Чернівці: економічні чи базарні?

42-річний Ярослав ГОРОДЕНСЬКИЙ, свого часу податківець, уже 2 роки очолює  департамент економіки Чернівецької міської ради. Найбільшим його розчаруванням, коли обійняв посаду, стало те, що буквально напередодні із напрямків роботи департаменту вилучили туризм та інвестиції. «Мав багато ідей та напрацювань у цьому напрямку», – зітхає. Натомість він серйозно захопився енергозбережними технологіями, що є не менш важливим. Сьогоднішня розмова з Ярославом Городенським – про те, що являють собою нинішні Чернівці та перспективи їхнього розвитку.    

Секрет полішинеля: про офшорні інвестиції

КОР.: – У минулому столітті залишилися потужний розвиток ВПК – військово-промислового комплексу («Кварц», «Гравітон», «Електронмаш» тощо), здобутки харчової та легкої промисловості. Пригадую лише, якою масштабною була чернівецька плодоовочева база… Ярославе Дориновичу, чи залишилося нині бодай щось?

Я.Г.: – Безперечно. Чернівці мають певний економічний потенціал, але вже іншої структури.

– Тобто економіка міста існує?

– Так, але вона вже інша. І це не гірше і не краще. Розвивається торгівля, посередництво, послуги. Водночас збереглося й деяке виробництво. Скажімо, Машзавод і далі виробляє газове обладнання. «Розма», що випускала гумове взуття й була задіяна у ВПК, трохи переорієнтувалася і стала випускати ще пластикові труби, батареї. Щоправда, частину приміщень завод продав, щоби не платити за землю.

Зрозуміло, що в нових економічних умовах багато підприємств занепали й зникли. Водночас виникло те, чого не було, – дрібні виробництва. З переробки деревини, виробництва паперових стаканчиків і цукерок ручної роботи, як-от «Антарес 7», одягу для дітей – «Бона». Збереглися такі підприємства легкої промисловості як «Трембіта», яка працює у 3 зміни, та «Арніка» – і перші й другі співпрацюють із закордоном. На «Кварці» ж сьогодні випускають електропроводку для «Фольксвагена». Але це мене не радує, бо там на закордонного дядька працюють висококваліфіковані спеціалісти, отримуючи при цьому маленьку зарплату.

Та, попри все, ми маємо куди розвиватися. Скажімо, Калинівський ринок став логістичним центром з продажу продукції. А ще у Чернівцях 40 тисяч студентів. Це величезний потенціал для міста та його розвитку. Тим паче, що в нас дуже висока питома вага людей з вищою освітою. Відтак успішно розвиваються ІТ-технології.

– Але ж більшість спеціалістів працюють на закордон: фірми тут, а програмний продукт іде на захід. 

– Щоби перетягнути їх до нас, у місті створений кластер ІТ-технологій ім. Шумпетера.

Скажу ще пару слів про харчові технології. Наразі можемо навіть похвалитися власними торговими марками, такими як «Ваніль», що бере призові місця серед кондитерів України.

Утім, з різних причин ми втратили багато підприємств з переробки сільгосппродукції. І причина в тому, що цієї сільгоспродукції просто не стало. Скажімо, не вистачає молочної сировини підприємству «Аполло», підприємству «Еколат» яке працює на сучасному обладнанні ізраїльського виробництва), які реалізують продукцію «Еколат» через «Фуршет». Гірко визнавати, але підприємці, що бралися за підтримки держави виробляти молочну сировину, голодом заморили елітне стадо молочних корів у Горішніх Ширівцях на Заставніщині та у Новоселицькому районі, вкравши гроші з проекту.

Існують певні причини й для того, що переважна більшість виробництв, скажімо, м’ясо-ковбасних, розташовані у селах і районах області. Це і «Колос», і консервована продукція «Глибкону», і «Тарасівські ковбаси» тощо.

– Ярославе Дориновичу, чула, що ви були проти будівництва «Спортлайфу»?

– Цей об’єкт будувався на паркомісцях для ТЦ «Майдан», тому й голосував проти…. А зараз цій групі власників потрібні ще площі для розвитку… правила ж мають бути єдиними і для хмельницьких забудовників, і для «місцевих».  Вважаю, коли місто дає такі площі під будівництво,  воно має щось за це отримати – лікарню, школу…

– До слова, «Майдан», «Сільпо» – чия власність?

– Юридичної особи,  а кінцевий бенефіціар – з офшорів. Вони хотіли узяти ще й шматочок землі та нічого не зробити для міста. Я проти такого. Існує відомий вислів, що гроші не пахнуть. Так ось, для мене як людини, що  майже 20 років працювала в податкових органах, гроші таки пахнуть. Бо майже протягом усіх цих років – і за Ющенка, і за Януковича – ми, податківці, воювали з групою  «Альфа Петрол», яка виводила прибутки в офшори. Було у нас все –і маски-шоу, і вилучення продукції. Та врешті-решт усі фірми тієї групи одна за одною збанкрутували. А посадовці, зрозуміло, були ті ж. А нині група осіб, що має відношення до «Альфа Петрол», вертається до нас в Україну з грошима, не сплаченими тоді у вигляді податків до бюджету, і каже нам, що ми ниньки маємо аплодувати їм стоячи, бо вони, бачте, роблять інвестиції. Загалом, воно добре, що ті гроші повертаються на територію України. Але, як на мене, цим хлопцям треба робити це без зайвого пафосу, скромніше.

 Високі податки, мораторій на перевірки і як наслідок – анархія 

– Я розумію, це не єдина проблема?

– Якщо звернутися до інших економічних складових, то вироблення єдиних правил для всіх і дотримання цих правил є основою здорової конкуренції. Поки що ж трапляються перемоги за рахунок чорної каси. І це неправильно. Як не правильно й те, що при таких податках, як у нас, люди не страйкують. А чому? Відповідь проста: їх ніхто не платить. Причина – мораторій на проведення перевірок. У нас усі, починаючи від Азарова, потім і Яценюк – усі боялися зняти мораторій. А що в результаті? Всі служби ходять як опущені. Ніхто нічого перевірити не може. Я звертаюсь до санепідемстанції, пожежників, а вони кажуть: «Ми цього перевірити не можемо» А через це і людей на підприємствах буквально душать жахливими умовами праці, і продукцію випускають неякісну – але всім усе сходить з рук. Приклад тому – нинішнє харчування у школах: дітей годують булочками з чаєм – і вони починають скидатися на бройлерів. Це ж нонсенс!  Організм, що росте, потребує кальцію, тож учням треба давати сирники, які колись і готувало комунальне підприємство. Через відсутність двох довідок  його не допустили до конкурсу й право харчувати учнів у школах здобуло ПП «Крокус» із Заставни…

– А що буде з чернівецькими ринками?

– На них чекає реконструкція. Я не віддаю переваги чиємусь бізнесу, зокрема Валерія Чинуша, але Буковинський ринок біля  готелю «Черемош» треба реконструювати. Не можна у ХХІ столітті працювати у двометрових курятниках. Я розумію людей, вони бояться втратити робочі місця та й ситуація у підприємців нині не найкраща. Водночас треба добре думати і щось робити. Планова реконструкція чекає на ринок Центральний. Він має бути зручним і для виробників сільгосппродукції, і для продавців. Щоби туди можна було заїхати, розвантажитися, відпочити, поїсти та помитися з дороги. Обов’язково має бути паркінг.

Чимало питань виникає щодо ринку Зеленого, де торгують переважно сільгосппродукцією. Там нібито є власники, але землю вони не оформили . Як і між дорогою та самим корпусом не оформлена власність, тобто за неї не сплачуються податки, хоча нею користуються, Ми говоримо про те, що нам потрібен с/г ринок, де були б нормальні холодильники, готелі, де люди, що там торгують, могли б поїсти і помитися та мали, де зберігати свою продукцію. Розумієте? А селяни, які приїхали туди, могли б здати продукцію і поїхати. Але робити це треба юридично грамотно. А без цього це просто незавершений будівельний майданчик. Не дай, Боже, комусь плита на голову упаде. Хто  відповідатиме? Влада! Хоча зараз владу навіть на поріг не пускають і кричать про те, що бізнес душать. Хоча було рішення сесії про надання дозволу певній юридичній особі на укладання договору оренди. Не знаю, з яких міркувань, але договір не уклали. Чому? Хочуть схитрувати  і на цьому заробити? Щоби не платити грошей до міської казни?  Але ж це доходи чернівчан…

– Ярославе Дориновичу, що, крім цього, заважає вам працювати успішніше?

– За споживчий ринок у нас відповідає управління з 5-ти працівників, а управління соціально-економічного розвитку з 6-ти чоловік має вплив на економічну ситуацію. Але, нібито займаючись регулюванням підприємницької діяльності, ми можемо тільки моніторити діяльність підприємців, бо навіть витребувати звітності не можемо. Для прикладу, найелементарніше: я, скажімо,  не можу сказати, скільки в нашому місті аптек! Сьогодні ми не регламентуємо ці процеси. Тоді як на заході без цього – ані кроку. Якось ми заговорили з менеджером німецького проекту, якого здивувала така кількість аптек у Чернівцях. І він поцікавився, як же цех аптекарів дає на таке дозвіл, адже ринок буде перенасичений фармацією? Та про який дозвіл від цеху аптекарів може йтися, коли в нас дикий ринок – повна дерегуляція! Хто що хоче – те й робить. Але ж так не повинно бути. Тож  нинішній економічний стан країни і є результатом таких хибних підходів, тобто цієї дикої форми економіки.  Я не закликаю все заборонити і все контролювати. Але ж існує формула злочину: людина йде на порушення, коли в неї є великий економічний інтерес при невеликій відповідальності та мінімальному ризику бути покараною. Хоча, якщо запровадити фінансово-кримінальну відповідальність за невеликі порушення, то підприємці їх не допускатимуть. Водночас вони одразу ж почнуть вимагати певних послаблень у звітності, оподаткуванні – і це правильно. А нині як? Узяла людина в оренду взуттєву майстерню і робить з неї магазин чи кав’ярню. І нікого не питає… тож і маємо сьогодні те, що маємо. Анархія…

– А ви не зверталися з цими проблемами до народних депутатів від нашої області? Нехай би ставили ці питання у Верховній Раді.

– Та ж людина, яка озвучить подібне, одразу ж стане ворогом №1 усіх підприємців та бізнесменів України. Хто на таке піде? Адже зараз на відкуп малому і середньому бізнесу дали можливість не сплачувати податки в обмін на політичну лояльність… Водночас кажемо, що рухаємося в Європу, хоча європейський виробник насправді перебуває у залізних лещатах обмежень.  А що в нас? Ситуація, як на мене, просто жахлива. І приклад у нас під носом. Думаю, всі знають, скільки у нас у Чернівцях та області є хлібо-булочних цехів. А тепер поцікавимося, а скільки ж є лабораторій? А їх практично немає. Виняток – хлібокомбінат, де тісто з кожної партії мало би братися на аналіз, як було це раніше. Натомість відкрив технологічну карточку  – й роблю, що хочу.

– Тому-то ми й не знаємо, що їмо та п’ємо, а ТУ – технічні умови – нас потихеньку вбивають…

– Ні, ГОСТи залишилися, просто всі перейшли на ТУ, бо це дозволене. Звичайно ж, цьому треба ставити край.

– До мене, Ярославе Дориновичу, просочилися чутки, що ви полюбляєте чернівецькі вулички та будиночки… 

– Більше того, я мрію, щоби місто відкрило майстерню зі збереження фасадів і вже працюю над цим. Бо пройде ще років із десять, і всі чернівецькі фасади зникнуть, а ліпнина  відпаде. Цього допустити не можна: без старовинних ошатних будинків Чернівці втратять свій шарм і вже ніколи не стануть туристичною Меккою.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»                                                                      

 

Від редакції:

Від 1 січня 2018 року в Україні забороняється захоронення несортованих побутових відходів. Про це, а також про запровадження енергозбережних технологій у Чернівцях продовжимо розмову з Ярославом Городенським у найближчих числах «Версій».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *