганні… Якщо вас піймали без квитка – муситимете заплатити штраф. А це 38-кратне число до ціни білету (у Варшаві), тобто 266 злотих.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *