Де на планеті жити комфортно і скільки це коштує

Що таке «тарифи», як у Європі; як працює система надання житлово-комунальних послуг в країнах світу; до чого слід прагнути українцям під час комунальної реформи – досліджували журналісти «Версій».

 

В Еміратах – комунальний рай

Найбільше пощастило із комунальними послугами жителям теплих країн Азії  Африки, насамперед тому, що в них немає головної статті наших платіжок – опалення, натомість є море власної нафти і газу.

Місцеве населення в Об’єднаних Арабських Еміратах не платить не тільки за опалення, але й за світло і воду. Цим привілеєм користуються тільки 20% населення цієї держави. А от заробітчани – індуси, малайці, вихідці з країн Африки і непальці – мають платити податки, в тому числі й квартплату. Похвалитися свободою від оплати рахунків комунальних служб можуть також жителі Кувейту, Лівії, Туркменистану.

В африканському Мозамбіку електроенергія коштує приблизно стільки ж, скільки і в Україні — приблизно 1,30 грн за кВт/год, при цьому платити за неї необхідно наперед. Тобто, рахунок за електроенергію поповнюється, як, скажімо, рахунок мобільного телефону. Послуги з вивезення сміття у Мозамбіку обійдуться лише в 7,40 грн на місяць, щоправда, якість їхня погана.

 

На крайній півночі теж тепленько…

В одній із найпівнічніших країн світу – Ісландії – немає керуючих компаній. Кожний будинок має власний фонд, у який жителі зобов’язані щомісячно вкладати 11 тис. крон, що дорівнює приблизно $95. Проблема з опаленням чи водопостачанням? Керуючий будинком, якого обирають мешканці, звертається до відповідної комерційної організації, оплачуючи ремонт з коштів фонду. З цього ж фонду, який можна порівняти з нашою квартплатою, виділяються кошти і на зарплату прибиральниці, що стежить за чистотою під’їзду, двірника і за вивіз сміття.

В цілому компослуги обходяться ісландцям приблизно $200 на місяць, причому внесок до фонду будинку становить майже половину щомісячних витрат. Окремо оплачується кабельне телебачення – $20 і муніципальний податок – майже $1,5 за кв. м житлової площі. Як бачимо, газ, вода і світло обійдуться пересічному ісландцю лише у $70-75.

Домогтися такої порівняної дешевизни опалення та електропостачання невеликий північній країні вдалося за рахунок використання тепла геотермальних джерел і надзвичайно ефективної системи житлово-комунального господарства. Крім того, жителі Ісландії звикли зберігати тепло: будинки відрізняються дуже високим рівнем енергозбереження.

 

Євросоюз

У різних державах Європи вартість послуг ЖКГ може істотно різнитися. Однак спільним залишається одне: жителі мають право вибрати постачальника електроенергії, води й тепла. Нам така ситуація здається просто фантастичною, бо вибору в українців просто немає. А ось житель Лондона чи Парижа, наприклад, може вибрати відразу двох постачальників електрики: один постачатиме світло вдень за тарифом трохи вищим, а другий – уночі. Подібна ситуація склалася і в інших європейських країнах: споживачі мають право відмовитися від послуг постачальника води, якщо з’явилася компанія, що пропонує вигідніші тарифи.

Ще одна загальноєвропейська особливість: відсутність окремих рахунків за гарячу воду. Кожний багатоквартирний будинок має власний бойлер, який працює найчастіше на електриці, тож, замість послуг централізованого гарячого водопостачання, жителі просто доплачують за електроенергію.

За використання води в Євросоюзі платять двічі: безпосередньо за подачу холодної води, за лічильником, і за стоки. Вся вода, що надійшла до квартири, автоматично вважається використаною. І не важливо, чи мешканець її випив, вирішив зберегти в баку або полив квіти – за стоки доведеться платити в повному обсязі.

Так, у Німеччині вартість стоків становить 3,22 євро за кубометр. За холодну ж воду жителі країни платять в середньому лише 69-75 євро на рік. У Чорногорії куб води обійдеться в 0,54 євро, а в Іспанії – лише 0,16 євро, але доведеться щомісяця вносити ще й абонплату в розмірі 6,79 євро. До речі, в Іспанії платежі вносяться не щомісяця, а один раз на квартал. Італійцям водопостачання обходиться в середньому у 187 євро на рік.

Вартість електрики в Євросоюзі сильно різниться, залежно від країни. У Болгарії, наприклад, за 1 кВт/год доведеться заплатити 0,01 євро, а в Чорногорії тариф залежить від часу доби – уночі кВт/год коштує 0,06 євро, удень – 0,08 євро. В Іспанії мешканці платять також 0,08 євро за кВт/год за лічильником, однак доплачують ще 0,54 євро абонплати на місяць. Найдорожча електрика в Данії: за 1 кВт/год доводиться платити 0,44 євро, на другому місці Німеччина – 0,42 євро за 1 кВт/год. Італійці вносять абонплату 115 євро на рік, незалежно від того, мешкає платник у квартирі або будинку чи ні.

Щодо платежів за «блакитне паливо» в європейських країнах, то лідером за вартістю газу є Швеція, де в перерахунку на гривні мешканці платять майже 24 грн за куб. На другому місці Данія – 22,5 грн, а в Італії газ коштує 16,5 грн за куб. Цікаво, що в Іспанії практично немає централізованого газопостачання, ним оснащені тільки сучасні житлові комплекси. В інших будівлях жителі користуються газом в балонах, в середньому витрачаючи на це лише 30-40 євро на рік.

Прикметно, що система ЖКГ в країнах Європи розрахована на добропорядність жителів. Лічильники кожної окремої квартири зазвичай установлюються у відокремленому приміщенні, куди представники комунальних служб заходять щомісяця, знімають покази і роблять розрахунки. А європейці потім просто оплачують отримані рахунки, повністю довіряючи правильності нарахувань.

 

Сполучені Штати Америки

Оскільки США – країна велика, тарифи сильно різняться від штату до штату. Наприклад, у Флориді, де немає потреби в опаленні, найдорожчою є плата за електроенергію (до $300 на місяць). Причини – масове використання кондиціонерів в південному штаті, а також негазифіковані передмістя.

У середньому електроенергія обходиться американцям в $0,88 долара за кВт/год, водопостачання – майже $250 доларів на рік. Існують і специфічні витрати, наприклад, утримання басейну за будинком обійдеться власникові від $50 до $120 доларів щомісяця.

Квартплати як такої у Сполучених Штатах немає зовсім, замість неї вноситься податок на нерухомість, який становить 13% від вартості житла і сплачується один раз на рік.

Мешканці багатоквартирних будинків щомісяця, крім оплати за світло і воду, вносять ще $60-70 доларів за послуги керуючої компанії, яка миє будинок зовні і прибирає місця загального користування, ремонтує електропроводку та інші комунікації. Втім, розмір цього внеску залежить від того, до якого класу належить будинок. Так, мешканці елітних квартир можуть платити до $600-700 доларів на місяць за комунальні послуги, при цьому керуюча компанія регулярно миє навіть асфальт перед під’їздом.

У США дуже великі штрафи за несвоєчасну оплату комунальних послуг: боржник, що прострочив платежі на 5 днів, ризикує надалі збільшувати свою заборгованість на $20-50 доларів за кожний день прострочення.

 

коментує експерт

«Українець – людина без вибору, а це не по-європейськи»

І, нарешті, про головне – від аналітика та експерта «Версій» з економічних питань, голови Асоціації виробників Буковини, мецената і засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітьми, хворими на рак, Франца ФЕДОРОВИЧА.

– Декому може здатися, що вартість комунальних послуг за кордоном вища, ніж в Україні. Та це якщо брати голі цифри. Коли ж порівняти доходи сімей та їхні витрати, то отримаємо зовсім інші показники. Візьмемо, приміром, співвідношення розмірів плати за комунальні послуги та величини доходів на душу населення. І з’ясовуємо, що в середньому американці, як і жителі країн Центральної та Західної Європи, віддають щомісяця за світло, воду, газ, вивіз сміття та інші необхідні послуги лише 10% своїх доходів! А в Україні ця цифра – і це відомо кожному – сягає від 50 до 150% доходів. Іншими словами, пересічному низькооплачуваному українцю не вистачить власного заробітку на оплату комуналки, навіть якщо він протягом місяця не їстиме, не лікуватиметься і ходитиме голяка. Зрозуміло, що це ситуація ненормальна. І субсидії – не вихід, вони принижують і ставлять на коліна українця та ще й дозволяють олігархам добряче нажитися з державної кишені.

Та попри ці негаразди, українець – ще й людина, яка позбавлена вибору. Я глибоко переконаний, що коли б у Чернівцях було кілька газово- та електропостачальних компаній, вони поводилися б зі своїми клієнтами виважено і толерантно, тоді не могло б статися і прикрого випадку з журналісткою Галиною Єреміцею, яку охоронці буквально викинули разом із планшетом з кімнати, коли вона почала запис судового засідання, де розбиралася справа про сплату буковинцем штрафу в сотні тисяч гривень. Спільнота  Фейсбуку досі гуде щодо цього інциденту. Але ж монополіст тому і монополіст, що диктує свої умови і робить, що йому заманеться. Коли б наші газові, електричні, водопостачальні кампанії мали конкурентів, то поводилися б зі споживачами зовсім інакше. Але ж їм немає чого боятися: люди від них нікуди не дінуться. За кордоном такої дикої практики вже давно немає. У швейцарському Цюріху, де населення лише на 100 тисяч більше за Чернівці, містян обслуговують до 10 фірм з газо- та електропостачання. Одне слово, вільна людина – це та, що має вибір.

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *