Мистецькі детективи від Тетяни ДУГАЄВОЇ

МистецтвознавецьТетяна Дугаєва, член Національної Спілки художників України, колишній директор чернівецького Художнього музею і постійний автор «Версій», подає нові детективні розвідки в царині буковинського малярства.

Микола Івасюк – автор плафона в інтерєрі Художнього музею у Чернівцях

Усі попередні роки про це говорилося непевно і під знаком питання. Але нині доведено, що це саме наш буковинський  художник зумів у живописній алегорії плафона розкрити, як ніхто інший, мету діяльності ощадниці, призначення якої –  перерозподіл фінансів від сфери торгівлі та ремесел до науки та мистецтва, від якого й залежить рівень розвитку духовності, основи основ людського життя.     

 Janowski_Iwasiuk_1894_color_2_

Станіслав Яновський (StanislawJanowski). Портрет художника Миколи Івасюка. 1894 рік. Пастель. Зберігається в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. У кольоровому варіанті публікується вперше.

арто лише переступити поріг ошатного приміщення Чернівецького художнього музею у Чернівцях, як одразу ж потрапляєш під дивовижний вплив живописного плафона на стелі, що відкривається з другого поверху через наскрізний овальний отвір і саме до якого нібито й ведуть мармурові сходи. Плафон підкреслює небуденність, вивищеність і особливість цього приміщення.

Зовні будинок теж вражає святковістю: його інтер’єр вирізняє цілісний сецесійний вигляд з привабливим декором на фасаді та чудовими вітражами, скульптурними елементами й оригінальними металевими решітками всередині. Безперечно, він є окрасою Чернівців і його гордістю.

Будівництво ж споруди за проектом австрійського архітектора Губерта Гесснера у співавторстві з Прокопом Шупіхом розпочалося 1900 року для Дирекції ощадних кас Буковини. До опоряджувальних робіт з декоративного оздоблення приміщення залучалися  і чернівецькі майстри, архітектори та митці, чиї імена ще належить встановити.

….Дивним чином склалося так, що протягом багатьох років про авторство композиції живописного плафона на стелі згадувалося побіжно. Мабуть, тому, що не було певності в прізвищі. Зазначалася лише ймовірність створення композиції Миколою Івасюком (1865 р., Заставна Чернівецької обл. – 1937 р., Київ, розстріляний НКВС).

Отож, належить внести ясність і наголосити, що авторство буковинського митця є незаперечним. Підстава для цього твердження – дослідження відомого знавця творчості М. Івасюка, українського мистецтвознавця, професора Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова Христини Саноцької (1931-1999). В одній з її статей, опублікованій у Чернівцях, читаємо: «М. Івасюк – автор декоративно-монументального живопису на алегорично-міфологічну тематику розписав плафон ощадної каси в Чернівцях, 1907-08 р.р.» («Митець трагічної долі», «Молодий буковинець» №15, 1990 р.).

Plafon_M_27_sm

Микола Івасюк. Композиція плафона Художнього музею у Чернівцях. 1907-1908 р.р. Полотно, олія

Це традиційна форма плафонів для декоративного оздоблення храмів і палаців. У композиції використано класичний прийом «перспективного  плафона» з ілюзією прориву площини стелі та продовження простору за її межами. Мальовнича багатофігурна композиція була задумана Миколою Івасюком як своєрідна емоційна та змістовна домінанта інтер’єру приміщення. Символіка персонажів твору та їхніх атрибутів красномовно розкривала тему призначення діяльності головної буковинської ощадниці та її роль у діловому житті краю, а це – успішний  перерозподіл фінансів від сфери торгівлі та ремесел до сфери мистецтва й науки, від чого, зокрема, залежав високий рівень розвитку духовної сфери. Саме в такому контексті прочитується зміст твору і саме цю ідею творчо реалізував автор.

Основну ідею твору уособлюють алегоричні жіночі фігури з атрибутами, ангел та численні путті (амурчики) з квітами. Вони зображені у стрімкому русі, у складних сильних ракурсах, літаючими в повітрі серед хмар на фоні неба та колонади. По центру бачимо струнку витончену постать крилатого ангела з трубою, який є провісником і наставником на добрі справи. В його руці символ миру – оливкова гілка. Ліворуч – три жіночі постаті, які репрезентують торгівлю і ремесла. З кадуцеєм, який вважався символом торгівлі та примирення, зображено богиню щастя та успіху Фелісітас. Водночас згадаємо, що кадуцей є традиційним атрибутом і бога торгівлі Гермеса. Слід наголосити, що існують різноманітні відтворення цього символу; відтак одна з форм кадуцея подана в композиції М. Івасюка. Жінка поруч уособлює алегорію ремесел. Вона тримає куделю – давній символ ткацького ремесла й атрибут рукоділля.

Праворуч зображені музи – покровительки поезії, мистецтв, наук і освіти. Одна з них – з розгорнутим сувоєм та паличкою для писання. Можна припустити, що це богиня історії Кліо, яка записувала найважливіші події. Зазначимо, що історію древні греки відносили до мистецтв. Поруч художник зобразив жінку, яка тримає ліру – символ музики й творчості. Відомо, що ліра була атрибутом кількох міфологічних персонажів, зокрема й богині Ерато, яка вважалася музою ліричної поезії. У другій руці у неї смолоскип, що символізує знання та освіту.

З розміщенням у колишній будівлі Дирекції ощадних кас Буковини 1991 року Чернівецького художнього музею, плафон сприймається в новому контексті приміщення цілком органічно. 1992 року проведена його реставрація, яку виконали фахівці львівської філії Українського науково-реставраційного управління. Вони демонтували плафон, здійснили його розчистку, укріплення шару фарби, тонування та знову закріпили роботу на стелі.

Відтак життя цієї алегоричної композиції, сповненої променистої енергії та життєствердження, продовжується у стінах Художнього музею, гідно репрезентуючи творчість славного чернівецького митця. А на етикетці, яка вочевидь буде невдовзі супроводжувати музейний твір, ми прочитаємо ім’я автора плафона Миколи Івановича Івасюка.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

 

Автор висловлює щиру подяку за надання фотографії твору С. Яновського «Портрет Миколи Івасюка» та за люб’язне сприяння в роботі генеральному директору Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького І. Кожану, головному хранителю Д. Посадській та кандидату мистецтвознавства О. Семчишин-Гузнер.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *