Буковинські чорнобильці: спілок аж дві, турботи жодної

А тим часом чорна хмара Чорнобиля і далі відбирає життя українців

На сайті громадської організації  Союз «Чорнобиль Україна» www.souzchernobyl.org подаєтьсякількість померлих від наслідків аварії на ЧАЕС від моменту вибуху 26 квітня 1986 року. Статистика невмолима за добу від ранку 21 квітня до 22 квітня до цієї цифри додалася 61 людина! По кому дзвонить сьогодні Чорнобильський дзвін?

За 28 років, що виповнюються нинішньої суботи, від аварії на ЧАЕС понад 802 тисячі людей пішло з життя, так і не дочекавшись гідної допомоги від держави. Не просто складається й для тих, що ще живі.

Хто допоможе чорнобильцям?

До редакції «Версій» звернувся наш постійний читач і автор дописів, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, мешканець с. Костинці на Сторожинеччині Валерій КРУШНИЦЬКИЙ. І тон його звернення зовсім не святковий.

Йдеться про те, що чорнобильці Сторожинеччини – Костинців, зокрема – змушені вирішувати свої проблеми самотужки. Адже звертаючись до районних чиновників, отримують відповідь, а краще сказати – «відмазку»: мовляв, їхніми проблемами мають займатися чорнобильські організації. Ліквідатори б і раді. Але…

Формально у Сторожинці діє районна організація Спілки Чорнобильців, де головою є Костянтин Іринич (працює контролером в Сторожинецькому РЕМ), а заступником  – Павел Генна Іванівна, яка проживає в селі Верхні Петрівці Сторожинецького району. Але річ у тім, що Спілка ця існує лиш на папері. Як пише Валерій Крушницький, «що нам з тієї спілки, коли в неї немає приміщення і ніхто ніде не веде прийому? Де чорнобильці можуть поспілкуватися та захистити свої права?». Коли ж невгамовний фельдшер Крушніцький спробував знайти обласне керівництво чорнобильської організації, з’ясувалося, що чорнобильці усіх районів області, крім Сторожинецького, організаційно входять до обласної спілки «Чорнобильці Буковини» (голова – Демченко Олег Вікторович). Від пана Іринича зрозумілого пояснення цього Крушніцький не отримав: «Пробував я вести переговори з Генною Іванівною Павел щодо входження Сторожинецької спілки чорнобильців до обласної, але результату ці бесіди не дали…»

У спілкуванні з рядовими чорнобильцями Валерій Михайлович дізнався, що у Чернівцях є ще одна облсна спілка чорнобильців, де головує Анатолій Едуардович Бринін: «Є чутки, що сторожинецька спілка підпорядкована організації Бриніна, – пише він, – але найприкріше те, що в результаті роботи з чорнобильцями не проводять жодної».

Олег Демченко, голова обласної спілки «Чорнобильців Буковини», за словами Крушницького, порадив йому створити в Костинцях окремий осередок, який буде підпорядковуватися напряму обласній спілці, але законослухняним костинським ліквідаторам «невідомо, чи буде це юридично правильно – в обхід районної організації». Більше того, щоби увійти до обласної спілки, членів у первинній організації має бути не менше п’яти, і членські внески від кожного –60 грн. на рік, тобто за п’ятьох треба віддати 300 грн. на рік. Відтак костинські чорнобильці кажуть: «А чи будемо ми з цього щось мати? Гроші візьмуть, а нічим не допоможуть?..».

До того ж не всі мають можливість заплатити ці 60 грн. Адже йдеться саме про те, що їм самим потрібна допомога!

Обласна чорнобильська організація власного фінансування не має, тож обіцяє, що «через 7-8 років кожний чорнобилець, який платить справно внески, зможе отримати (за свої ж внески?) 500 грн. допомоги». А ці 7-8 років треба ще прожити! Тож захищаймося від своїх бід самотужки?

«Яку роботу проводять з місцевими чорнобильцями до 26 квітня? – ділиться роздумами ліквідатор Крушніцький, – Їх запрошують до школи на пам’ятні заходи, де вони розповідають, як вони брали участь у ліквідації найбільшої атомної аварії в світі. Правду казати, чорнобильці з нетерпінням чекають цієї дати, бо це єдиний день на рік, коли їх хоча б вислухають! А розповісти їм є про що (виділено від редакції)»

Увага ліквідаторам, звісно, потрібна: і як переконує лист чорнобильця, вони вдячні вже за те, що про них не забули.  Але й з увагою часто виходять швидше комедії чи то пак, спекуляції: п.Крушніцький у своєму листі розповів, як на 23 лютого колишній голова ОДА Михайло Папієв завітав до обласного госпіталю, де лікуються серед інших інвалідів і ліквідатори аварії на ЧАЕС, – щоби чорнобильці його, Папієва, підтримали під час тих буремних подій, про які ви всі знаєте…

На сайті Союзу «Чорнобиль» як девіз організації наведені слова нинішнього голови Союзу Юрія Андрєєва:

«Чорнобилець, ти хочеш вижити? Тоді не чекай милості від чиновника! Приєднуйся до нас, будемо разом боротися за свої права».

Кореспондент «Версій» спробувала коли не приєднатися, то поспілкуватися з керівниками чорнобильців на обласному рівні. Телефон офісу «Чорнобильців Буковини» за офіційною адресою по вул. Турецькій у довідковій «109» не дають, бо в них така адреса не зареєстрована. На мобільний п. Олега Демченка 066-328-48-95 від 17 до 22 квітня додзвонитися не вдалося.

Ще за однією адресою по вул Руській, 1, знайшла двері з вивіскою і поштовою скринькою. Зайти неможливо: немає ручки на дверях. На стук ніхто не вийшов. Мобільний п. Анатолія Бриніна  відповідає те сааме: «Абонент не може відповісти на ваш дзвінок».

Не коментуючи, закінчу словами з листа Валерія Крушніцького:

«Захист від держави мінімальний. Коштів у бюджеті немає. То що ж виходить: самі себе чорнобильці захистити не спроможні, а чорнобильські організації, які б мали перейматися проблемами ліквідаторів, існують лише на папері…»

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Р.S: Поки писався матеріал, до цифри померлих від аварії на ЧАЕС додалося ще восьмеро.

Від редакції: публікуючи цей матеріал, ми все ж таки сподіваємося, що після всіх святкувань та відзначень керівники чорнобильських організацій напередодні 26 квітня знайдуть можливість вийти на діалог.