Олександр ФИЩУК: «Знаю, які закони поліпшать життя моїх земляків та як домогтися їхнього прийняття»

 

Олександра Фищука буковинцям представляти не треба. Борівецький ґазда з Кіцманщини, він завжди міцно стояв на батьківській землі. А вона давала йому сили. Як образок з Божою Матір’ю, оберігала, коли простий сільський хлопець пішов шоферувати до Кіцманської автоколони. І пізніше, коли, завдяки селянській наполегливості і працелюбності, сягав сходинок заступника начальника Державної податкової інспекції в Чернівцях, голови Кіцманської РДА, представляв буковинців у Верховній Раді. Сила батьківської землі захищала його і в розстрільну майданівську ніч з 19 на 20 лютого 2014-го, коли здавалося, що добро знову, як це часто буває в Україні, не встоїть перед злом. Встояло! І він встояв. Разом з побратимами, серед зими, в серці Києва, в центрі Європи.

Встояв Фищук і потім, коли призначили його головою Чернівецької ОДА і, в уяві обивателів, перед ним постала тисяча спокус – а він, попри все, не піддався. Бо в шаленому післямайданному русі знаходив-таки хвильку, щоби вирватися на дідизну. Постояти на обійсті. Надихнутися вірою й правдою дідів-прадідів. Стати міцнішим – для столиць, президентів, колегій, кабінетів… Та найбільше для добрих справ.

Він узагалі був дивним губернатором: не прагнув негайного, миттєвого  результату, як інші керівники. Зрозуміють це потім, коли його «підуть». Просто Фищук завжди пам’ятав: земля не родить на другий день, як її засіяли. Та вона точно вродить у Богом дану пору, якщо її щедро обробляти. Не для піару. Важко й щодня – для результату, для доброго врожаю. Навіть якщо ти не дочекаєшся його в тій іпостасі, в якій веснував.

Фищук і нині вірить у добрий буковинський і український врожай. Знає: негода минає. І переконаний, що для результату треба не зупинятися, йти вперед. Тож нині прийняв непросте для себе рішення – йти в парламент. Щоб уже у Верховній Раді долати цю вічну українську негоду. Задля своєї батьківської, буковинської, української землі. Бо обереги теж треба захищати.

          

«Це велика біда, що економікою держави ніхто всерйоз не займався»

– Олександре Георгійовичу, із якими думками приймали рішення балотуватися до Верховної Ради?

– Виходив з того, що наша держава, за Конституцією, – парламентсько-президентська, а Верховна Рада – найвищий законодавчий орган, що визначає засади політики держави, розробляє й приймає закони, формує Кабмін, контролює дотримання законів. Ситуація, що склалася нині у державі, є критичною. І ні для кого не секрет: рівень життя людей, порівняно з 2013-м, упав десь утричі.

Звісно, були за ці роки й позитивні моменти, та загалом економікою держави ніхто серйозно й масштабно не займався. І це велика проблема й велика біда: не запрацює економіка – не зможемо підняти добробут людей. Ми ж маємо сьогодні дуже небезпечну ситуацію: люди масово виїжджають за кордон. На заробітки. Це характерно для всіх областей, і для нашої також.

Та люди, що прийшли до влади, і більшість, яка формувала два останні уряди, від першої хвилини чинять так, ніби працюють останні дні. Економікою не займаються, натомість осідлали «потоки», які отримали у спадок від попередників. Йдеться передусім про банальну контрабанду: завозять товари широкого вжитку поза митним контролем. І «давлять» цим вітчизняного виробника. Який може дати робочі місця, зарплату людям, наростити відрахування до бюджету, допомогти соціальній сфері… Та його нищать для збагачення тих, хто контролює контрабандні потоки! Якщо ж згадати, що й ціни на енергоносії для нашого виробництва вищі, ніж за кордоном, то яким дивом вітчизняна продукція може бути конкурентоспроможною?!

Влада хизується: мовляв, збільшилися надходження, дороги будуємо… Але ж треба глибше аналізувати ситуацію: за рахунок чого збільшилися надходження? Тут Уряд і Верховна Рада вчинили дуже просто: збільшили фіскальне навантаження майже утричі. Де таке можливо, щоб одна державна структура – «Нафтогаз» – формувала 11% держбюджету?! За рахунок чого? За рахунок коштів, які всі ми платимо сьогодні.

У мене є власна позиція з цього приводу, своє бачення і підготовлені законопроекти, спрямовані саме на розвиток економіки. Я неодноразово пропонував їх для розгляду, але нинішню владну систему, її творців і представників це не цікавить. Мені зрозуміло, чому так відбувається і кого це не влаштовує… Та з огляду на чималий досвід роботи у законодавчій та виконавчій гілках влади, знаю, що і як робити, аби прийняти потрібні українцям закони.

 

«Ніхто не дорікне мені, що за мого керування область потрясали корупційні скандали»

– До речі, чи не припускаєте, що багато хто скаже: «Фищук? Та він уже був і у парламенті, і головою облдержадміністрації!»

– Так, я вже був народним депутатом від грудня 2012 до жовтня 2014-го. Давайте пригадаємо, що це був за час. 14 місяців боротьби в опозиції до режиму Януковича: два місяці виборчої кампанії і п’ять – робота в умовах військових дій. Та навіть тоді я підготував конституційний законопроект, де запропонував абсолютно нову модель влади в Україні, починаючи від формування на рівні села й району і закінчуючи найвищими державними щаблями.

Щодо моєї роботи у виконавчій гілці влади. Як відомо, місцева влада, зокрема, обласна, працює у визначеному їй законодавчому полі. Фактично на місцях ми лише виконавці. Але хочу запевнити, що навіть за таких умов ми на Буковині знаходили можливість брати на себе ініціативу. Що, до речі, не завжди вітали у столиці. Це по-перше. По-друге, мені ніхто не дорікне, що за мого керування держадміністрацією область потрясали якійсь корупційні скандали чи інші негативні події. Чернівецька область показала тоді непогані результати. У 2017-2018 роках ми, за різними показниками, демонстрували 5-6-ту позицію в Україні. Ми не можемо за валом сільгосппродукції давати такі ж результати, як, скажімо, Дніпропетровщина. Але за такими показниками, як кількість продукції, вирощеної на сто гектарів, що демонструє ефективність використання землі, ми на третьому місці в Україні.

 

«Я казав президенту про Яценюка, Бурбака й Гройсмана: – Від цих людей не чекайте добра»

– І попри все, багато для кого на Буковині було цілковитою несподіванкою ваше звільнення з посади голови ОДА тодішнім президентом Порошенком. За кілька місяців до президентських виборів воно виглядало нелогічним. Чи були якісь підводні камені, про які люди в краю не знають?

– Це рішення «політичне». Яценюк, Бурбак і Гройсман висунули Порошенку умову: якщо він не звільнить мене, то не матиме підтримки при голосуванні за бюджет на 2019 рік і на виборах президента. Після такого ультиматиму мене запросили до Порошенка, де він і розповів мені про це. Я наголосив тоді, що від цих людей (Яценюка, Бурбака, Гройсмана) не варто чекати добра: їхні обіцянки нічого не вартують. Життя довело мою правоту. Тим паче, що нині мої «відставники» вже й між собою пересварилися.

– А з чого почалися проблеми з цією трійкою?

– Я неодноразово надсилав звернення до Києва. Скажімо, в останньому, до Гройсмана, була вимога звільнити керівника Чернівецької митниці. Адже за три роки бюджет  втратив там мільярди коштів. Я й тоді пропонував, і наполягатиму далі на здійсненні звірки між румунською й нашою стороною. З Румунії авто виїздить з одним товаром в документах, а в Україну це ж авто заїжджає з іншим – якщо взагалі не зникає! Хлопці переплутали бюджетну кишеню зі своєю власною. Мені довелося тоді воювати з усіма… Як на мене, є прямий зв’язок між тим, чому досі не притягнуті до відповідальності винні за дії, що призвели до Майдану, і винні за сьогоднішні митні справи. Він полягає у тому, що чинна влада просто сіла на старі схеми «папєрєдніків» Януковича. Фактично «папєрєдніки» взяли її в долю, відкупилися… Та я переконаний: рано чи пізно і «папєрєдніки», і їхні сьогоднішні подільники будуть покарані.

 

«У парламенті підтримуватиму тих, хто прийматиме закони, спрямовані на підвищення добробуту наших громадян»

– Чи пов’язуєте наведення ладу в країні загалом і на митниці, зокрема, із прізвищем нового президента?

– Новий президент – це вибір людей. Отримані Зеленським 73% говорять самі за себе. Після проходження до парламенту підтримуватиму команди й фракції, які готуватимуть і прийматимуть закони, спрямовані на підвищення добробуту наших громадян.

– Ви йдете до парламенту по одномандатному виборчому округу № 202, це північно-західні райони області… Через те, що Кіцманщина – ваш рідний край, чи тому, що найкраще знаєте проблеми цих територій, вірите у підтримку земляків?..

– По-перше, це той регіон, де я народився і виріс. По-друге, це один з регіонів, де я працював, – у Кіцмані. На тому окрузі типові для всіх районів краю проблеми. Я з ними обізнаний. Вирішувати частину з них почав, ще будучи депутатом парламенту попереднього скликання. Предметно займався ними, вже працюючи в ОДА. Найперше, це дороги, пункти пропуску на кордоні. Бо ж зрозуміло, що в комплексі все це дає розвиток. Це реальна зміна економіки територій, насамперед, гірських районів – Путильщини, Вижниччини, Сторожинеччини, а також і Кіцманщини. І не лише їх. Якщо пункти пропуску запрацюють (йдеться про «Красноїльськ», «Руську» і «Шепіт»), це дасть поштовх для розвитку цілого західного регіону України. Дуже прикро, що понад 100 млн грн, виділених Європейським Союзом на будівництво пунктів пропуску в Дяківцях і Красноїльську, уряду Гройсмана доведеться повертати як неосвоєні.

– До речі, саме щодо введення в дію пунктів пропуску місцеві ЗМІ, «дружні» до ваших опонентів, писали про вашу вину, натякаючи на непрофесійність, корупційну складову… То де ж правда?

– У народі кажуть, що той, хто найголосніше кричить «ловіть злодія», найбільше й краде. Після того, що я сказав вище про митницю, зрозуміло: моїм опонентам не треба було жодних нових пунктів пропуску: значно ж легше тримати все під контролем на одному пункті. Їм байдуже, що на 235 кілометрів кордону маємо лише один коридор до ЄС. Європа виділила під цей проект кошти, другий проект ми виграли на під’їзні шляхи до Красноїльська… І все це зійшло нанівець через саботаж! А звідси й усі атаки на мене, бо я незручний для них. Незручний і небезпечний. Та, думаю, на цих парламентських виборах серед іншого буковинці дадуть оцінку й таким їхнім діям.

 

«У нашій області у 22 з 64 округів немає представників в обласній раді», або Про «кадрові ліфти» та «хотєлки» партійних вождів

– Ви згадуєте розроблений кілька років тому проект закону про засади формування й функціонування влади в Україні. Кілька разів Ви виносили його на розгляд, ініціювали його обговорення. Як думаєте, чому попередній владі цей документ не підійшов? Що в ньому такого, що її не влаштувало?

– Цей законопроект написав іще у вересні 2014 року. Він був направлений до Адміністрації президента та Кабміну.  Був він і у комісії з питань адмінреформи, яку очолював Леонід Кравчук. Парадокс: його не обговорювали, його не критикували, його просто замовчували. І я знаю, чому! Бо там прописано, що влада формується дійсно на принципах народовладдя, звітності перед людьми. Там прописані реальні  механізми відкликання обранців у випадку, якщо вони забули, хто їх обрав, для чого і кому вони мають служити.

– Тобто, через те, що законопроект передбачає ефективний контроль народу за обранцями, він і не був підтриманий у вищих ешелонах влади?

– Саме так. Нинішня адміністративно-територіальна реформа містить лише певні елементи запропонованого п’ять років тому документа. Багато його положень, до речі, не дуже подобалися керівникам політичних сил. Бо документ прописаний таким чином, що політичні сили у доборі кандидатів від партій змушені були б орієнтуватися на інтереси простого виборця, залучати до партійного будівництва авторитетних на тій чи іншій території людей. Хоча в кінцевому підсумку це підняло б ефективність партійної роботи, збільшило б вагу низових осередків, перетворюючи партії на «кадрові ліфти», та, звісно, це не збігається із «хотєлками» партійних вождів.

Розумію, що запропонований законопроект не ідеальний, та, погодьтеся, сьогодні він був би доречний в умовах, коли ми знову ламаємо списи навколо принципів обрання до Ради, навколо структури парламенту: одно- чи двопалатний. Приміром, відкриті списки. Цей підхід має свої недоліки. Я Гройсману ще 2016-го, коли він приїжджав до Новодністровська, сказав: «Бачу, що на прикладі місцевих виборів ви обкатуєте модель для Верховної Ради». І додав, що вона має серйозні недоліки. Наприклад, у нашій області у 22 з 64 округів немає представників в обласній раді. Це неправильний підхід.

 

«Хочу, щоб мої діти і онуки працювали у себе вдома»

– Не повірю, що Фищук, якого на Буковині майже кожний знає в обличчя, а на Кіцманщині й поготів, перед тим, як прийняти рішення, не спитав, за доброю звичкою, людей про те, кого вони хочуть бачити в українському парламенті своїм представником…

– Та з цього все й почалося! Якось зайшла бесіда в одній компанії. Своїх співрозмовників я до того не знав. «Георгійович,– кажуть,– час знову туди до столиці підтягуватися хлопцям нормальним, непродажним». Так, мені соромно за те, що нині в державі відбувається. Соромно перед  людьми, своєю сім’єю, перед племінником, який, будучи добровольцем, на чотири з половиною місяці потрапив у полон під Іловайськом, а нині далі воює. Соромно за такий рівень життя людей, за те, як безсоромно у державі розтягують бюджет і ніхто за це не відповів… Соромно за те, що люди виїжджають за кордон. Вони ж не просто виїжджають на роботу. Вони ж там зайняті на важкій праці, зазвичай у шкідливих умовах. Наприклад, на тих же парниках. Через 5-10 років ці люди повернуться додому з відповідними недугами. Хіба це не буде державна проблема? А хто, скажіть мені, нині виховує дітей наших заробітчан? Бабусі з дідусями… Відтак за кілька років матимемо в державі велику демографічну проблему, постануть питання, пов’язані з розвитком української нації…

– Олександре Георгійовичу, досвід законодавчої діяльності, роботи у виконавчій владі є, безперечно, великою перевагою кандидата, який представлятиме інтереси виборців у парламенті. А моральні якості?

– Серйозна життєва школа та професійний досвід – обов’язкові. Але передовсім Верховній Раді потрібен патріот, а не людина у вишиванці, бо це різні речі. У мене цей досвід ще з часу Майдану, коли після сесійного засідання депутати-патріоти ішли до людей на маленький острівець свободи у центрі Києва, щоби разом зі своїми виборцями боронити наше українське майбутнє. І я на все життя запам’ятав оте своє депутатське чергування на Майдані у ніч з 19 на 20 лютого 2014 року й оту обітницю, яку тоді собі дав… Тож нині точно знаю, як треба працювати у вищому законодавчому органі нашої держави, і що робити, аби мої діти й онуки, наші рідні та близькі люди, українці не виїжджали на заробітки за кордон, а жили і працювали тут, у себе вдома. Їм треба створити умови. В тому числі, законодавчі. І я знаю, як це зробити, які закони потрібні для цього і як забезпечити їхнє ефективне виконання. У державі, де є верховенство права і свобода слова, завжди є порядок, держава ця успішна, сильна, а її громадяни живуть у достатку.

 

«Наша мета – гарантувати безпеку кожному!»

– Ви балотуєтеся кандидатом у нардепи від політичної партії «Сила і Честь» Ігоря СМЕШКА. Чому пов’язали свою політичну долю саме з цією партією?

– Народ України на виборах президента чітко висловився за зміну політичних еліт. До влади мають прийти партії, не заплямовані корупцією. Саме такою є «СіЧ» – згуртована команда однодумців, чесних патріотів і професіоналів. І я пишаюсь, що «СіЧ» довірила мені представляти нашу політичну силу в одномандатному виборчому окрузі № 202.

Наша мета – забезпечити виконання головної місії держави – гарантувати безпеку кожному! Ми йдемо до Верховної Ради, щоби подбати  про економічну, соціальну та екологічну безпеку громадян України: гідну старість, якісне медичне обслуговування, гідне життя військовослужбовців та учасників бойових дій, військових пенсіонерів, ветеранів та членів їхніх сімей, соцзахист непрацездатних, сиріт, матерів, які доглядають дітей…

– Що у програмі кандидата у народні депутати Фищука, окрім загальнопартійних зобов’язань, передбачено для розвитку Буковини?

– Обіцяю своїми землякам законодавчо сприяти:

  • створенню умов для збільшення робочих місць на селі завдяки розвитку кооперації у виробництві та переробці аграрної продукції;
  • збільшенню фінансування соціальної сфери в сільській місцевості;
  • здійсненню протипаводкових робіт і збільшенню фінансування будівництва шляхів і мостів, серед них і зруйнованих повенями;
  • введенню в експлуатацію пункту пропуску «Красноїльськ» та будівництву пункту пропуску «Руська» Чернівецької обласної митниці, наданню пункту пропуску «Шепіт» статусу міжнародного;
  • встановленню пільгових тарифів на енергоносії в сільських районах як для населення, так і для господарських суб’єктів.

І обіцянки свої я виконую!

– Олександре Георгійовичу, що Ви хотіли б зараз сказати землякам-буковинцям?

– Рідні буковинці, щоби животіти й далі – досить продати голос тим, що стали депутатами на попередніх виборах. А якщо хочете жити заможно у процвітаючій, правовій, незалежній державі Україна – підтримайте мудрих, патріотичних, досвідчених кандидатів партії «Сила і Честь»!

Я впевнений, що: БОГ, СВОБОДА, РОДИНА й УКРАЇНА – наші спільні найвищі духовні цінності; ЗЕМЛЯ, ОСВІТА та НАПОЛЕГЛИВА ПРАЦЯ – запорука нинішнього та майбутнього процвітання нашого народу; ДЕМОКРАТІЯ, СОЦІАЛЬНА РІВНІСТЬ, ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА й АРМІЯ – фундамент соборності і незалежності нашої Держави.

Будьте ГОСПОДАРЯМИ своєї долі! Будьте з ЧЕСНОЮ СИЛОЮ!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *