Без губернатора залишилися Київська область – звільнився Анатолій Присяжнюк. На Закарпатті подав у відставку керівник ОДА Олександр Ледида. Крім того, регіони більше не очолюють Олег Сало на Львівщині, Василь Ядуха на Хмельниччині, Валентин Хоптян на Тернопіллі, Олександр Башкаленко на Волині та Ігор Яговдик на Сумщині, Василь Чуднов (Прикарпаття), Василь Берташ (Рівненщина), Сергій Рижук (Житомирщина), Геннадій Ніколаєнко (Миколаївщина), Володимир Хоменко (Чернігівщина). Нагадаємо, що 19 лютого заяву про відставку написав губернатор Чернівецької області Михайло Папієв.

Запис В Україні «летять» голови. Першим був Папієв спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Фоторепортаж із місця події Ігоря Константинюка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Натомість люди перебивали його промову вигуками « Заяву на звільнення». А коли губернатор сказав про сесійні питання, гучно почали скандувати:«На сесії – одне питання: стан у країні і ставлення до цього місцевої влади».

Присутні не сприйняли звернення Папієва і той без будь-яких домовленостей повернувся назад.

Тим часом хтось із міліціонерів кинув димову шашку в людей.  Але кмітливі мітингувальники одразу ж «повернули» її назад, де вона й зірвалася. Невеличкий майдан перед облдержадміністрацією почало вкривати димом. ..

Як повідомило джерело, будинок з левами переповнений міліціантами.

…Після Папієва ло людей вийшов Михайло Гайничеру ,голова обласної  ради. Та у нього не виявилося гучномовця. Побігли за ним…

До слова, не всі депутати обласної ради потрапили на сесію. До десяти обранців краю залишалися біля входу до ОДА.

Готуємо наступну Інформацію.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Вихід Папієва до народу не задовольнив людей. У хід пішли димові шашки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Папієва на трасу!» – кричали люди, ходячи пішохідним переходом. Однак ніхто  з представників влади до протестувальників не приїхав – ні губернатор  Папієв, ні керівник Служби автомобільних доріг Ігор Гах, ні голова Кіцманської РДА Олег Унгурян. Натомість на місце події прибули заступник голови Кіцманської РДА Юрій Косар і заступник начальника Служби автомобільних доріг Юрій Бучка, які запевнили людей, що протягом наступного тижня на розбитих дорогах Кіцманщини зроблять ямковий ремонт.

На цьому протестувальники розійшлися. Люди дали чиновникам тиждень часу. Якщо за тиждень ремонт дороги не розпочнуть, кіцманчани обіцяють знову перекрити трасу, причому акція протесту буде ще масштабнішою.

Галина ЄРЕМІЦА, спеціально для «Версії»

Запис На Буковині знову перекривали дорогу. Цього разу терпець увірвався у кіцманчан спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис На сесії облради Папієв прозвітує перед депутатами про свою роботу? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як повідомляє прес-служба ОДА, губернатор зокрема сказав: «Екологи краю б’ють на сполох – власники закладів громадського харчування, розташованих, зокрема, на перевалі Німчич перетворюють гірські схили на сміттєзвалища. Екологічна громадськість Буковини публічно звертається до мене як керівника крайової виконавчої влади з проханням зупинити варварське нищення природи, і я це неподобство, звісно,  зупиню. Але в мене є запитання до природоохоронних і санітарних органів області – ви куди дивилися, чому допустили масове забруднення сміттям Карпат?  Вимагаю негайно виправити ситуацію і притягти винних до відповідальності».

За словами Михайла Папієва, добре, що в області стрімко розвивається інфраструктура рекреаційно-туристичної галузі, але при цьому туркомплекси, готелі і заклади харчування за жодних умов не повинні наносити шкоду природі – це неприпустимо.

– Усі заклади готельно-ресторанного бізнесу на Німчичі, як і на інших заповідних територіях Буковини, впродовж двох тижнів повинні привести свою діяльність згідно з вимогами природоохоронного законодавства. Власників закладів, які нищать природу, треба притягти до відповідальності, і про це має знати громадськість краю через засоби масової інформації. Буковинські Карпати мають бути і будуть чистими, – підкреслив Михайло Папієв.

Запис Буковинські Карпати будуть чистими спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Просимо бажаючих журналістів зголоситись на участь у зустрічі за телефоном 55-05-09 або 095 20 12 145 до 15-ї години.

Запис Сьогодні Михайло Папієв неформально поспілкується з журналістами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Крім того, під час екскурсії, яка відбулася після зустрічі з працівниками закладів культури краю у театрі ім. О. Кобилянської, бізнесмен пообіцяв допомогти з ремонтом його приміщення і виділити для цього 9 млн. грн. Меценат підтримає грошима також і Художній музей.

Згодом газовий магнат зустрівся у будинку з левами з представниками бізнесових кіл краю. Тут мова йшла про особливості економічного розвитку регіону та залучення інвестицій до Чернівецької області. Стосовно цього голова ОДА М. Папієв зауважив, що, пошук власного «місця під сонцем» має бути оригінальним і креативним.

Запис 15 тисяч євро – на органний зал від Фірташа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зайва вірність

Перемога Януковича на виборах 2010 виглядала закономірною. Так само, як закономірно очікувати, що після веселої п’янкої вечірки настане похмурий ранок.

Тимошенко, в якій очевидно більше інтелектуальної сили, наснаги, хитрості, ніж у Януковича, програла лише тому, що хотіла продовження бенкету. А цього, здається, не хотіли вже не люди, а сама природа. За вправністю проведення політичної кампанії перемогти, звісно, мала б Тимошенко.

І те, що в перший день після виборів Янукович рвонув до Банченського монастиря і Печерської Лаври, підтверджує, що сам майбутній Президент побачив у своєму результаті втручання вищих сил. Бо інакше пояснити собі це він не міг. Здається, він був не тільки здивований, але й боявся чимось прогнівити Вище, боявся сполохати фортуну. Але фортуна не така вже й полохлива, як про неї думають. У фортуни залізна хватка.

А як на таку зміну політичної погоди мали реагувати буковинські «національні» політики, які щойно кричали про партію «бандитів» і неможливість співпраці з регіоналами? Вихід був один – записатися до цієї партії.

З призначенням нового губернатора Михайла Папієва такий прийом у партію був фактично оголошений. Замість того, щоби ділити еліту на «чистих» і «нечистих», як це було донедавна, регіонали запропонували тим діячам, хто подавав бодай якісь надії, співпрацю.

Наскільки ця практика була змістовніша за попередню, побачили вже на найближчих виборах, коли в обласну раду пройшло майже п’ятдесят відсотків представників ПР. Слово «партія влади» не передбачає особливих ідеологічних засад, крім однієї – влада має бути спроможною забезпечувати стабільність хоча б для когось.

І тут виникло одне з наймодніших слів 2010-го – «зрада». Перехід можновладців з партії в партію народ трактував саме так. Як правило, ці переходи з партії в партію відбувалися без зайвого галасу. І згадували про них лише випадково, як от у придибенції із знаменитим нині рибоводом Михайлом Бойчуком, який плавно курсував від «Пори» до «Фронту змін», а закінчив блискучу кар’єру першим номером від «Партії регіонів».

Але що в тих зрадах прикметного? Те, що вони були масовими. І в нашій, і в надцяти інших областях. Навіть не п’ятдесят на п’ятдесят. І у цієї зради була філософія, про яку зазвичай не думають.

Один із таких «зрадників» якось скаржився: «Ти розумієш, головне, що у мене є, і у кожного з нас є – це родина. Про неї і треба дбати, а політики приходять та йдуть. Нехай самі в Києві розбираються».

Зауважу, це був чиновник майже вищої ланки. І, справді, заради кого він мав би жертвувати своїм благополуччям? Заради Ющенка, який невдовзі «злив» Луценка та інших, заради інтересів спонсорів Тимошенко, заради держави, про яку він точно знає, що воно таке, або ж заради народу, який взагалі не відає, що творить і не знає, що треба творити?

Є, звісно, і контраргументи. Але нехай читач знаходить їх сам, коли опиниться в такій ситуації. Тут цікаве інше. Усі ті зрадники були дуже різними людьми, а вчинили однаково. І замість того, щоб обкладати їх матюками на форумах, цікавій людині було б просто варто запитати: «Чому?». Показово, що цей етап «возз’єднання» був досить тривалим і передував політичним судам, які відбуваються нині.

Насправді ж цьому є соціологічне пояснення. Схема, запропонована «помаранчевими», коли одна частина еліти «мочить» іншу під гаслом «бандитам – тюрми», робила життя цікавим, але держава від того не міцніла. Війна еліт нічого не приносила суспільству. І виник попит на єдність еліти, яка хотіла почуватися захищеною особливо в умовах не надто правової держави. І хтось мав цей попит задовольнити. Ця єдність – дефіцитний товар. І хто її пропонуватиме, ще довго буде переможцем.

Зайва демократія

Інша подія, яка сколихнула Буковину і Чернівці, – це війна між міською і обласною гілкою влади, що розпочалася влітку 2010 року. Спочатку вона була не тільки холодною, але й таємною. Хіба що, залишившись без води наприкінці літа 2010-го, окремі чернівчани звернули увагу на обставини, при яких це сталося. Звісно, звернули увагу одиниці. Хоча подальший розвиток подій можна було спрогнозувати вже тоді.

Прагнення до єдності еліт вимагало руйнування неконтрольованої влади. Власне, на той момент такою неконтрольованою владою були міські голови. Отже, справа була не стільки в особистих стосунках Папієва і Федорука, або Федорука і групи бізнесменів, яким він заважав. Подібні ж історії водночас відбувалися й у інших містах, хоча фігуранти там були зовсім інші. Коли журнал «Фокус» надрукував топ незалежних мерів України, Федорук входив за цим показником до першої п’ятірки. Власне, це було чорною «міткою». Адже нові умови вимагали контрольованості міських голів.

І так само, як «зрада», 2010 став модним вираз «руйнування демократії». Але цікаво піти від протилежного. По-перше, чи дійсно умова щастя – це демократія? Наприклад, в інтелігентній компанії про демократію ніхто не дбає, вона встановлюється сама собою. Так само в тюремній камері сам собою відшукується пахан та його «шістки».

Суспільний лад залежить від рівня людей, а не навпаки. Якщо встановити серед інтелігентів диктатуру, а тюремній камері – демократію, і там, і там жити буде страшно. Це, власне, про те, що для демократії треба, щоб у суспільстві було набагато більше активних громадян. А де ж їх узяти, коли вони всі повтікали на заробітки?

Тож встановлюється той лад, який встановлюється. Така собі олігархічна диктатура з елементами демократії. Лад, який давно існує у наших сусідів. А склався він там не тому, що сусіди – ідіоти, в чому переконані наші ідіоти, а тому що інакше влада не може в тих умовах працювати. Вона стає смішною (що власне трапилося із Ющенком). Можна опльовувати цю ситуацію в газетах, обговорювати її на кухнях, бо вона дуже незручна для інтелігенції. Але потрібні роки, щоб вона змінилася. Отже, програш чи перемога Федорука у цій війні було явищем і визначальним, і показовим. Тому що цей результат, власне, продемонстрував, чи хочуть люди демократії насправді, чи вважають, що демократія, за великим рахунком, нічого не дає пересічній людині. Результат відомий.

Показово, що за тим відбулася нова серія «зрад». Але варто відзначити, у місті більш відчутна й опозиція, й вільнодумство, що власне, свідчить про більш високий рівень суспільства і наявність такої-сякої громадянської позиції. І йде це не стільки від розсудливості, скільки від самоповаги.

Зайва повага

Ще одну з ознак часу 2010-го важко оцінити як з негативного, так і позитивного боку. Ця подія просто свідчить про те, як важко ми живемо. І що ми створили суспільство, в якому не варто добиватися поваги. Тому що добитися її заздалегідь неможливо не тільки простому працівнику, а й найвищим посадовцям.

Йдеться про скандальне звільнення з посади ректора БДМУ Василя Пішака. Справа саме в прикметнику «скандальний». Йшли з міністерства листи, що ректор зробив щось не так, щось не зрозумів, недопрацював, порушив. Скандал одразу припинився, як тільки на посаді з’явився новий ректор. Тобто, у скандалу була лише одна мета – «витиснути» Пішака.

Це момент істини, коли ти не жалкуєш, що не займаєш високих посад, не маєш справу з тими амбітними хлопами, не обслуговуєш своїх та чужих амбіцій. Тому що ті «високі» стосунки, звичайні для тих сфер, можуть легко викликати нудоту, але не заздрість. Спілкуватися у такому колі – це заздалегідь отруїти своє життя. Бо доводиться в кожній людині підозрювати зрадливу потвору. Навіщо це? Чи не легше обійтися малим, але не бачити тих самозакоханих, ласих до влади, до грошей неприємних істот?

Справді, зайвою може бути вірність, може зайвою бути демократія, але повага навряд чи колись буде зайвою. Її нестачу у цій країні відчуваєш постійно. Громадянин не поважає владу, влада – громадянина, виробник – споживача, а споживач – своїх колег, львів’яни – кримчан, а донеччани – тернополян і так далі. Власне, тому тут немає демократії, як не дивно… І це корінь проблем.

Якщо зайва повага, то зайва і демократія, і вірність поглядам тощо.
Скажіть, як звільняють старого ректора, і я скажу, який лад у цій країні! Все так красиво і логічно взаємопов’язано у цьому світі.

Життя – плетиво явищ, в якому немає жодного зайвого.

Що вкрали у Ноя?

Власне, попередній розділ міг би стати останнім – ефектне кільце композиції. Нічого зайвого. Але була ще подія, яка вразила особисто мене. Це справи про повеневі кошти 2008 року. Справу, звісно, відкрили у 2010-му. З’ясувалося, що навіть ті кошти, які йшли на бідаків, які залишилися без нічого, примудрилися вкрасти!

По-перше, коли оприлюднювали схеми розкрадання, у мене склалося глибоке переконання, що в нашій країні легше вкрасти, аніж навпаки. Для того, щоби не вкрасти, треба докласти масу зусиль. І демократія тут нічим не зарадила. Власне, тому її і не стало.

По-друге, було очевидним, що посадили знов цапів-відбувайлів. І я дивився в ті доглянуті, красиві обличчя людей, які були до того причетні, але продовжували користуватися повагою суспільства, і простодушно дивувався – вони не змінилися. Але одна справа – просто красти, інша – грати чужими долями, ламати їх.

Впевнений, що якби зараз відбулося щось на кшталт біблійних подій, то під час великого потопу в українського Ноя з його ковчега щось «стибрили б», а посадили когось іншого, може, навіть самого Ноя. Як головного свідка. Інакше, здається, й бути не могло.

А бюджет ковчегу передбачав би тридцять відсотків «відкату», як мінімум. І по ходу плавання з’ясувалося б, що ще зекономили і на деревині. Потім написали б красиву легенду про героя України, який посадив Ноя. А кошторис ковчега залишився б під водою, в архівах СБУ.

У нашій країні багато зайвого, як ми вже говорили раніше. Але, що варто відзначити, мало хто тут страждає на зайву сентиментальність і сумління. Тут у нас все гаразд.

Запис 2010: ТЕРИТОРІЯ ЗАЙВИХ РЕЧЕЙ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Торік на підприємстві були всі ознаки рейдерського захоплення і довелося докласти чимало зусиль, аби не дати захопити підприємство, – підкреслив Михайло Папієв. – Однак була принципова позиція облдержадміністрації – зберегти виробництво на території області та не дозволити вивезти сучасне обладнання.

– Нині йдеться про відновлення обсягів виробництва на підприємстві з тим, аби забезпечити людям робочі місця, а області – соціально-економічний розвиток, – відзначив Михайло Папієв. – В обласної виконавчої влади достатньо можливостей для того, щоб відстояти інтереси Буковини та буковинців.

Крім того, голова ОДА наголосив на тому, що ефективна підготовка кадрів полягає у правильному формуванні державного замовлення. За його словами, нині в області загалом та державі, зокрема, спостерігається з одного боку нестача кваліфікованих кадрів за окремими спеціальностями, а з іншого – надмір кадрів за спеціальностями, якими ринок праці перенасичений. На думку керівника крайової виконавчої влади, найбільші кризові явища очікують державу саме через відсутність кваліфікованої робочої сили, відсутність прогнозу кадрових потреб та мотивації до праці. Михайло Папієв підкреслив, що державне замовлення повинно формуватися не міністерствами, а визначатися потребами ринку праці.

– Необхідно провести розрахунки на подальшу перспективу та чітко визначити, яких саме спеціальностей потребуватиме вітчизняний ринок праці, – відзначив Михайло Папієв. – Щоб ми знали, що нам потрібні, до прикладу, інженери-технологи, і відповідно до цієї потреби формували державне замовлення з урахуванням потреби заохочення громадян здобувати саме той фах, якого потребує ринок праці.

Запис Михайло Папієв: «Майбутнє України не на базарах, а в потужних промислових підприємствах» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Так, за словами Михайла Папієва, власні амбіції і сумнівна політична доцільність окремих депутатів обласної ради, які зірвали проведення сесії обласної ради, не дозволили внести зміни до бюджету області. А це означає, що працівники бюджетних установ, насамперед лікарі, вчителі не отримають підвищені зарплати – а це понад 7,5 млн. грн, обласні лікувальні заклади не будуть забезпечені необхідними матеріалами, медикаментами, продуктами харчування, не будуть виділені додаткові кошти на інші надзвичайно важливі для жителів області заходи.

«Люди повинні знати, з чиєї вини це сталося, – констатував голова облдержадміністрації. – Не з вини влади загалом, а через деструктивні дії певних політичних сил і конкретних депутатів. Навіть якщо опозицію, як вони себе називають, не влаштовував якийсь пункт в запропонованому проекті рішення, то цей пункт після обговорення можна було вилучити з рішення, але не ставити під загрозу всі соціальні виплати людям, здійснення видатків загалом. Це безвідповідально, і такі кроки мають бути засуджені громадою Буковини». Михайло Папієв вважає, що в найближчі дні депутати, керуючись здоровим глуздом і почуттям відповідальності перед громадою краю, мають виправити ситуацію і затвердити зміни до бюджету, оскільки це не політичне питання – це питання життєдіяльності області, питання, яке безпосередньо зачіпає інтереси десятків тисяч мешканців регіону.

«Щотижня розповідати журналістам, яка погана влада, здобуваючи цим сумнівні політичні дивіденди, – це одне, а перти плуга, робити корисні для громади, для Буковини справи – зовсім інше. Справами треба завойовувати довіру людей, а не гаслами і критиканством, – сказав Михайло Папієв.

–Скажімо, вся область, вся Україна завдяки ЗМІ знала, що в селі Бочківці Хотинського району через зсуви 4 сім’ї втратили свої оселі. Я зустрічався з цими родинами і пообіцяв, що вирішу їх проблему. І я її вирішив – за позабюджетні кошти. Хіба у політичних сил – а вони в нас не бідні – не виникає бажання подібним чином вирішувати проблеми своїх земляків? Це реальні справи, і саме за реальними справами люди оцінюватимуть роботу кожного».

Голова облдержадміністрації також повідомив, що завдяки співпраці з Міненерговугілля – а наприкінці минулого тижня відбулася виїзна робоча нарада за участю заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України Тетяни Корнякової, під час якої проаналізовано хід виконання намічених спільних заходів – область отримає у цьому і в наступні роки суттєву фінансову підтримку для розвитку інфраструктури і вирішення багатьох соціальних питань.

Так, вже найближчим часом у навчальні заклади надійде 30 «Шкільних автобусів», до міста Чернівці буде прокладено новий газопровід і другу гілку водогону, зведено 21 об’єкт газопостачання, введено в дію дитячу клінічну лікарню в обласному центрі. Правда, за словами Михайла Папієва, на будівництві дитячої лікарні в Чернівцях кидається в вічі невідповідність вкладених у будівництво коштів – а це 39 млн. грн – обсягам і якості виконаних робіт, тому, очевидно, там є робота для правоохоронних органів.

Серед питань, які на повсякденному контролі глави крайової влади – завершення зведення сучасних шкіл в Кам’яній і Молодії, будівництво і ремонт доріг в області, виконання робіт у Чернівецькому аеропорту. За словами Михайла Папієва, школи до початку навчального року мають бути введені в експлуатацію. «Особлива увага нашим дорогам, – сказав голова облдержадміністрації. – Маємо розуміти, що без доріг Буковина не має перспектив розвитку. Це пріоритет. Причому мова йде насамперед про якість ремонту і будівництва доріг. Вони повинні відповідати сучасним стандартам.

Це стосується і добудови злітної смуги аеропорту. Людей мало цікавить, яким чином ми вирішуємо проблеми, їх цікавить, щоб дорогами області можна було безпечно їздити, щоб аеропорт працював і вони мали можливість літати, причому за якомога нижчими цінами. І ми зобов’язані вирішувати ці питання – не пояснювати людям, чому вони не вирішуються, а вирішувати. Навіть якщо в державному чи місцевих бюджетах на це не передбачені кошти. І тут для всіх знайдеться робота, було б лише бажання».

Запис Михайло Папієв:«Людей мало цікавлять шляхи вирішення їхніх проблем, їх цікавить результат» спершу з'явиться на Медіа-Версії.