Франц ФЕДОРОВИЧ: «Деревообробний бізнес спроможний підняти економіку Буковини»

  

На усіх рівнях нині тільки й розмов про підняття економіки України з колін. Одне слово, відчувається, що вибори «на носі». Водночас аналіз тієї ж економіки змушує робити дуже сумні висновки. Можновладці нагорі переймаються винятково кредитами МВФ, які легко дерибанити, й аж ніяк не розвитком економічної складової держави. Тож редакцію зацікавило запитання, а чи можна, перефразуючи «класиків», «збудувати комунізм в окремо взятій» області? Зрозуміло, що з цим запитанням ми звернулися до економічного експерта «Версій», відомого політика й бізнесмена-виробничника, гендиректора відомого на Буковині та за її межами підприємства «Авторембуд», голови Асоціації виробників Буковини, мецената і засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітками, хворими на рак, Франца Федоровича.

 

– Франце Карловичу, протягом не одного десятиліття ви займаєтеся ефективною деревообробкою. Ваш бізнес, без перебільшення, можна вважати успішним. Це закономірність чи виняток?            

– Переробка дерева, особливо в такому регіоні як наш, де за радянських часів практично в кожному районі були меблеві фабрики чи комбінати, є не просто гарною бізнес-ідеєю, а доволі прибутковою справою. І головне тут – розрахувати ресурси й знайти власну нішу збуту. Адже вироби із дерева користуються попитом як у промислових масштабах, серед приватних підприємців, так і у кінцевого споживача.

– Ваш сегмент?   

– Ми випускаємо мольберти й  меблі з натуральної деревини – столи, ліжка тощо, а також понад 50 видів різного приладдя для художників. Продукція користується попитом як в Україні, так і за кордоном. Щоби випередити ваше наступне запитання, одразу ж скажу, що у нас повний цикл виготовлення виробів – від розпилювання, сушки деревини, перетворення її на стійкий матеріал – і аж до випуску готової продукції.  

Підкреслю також, але це не тільки моя особиста думка, а й багатьох експертів, що деревообробний бізнес в Україні є і буде перспективним, незважаючи на економічну ситуацію. Окупність підприємства, як відомо, залежатиме тут від двох чинників – ціни на продукцію, яка щорічно зростає приблизно на 10%, і попиту на готові вироби, які є відносно дешевими, порівняно з імпортними аналогами. На цьому наголошують й експерти інтернет-клубу «Мій бізнес». За їхніми твердженнями, деревообробне підприємство окуповується за 2 роки. Як на мене, то для цього п потрібно 5 років.

Водночас не треба забувати, що навчання персоналу, – обов’язкова інвестиція. Загально відомо: кошти, вкладені у висококваліфікованого фахівця, заощадять час, знизять витрати і зменшать брак через людський чинник.

Ще одна умова вдалого бізнесу – мінімізація відходів виробництва. Деревообробка ж – це саме та галузь, де можна скорочувати витрати сировини, а отже і вартість виробництва. 

– Чому ж тоді наші горяни з Путильського та Вижницького районів обмежуються тим, що роблять з кругляка брус, і на цьому зупиняються? За словами голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука, там навіть пилорами завантажені вже лише наполовину

– Хороше запитання. Але відповідь на нього не буде однозначною. Бо й тут є кілька складових. Найперше, в людей немає стартового капіталу. Хоча без нього можна обійтися, якщо взяти позику у банку. Та це дуже невигідно, зважаючи на зашкалювання банківських відсотків. Попри те, за умови бізнесових навичок, уміння скласти бізнес-план тощо, можна, так би мовити, стартанути і з позиченими грошима. Але тут виникає найскладніша перешкода – правила гри. А вони прописані в нашій державі під великий бізнес.

– І виходу нема?

– Відродити меблеву галузь на Буковині може тільки зміна розподілу сировини та преференції виробникам меблів…

– Але ж це те, про що говорив губернатор Фищук на спільному виїзному засіданні 4-х комітетів Верховної Ради, присвяченому розвиткові гірських регіонів України…

– Говорити – це одне, а робити – зовсім інше. Тим паче, що рішення приймаються нагорі й тими людьми, що зацікавлені у розвитку саме великого бізнесу.  

 – Франце Карловичу, я все ж таки оптимістка, тож сподіваюсь, що виходом із ситуації будуть внесені управліннями ОДА разом із лісомисливським господарством пропозиції щодо зміни законодавства із наступним переглядом політики аукціонів, а відтак через вигідний для виробників розподіл сировини будуть створені умови для відродження меблевої галузі… 

– Я швидше сказав би, що ви не оптимістка, а фантазерка… Бо недарма в Румунії мало не на кордоні з нами працює в три зміни деревообробний комбінат. Попри це, в чому все ж таки не маю сумніву, то це у спроможності деревообробного бізнесу підняти економіку Буковини. Поглиблена переробка деревини – це те, до чого ми повинні врешті-решт повернутися. Якщо не сьогодні чи завтра, то в майбутньому – обов’язково. За умови, що збережемо державу і не перетворимося на сировинний придаток Європи.  

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *