За підсумками 2018/2019 маркетингового року в Україні вироблено 1,82 млн тонн цукру, що на 15% менше, ніж роком раніше, повідомив «БізнесЦензор». А експортувала Україна за 2018-ий майже 600 тис. тонн цукру. Загалом у сезоні працювали 42 цукрові заводи, які переробили 13,6 млн тонн цукрового буряку, що майже на 10% менше, ніж торік – через зменшення посівних площ та кількості вирощеної сировини, пояснюють у об’єднанні «Укрцукор».  Ще однією причиною зменшення виробництва цукру стала низька якість сировини. 2018-го аграрії отримали рекордний врожай цукрового буряку, однак цукристість була мало не найнижчою: 16,47%. Лідером у виробництві цукру традиційно стала Вінницька область. На другому місці Тернопілля. Замикає трійку найбільших виробників Полтавщина. Буковина до цього переліку не потрапила, хоча всі ми пам’ятаємо, що цукрозаводи на Буковині були мало не в кожному райцентрі і в самих Чернівцях теж.   

Запис Життя стає несолодким: Україна скоротила виробництво цукру на 15% спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Український молочний індекс, який показує умовну прибутковість виробництва молока професійними господарствами, за підсумками 2018 року знизився на 14,1%. Про це повідомив економіст інвестиційного центру продовольчої сільськогосподарської організації ФAO Андрій Ярмак на своїй сторінці у Facebook.

«На 14,1% біднішими стали ті професійні виробники молока України, які не змогли підвищити ефективність виробництва». Враховані лише втрати від зміни цін на корми та зниження ціни на молоко – саме ці чинники використовуються для підрахунку Українського Молочного Індексу (УМІ). Цей показник за 2018 рік був вищим на 13,7% ніж 2016-го і аж на 23,3% вищим від 2015-го: то були найважчі роки, коли Україна втратила практично єдиний ринок збуту, та ще й світові ціни на молоко обвалилися до рекордно низьких рівнів.

2018-го світові ціни на молочні продукти були в середньому на 5% нижчими, ніж 2017-го: сир подешевшав на 6%, молочний жир – на 8%, а білок – на 4%.

Запис Виробляти молоко в Україні стає все більш невигідним спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інститут фізики НАНУ розробив перев’язувальні матеріали на основі радіаційно зшитих гідрогелів, призначені для лікування ран та опіків, – на сторінці у Facebook про це написав військовий ЗСУ Микола Воронін. Новітні гідрогелеві пов’язки дають миттєве знеболення,вони не лише стерильні, але мають властивість очищувати рани, витягаючи з них виділення.

До того ж існує можливість додавати різні лікувальні препарати і у вміст гелю, і на зовнішню поверхню пов’язки. Нові перев’язувальні матеріали будуть придатними й у мирному житті – за важких травм при різних аваріях. Та, на жаль, запустити їхнє серійне  виробництво не вдається. Робота науковців Інституту фізики, спільно зі співробітниками кафедри високомолекулярних сполук КНУ і фахівцями Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу є чисто волонтерською.

Відтак науковці, розробивши лабораторну технологію, запрошують приватних підприємців започаткувати потенційно прибутковий бізнес і водночас долучитися до справи рятування людських життів і посилення обороноздатності країни, пише Воронін. Утім, бездіяльна позиція держави під час війни більш ніж дивна…

Запис В Україні створили унікальний препарат, здатний рятувати життя пораненим бійцям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ольга Богомолець, голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я, звернулася особисто до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з настійним проханням втрутитися в ситуацію і врятувати виробництво вітчизняних вакцин, якими щеплена більшість дорослого населення України. Адже протягом останніх 5-ти років ця галузь в Україні цілком знищена.

Може, комусь це здається невеликою втратою, але насправді саме виробництво власних вакцин є головною умовою забезпечення національних інтересів у сфері біологічної безпеки. Наразі ми цілком залежні від поставок вакцин з-за кордону, і будь-який форс-мажор із різким зростанням світового попиту на вакцини, залишить нас беззахисними.

Враховуючи, що процес вирощування деяких вакцин триває до півтора років, перекрити в екстреній ситуації весь наявний попит власним виробництвом не вдасться. Немає й сумніву, що в такій ситуації Україна отримає доступ до вакцин в останню чергу і залишиться напризволяще, сам на сам з епідемією.

Та навіть за стабільної епідемситуації Україна має величезні проблеми з постачанням вакцин іноземного виробництва. Світовий попит зростає, і сьогодні ваккцини надходять до України вкрай незадовільно: проміжок між оплатою та поставками може сягати двох років. Як результат – спалах кору й критична недовакцинація населення від поліомієліту, дифтерії та інших украй небезпечних захворювань.

Хоча було так не завжди. До 2012 року три великі вітчизняні виробники сукупно виробляли 13 найменувань вакцин від інфекційних хвороб, вакцинація проти яких передбачена Календарем щеплень (кір, епідпаротит, краснуха, туберкульоз, гепатит B, кашлюк, поліомієліт, дифтерія, правець, гемофільна інфекція) і якими власне і було вакциноване в попередні десятки років все тепер уже доросле населення нашої країни.

2013-го, із введенням в Україні  європейських вимог GMP до виробництва лікарських засобів, деякі вітчизняні підприємства не змогли одразу підтвердити відповідність умов виробництва сучасним вимогам GMP і змушені були зупинити виробництво для його підготовки до міжнародних вимог.

Та вже 2015-го, із запровадженням в Україні міжнародних закупівель за участі спеціалізованих організацій, обов’язковою умовою стала закупівля виключно препаратів, визнаних ВООЗ. Після цього держава взагалі перестала закуповувати вакцини вітчизняного виробництва навіть у тих виробників, які підтвердили відповідність виробництва міжнародним вимогам GMP.

Всі вітчизняні виробники змушені були скоротити виробництво, і відтоді українські вакцини можна знайти тільки в деяких приватних клініках. До того ж, сьогодні майже всі вони виробляються з так званих «in bulk» – нерозфасованих готових препаратів іноземних виробників. Власного виробництва вакцин в нас уже немає.

По суті, маємо ситуацію, коли держава свідомо пішла на вбивство власної галузі з виробництва вакцин, яка в кожній країні вважається стратегічною. Коли США, Індія, Китай нарощують власне виробництво, ми його вбиваємо на догоду чиїмсь бізнес-інтересам.

«В чиїх інтересах це зроблено? Здогадатися неважко – достатньо подивитися, хто отримав на цьому надприбутки. А це — транснаціональні фармацевтичні корпорації, лобісти яких і пишуть ті самі міжнародні вимоги до сертифікації, щоби «відсіювати» конкурентів. І сьогодні їхня мета досягнута: виробництво власних вакцин в Україні знищене бюрократичними інструментами, ринок вільний, –  зазначила Ольга Богомолець. – Ті, хто допомагав усередині країни знищити власне виробництво вакцин та розчистити територію для іноземних компаній, для мене є національними зрадниками. Вони поставили під загрозу не тільки економічний розвиток України, але й найдорожче – здоров’я та життя громадян. Я боротимуся за відновлення стратегічної галузі й вимагати від уряду зміни правил державних закупівель, щоб відновити держзамовлення для українських виробників вакцин, які ще зберегли свої виробничі потужності», – заявила народний депутат. Вона заявила також, що їхня якість може бути не гіршою за іноземні вакцини: десятки років ми всі успішно вакцинувалися і жодних епідемій не виникало. Будь-які аргументи про те, що українське не може бути якісним, – свідчення або комплексу меншовартості, або цілеспрямованого лобіювання іноземних компаній і розчищення для них ринку в Україні.

Народний депутат наголосила, що від уряду потрібна тільки політична воля, а також хоч трошки совісті й патріотизму, щоб розробити відповідну довгострокову державну програму стимулювання розвитку вітчизняного виробництва імунобіологічних препаратів.

Це не тільки питання національної безпеки, а й питання економічного розвитку держави, оскільки розвиток вітчизняної фармацевтичної промисловості сприятиме зменшенню імпортозалежності України, підвищенню виробничого потенціалу фармацевтичної галузі, забезпеченню конкурентоспроможності національних виробників, створенню нових робочих місць.

До МОЗ Комітет ВР з питань охорони здоров’я вже звертався. Як завжди, безрезультатно. Тож тепер Ольга Богомолець, як голова Комітету, звертається особисто до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з настійним проханням втрутитися у ситуацію та змусити підлеглих працювати на благо України, а не якихось закордонних компаній, повідомила прес-служба народного депутата Ольги Богомолець.

Запис Україна втратила ще одну стратегічну галузь – виробництво вакцин спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні 2017-го було вироблено близько 244 000 тонн печива і вафель, 182 000 тонни карамелі й 170 000 тонн шоколаду. Такі дані за минулий рік подає Держстат. При цьому кількість печива й вафель не змінилася з 2015 року, виробництво карамелі знизилося на 3,2%, а шоколаду – на 6,7%.

Про це повідомляє видання “Аgroday“.

Торік найбільший вітчизняний виробник солодощів – корпорація Roshen, власником якої є Петро Порошенко, виручила 11,4 млрд грн, чистий прибуток склав 2,7 млрд гривень. У 2015 році дохід від реалізації склав 10,6 млрд гривень.

Компанія «Монделіс Україна» продала солодощів на 4,4 млрд грн проти 4,6 млрд грн роком раніше. Прибуток склав 156 млн гривень.

Львівська кондитерська фабрика «Світоч» озвучила дохід в 2,3 млрд грн з прибутком в 235 млн гривень.

Корпорація «АВК» звітує про торговельний вал 834 млн грн, прибуток з яких склав лише 9 млн грн.

Відчувши незначне зростання у деяких сегментах, гравці кондитерського ринку знову почали активно вкладатися у розвиток виробництва. Найбільшою інвестицією відзначилась корпорація Roshen – вона будує в Борисполі на Київщині бісквітний цех вартістю 1,5 млрд грн. Інвестпроект буде реалізований до кінця 2017 року. Сюди перенесуть виробництво усіх борошняних виробів, окрім тортів. Їх так само випікатимуть на Київській кондитерській фабриці.

150 млн грн у виробничі потужності основного майданчика з виробництва солодощів інвестувала компанія «АВК». Компанія відновила асортимент печива, запустивши нову лінію з інвестиціями у 6 млн грн. Близько 150 млн грн в лінію для виробництва вафель «Артек» на Львівській кондитерській фабриці “Світоч» вклала компанія Nestlé.

За даними Ради з питань експорту продовольства, на корпорацію Roshen припадає 44,2% всієї експортованої в першому півріччі 2017 року карамелі, а також 24,8% від загального експорту шоколаду. 65% своєї продукції Roshen продає в Україні, частка продажів в ЄС становить 5% від загального обсягу. На другому місці по експорту – «АВК»с із 18,3% від загального експорту шоколадних солодощів. У першому півріччі 2017 року продажі компанії в тоннах виросли на 20%.

Запис Для кого пишуть макропрогноз: “Roshen” продовжує збагачуватися на мільярди спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Автосалони не надто занепокоєні можливим падінням продаж і уже готові з ним боротися.

– Якщо підвищаться ціни, то в автосалонів з’являться два виходи з цієї ситуації: або вони торгуватимуть за завищеними цінами, або ж будуть спрощувати оснащення авт, щоби зрівняти вартість та зберегти ціни, – зазначає Володимир Кравчук, начальник відділу продажів автосалону Ford. – Найбільше у цій ситуації шкода покупців, яким доведеться переходити на «бюджетні», дешевші моделі і платити ті ж гроші, які, приміром, європейський споживач сплачує за якісне авто.

Також очікується, що з ринку зникнуть імпортні бензинові моделі, яких продали найменше минулого та позаминулого років. Основний акцент імпортери будуть робити на малолітражні та автомобілі з дизельними двигунами, оскільки їхня вартість не збільшиться. Подорожчання вдарить, передусім, по представниках середнього класу. Вартість дорогих автомобілів з великим об’ємом двигуна не зміниться, тому багатіїв ця  новація не зачепить. Олеся Дметрюк, заступник директора ТОВ «Автоплаза» коментує:

–      Хто мріяв про машину і збирав на неї гроші після введенння закону так і залишиться мріяти. А ті, хто мають гроші – сміливо можуть купувати дорогі машини, адже на них підняття вартості мита не відіб’ється.

У МіністерствІ економічного розвитку і торгівлі стверджують, що «застосування спецмита позитивно вплине на фінансово-господарський стан національного товаровиробника, дасть йому можливість полегшити процес економічного пристосування до умов конкуренції та призведе до усунення впливу диспропорцій у торгівлі, що виникли внаслідок умов імпорту в Україну автомобільної продукції». Щоправда, думки у експертів з цього приводу розділились. Одні вважають, що введення спеціальних заходів дійсно підвищить конкурентоспроможність національного автомобілевиробника, що, в свою чергу, призведе до збільшення надходжень до держбюджету. Інші прогнозують зворотну ситуацію, згадуючи при цьому 2009 рік, коли уряд зробив спробу запровадити мито у розмірі 13% на імпортні авта, внаслідок чого надходження до держбюджету скоротилися на 85%.  Як прогнозують у Всеукраїнській асоціації автомобільних імпортерів і дилерів (ВААІД), після введення цьогорічного спецмита імпортери вимушено скоротять ввезення іномарок, та, як наслідок, держбюджет і Пенсійний фонд втратять не менш як 9,6 млрд. гривень. Також в асоціації вважають, що подорожчання імпортних авт викличе  й подорожчання іномарок, які складають в Україні, адже фактично “вітчизняний” товаровиробник монополізує ринок. Проте виникає питання, а чи дійсно існує суто «національний автопром»?  В Україні діють підприємства, що збирають авта із завезених комплектуючих, фактично ухиляючись від сплати митних платежів.

Як зазначено у статті  третій Угоди Світової організації торгівлі «Про правила визначення походження», «країною, яка визначається як країна походження певного товару, повинна бути або та країна, де товар було повністю вироблено, або, якщо до виробництва товару залучено більше, ніж одну країну, та країна, де було проведено найбільш суттєву переробку товару». Відповідно, складання автівок КІА, Opel, Hyundai, Chana, Geely, Mercedes, Chrysler, GreatWall, Skoda, Audi, Seat, Chevrolet, ВАЗ із імпортованих машинокомплектів, виготовлених в Німеччині, Китаї, Кореї, Росії, Чехії не можна вважати національним виробництвом. Що ж тоді підтримує цей закон? Швидше за все кишені конкретних олігархів та тих виробників, що пролобіювали дане рішення. Для них це лише можливість заробити на простих українцях, прикриваючись добрими намірами підтримки національної економіки. Як казав Аль Капоне: «Це просто бізнес, нічого особистого!»

Руслан КОЗЛОВ,  «Версії»

Запис Українці платитимуть дорожче за європейців, окрім багатіїв або Мито на благо олігархів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Корівники без корів

В буковинських селах замість корівників – руїни. Про нинішню ситуацію у скотарстві та перспективи його відновлення на Буковині ми спілкуємося із завідувачем науково-технологічної лабораторієї селекції, розведення, годівлі й технології виробництва тваринницької продукції, кандидатом с.-г. наук, старшим науковим співробітником Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук Андрієм КАЛИНКОЮ.

– Буковинське скотарство, яке в минулому було однією з найбільш рентабельних галузей сільського господарства, нині на межі зникнення, – каже фахівець. – Скотарська галузь «затиснута» між переробною промисловістю, посередницькими постачальними структурами і неплатоспроможністю споживачів. Якщо зараз не усунути дестабілізуючі чинники, що призвели до її кризи, галузь буде знищена остаточно.

Станом на 1 січня цього року 87% поголів’я великої рогатої худоби вирощується населенням області і лише 13% – сільськогосподарськими підприємствами. Загалом на Буковині нараховується 68650 корів. Колись в кожному районі було більше. Та маємо у нашому краї села, де ніхто не тримає немає жодної худобини!

Спосіб життя, здатний прогодувати державу

– Нині утримання худоби найчастіше приносить не дохід, а збитки, – каже Андрій Калинка. Це, за його словами, підтверджується тим фактом, що останнім часом поголів’я великої рогатої худоби зменшилося втричі, а темпи виробництва яловичини,  порівняно з 1990 роком, сповільнилися майже учетверо. У господарствах різних форм власності, як за продуктивністю, так і за кількістю поголів’я скотарство зведене до рівня 1951 року. Якщо раніше в кожному районі були потужні комплекси з виробництва яловичини, то сьогодні ті, що дивом збереглися, або розібрані та знищені, або населені кількома доморощеними десятками голів худоби.

Причини цього, за словами Андрія Калинки, лежать дуже глибоко й сягають відсутності кормової бази, яка, в свою чергу, зумовлена і зношеністю сільськогосподарської техніки (бо ж нема чим орати, сіяти, збирати), і фінансовим станом господарств (недолуга система довготермінового кредитування не дає можливості закупити новітню техніку й модернізувати виробництво), й низькою оплатою праці на селі, порівняно з іншими секторами економіки.

– П’ята частина земель і половина наявної чисельності поголів’я худоби припадає на дрібні індивідуальні господарства, де переважає ручна праця, – зауважує кандидат сільськогосподарських наук. – Тому ефективність використання трудових ресурсів суттєво знижується не тільки в цих господарствах, але й в аграрному секторі економіки загалом.

Андрій Калинка переконаний, що на село в жодному разі не можна дивитися виключно як на місце, де виробляється продукція. Село – це спосіб життя, а значить – і комплекс проблем, які треба вирішувати, а не ігнорувати. Зруйнувавши сільську економіку, держава втратила мільйони селян, які виїхали на заробітки до інших країн, а разом з ними втрачені й тонни молока, м’яса та зерна, що могли би бути вироблені.

– Найстрашніше нині – зруйновані ферми й забур’янені поля, – каже господарник. – Невелика кількість селянських спілок, які працюють в ринкових умовах, недоотримує значну кількість коштів, адже вони реалізують вироблену тваринницьку продукцію у вигляді сировини. А треба, як це роблять у сусідній Польщі та інших країнах Європи, продавати готову продукцію.         

Щоби відродитися, село потребує кваліфікованих кадрів

Однією з проблем, які не вирішуються, а лише загострюються, є нестача кваліфікованих кадрів у галузі тваринництва. Старший науковий співробітник Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Андрій Калинка бідкається, що нині тваринницькі господарства лише на 20-30% забезпечені фахівцями.

– Прикро, що спеціальність «зоотехнія» нині просто відмирає: в області можна на пальцях порахувати фахівців-зоотехніків. Якщо в кожному районі ще збереглося по 2-3 зоотехніки – то це добре, – каже Андрій Казимирович. – Часто-густо до роботи стають ті новоспечені фахівці, які й найменшого уявлення не мають, як отримати якісні молоко, яловичину, свинину, зменшити їхню собівартість, при цьому зробивши галузь рентабельною. Ще низка спеціалістів керується в роботі багажем застарілих знань, не застосовуючи рекомендацій науковців.

Є й інший бік ситуації: за буденними труднощами – фінансовими, технічними, ринковими – у керівників тваринницьких господарств просто руки не доходять до впровадження інноваційних проектів, освоєння інтенсивних технологій. Бо ж які там передові досягнення сучасної науки, коли не вирішені проблеми забезпечення паливом, добривами, технікою…           

Здобуток тваринників – нова м’ясна порода ВРХ

Методом схрещування місцевої симентальської породи з м’ясною породою американської, канадської й австрійської селекції буковинські фахівці створили м’ясну худобу з прекрасними властивостями – високою енергією росту й якісним м’ясом.

За інформацією Головного управління агропромислового розвитку облдержадмінстрації, у Вижницькому, Кельменецькому, Кіцманському, Путильському, Сторожинецькому й  Хотинському районах немає жодної корови м’ясної породи.

Худоба нової генерації добре переносить умови передгірної зони області, цілорічне безприв’язне утримання, ефективно споживає грубі й соковиті корми, а в літній період – траву пасовищ. Науковці-тваринники регіонального агропромислового інституту встановили, що бички у 18-місячному віці досягають живої маси 500-600 кг і забезпечують забійний вихід м’яса 60-62%.

– Буковинський тип м’ясного симентала буде структурною одиницею створюваної  української симентальської породи, – розповідає Андрій Калинка. – Нова генерація худоби переважає за приростом ровесників місцевих сименталів комбінованого типу на 15-23%. Вирощуючи саме цей вид худоби, ми зможемо збільшити вихід високоякісної яловичини за рахунок інтенсивних чинників без нарощування кількості м’ясного контингенту поголів’я молодняку.

М’ясну худобу вже 14 років розводять у ДПДГ «Чернівецьке» в Цурені на Герцаївщині. Як розповів пан Калинка, сьогодні в цьому господарстві для випасання м’ясних комолих сименталів є близько430 газемель. Із 270 голів худоби 153 – нової популяції. Ці тварини переведені на нову, енергоощадну, технологію виробництва дешевої  яловичини. Господарство 2008 року отримало статус племінного заводу з розведення м’ясного комолого симентала. На фермі запроваджена малозатратна технологія вирощування м’ясної худоби, яка може слугувати моделлю для інших господарств області. Запроваджувана технологія дозволяє звести до мінімуму участь людини в догляді за тваринами, витрати електроенергії, палива, використання засобів механізації.

Торік «Чернівецьке» отримало 173 тис. грн. державної підтримки – 1200 грн. на одну голову, продало 31 голову племінного молодняку на суму 180 тис. грн. і отримало 112 тис. грн. чистого прибутку з рентабельністю 37%. За перше півріччя нинішнього року господарствам сусідніх областей уже продано 21 голову племінного молодняку на суму 150 тис. грн.

Хочете молока? – Корова не доїться!

Молочне скотарство сьогодні вимагає більших затрат, ніж м’ясне. Тож не дивно, що на Буковині в переліку підприємств, що працюють у галузі скотарства, більше тих, що вирощують худобу на м’ясо. А молочна галузь залишається в аутсайдерах.

– Молочну галузь треба відроджувати – і це безперечно, – переконує Андрій Калинка. – І використовувати для цього треба всі можливості: відновлювати приміщення, які хоч трохи збереглися, нарощувати поголів’я корів молочних порід, збільшувати виробництво молока, створюючи нові молочні стада з високим потенціалом продуктивності, забезпечувати наявне поголів’я збалансованою за всіма компонентами цілорічною годівлею, освоювати нові прогресивні технології утримання тварин.

У господарствах буковинців налічується 100500 голів молочного поголів’я ВРХ, а ще якихось 10 років тому ця цифра була вдвічі більшою. Підприємства станом на 1 січня вирощували 14400  молочного поголів’я ВРХ, а на цю ж дату 2002 року ця цифра становила ще 50,1 тис.

Найголовніша умова виведення галузі скотарства з кризи, на думку Андрія Калинки, це, насамперед, захист власного ринку та заповнення його продукцією власного виробництва. Доки завозитимемо продукти з інших держав, власне сільськогосподарське виробництво розвиватися не буде. А для цього слід припинити лобіювання такого господарювання із Верховної Ради.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Нині на Буковині таке ж поголів’я худоби, як 1951 року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У роздрібній торгівлі ціни на пальне підняли здебільшого заправки великих іноземних нафтових компаній – WOG, OKKO, Shell, Лукойл, – каже Ілля ХОЧЬ, президент Асоціації працівників нафтопродуктозабезпечення Чернівецької області. – Ціни диктують ринок, попит, конкуренція. А сьогодні жоден з шести українських нафтопереробних заводів не працює на повну – лише по кілька тижнів.  Україна ж не має  власної нафти, тож змушена постачати нафтопродукти з-за кордону. Як наслідок, на ціни впливають зовнішні чинники.

Ще 15 березня припинив виробництво найпотужніший в Європі Лисичанський нафтопереробний завод. Раніше його діяльність удавалося підтримувати виключно за рахунок давальницької переробки сировини і постачання нафтопродуктів до Росії. Проте від кінця 2011 року давальницька переробка почала втрачати економічну привабливість, бо РФ ввела нові податкові норми та зміни на російському ринку нафтопродуктів.

Однак невдовзі Лисичанський НПЗ на тлі усіх цих негараздів може змінити власника. Два великі інвестори зацікавлені в ньому. Один із них – бізнесмен Дмитро Фірташ – веде нині переговори з ТНК-ВР про покупку Лисичанського НПЗ, ЗАТ «ЛІНІК», –  повідомляє прес-служба Луганської облдержадміністрації з посиланням на її главу Володимира Пристюка.
Вл. інф.

Запис Бензин дорожчає, а Фірташ придивляється до Лисичанського НПЗ спершу з'явиться на Медіа-Версії.