У II Всеукраїнському хореографічному конкурсі «Золотий вінець Терпсихори» у місті Рівному взяли участь буковинці, артисти народного ансамблю хореграфічного мистецтва «Неогалактика» Центру дитячої та юнацької творчості міста Чернівці разом з педагогами – постановницями танців Неонілою  та Ольгою Галак.

Особливу нагороду отримав найменший  вихованець ансамблю трирічний Макар Пантеліч. За танцювальну композицію «Розпрягайте, хлопці, коней»  він приніс своєму колективові «Гран-прі».

Запис Велика перемога маленького чернівчанина Макара Пантеліча спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українська співачка Ані Лорак, яка проживає та виступає в Росії, опублікувала провокативний ролик, який неабияк розбурхав мережу. Зірка показала еротичний танець, що став причиною для насмішок.

Запис Ані Лорак показала “еротичний” танець (відео) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Осінній бум» – це танцювальний  флеш-моб, що має розпочатися останньої неділі вересня о 13:00  на сцені біля фонтану Центрального парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка. Прес-служба Чернівецької міськради повідомила, що у цьому молодому, рухливому святі братимуть участь найкращі хореографічні колективи міста Чернівців:

студія сучасного танцю «Де Люкс» Будинку культури «Роша» (керівник – Лілія Долга), школа танців та фітнесу «Danse Avenue» (Інна Кобевко), школа танців та фітнесу «Денс-сіті» (Світлана Манкиш), студія танцю «Golden Dream» (Павло Берник), ОГО «Денс Студіо МУВ ОН» (Іван Величко). Усіх чернівчан запрошують на свято танцю до чудового осіннього парку!

Запис Осінь 2018: Бум у парку ім.Шевченка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецька область, як підкреслив Михайло Папієв, зацікавлена у подальшому розвитку співпраці з німецькими, французькими і румунськими партнерами у сферах охорони здоров’я, освіти і науки, культури, туризму тощо.

Вл. інф.

Запис Змагатимемось і танцюватимемо водночас спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Греція, Сербія, Італія, Іспанія, Франція… У цих країнах колектив брав участь у фестивалях неконкурсного характеру. В Румунії учасники «НЕОГАЛАКТики» вже змагалися у конкурсі: вперше посіли друге місце, а вдруге – перемогли!

Ось  і це інтерв’ю «Версіям» хореограф-постановник колективу Ольга Галак давала просто з фестивалю в Іспанії, де вона сама як танцівниця дорослого колективу бере участь у конкурсі.

– Отже, як долаються бюрократичні перепони на шляху дитячих колективів на зарубіжні фестивалі?

– Зазвичай дирекція фестивалю надсилає запрошення на колектив і бронює готель. Далі розпочинається спілкування з консульством. Звісно, у таких випадках виникає безліч запитань, але в консульствах відповідають неохоче, коротко, і кладуть слухавку. Перші поїздки до консульств у нас були найважчими. Після збору пакету документів, бувало, чогось бракувало, тож треба було довозити в Київ.
Найбільше проблем – з дітьми, один з батьків яких перебуває за кордоном. Адже потрібен дозвіл на вивезення дитини, а батько, наприклад, десь в Європі заробляє гроші… Але ми знайшли вихід: батько пересилав письмовий дозвіл. Та це займає час, і якщо поїздка за місяць-два, то лист може і не встигнути. Бувало, що діти через це просто не могли поїхати – а це для них психологічна травма. Або ще гірше – якщо батьки в розлученні або в поганих стосунках, і батько просто «з принципу» не давав нотаріального дозволу на виїзд дитині. Загалом, чим більше займаєшся оформленням документів, тим простіше.

– Що пропонують подібні фестивалі учасникам, окрім виступів?

– Можливість побачити іншу країну й активно відпочити. Купання в морі, загоряння на пляжі, прогулянки на катерах, відвідування аквапарків… Чудове дозвілля – за однієї умови: якщо до нього гарно підготуватися і правильно оформити всі документи для подорожі.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Як вивезти дитину за кордон. На відпочинок
– Консультує завідувач сектору інформаційних технологій Управління ДМС України в Чернівецькій області Оксана Мотозюк 

З батьками – у батьківському паспорті

При оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон та одночасному внесенні даних про дітей до закордонного паспорту батьків необхідно написати відповідну заяву, в якій потрібно вказати про внесення даних про дітей.При цьому до органу ДМС подається свідоцтво про народження дітей і квитанція про сплату за  послуги. У разі, якщо неповнолітній, дані якого вносяться до паспортного документу батьків, вже отримав паспорт громадянина України, це документ також подається. За бажання батьків можна не лише внести дані про дитину, а й вклеїти їхні фото. Органи міграційної вклеюють фотокартки дітей у віці від 5 до 18 років. Тому, якщо ваші діти саме такого віку, необхідно також додати до документів фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Якщо паспорт для виїзду за кордон у вас уже є  й потрібно лише внести дані дитини та вклейку фотографії дитини, це обійдеться у 18,63 гривень за послуги та 8,5 гривень держмита (за умови формлення документу у звичайному режимі, протягом календарного місяця) та 37,26 гривень плюс 17 гривень держмита (за термінове виготовлення документу впродовж 10 робочих днів).

Якщо ви одночасно оформляєте закордонний паспорт та замовляєте внесення даних про дітей та вклейку фотографії дитини у звичайному режимі, необхідно сплатити 18,63 гривень за послуги, в разі термінового оформлення – 37,26 грн.

Дитина перетинає кордон без батьків

Проїзний документ дитині видають строком на три роки, він має чотири сторінки для проставляння віз і відміток при перетині кордону. Фотографії вклеюють у документ, незалежно від віку дитини, в обов’язковому порядку. Окрім фото дитини, її свідоцтва про народження, квитанцій про сплату держмита і послуг, слід надати ще нотаріально засвідчену згоду обох батьків на видачу документу. Оплата проїзного документу дитини складається з вартості послуг – 30,35 грн і вартості бланку – 19,74 грн.  У разі термінового (впродовж 10 днів) оформлення вартість послуг – 60,70 грн, і вартість бланку – 19,74 грн.

Вибір документа – за батьками

Що обрати – проїзний документ або просто внести дані в батьківський паспорт?  Якщо ваша дитина подорожуватиме світом без вас, то їй потрібний окремий проїзний документ, якщо ж тільки з вами – просто занесіть її дані до свого паспорту. Можна також вчинити і те, й  інше.

Запис Подорож дитячого колективу за кордон: найважче – вперше спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Особливість «ХХІ століття» в тому, що звання «народний» колектив має не заради красного слівця. Усі, хто займаються в Тетяни Любко, танцюють не лише «для себе» – усі без винятку беруть участь у концертах. Тож це колектив для творчої реалізації не лише найобдарованіших, а усіх, хто має іскру таланту до танцю. Окрім цього, зал під час концертів «ХХІ століття» завжди повний. Артистів приходять підтримувати безліч рідних і друзів, зустрічають тепло, а останній танець – з репертуару Алли Духової – завжди просять виконати «на біс», і він став своєрідною візитівкою колективу.

У колективі займаються переважно від 5 років і до 20-ти, але трапляються і трирічні малюки, а буває, що ті, «кому за 20», не можуть розлучитися з групою, яка стала родиною.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії», фото автора

Запис Центральний парк заполонили ритми «ХХІ століття» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А наскільки дітлашні подобається рух під музику, глядачі переконалися, спостерігаючи за тим, як малеча, що готувалася до власного виступу, без упину стрибала у проходах і лаштунках сцени.

Крістіна ТОВАРНИЦЬКА, «Версії»

Знімки з сайту  geometria.ru

Запис Танцювальна казка «Королівство Dance-City.cv» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Василь Гринюк, заступник головного редактора газети «Молодий буковинець»

Народився я у горах, на Франківщині. З хлопцями ходив маланкувати – завжди на гуцула перебирався. По мені впізнавали нашу ватагу, бо всі були у масках, а я – без. Вдягався у гуцульський одяг, грав на гармошці і мусив, звісно, танцювати. Танці – то є файна штука! Це я люблю! Може, і став би хореографом, якби склалося…

З шостого класу почав дописувати до районної газети «Радянська Верховина». Старший товариш писав туди, то я й собі подумав: маю таку бібліотеку, книжки різні збирав, газети, чому би не спробувати?!

Маю чимало новел  – хороших, але не до кінця дописаних, – хотів би їх видати. Роки займався кримінальними розслідуваннями – от би зібрати та видати суто журналістську книжку! Назвав би її «Кам’яна багачка» – це я писав про жінку, голову колгоспу в Путильському районі:  люди на неї плакалися. Після мого матеріалу вона пішла у баптисти: дуже вже вразив її мій матеріал про неї… Або «ЧП районного масштабу» – був у мене такий матеріал про секретаря одного з райкомів партії на Буковині. Його син грозився мене застрелити. Але потім той синок спився, став якийсь такий бомж…

Василь Гринюк, балетмейстер Чернівецького муздрамтеатру ім. Ольги Кобилянської

Мені здається, бути правдивим журналістом в нашій країні важко. Я у своїй професії відстоюю власну позицію, бо інакше просто не досягаєш результату, а в журналістиці… мабуть, мені було би не дуже солодко. Бо бачу:  багато правдивих журналістів мають через  це багато проблем у житті. Я б журналістику не обрав – але тільки через те, що знаю, що з нею б мучився б …

Я провчився рік на хоровому відділенні. Але жив на квартирі  з хлопцями-хореографами. На їхньому курсі вчилися 7 дівчат і 6 хлопців. Тобто, їм не вистачало ще одного хлопця  до пари. Тож мене попросили з нею танцювати…

Хотілося б при драмтеатрі зробити «Театр танцю». Я люблю постановки з сюжетом, кількахвилинні вистави  – тільки у хореографії. Половина роботи тут йде через внутрішні монологи, через акторську майстерність. Театральний хореограф – він інший, ніж філармонійний. Бо я працював і артистом балету філармонії:  зазвичай там накатана програма, ти володієш певною технікою, тож відточуєш звичні постановки. В театрі ж ти весь час працюєш в різних стилях, актори балету мають багато тексту у виставах, грають багато ролей…

Запис Василі Гринюки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У найбільшому дитячому садочку Чернівців відбувся осінній ярмарок. Гостей зібралося чимало, адже такого свята обжинок у місті більше ніде не проводять. Чотирирічні малята в українських строях танцювали й співали народні пісні. А ще частували гостей осінньою городиною – виноградом, яблуками, грушками й гарбузами. Саме завдяки таким святам, твердить керівництво закладу та вихователі, дітей навчають знати й цінувати українські звичаї й традиції.

Вл.інф.

Запис Фотофакт: Осінь очима малят спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Секретар Чернівецької міської ради Віталій Михайлішин зазначив, що варто підтримати танцівників у цей відповідальний момент.

«Сподіваюся, цього разу наші хлопці і дівчата не тільки пройдуть до фіналу, а й переможуть у цьому грандіозному шоу, – каже очільник міста.

– Бачу, що вони докладають максимум зусиль, аби досягти успіху. Зі свого боку, міська рада надає їм посильну підтримку.»

Понад дві сотні танцівників, більшість з яких не є професійними, тренувалися протягом двох тижнів по 5-8 годин на день. Як і минулоріч, чернівчан опікує київська сімейна пара хореографів – Тоня і Денис Христюки:

«Нам настільки комфортно у Чернівцях, що почуваємося тут, як удома. На минулому проекті ми пройшли до півфіналу, а тепер зробимо все для перемоги вашого міста!»

На завтрашньому ефірі команда покаже постановку «Презентація міста Чернівці». Проводжатимуть нашу команду сьогодні о 15.30 на Залізничному вокзалі. Спеціально для «майдансерів» причеплять додаткові вагони.

Вл. інф. 

Запис Чернівецький “Майдан’с” провів генеральну репетицію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ідея цього свята давно витала у повітрі над кутом Рогізна, що у Садгорі. Тому й важко сьогодні сказати, хто першим уголос промовив сакральні для цього дійства слова: фестиваль, галушка і Рогізна, об’єднавши їх в одне феєричне ціле – Садигурський фольклорно-етнографічний фестиваль «Рогізнянська галушка». Торік він прийшов на зміну щорічному звіту художньої самодільності Рогізнянського клубу, а минулої неділі імпреза відбулася вдруге й рогізнянці переконалися, що фестиваль став традиційним.   

Навіть заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів чернівецької міськради Олександр Паскар зізнався, що скуштувавши минулого року галушки, приготовлені рогізнянськими газдинями, не міг втриматися від того, аби не відвідати їх, чи то пак свято, вдруге. А воно вирувало на невеличкій толоці перед місцевим клубом.

Як завжди його відкрили рогізнянські газдині, що прибули на гарбі зі своїми галушками. І протягом двох наступних годин дружні мешканці кута Рогізна, які зібралися тут цілими родиними, насолоджувалися виступами дорослих і малих аматорів сцени, сидячі хто де – просто на траві чи на стільцях. Пісні, запальні танці, веселі гуморески нікого не лишали байдужим, тим паче, що виконувалися ж вони сусідами та родичами, одне слово, людьми, з якими ділиш і горе, і радість.

 Довідка від історика Ігоря Буркута

Рогізна – унікальне територіальне об’днання, що є втіленням української соборності. Тут живуть надзвичайно талановиті й самодостатні люди. Річ у тім, що саме сюди після смерті Сталіна прибула перша хвиля репресованих. Це були люди, яких відправили у Сибір за те, що вони працювали у Просвіті, очолювали хори та керували танцювальними гуртками. Повертатися на малу батьківщину – в Галичину і на Волинь – їм заборонили, але дозволили поселитися в Чернівецькій області.

Оскільки на початку 50-их років минулого століття Садгора була райцентром, їм туди було зась. Але вони отримали дозвіл на поселення в її околицях. Отож хіба можуть нащадки тих людей не мати талантів? Та й національну ідею вони всмоктали з молоком матері. Рогізна – територія, де зосередивсяж прекрасний людський субстрат. Саме такі особистості є підгрунтям, на якому тримається держава.         

 Владо, агов! До тебе звертається Рогізна!

Отож не дивно, що на Рогізні не просто існують, а ще й активно діють громадські об’єднання. Один з них – квартальний комітет. Його очолює грамотна активна пенсіонерка Орися Борденюк. Незважаючи на свято, вона завела мову про наболіле. Але як мудра дипломатка почала здалеку:

– Коли до мене приїжджають в гості родичі з Великого Кучурова, мені завжди соромно. Бо вони постійно мене питають, коли нарешті заасфальтують нашу вулицю Цілинну. І кажуть, що в їхньому селі дороги набагато кращі, ніж у нас, мешканців обласного центру.

До розмови приєдналася активістка Доня Черней. Її, як і всіх мешканців Рогізни обурює те, що кілька років тому влада помпезно відкрила автобусний маршру 13-А, який проїжджав їхньою вулицею. Та діяв він після телевізійних репортажів на різних каналах  не більше трьох днів, потім ще 3-4 місяці – на папері.

– Ми не просимо багато, нам достатньо одного автобуса на годину, – каже голова квартального комітету п. Борденюк. – І ми дуже серйозно налаштовані добиватися цього. Зараз збираємо підписи під зверненням до губернатора. Сподіваємося, влада нас почує.

А мене, як журналістку, вразив стан Рогізнянського клубу. Він потребує невідкладного ремонту: стіни тріскаються й обсипаються, у задніх дверях щілини, через які можна просочитися, у вбиральні немає дверей! І такий вигляд має заклад культури, куди люди приходять щодня – у бібіліотеку, на репетиції.

Один із колективів навіть підтверджуватиме звання народного. Негоже це і сором владі. Бо якщо вона декларує державність, то мусить розставляти й державницькі пріоритети, де клуб, спортивна школа і поліклініка мають превалювати перед ресторанами, нічними розважальними та ігорними закладами, завуальованими під інтерактивні клуби.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис «Рогізнянська галушка»: родинне свято – своє для своїх спершу з'явиться на Медіа-Версії.