Під час обговорення постанов лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко нагадала, що під час впровадження «корпоративної реформи» наглядові ради були оголошені головним запобіжником корупції, однак, крім захмарних зарплат, члени наглядових рад багаторазово примножили корупцію.

Такої корупції, як сьогодні, ніколи не було в Україні! Ця так звана «реформа» віддала державні корпорації наглядовим радам, що є по суті приватизацією управління й прибутку. Після гучного провалу цієї «реформи», чому не притягнули до відповідальності наглядову раду «Енергоатому», а просто її розпустили? – звернулась Юлія Тимошенко до віцепрем’єр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Тараса Качки, який представляв постанови про звільнення скандальних міністрів.

Лідерка «Батьківщини» закликала скасувати «корпоративну реформу» та повернути українську власність українському народові.

Нагадаємо, Юлія Тимошенко переконана, що корупція на крові стала можливою через монополізацію влади та зовнішнє управління. А вихід із кризи вона вбачає у відставці уряду та створенні коаліційного уряду єдності.

Запис Звільнено міністрів-учасників корупційного скандалу в енергетиці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Напередодні інавгурації новообраного президента України Володимира Зеленського десятки чиновників, які працювали разом з Петром Порошенком, оголосили про свою відставку. Серед них – голови ОДА, міністри, посадовці Адміністрації Президента тощо.

Запис Інаугурація: Хто з чиновників Порошенка йде у відставку спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Пане Міністре, звільнився з попереднього місця роботи і вже півроку не можу домогтися, щоб мені виплатили заробітну плату за останній місяць роботи. Що робити в такому випадку?

 Іван Войтенко

 Чи має роботодавець при звільненні виплатити всю суму одразу?

При звільненні працівника виплата всіх сум провадиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював – кошти мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Що робити, якщо не дійшли згоди?

Працівник може стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату:

• в позасудовому порядку;
• в судовому порядку.

Як вирішити спір у позасудовому порядку?

Звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) без обмежень будь-яким строком.

Трудовий спір підлягає розгляду, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Комісія зобов’язана розглянути спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спориповинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.

Чи можна оскаржити рішення комісії?

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах можна оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Чи довго чекати виконання рішення комісії?

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню у триденний строк після закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк  працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

Що необхідно знати, щоб звернутися до суду?

Для стягнення заборгованості працівник може звернутися до суду в порядку:

• наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною);
• позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

Яка процедура в рамках наказного провадження?

Судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівнику суми заробітної плати.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за місцем розташування підприємства або за місцем реєстрації позивача.

Працівник має право звернутися до суду без обмеження строку.

Які документи необхідно подати і скільки це коштує?

Заява подається у письмовій формі та має містити докази:

перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);

підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати судовий збір не сплачується.

Як довго чекати рішення?

У разі прийняття судом ухвали про відкриття провадження, суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Судовий наказ набирає законної сили протягом 3 днів після закінчення десятиденного строку, які виділяються позивачу на подання заяви про відміну ухвали.

На підставі судового наказу стягувач повинен звернутися до державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.

Яка процедура звернення у рамках позовного провадження?

У разі наявності спору щодо розміру заборгованості працівник може звернутися з позовною заявою до суду за місцем розташування підприємства чи місцем проживання/перебування позивача без обмеження строків.

Позивачі звільняються від сплати судового збору.

Чи передбачене відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні?

Суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Якщо розрахунок не проведений до розгляду справи – по день постановлення рішення.

Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі спору про розмір виплат вимоги про відповідальність за затримку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як довго чекати рішення щодо стягнення заробітної плати?

Судове рішення про виплату заробітної плати підлягає негайному виконанню, якщо сума заборгованості не перевищує 1 місяць.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

Куди звернутися, щоб отримати детальну консультацію?

Чернівецький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Адреса: Чернівецька область, Чернівці, вул. Університетська, 1

Телефон: 0 800 213 103; (0372) 51 36 12; (0372) 51 36 14

Громадська приймальня з надання первинної безоплатної правової допомоги при Головному територіальному управлінні юстиції у Чернівецькій області:

Адреса: 58010, Чернівецька область,    м. Чернівці, вул. Грушевського, 1, каб. 252

Телефон (0372) 55-19-78

Запис Консультує міністр юстиції Павло ПЕТРЕНКО: як стягнути заборгованість із зарплати при звільненні працівника спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міський голова Дніпра Борис Філатов звільнив свою заступницю Світлану Єпіфанцеву за згодою сторін. Вона написала у соціальній мережі “Фейс­бук” про закриття кінотеатру через дубляжі фільмів українською мовою.

“Отправила мужа в “Мост-сити” лампочки купить, — пише Єпіфанцева. — Вернулся с новостью “Мася, наш любимый кинотеатр закрыли”. Российские фильмы запретили, а остальные надо смотреть на украинском языке. Люди перестали ходить. Благодаря вятровичам все, кто душой любит Украину, сегодня в стороне от кино, театров или других культурных мероприятий. А это большая часть города”.

Після зауваження користувачів мережі Єпіфанцева видалила допис. Але міський голова повідомив про її звільнення. “Чиновник має висловлювати такі свої думки на кухні, а не публічно”, — пояснив Філатов.

Єпіфанцева була звільнена з дотриманням процедури закону. Тому звертатися до суду в неї нема підстав. Кожен, хто заступає на державну службу, повинен дотримуватись кодексу держслужбовця, — каже засновник мовної організації “И так поймут!” —  Роман Матис. — Фактично, це прояв ксенофобії та висловлення неповаги до державної мовної політики. Мер був правий, звинувативши Єпіфанцеву в неетичній поведінці. Якби взяла слова ­назад, могла б залишитися. Мовляв, вирвалося. А тепер — нехай іде. Як громадянин вважаю, що вона не має більше права обіймати державні посади.

Раніше Світлана Єпіфанцева писала, що навчалася разом із Борисом Філатовим у школі №73 в Дніпрі, а потім — на історичному факультеті в тамтешньому університеті. Вона є власницею “Парк-готелю”, який офіційно оформлений на її батьків. Іще виконує обов’язки віце-президента промислової корпорації ЮТМІС.

Заступником міського голови Єпіфанцева стала два роки тому. Вже на цій посаді писала схвальні коментарі на адресу Московського патріархату, співчувала загибелі бойовика ДНР “Мотороли”. У серпні 2017-го отримала догану від мера за те, що у лайливій формі захищала колишнього нардепа від Партії регіонів Ірину Бережну — авторку антиукраїнських заяв.

У кінотеатрі “Міст-сіті” пояснили, що заклад закритий через реконструкцію приміщення.

Запис Міський голова Дніпра Борис Філатов звільнив свою заступницю Світлану Єпіфанцеву за зневагу до української мови спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оскільки за процедурою голову РДА Президент призначає чи звільняє за поданням голови ОДА, то логічно припустити, що звільненню Скорейка сприяв Роман Ванзуряк. Водночас той стверджує, що подання не робив. Про своє перебування на посаді голови Кіцманської РДА розповів уже колишній її очільник Юрій Скорейко на прес-конференції.

Він зупинився на історії свого призначення. Цікавою була його заява про те, що після призначення його на посаду 23 травня сам голова ОДА просив новопризначеного не заходити в кабінет, допоки не вирішиться конфлікт з активістами, які незадоволені тим, що кандидатуру Скорейка не погодили з ними.

Оскільки очікування затяглося до 10 липня, а зрушень не було, голова РДА таки увійшов у свій кабінет. Попередньо заручившись підтримкою більшості сільських голів району та керівників великих бюджетоутворювальних агропромислових підприємств. Приступив до роботи. Запланував і навіть розпочав кілька важливих для району справ: знайшов мецената для ремонту дитячого відділення райлікарні, запланував перші кроки до роздержавлення районної комунальної газети, запустив процес з надання дозволу на здійснення вибірки гравію в рамках руслорегулювальних робіт державному райавтодору (адже на сьогодні цим правом в районі користуються тільки приватні структури).

Розпорядження Президента про звільнення було для Юрія Скорейка громом серед ясного неба.

Очевидно, що для Романа Ванзуряка також, оскільки голова ОДА заперечує свою участь у процесі звільнення.

То як це трапилося? Хтось, мабуть, таки каже неправду.

Вл.інф.

Запис Правда-неправда: Хто звільнив Скорейка? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кінцевий запис у трудовій книжці про звільнення з’явився з третього разу, а перед цим двічі були інші – закреслювалися й офіційно, із затвердженням печаткою, визнавалися недійсними.

По-перше, посада стрільця – не військова, а цілком цивільна, хоча й у військовій частині (в/ч 2195).

По-друге, звільнення 31 січня настало одразу після догани 29 січня, і обидва стягнення були за одне порушення. Це геть не відповідає чинним законам про працю.

По-третє, кінцевий запис у трудовій книжці про звільнення з’явився з третього разу, а перед цим двічі були інші – закреслювалися й офіційно, із затвердженням печаткою, визнавалися недійсними. 29 січня Дмитра, за цими записами, звільняли «за прогул», 31-го – знов «за прогул» і, зрештою, 31-го-таки звільнили за «систематичне невиконання…». Така гарячковість пошуку підстав для звільнення наштовхує на роздуми про реальні причини цього звільнення.

Сам Дмитро вважає, що його звільнення спричиннене занадто прискіпливим вимаганням  дотримання його трудових прав.

Звільнений стверджує, що за ці неповні 6 років роботи так і не був ознайомлений із посадовою інструкцією і про власні обов’язки дізнавався з неофіційних повідомлень керівництва. Це стосується й змін розпорядку дня, адже вони є, а до відома працівників не доводяться. Добові чергування мають призначатися, згідно з трудовим законодавством, через 52 години, а призначаються – через 46. «Та що там казати, обов’язкову для роботи в військовій частині медкомісію проходимо власним коштом», – зізнається Дмитро. Та навіть не в цьому вбачає він головну проблему. «Я розумію – в державі скрута, коштів на все бракує. То якби ж нас по-людськи зібрали та пояснили, хіба ж ми не зрозуміли б? – дивується. –  Але чомусь усе робиться через крики, образи, тиск і неправду».

Саме так, пояснює, трапилося і з форменим одягом. За нормою Постанови КМУ №24 727, обов’язкова зміна форми одягу з камуфльованого на чорний стосується тільки військовослужбовців. Оскільки сам Дмитро – особа цивільна, то й носив не чорну утеплену куртку, яку отримав у жовтні минулого року (костюм до неї видали раніше, ще в березні), а камуфльовану. Та й чорний костюм не вдягав, носив камуфльований, чого не забороняє уже згадувана Постанова. У ній, до речі, говориться, що працівникам (тобто цивільним особам) прикордонної служби мають видавати 3 (три) камуфляжі, берці, шкарпетки, рукавиці, блейзери, бушлат… Звісно, всього цього не було. Зате Дмитро випадково побачив накладну, в якій чорним по білому було написано, що в жовтні 2013-го, окрім уже зазначеної утепленої куртки, прикордонники отримали ще й повні костюми! Здивуванню чоловіка не було меж. І чи не це щире небажання працювати всупереч законам і нормативним актам стало справжньою причиною його звільнення? «В конкретних ситуаціях я хочу розібратися, як воно ПОВИННО бути, а не як воно є, бо хтось так просто сказав», – стверджує Дмитро.

Отож, одного дня Дмитра відсторонили від чергування в наряді. Він написав пояснювальну і отримав запевнення, що завтра все буде гаразд. Прийшов заступити в наряд – знову не заступив. Причин з’ясувати так і не вдалося: адже всі необхідні для роботи довідки, інструктажі були наявні, наказу про усунення не було. Тож Дмитро щодня приходив перед початком і йшов наприкінці робочого дня.  Аж зрештою 31 січня йому оголосили наказ про звільнення і видали трудову книжку, переказавши на картку належні кошти.

Про ситуацію з незаконним звільненням 38-річний Дмитро (батько двох неповнолітніх дітей, одне з яких – піврічне немовля) повідомив обласній Народній раді, на урядову «гарячу лінію», на «гарячу лінію» Прикордонної служби, начальникові Чернівецького прикордонного загону, у військову прокуратуру, інспекцію з питань праці, до профспілки Державної прикордонної служби, голові Державної прикордонної служби М.Литвину… Зрештою, він подав до суду позов про незаконне звільнення з роботи.

Чи побачить суд у цій начебто дріб’язковій ситуації про «неналежного кольору куртку» порушення закону – дізнаємося згодом. А громада, на прикладі Дмитра, отримала яскраву ілюстрацію того, як держава – руками чиновників – шанує захисників Вітчизни. Нехай і цивільних. Але таких, які Вітчизні могли б принести чималу користь – своєю грамотністю, молодістю, зрештою , чималим минулим досвідом фахового військового (Дмитро – офіцер запасу, служив у 300-му полку від 1998 до 2005-го року, після чого був звільнений за скороченням).

Коментарі

Оксана ГАЛЬЧУК, юрист Громадської приймальні обласної організації партії ВО «Батьківщина»: Розірвання трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП проводиться лише за сукупності таких умов: 1) порушення має стосуватися обов’язків, які є складовими трудової функції працівника, чи випливати з правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже були застосовані дисциплінарне або громадське стягнення); 3) невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Обов’язковою умовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП є наявність у працівника на дату звільнення винесеної та не знятої догани за попередні проступки. Важливо, що під «систематичним» невиконанням трудових обов’язків розуміється неодноразове. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов’язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов’язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому розуміються не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним, так би мовити, «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, не погашені за строком давності (з часу їхнього накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця. Дисциплінарні стягнення оголошуються в наказах, з якими працівник має бути ознайомлений під підпис.

Ситуація Дмитра породжує багато запитань. Найперше: як можна звинувачувати працівника у невиконанні чи неналежному виконанні трудових обов’язків, якщо він не був ознайомлений з посадовою інструкцією – документом, який визначає перелік цих обов’язків? Друге: оскільки діяння має бути винним, або вчиненим без поважної причини, то це, в свою чергу, повинно бути доведене роботодавцем. Третє: розглянемо факт першого порушення, яке потягнуло за собою догану. Який був порядок розгляду цього факту порушення, де і яким чином він був зафіксований? І ще один момент: у трудовому законодавстві – так само, як і в кримінальному – діє презумпція невинуватості. Працівник вважається невинуватим до того моменту, поки роботодавець фактично цього не доведе. У випадку Дмитра, як виглядає, особу просто ставлять перед фактом, що їй оголошено догану, а потім звільнено.

Ще є питання про недотримання порядку ведення трудових книжок, відповідно до Постанови КМУ. Якщо в організації діє профспілка, членом якої є зазначений працівник, керівник організації повинен був отримати погодження цієї профспілки на звільнення працівника.

Зазначений спір повинен розглядатися в судовому порядку.

Микола САЛАГОР, депутат облради, член Народної ради Буковини:

На звернення звільненого 31 січня з Чернівецького прикордонного загону працівника мною направлені депутатські запити до військової прокуратури та до командира зазначеної військової частини. Детальні коментарі будуть можливі після отримання відповідей на ці запити.

Помічник начальника – начальник прес-служби Чернівецького прикордонного загону капітан Сергій БРОВКО рекомендував «Версіям» надіслати офіційний запит на інформацію й чекати відповіді у визначений законодавством термін. Тож офіційна позиція військової частини 2195 буде висвітлена згодом.   

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Чернівецький прикордонний загін охороняє державний кордон з Республікою Румунія та Республікою Молдова в межах частин Івано-Франківської та Чернівецької областей на території 9 контрольованих прикордонних районів: Верховинський, Путильський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький, Герцаївський, Новоселицький, Кельменецький, Сокирянський. Прикордонний контроль здійснюється у 21 пункті пропуску, з яких 12 міжнародних пунктів пропуску. Чернівецький прикордонний загін забезпечує реалізацію державної політики з прикордонних питань, недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України у межах ділянки відповідальності, здійснює керівництво оперативно-службовою та адміністративно-господарською діяльністю підпорядкованих підрозділів охорони державного кордону та підрозділів забезпечення.

Запис Беззахисні захисники Вітчизни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А сьогодні глухий ветеран Великої Вітчизняної , чи, як тепер називають, Другої світової, доживає віку на хуторі під лісом, куди практично немає дороги, у старенькій хаті без зручностей, без телефонного зв’язку, але із дощечкою, яка повідомляє, що тут мешкає ветеран війни.

Хоча на долю він не скаржиться: сподівається більше на Бога, ніж на людей. І надзвичайно радий гостям…

На фронт Олександр, 18-річний мешканець Тисівців, що на Сторожинеччині, потрапив після звільнення Буковини від німецько-фашистських загарбників. Воював на Першому  Білоруському. Має чимало нагород, серед яких – ордени Червоної зірки та Слави,  медаль «За відвагу». На жаль, поговорити з Олександром Тодоровичем не вийшло: він нічогісінько не чує. А слухового апарата в нього немає.

Зрештою, він не має не тільки слухового апарату, а й загалом нормальних, себто людських умов життя. Бо мешкає разом із сином – інвалідом-колясочником – на хуторі Горайца, куди взимку навіть машина заїхати не може. Довкола мочара, тож коли дощі –  нема ні проїзду, ні проходу.

Тільки від початку нинішнього року сім’ю Коліснеків почала обслуговувати соціальна працівниця: відвідує їх двічі на тиждень. Навіть дрова на зиму батько з сином заготовляють самотужки.

– Втім, нині наше життя стало значно кольоровішим, – каже Олексій Коліснек, який понад десять років не може ходити. – Його не порівняти з тим, що ми мали раніше, до того, як сільські активісти на чолі з депутатом обласної ради Русланом Мельником взяли нас під свою опіку. Власним коштом вони протягли нам до хати воду, купили телевізор, холодильник, пральну машину, мені – квадроцикл. Та спершу «вибили» для мене коляску. Бо був у мене такий жахливий період, коли я весь час проводив на ліжку. А тепер час від часу мене ще й возять до лікарні в Чернівці.

Про екстрім чоловік говорить спокійно, нібито без болю і без пафосу:

– Однієї зими довелося нам з татом тиждень сидіти без світла. Ледь не позамерзали. І повідомити нікому не могли. Бо дороги нема, зрештою, тато і не дійде, і телефону нема, а мобільник розрядився… Після того випадку на хуторі поміняли електричні стовпи, тож так надовго світло вже не пропадає.

Історію життя Коліснека-страшого і Коліснека-молодшого щасливою не назвеш. Утім, крім Олексія, в Олександра Тодоровича є ще семеро дітей. Щоправда, старший син пропав безвісти десь у Росії – не повернувся із заробітків. А доньки, хоч і живуть у Тисівцях, але не навідуються до старого батька і хворого брата.

Олексію не поталанило ще більше. Після падіння з дерева, а це сталося саме на свято, його повезли до Чернівців до лікарні. Там прооперували. Та, як потім сказали київські хірурги, краще було б, аби його зовсім не чіпали, бо щось видалили не те. Одне слово, скільки потім дружина не возила чоловіка по лікарях – все дарма. Інвалід з горя запив. Жінка не витримала: забравши сина, покинула чоловіка.

…І вже майже 3 роки минуло, як під час повені 2010-го втопився син Олексія й онук Олександра Тодоровича. Хлопчина разом із другом пішов саме провідати діда й батька. Тіла хлопців знайшли, коли зійшла вода, аж під Волокою. Так загинула остання надія двох самотніх чоловіків.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»               

Запис Нагороджений засланням спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Рекомендуемое: Веблансер биржа работы в интернете – тут.

Щоправда, численні експерти-політологи не надто вірять у винятково християнські почуття глави держави, які спонукали його до рішення про помилування.  Вони зауважують, що попри звільнення Луценка суд продовжує штампувати йому наступні вироки. Тобто, влада страхується, аби Луценко з двома непогашеними судимостями не ліз у політику. Окрім цього, припускають, що рішення Вищого спеціалізованого було написано з єдиною метою – аби зайвий раз підкреслити, що «Луценко – злочинець». А ще Віктор Янукович, звісно, думає про європерспективу (яка передбачає і рахунки в іноземних банках, і закордонні турне).

Як би не було, Юрій Луценко наразі насолоджується свободою і навіть уже встиг стати кумом нашого земляка-нардепа Юрія Стеця. На Луценка покладають великі надії ті, хто дещо розчаровані в нинішній опозиції. Про якісь особливі надії на пана Філіпчука експерти не повідомляли.

Вл.інф.

Запис Президент у піст… милосердив: звільнив не тільки Луценка, а й буковинця Філіпчука спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Реалізуй себе в іншому

Практикуючий психолог Олена Головіна серед основних причин звільнення називає непрофесійність, комунікативні проблеми – невміння налагоджувати стосунки з оточуючими, особистісні конфлікти з колегами. Трапляється, що людина не змогла вчасно зорієнтуватися в несподіваній ситуації, не впоралася з завданням і, як наслідок, її звільнили. Або ж простісіньке згортання чи скорочення виробництва, яке стало нині звичним явищем.

Втрата роботи дуже негативно впливає на психіку людини, – стверджує спеціаліст. Людина втрачає відчуття стабільності, захищеності, стикається з різною гамою негативних переживань – образою, злістю, роздратуванням. Надалі її може накрити хвиля суму чи розпачу, а ще гірше, коли людина починає сумніватися в собі.

– Це доволі небезпечно, тому що невпевненій у собі людині буде складніше знайти наступну роботу. За обставин втрати роботи, важливо не втратити оптимізм і віру в себе. Натомість треба об’єктивно проаналізувати, чому тебе звільнили, а відтак сприйняти ситуацію як шанс. Тобто оцінити її, як можливість реалізувати себе на іншому місці, чи в іншій сфері, – радить психолог.

Якщо втратили роботу

Якщо втратили роботу, то у вас два варіанти: знайти її самостійно або ж звернутися по допомогу до державної служби зайнятості. Шляхи самостійного пошуку роботи відомі – перегляд оголошень про вакансії. Можна також розпитати знайомих або ж запитати про наявні вакансії безпосередньо в тих установах, які вас цікавлять. У державній службі зайнятості вас ознайомлять з вакансіями на ринку праці не тільки у Чернівцях, а й у інших населених пунктах області та України.

Для реєстрації в центрі зайнятості необхідно пред’явити паспорт, трудову книжку, а в разі потреби – військовий квиток, диплом або інший документ про освіту, ідентифікаційний код.

Допомогу з безробіття також треба заробити

У центрі зайнятості постійно навчають (безкоштовно!) робітничим професіям тих, хто перебуває на обліку, щоби збільшити їхні шанси на працевлаштування. Так, якщо на ринку праці немає попиту на ваш фах, вам запропонують пройти профнавчання та працевлаштуватися вже за новим, щойно здобутим, напрямком професійної діяльності.

– Я вже 5 місяців перебуваю на обліку служби занятості, – каже безробітна 40-річна Тетяна. – За весь цей час мені двічі пропонували роботу. Одна вакансія була на 1000 грн., але мене не взяли, бо я не підійшла їм за віковою категорією. Іншим разом, коли я прийшла, місце було вже зайняте. До скорочення у мене була досить висока зарплата, – продовжує Тетяна, – тому я отримую непогану соціальну допомогу. Загалом же безробітними є здебільшого жінки з вищою освітою, а роботу пропонують частіше для чоловіків та ще й з низьким рівнем освіти. Людині з дипломом важко знайти роботу. Щоправда, персонал у центрі зайнятості привітний, але щоразу, коли приходиш туди, складається враження, ніби ти прийшов просити гроші.

Тетяна розповідає, що підходи в центрі зайнятості до тих, хто перебуває на обліку, досить жорсткі: пропустив семінар, або запізнився на зустріч з інспектором, або відмовився двічі від запропонованої вакансії – тебе знімають з обліку і, відповідно, позбавляють грошової допомоги з безробіття. Держава робить все, щоби не платити людям гроші…

Як зацікавити роботодавця

Роботодавцям доводиться переглядати сотні резюме і проводити чимало співбесід перш, ніж знайти потрібного кандидата. Аби привернути увагу роботодавця саме до власного резюме та своєї кандидатури, фахівці радять дотримуватися декількох простих правил, які допоможуть вам досягнути бажаної мети.

Резюме: воно має бути привабливим за формою та легким для сприйняття. Працедавець має витратити мінімум часу для його перегляду. Остерігайтеся загальних фраз і зайвих визначень, надавайте перевагу позитивній інформації. Характеризуючи свій досвід, використовуйте слова дії на зразок «влаштував», «організував», «налагодив», виправте орфографічні, граматичні та друкарські помилки.

Зовнішній вигляд: зважте, що роботодавець одержує значну кількість інформації про потенційного працівника (повірте, навіть більше ніж зі слів) тільки з його зовнішнього вигляду, мови тіла та жестів. До прикладу, сутулість продемонструє лінощі або безініціативність, тоді як пряма постава – інтерес і увагу до співрозмовника.

Особистісні якості: під час співбесіди роботодавець має на меті визначити, чи підійде людина для його команди. На співбесіді варто бути товариським і впевненим в собі – саме така поведінка гарантує потрапляння, як мінімум, до наступного туру відбору.

Ініціативність: роботодавці зацікавлені в співробітниках-ентузіастах, яким подобається напрямок роботи компанії. Задавайте питання у відповідь – це доведе, що ви активні і працездатні, а не просто шукаєте, де відсидітися за гарну зарплату.

Щоби не стати жертвою шахраїв

Досить часто при пошукові роботи люди потрапляють до тенет шахраїв. Усі ж прагнуть заробляти гроші, і шахраї – не виключення. Трапляються й роботодавці, які не гребують скористатися безкоштовною працею.

Розлянемо кілька популярних схем обману тих, хто перебуває у пошуку роботи:

1. Одноденні кадрові агентства – старий трюк.

Більше місяця така фірма не тримається, але й за цей час заробляє досить непогані гроші. Схема дуже проста: до кадрового агентства звертається людина, яка шукає роботу. Платить від 40 до 100 гривень, за що отримує роздруківку з відкритими вакансіями. Потім, коли особа починає телефонувати, з’ясовується, що у 30% оголошень неправильний номер телефону, ще 20% –закрили свої вакансії ще рік тому, а інші 50% зовсім і не подавали оголошення про прийом на роботу.

2. Платні телефонні лінії.

Тут все набагато правдивіше. Шахрай розміщує вакансії, які містять в тексті гучні імена компаній, роботодавців і вказує номер контактного мобільного телефону. Зацікавлений здобувач без тіні сумніву дзвонить за вказаним номером і в трубці чує приблизно такі слова автоповідача: «Доброго дня! На жаль, начальника відділу немає на місці. Передзвоніть йому за номером: 8(703) 111-11-11». Шукач швидко записує продиктований номер і кладе слухавку. А даремно. Бо в кінці повідомлення приємний жіночий голос скаже, що ця лінія з кодом «703» платна, а вартість хвилини розмови коливається від 27 до 40 грн. за хвилину.

3. Перші внески та інші нюанси.

Цей спосіб орієнтований на тих, хто шукає роботу, яку можна виконувати вдома. Гучні фрази «На дому» і «Заробіток від 500 у.е. за 4 години роботи в день» часто зацікавлюють людей. Одна моя знайома шукала роботу, але тривалий час нічого не могла знайти. Всюди потрібні були працівники на повний робочий день, а у неї маленька дитина. У черговий раз, переглядаючи оголошення в інтернеті, вона натрапила на одне, де говорилося, що потрібна людина для збору ручок, і працювати можна вдома. Вона зателефонувала за вказаним номером, слухавку підняв чоловік з приємним голосом, який все гарно розповів. Вона погодилася, але після другого-третього спілкування з роботодавцем, від нього почула: «ми повинні бути впевнені, що у вас серйозні наміри», «нам потрібно вам вислати необхідні матеріали для роботи», а потім він сказав, що вона повинна сплатити за первинний матеріал. Зрозуміло, що після оплати вона так і не побачила ні матеріалу, за який заплатила, ні роботи.

Отож, будьте обережні, тричі перечитайте текст, «покопайтеся» в інтернеті, перш ніж дзвонити щодо підозрілої вакансії. Бо, як переконує практика, ще жоден з ошуканих шахраями претендентів не зміг повернути витрачені гроші.

Від безробіття найбільше потерпає молодь

Головні причини високого рівня безробіття – спад економіки, зменшення попиту на робочу силу, відтік робочої сили, світова фінансова криза. У єврозоні безробітних на кінець 2011 року було майже 16,5 мільйона. Найвищий рівень безробіття зафіксували в Іспанії, де не працювало 22,9% від працездатного населення.

За неофіційними даними, безробітних громадян в Україні, мабуть, не менше, якщо не більше. Та ми можемо говорити тільки про так званий рівень зареєстрованого безробіття – його показник свідчить про кількість людей, які прийшли до центрів зайнятості та отримали статус безробітного.

Згідно з даними Чернівецького міського центру зайнятості, станом на 1 січня 1012 року, на обліку перебувало 1447 незайнятих громадян. Серед безробітних більше половини складає молодь віком до 35 років. Кожен безробітний, якщо він зареєстрований у службі зайнятості, може отримувати соціальну допомогу. Максимальна сума виплат не може перевищувати середню зарплату по області – 2320 грн., мінімальна – 544 грн., яка щоквартально збільшується.

За словами заступника директора Чернівецького міського центру зайнятості Євгена БУРАЧКА, на мінімальну виплату можуть розраховувати такі особи: випускники ЗНЗ, ВНЗ, демобілізовані – всі, хто шукають роботу, але ще не мають стажу. Отримувати допомогу вони можуть протягом 180 календарних днів. А той, хто працював менше 26 тижнів за останні 12 місяців, може отримувати таку допомогу не довше 360 днів. Натомість особи, які працювали не менше ніж 26 тижнів за останні 12 місяців і сплачували страхові внески, мають право отримувати допомогу з безробіття в залежності від середньої заробітної плати та від загального стажу роботи. Виплата допомоги по безробіттю може припинитися у разі не дотримання вимог центру зайнятості.
Але про це вже йшлося…

Запис Безробіття – не вирок, а, ймовірно, шанс?!. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мирослав та Світлана Маковійчуки, Антон та Ольга Сисюки, Денис Жупник, у якого нещодавно народила дружина (до речі, теж актриса театру), Наталія Щербакова, Максим Сідоров, Василь Михайлишин, Юрій Кухаренко… Перерахунок талановитих артистів, які тихо, без зайвого розголосу залишили сцену чернівецького театру, можна продовжувати довго. Хтось із них пропрацював тут десятки років, а комусь вистачило й одного театрального сезону, щоби розчаруватися у внутрішній ієрархії та у власних примарних перспективах. Коротше кажучи, у театрі триває вже звичний (для внутрішнього спостерігача) робочий процес вибудови чіткої вертикалі «своєї команди». І все би нічого, бо досі, якщо під склепіннями драмтеатру собаки тихесенько і підвивали, караван собі йшов далі… Аж раптом один із чергових акторів театру, страшно навіть писати про таке! – відмовився… звільнятися.

Мова, звісно, про Івана Даніліна, який за 11 років роботи в театрі, як виявилось, остаточно і безповоротно втратив акторську кваліфікацію. Мабуть, те, що він був задіяний чи не у кожній виставі, їздив за кордон підвищувати свою акторську кваліфікацію – навпаки, зіграло з Іваном, як і з давньогрецьким філософом, злий жарт: «чим більше ти знаєш – тим більше «твоя голова» розуміє, що ти не знаєш нічого…» І якщо дружині Івана, Інні Даніліній, дали ще рік, щоби зробити для себе відповідні висновки, то щодо її чоловіка керівництву театру довелося вжити крайніх заходів.

А до нього ж спочатку зверталися по-хорошому: «Іване, напиши заяву за власним бажанням – і живи приспівуючи: хочеш, дозволимо тобі декорації тягати, хочеш – прилаштуємо білетером?» Але той чомусь вперся, і домовлятися не захтів. Обурення керівництва театру зрозуміти можна: ну і справді, поміркуймо, чого такого актора тримати?!

Скажіть, чи помічав хтось в нього якоїсь пристрасті до «біленької», чи виходив Іван п’яним на вистави, чи бив пляшки у себе в гримерці? Та ні, до алкоголю він аж занадто стриманий, зайвого собі не дозволяє, тим паче на робочому місці, у стінах театру. Тоді, може, Іван прогульником є злісним, ігнорує репетиції, зриває вистави?! Теж ніби ні: колеги відгукуються про нього як про дисципліновану, відповідальну, працьовиту людину. То, може, у нього просто характер кепський, конфліктний, буває, що зривається, в істерики впадає, бризкаючи несамовито в усі боки слиною? Та ж знову ні! Характер в Івана спокійний, стриманий та на диво врівноважений. І, що найгірше, – у вільний від роботи час він з дітьми усілякими возиться в Театрі юних чернівчан при Чернівецькому міському палаці дітей та юнацтва, навчаючи їх акторської справи. Та ще й у якихось авангардних виставах грає, коротше, як для актора муздрамтеатру – виявляє занадто багато ентузіазму, ініціативи та самостійності.

Звісно, що таким акторам зараз у нашому театрі – не місце. А те, що Іван Данілін надумав з театром судитися – зайвий раз доводить його невдячність. Та й загалом, кожному з нас, шановний глядаче, варто було б замислитись, а що, перефразовуючи відомий вислів  Д.Кеннеді, ми зробили для свого театру. Звісно, чи не кожен перший школяр чи студент може обурюватися, що їх примусово, як худобу, заганяють на вистави. Якийсь «перечитаний» інтелектуал виглядатиме ледь не в кожній виставі чужі шаровари. Рафіновані бабусі не втомлюються дорікати місцевим білетерам їхніми львівськими колегами, а випадкові туристи щиро дивуються, чого парадні двері до театру відкривають тільки у вихідні, та й то лише ввечері. Навіть актори тихенько стогнуть, нишком обурюючись через постійні репетиції і «вводи»… Звісно, можна не стриматись і написати у відповідь усім неукам, профанам, і просто черствим, упередженим недоброзичливцям: усе у нашому театрі добре, театр працював, працює, і буде працювати на благо нашої вітчизни! Проте, поза цією навколишньою метушнею та балаганом, чи справді ми робимо щось конкретне, щоб наш театр став кращим, цікавішим, сучаснішим?

Іван ДАНІЛІН, звільнений актор чернівецького драмтеатру:

Я працюю в театрі з 2001 року, проте за весь цей час подібних атестацій, коли перевіряли б усіх артистів драми, балету та оркестру, не було. Члени атестаційної комісії мали би протягом місяця ходити на вистави,  оцінюючи артистів, проте насправді вони зібралися лише на дві останні вистави перед закриттям сезону. Вони переглянули «Солодку Дарусю» і «Тисячу снопів вітру», в яких мене лише епізодичні ролі.

Потім нас по черзі викликали в окремий кабінет. Директор театру, Юрій Марчак, зачитав мою характеристику – просто перелік вистав, де я був зайнятий, і то не всіх. Він не ознайомив мене з нею попередньо, за два тижні, під розпис, як того вимагає закон. Запитань до мене стосовно творчості та професійної кваліфікацій не було. Говорилося лише про те, що я не ставлюся до театру як до постійного місця роботи. Наголошували, що коли я приїхав з Москви, де підвищував кваліфікацію, то дуже змінився, мені дорікали якоюсь іншою роботою – поза театром. Хоча за кількістю зіграних вистав за театральний сезон – я на другому місці, і весь репертуар майже на мені… До того ж моя діяльність поза театром відбувається у вільний від роботи час.

Зрештою, мені повідомили, що 8 з 12 членів атестаційної комісії вирішили, що я не відповідаю свої посаді, тобто – профнепридатний. Отже, актором працювати не можу. Директор театру, він же і голова цієї атестаційної комісії, Юрій Марчак, запропонував мені дві інші посади – машиніста сцени або контролера-білетера.  Я відмовився. Тоді мене звільнили за статтю.

Звісно, що з таким рішенням атестаційної комісії я не погоджуюсь, вважаю, що з цим треба боротися, тому і підготував подання до суду, бо лише так можу поновитися на роботі.

 Юрій МАРЧАК, директор Чернівецького драмтеатру:

Ми отримали наказ про проведення атестації від міністерства культури на обласну державну адміністрацію. Безпосередньо курує нас обласне управління культури. Тому ми змушені були провести атестацію. Дирекція театру разом із управлінням культури створили атестаційну комісію, до якої ввійшли вокалісти, викладачі училища мистецтв, тобто люди-спеціалісти, які передивлялися вистави, «тренажі».

8 членів атестаційної комісії вирішили що він не відповідає посаді, четверо – утрималися. Івана ознайомили з протоколом рішення атестаційної комісії, голосування проводилося таємно. Рішення ж атестаційної комісії є обов’язковим для виконання керівнику та працівнику театру…

Іван Данилін здобув вищу освіту, вже працюючи в театрі. Проте, знаючи, коли у нас відпускний термін, Іван «створював» його собі так, як вважав за потрібне. Я нічого не маю проти того, що він закінчив ще й Московську школу. Проте і для мене, і для нашої на сьогоднішній день законодавчої бази – той документ нічого не дає абсолютно, він виграв просто грант, через інтернет, й отримав право навчатися один місяць в Москві, підвищувати кваліфікацію. Акторську школу не проходять не за один місяць, а за 4 роки…

Іван ПЕТРУСЯК, начальник управління культури ОДА:

У кожному конкретному випадку звільнення актора є свої причини, озвучувати які публічно не завжди потрібно і коректно. У звільнених акторів (а серед них – і заслужені артисти), були дисциплінарного плану порушення, зловживання деякими речами, одним словом, вони вели себе неадекватно… Тому сказати, що в театрі почали чіплятися до когось, не можна. Навпаки… Процес рухається вперед. І хтось, можливо, творчо відстає…

Наприклад, у найбільш непередбачуваний час з театру зникають актори. І це подається так, що вони були на лікарняному, тоді як їх ніде не можна було знайти. Ми навіть робили запит, чи ці актори не перетинали кордон, де займалися приватними справами… Я б не хотів, щоби це було публічним фактом, проте бувало і таке…

Тому, коли я чую, що прибігає актор і каже: «Перенесіть виставу, бо в мене халтура»… А таких моментів в театрі чимало… У мистецтві ж, на жаль, компромісів не може бути. Там або працюють, або…

Зокрема, до Івана Даніліна є серйозні претензії щодо дисципліни, є претензії щодо фаховості. І це не є рішення однієї особи. В атестаційній комісії була ціла низка фахівців, які прийняли таке рішення…

Для Санкт-Петербургу – переможець, для Чернівців – профнепридатний?!

Барабаси Карабаси, – вибачайте, що так називаю «відповідальних осіб від театру», – дорікають акторам, які потрапили до них у немилість, безвідповідальністю, фаховою невідповідністю, творчою відсталістю… Зрештою, я б ще міг повірити в якусь випадкову «неадекватність», проте коли таким стає кожен другий артист театру?! Будьмо відверті, в Чернівецькому театрі яскраві костюми та громіздкі декорації все частіше затуляють собою акторську гру, колективну творчість, власну імпровізацію… А якщо хтось з акторів намагається вирватись з цього прокрустового ложа, його за першої ж нагоди викидають з театру як якийсь непотріб. Не секрет, що звичайному актору, щоби вижити і хоч трохи справляти враження «достойності», крім основної роботи доводиться ще десь підпрацьовувати та «халтурити». Зокрема, не гребують такими підпрацьовками (зокрема, тамадами на весіллях) і керівники театру! Ясна річ, що високим мистецтвом на таких «халтурах» і не пахне. Проте коли актор починає займатися поза театром якоюсь творчістю, справді мистецтвом – у Барабасів Карабасів це викликає справжній переляк та нестерпні ревнощі. Вистава Олега Мельничука «Пісок з урн» про життя видатного чернівецького поета Пауля Целана, яку чернівецький глядач вперше мав змогу побачити на торішніх «Меридіанах» нещодавно виборола на одному з Санкт-Петербурських театральних фестивалів перше місце. Відомі російські театральні критики та народні артисти Росії (Александр Галибін, Георгий Тараторкін, Юлія Мельнікова, ………..) із захватом зустріли її на пітерській сцені. А головну роль у цій виставі грав Іван Данилін! То хто ж у чернівецькому театрі насправді «профнепридатний»?!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис У Чернівецькому театрі лютує Барабас Карабас? спершу з'явиться на Медіа-Версії.