12 липня набули чинності вимоги до  безпеки та якості молока й молочної продукції, затверджені наказом Мінагрополітики №118, передає ЮрЛіга. Окрім правил виробництва, переробки та введення в обіг молока й молочної продукції, встановлюються критерії до сирого молока, які зумовлюють його придатність до введення в обіг. Документ передбачає, що оператори молочного ринку мають отримати експлуатаційний дозвіл, відповідно до закону «Про основні принципи й вимоги до безпеки та якості харчових продуктів». Нові правила встановлюють вимоги до складу молока, присутності мікроорганізмів, переробки, зберігання та перевезення сирого молока й готової продукції, вимоги до процесу доїння, правила безпеки для осіб, що займаються доїнням чи інші операції з молоком, вимоги до термічної обробки молочної сировини, особливості упаковки та нанесення позначок на ній.

Запис В Україні запровадили нові вимоги до якості молока спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Іноземці часто звертаються до українок для сурогатного материнства. Тут послуги дешевші і жінки не дуже вимогливі.

Гонорар за сурогатне материнство в Україні – близько 10 тисяч євро за одну дитину, за двійню – 13 тисяч євро. Додаткові виплати – 10 тисяч гривень на щомісяця. 5 тисяч гривень за перенесення ембріона. І перше УЗД, яке підтверджує вагітність, оплачується у розмірі 5 тисяч гривень.

Вимог також багато. Вік, вага, треба мати власних дітей і міцне здоров’я, щоб організм міг виносити здорового малюка. Його після народження одразу забирають.

Юристи радять сурогатним матерям обов’язково вкладати договір, в якому прописати усі важливі пункти. Тоді менше шансів, що виникнуть неприємні сюрпризи.

Запис Скільки коштує сурогатне материнство в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Експерти вважають, що Україна в будь-якому випадку виконає всі зобов’язання перед Фондом

У другій декаді лютого в Україні працювала технічна місія МВФ. Українці стали знову гадати: дадуть чи не дадуть грошей, і якщо ні – що буде з цінами і курсом долара? Ні українська, ні міжнародна сторони не вважали за потрібне докладно прокоментувати завдання і результати візиту. В принципі, з боку МВФ це можна пояснити: технічна місія не передбачає ні публікації звітів, ні змін домовленостей, вона допомагає вирішити саме технічні, процедурні питання. Але обтічні коментарі давала і українська сторона, що стало приводом для багатьох говорити про те, що жодного прогресу в відносинах МВФ і України немає. Тим більше, співробітники МВФ підкреслювали: візит відбувся виключно на прохання української сторони.

Висновки експертів, які були зроблені після закінчення візиту, відрізнялися різноманітністю. Одні говорили про те, що МВФ пішов назустріч Україні і скоротив список вимог з чотирьох до двох. Інші – що в відносинах намітилася криза або навіть справа йде до розриву відносин, і так далі.

Ми вирішили розібратися, що ж становлять собою “вимоги МВФ”. Чому вони то “змінюються”, то “пом’якшуються”, то навпаки. І чому Україна “йде на поводу” у МВФ, в чому звинувачують керівництво країни деякі експерти.

Хто складає для України план реформ

На сайті МВФ можна простежити всю історію взаємин України і цієї міжнародної фінансової організації з 1992 року. На сторінці, присвяченій Україні, значиться, що наша країна входить до числа найбільших боржників МВФ, займаючи друге місце після Греції. За час незалежності ми отримали 9 траншів. Станом на 31 січня 2018 року сума непогашених боргів становить 8522,1 млн доларів у курсі спеціальної грошової одиниці МВФ – SDR.

Нинішня програма фінансування здійснюється на підставі трьох пов’язаних документів, з якими можна ознайомитися на сайті МВФ: Листа про наміри, Меморандуму про економічну і фінансову політику і Технічного меморандуму про взаєморозуміння.

У листі про наміри, який підписали президент Петро Порошенко, а також тогочасні прем’єр Арсеній Яценюк, міністр фінансів Наталія Яресько та голова НБУ Валерія Гонтарева, Україна просить у Фонду нову 4-річну програму на суму 12,3 млрд в SDR, або 17,5 млрд доларів США. “Ми використовуватимемо цю підтримку для реалізації амбітної економічної програми, яка включає повну макроекономічну перебудову і глибокі структурні реформи, націлені на поліпшення економічних перспектив і підняття рівня життя населення”, – йдеться в листі.

“Доданий Меморандум економічної та фінансової політики викладає в деталях економічну програму, яку уряд України здійснюватиме за підтримки МВФ та інших міжнародних партнерів”, – написано далі в листі.

Як заявляють сьогодні експерти, для отримання Україною наступного траншу МВФ вимагає створити Антикорупційний суд, підвищити пенсійний вік і ціни на газ. У числі інших вимог називають масштабну приватизацію і закон про продаж землі.

Всі ці, а також інші заходи були викладені в Меморандумі. Наприклад.

“Пенсії. Щоб адаптуватися до демографічних тенденцій і зміцнити стійкість пенсійної системи… ми зробимо кілька заходів щодо економії. Зокрема, ми зменшимо допомогу для працюючих пенсіонерів та обмежимо можливість дострокового виходу на пенсію шляхом поступового (по 6 місяців на рік) збільшення пенсійного віку на 5 років і необхідного стажу на 5 років, а також для деяких професій – права на достроковий вихід на пенсію… Ці заходи приведуть до загальної економії не менше 1,6 млрд грн”, – написано в програмі, підготовленій української стороною.

У числі структурних реформ в Меморандумі вказані і боротьба з корупцією, і судова реформа, і приватизація неефективних держпідприємств, і всі інші, які сьогодні подаються нам як “вимоги МВФ”.

“МВФ фактично тільки стежить, щоб обіцянки були виконані”

 “Взаємини Міжнародного валютного фонду з Україною нічим не відрізняються від взаємин МВФ з іншими країнами. Зазвичай, країни звертаються до Міжнародного валютного фонду, коли мають великий дефіцит рахунку поточних операцій і малий обсяг золотовалютних резервів. МВФ ставить на чільне місце швидкісне рішення проблем, що існують наразі у країни. Коли розробляється план дій для країни, в ньому передбачають заходи щодо вирішення цих проблем, а також намагаються прибрати всі серйозні макроекономічні проблеми“, – пояснює виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

На запитання, як формується список конкретних вимог, Олег Устенко відповів так: “Це пропозиції індивідуальних країн. МВФ позначає проблеми. Наприклад, МВФ сформулював для України необхідність знизити дефіцит державного бюджету. А українська сторона пропонує своє бачення, яким чином можна цих цілей досягти”.

Тобто експерт підтверджує: перелік заходів, за допомогою яких країна планує досягти певних економічних показників, формує сама країна. МВФ фактично тільки стежить, щоб обіцянки були виконані. Тому що гроші він дає під реалізацію обіцянок, а не порожні слова.

Перші пункти власної програми Україна виконала, що підтверджується і звітними документами МВФ. Переважно вони стосувалися реформи банківського сектора (за що міжнародні партнери не перестають нас хвалити досі), податкової та фіскальних служб.

А ось далі процес явно застопорився. Ось одне із зобов’язань України: “Дефіцит поточного рахунку стабілізується до 1-1,5% ВВП в 2016-1918 роках, а золотовалютні резерви поступово поповнюватимуться до комфортного рівня” (п. 3 ч. 1 Меморандуму). У держбюджеті України на 2017 і 2018 рік закладається дефіцит в розмірі 2,5%.

Або ось таке зобов’язання України, яке минулого року багатьма було представлено як “вимога МВФ”:

“Реформа охорони здоров’я буде спрямована на те, щоб відкрити цей сектор для приватного фінансування і поступово перейти до системи медичного страхування. З цією метою до кінця березня 2015 року, ми представимо до парламенту проект закону, який:

1) змінить основу державного фінансування… шляхом переходу від койко-місць в лікарнях до фінансування на основі обслуговування і первинної медико-санітарної допомоги в перерахунку на душу населення.

2) дозволить медустановам законно отримувати власні доходи.

3) змінить регуляцію держзакупівель, щоб медустанови могли робити прямі багаторічні закупівлі у структурних організацій ООН”.

Економії в сфері освіти українська сторона планувала досягти шляхом скорочення вищих навчальних закладів з 802 до 317, скорочення шкіл на 5% шляхом злиття невеликих шкіл і, відповідно, скорочення числа співробітників, скорочення держзамовлення для вузів і інших заходів.

“Ці реформи дозволять скоротити витрати щонайменше на 300 млн грн 2015 року і пізніше. З цією метою ми представимо до парламенту до кінця 2015 року законопроект, щоб всі необхідні заходи були прийняті до початку наступного навчального року (1 вересня 2015 року) і завершилися протягом 2015-2016 років”, – записано в Меморандумі.

Нагадаємо: закон про реформування медгалузі був ухвалений тільки минулого року, а його реалізація відкладена до 2018-го. Закон про освіту також був ухвалений тільки 2017 року, а старт реформи намічений на 1 вересня 2018-го. Ймовірно, саме тому “МВФ вимагав” від України провести реформи медицини та освіти. Україна прострочила виконання власного плану на три роки.

Які зобов’язання взяла на себе Україна

У березні 2017 року Україна направила до МВФ лист з проханням змінити терміни виконання частини пунктів своєї програми і “маяки”, за якими МВФ повинен оцінювати виконання Україною взятих на себе зобов’язань. Так, термін пенсійної реформи пересунувся з 1 квітня 2015 до квітня 2017-го. Приватизація держпідприємств – з травня 2015-го на серпень 2017-го.

Однак навіть цей оновлений план виявився порушений. Так, закон про Службу фінансових розслідувань повинен був з’явитися до кінця квітня 2017 року, закон про продаж земель сільгосппризначення – до кінця травня, закон про Антикорупційний суд – до 15 червня 2017 року. Однак їх немає досі.
Експерти вважають, що Україна в будь-якому випадку виконає всі зобов’язання перед МВФ, оскільки без міжнародних кредитів ризикує розгубити всі економічні досягнення останніх років і отримати нову кризу, що межує з дефолтом.
На думку Івана Міклоша, голови стратегічної групи радників при прем’єр-міністрі, якщо навіть виконати план не вдасться до завершення нинішньої програми, необхідно буде вести розмову про нову програму фінансування.

“Ми вже сьогодні знаємо, що Україна не отримає всі транші, які планувалися. У березні 2019 року програма закінчується. З огляду на великі платежі за зовнішнім боргом, ясно, що Україні буде необхідно продовжувати співпрацю. Це буде запорукою успішного продовження реформ і стабілізації“, – сказав Іван Міклош.

Нижче наведена таблиця – перелік реформ, які запланувала Україна і запропонувала МВФ розглядати як “маяки” оздоровлення економіки. А також граничні терміни і позначки про виконання/невиконання взятих на себе зобов’язань. Таблиця, нагадаємо, в числі інших документів була представлена МВФ 2 березня 2017 року.

Запис Що вимагає від України МВФ: міфи і реальність спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Минулого вівторка під ВРУ відбувся мітинг, учасники якого вимагали прийняття закону «Про очищення влади». До Києва з’їхалися люди з усіх куточків України, серед них – представники самооборони з різних областей. Від Буковини вимагати очищення влади поїхали чернівецькі само­оборонівці та представники «Буковинської сотні».

Біля парламенту зібралося кілька сот активістів із транспарантами й прапорами. Усі вони вимагали прийняти закон «Про люстрацію». Активісти висунули ще й ви­моги щодо зміни виборчого законодавства: пропорційна система з відкритими спис­ками та зменшення прохідного бар’єру до 3%. Поки депутати «працювали» в сесійній залі, зі сцени біля ВР до народу зверталися священики, представники самооборони з різних регіонів. Про те, що відбувається в парламенті, мітингарів інформував нардеп Юрій Дерев’янко.

Біля самої будівлі ВР вишикувався довжелезний ряд міліціянтів, а навпроти кожного – самооборонівці, як це було в часи Майдану. Кількість міліції, яка зачаїлася в Маріїнському парку вражала: ми нарахува­ли близько 20 автобусів. Це може свідчити й про те, що нинішня влада, як і попередня, боїться народу. Хоча мітинг був мирним.

Учасником протесту став і Путін з авто­матом у закривавлених руках – так виразив свій протест киянин Леонід: вдягнув маску Путіна, руки пофарбував у червоне, що символізувало кров.

– Путін – гірше фашиста. Він хоче за­гарбати Україну. Ху@ло хоче поставити Україну на коліна, але ми йому не дозво­лимо цього зробити, – пояснив свій вигляд Леонід.

Після трьох годин протесту стало відо­мо, що депутати закон про люстрацію роз­глядати у вівторок не будуть:

– Парламент вирішив не розглядати сьогодні закон «Про очищення влади». Це є швидше доброю новиною. Бо ми мали намір отримати цей закон у четвер, 4 вересня. І саме цього дня просимо зібратися україн­ців, які зараз не на фронті і не в шпиталях, під ВРУ. Ми сьогодні вперше отримали нео­фіційний сигнал, що закон може підтримати Президент України Петро Порошенко. Це буде мудре рішення, яке піде на користь і державі, і її Президенту, – розповів Єгор Соболєв, один з ініціаторів мітингу.

Чи прийнятий закон про очищення влади, стане відомо вже сьогодні.

Однак не тільки за люстрацією їхали буковинці до Києва. Після мітингу вони завітали до Головного військового госпі­талю Києва, де лікуються поранені в зоні АТО чернівчани Сергій Козак та Юрій Шипітко. І не з порожніми руками, а з фруктами. Фермер з Сокирян Леонід Тимко передав пораненим кілька ящиків яблук та слив із власного саду. Хлопці не так зраділи фруктам, як численній делегації, яка приїхала їх навідати, адже для них дуже важлива увага. І що цікаво, лікуючись в одному госпіталі, буковинці не знали один одного, тож ми вирішили їх познайомити. Відтепер вони навід­уватимуть один одного і їм буде не так самотньо. Бійці казали, що такої кількості гостей у них ще не було, здивований був і персонал шпиталю. Поговорили з хлоп­цями про їхнє здоров’я, війну, «паркетних генералів» тощо. За словами поранених, вони мають до військового керівництва чимало питань… Ми ж побажали їм якнай­швидшого одужання і віри в нашу пере­могу над російським агресором.

Галина ЄРЕМІЦА,

Чернівці-Київ-Чернівці

Запис Буковинці – за люстрацію та відкриті списки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Лист від мешканців

Ми, мешканці кута Рутка Велико-Кучурівської сільської ради на Сторожинеччині, живемо у постійному страху перед затопленням. А все почалося відтоді, як приватний підприємець О.С.Голішко взяв в оренду наше озеро Рутка. Бо за правилами водокористування, озера й стави повинні бути обладнані пристроями для попускання води – аби її залишалося на рівні 60%. Тоді несподіваний різкий підйом води – як це буває на наших буковинських річках – пройшов би з меншими неприємними наслідками.

Але пана Голішка така вимога не влаштовує, бо заважає в обслуговуванні його приватного пляжу. Для причалювання катамаранів потрібна висока вода. На наші ж побоювання і необхідність дотримуватися правил він просто не звертає уваги.

Як і на стан дамби, що відгороджує наш кут від води. Коли ми з цим звернулися до орендаря, то з’ясувалася взагалі абсурдна річ: він, бачте, орендує тільки «водну гладь». Саме так він висловився, а дамби та берегоукріплення його взагалі не стосуються й не цікавлять! Отакої! Він накопичує високу воду і нічого не повинен робити, аби нас убезпечити?!  Нас, мешканців, такий підхід не влаштовує. Та й, зрештою, ми знаємо, чому орендуються тільки водні майданчики. Бо оренда дамби коштувала б у рази більше. Та насправді дамба все одно належить до водного плеса.

За роки, що минули, ми обійшли всі можливі рівні влади: на словах усі за нас, обіцяють допомогти, але… «віз і донині там». Хоча пан Голішко й обладнав після багатьох комісій пристрій для попускання води, насправді він його перекриває: прийде комісія – відкрив, усе в порядку!

Сільський же голова М.Г.Єричук пану Голішку потурає. І ми, сільчани, сумніваємося, що задарма. Хочеться сказати, що пан Єричук – зовсім не «міцний господар», як усім здається, а людина брутальна. Коли я намагалася з ним поговорити, він із матюками послав мене «додому, до каструль!». І це людина, яка уособлює владу на селі! Розмовляє з нами як цар з підданими!

Так, на куті нас живе небагато. Але ж ми люди! У мене, наприклад, лежача мама і маленька дитина. Я вже запитувала владу, кого мені в разі біди рятувати першим. Відповіді не отримала. Бо нікого не цікавлять ні мої діти, ні моя мама.

Звичайно, повені бувають не щодня і навіть не щороку. Але ж державна служба з надзвичайних ситуацій чомусь працює щодня, отримуючи за це зарплату. Громада ж із власних податків оплачує і сільську владу, і рятувальні служби. Чому ж ми повинні жити на бомбі уповільненої дії? Адже запобігти біді легше, ніж потім ліквідовувати її наслідки!

Вирішила написати знов – зі сподіваннями, що, може, хоч нова влада нас почує. А якщо в її вухах будуть пробки, як у старої, наш кут Рутка цього вже не подарує.

Інна ПРОЦ, мешканка к.Рутка В.-Кучурівської сільради, Сторожинецький район.

Від редакції: Поспілкувавшись з мешканцями села Рутка, редакція переконалася, що люди налаштовані дуже серйозно. Їм набридло терпіти голослівні обіцянки влади всіх рівнів – від сільської до районної та обласної. Рік тому «Версії» вже зверталися до цієї теми. Тож просимо вважати цю публікацію офіційним зверненням до Велико-Кучурівської сільради, Сторожинецької райради, Чернівецької обласної ради, Чернівецької ОДА, територіального управління Держслужби з надзвичайних ситуацій. Чекаємо на відповіді, а головне – на дії з розв’язання ситуації, допоки вона не стала надзвичайною.

Запис Озеро Рутка на Сторожинеччині – бомба уповільненої дії! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Врадіївці прості люди рішуче виступили проти вірних псів режиму – знахабнілих від безкарності та людської крові ментів. Найстрашнішим для влади є те, що півтори тисячі людей поводили себе організовано, не кидалися громити магазини чи палити автомобілі. Зазвичай під час стихійних бунтів спеціально навчені провокатори спрямовують енергію мас на злочинні дії – грабунки, підпали, побиття невинних людей. Потім за цю вакханалію найбільш активних учасників масових виступів відправляють за ґрати. Та ще й зі схваленням суспільства, яке засуджує невмотивоване насильство.

А тут повсталий народ не чіпав невинних, а вимагав лише покарати ґвалтівників у погонах. Влада вимушена була задовольнити вимоги.

Надовго чи ні – покаже час. Адже колишній народний депутат Лозинський, який полював на людей, уже збирається вийти на волю: його жахливий злочин перекваліфікували на… хуліганство. Чимало представників влади, які у п’яному вигляді своїми розкішними автомобілями давлять простих людей на пішохідних переходах, взагалі лишаються безкарними. Заляканий ще сталінськими репресіями та Голодомором, простолюд мовчить і дає себе нищити майже без протесту. Та рано чи пізно приходить Врадіївка. Коли доводиться вибирати меж ганебною смертю від озвірілих злочинців у погонах і можливою загибеллю у кривавому протистоянні з ними, все більше людей обирає останнє. Знову актуальними стають слова, сказані в Іспанії багато десятиліть тому: «Краще померти стоячи, ніж жити на колінах». А це вже серйозне попередження нинішній владі.

Система, що ґрунтується на повній неповазі до народу, на нещадному визиску простолюду, на повному ігноруванні елементарних прав людини, – ця система затріщала по швах. Вона протиставила себе суспільству, відтак утратила легітимність. Для її збереження застосовуватимуть насильство в усе зростаючих масштабах, але дія неминуче породжує протидію. Три останні роки в Україні старанно заварювали клапани, через які у цивілізованому суспільстві випускають зайву пару. Зґвалтовано Конституцію, вибори перетворилися на погано зіграний спектакль, а останнім часом  іде наступ на залишки свободи слова. Такі дії підвищують температуру соціальних протестів. А коли пара у киплячому котлі не має виходу, вона неминуче зриває кришку. Наслідки такого вибуху зазвичай бувають руйнівними.

Терпець українців уривається. Якби в країні була справжня політична опозиція, вона вимагала би дострокових виборів і йшла на них з реальною програмою побудови нової держави. Але такої в нас нема, тож нові сили формуватимуться в бунтах на зразок того, що відбувся у Врадіївці.

Ігор БУРКУТ

Запис Врадіївка – лише початок! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Але я не про те, не про матеріальне. Бо воно є тільки наслідком. А найсуттєвіша різниця між європейцями і нами полягає в… любові-нелюбові держави до своїх громадян. Українців керівництво не чує і на них не зважає. Ми не маємо жодного впливу на тих, від якого залежить не тільки якість нашого життя, а й саме життя.

У Європі інша ситуація. Там з громадянським суспільством рахуються значно більше, бо воно певним чином визначає вектор руху країни. А все тому, мабуть, що свобода людини і повага до неї закладені не лише у конституційних нормах, а в свідомості. На превеликий жаль, українці цього позбавлені. Тому й звикли, що або вони знущаються, або над ними.

Та й знущання нахабні, зверхні. І кожен з нас відчуває це на собі мало не щодня. Адже найнезначніша довідка для українця – це зіпсований настрій, будь-який похід до чиновницького кабінету – у райвиконком, ЖРЕП, пенсійну або ж податкову службу – підвищений тиск. І ні де вас радо не зустрінуть, а, навпаки, намагатимуться якомога на довше затягнути вирішення найелементарнішого питання. Складається враження, що українська держава існує виключно для того, щоби ускладнювати життя своїм громадянам.

Як на мене, нинішнє людожерське ставлення до всіх і кожного зокрема – наслідок політики попередників, коли будь-хто за секунду перетворювався з лояльного громадянина і навіть з керівника у ворога народу. Тому підозра, страх і ненависть супроводжують життя пересічного українця від народження до смерті. Ми – виживаємо, а європейці – живуть і гідно, в старості, відходять в інші світи. А як умирають українці? Погляньте довкола! Особисто мене переймає жах…

Людмила ЧЕРЕДАРИК

P.S. Цього року Дні Європи в Україні громадськість відзначає не один день, а майже місяць – у період між 7 та 27 травня. До слова, скрізь показують документальні фільми з прав людини. Чи не показове блюзнірство?

Запис Нам до Європи – як до Києва рачки спершу з'явиться на Медіа-Версії.