У міській раді повідомили, що, зважаючи на збільшення населення та проханння жителів міста, кількість тролейбусів збільшено та розширено графік їх руху – тепер вони курсують містом з 6.45 до 21.00.

Разом з тим, у департаменті транспорту міської ради повідомили, що після початку війни, звісно, загальна кількість громадського транспорту зменшились. Причина – частина використовується для потреб тероборони та за іншими напрямками.

Правила обліку пасажиропотоку не змінювалися. Наслідки за недотримання правил – такі ж, як і були в довоєнний час, – повідомили у міській раді. Тобто квитки за проїзд пасажирам мають видавати, їх можна сміливо вимагати.

Ті, хто вважають, що це не важливо – помиляються. Квиток – це не лише документ про оплату проїзду, а й спосіб обліку пасажиропотоку.

Талони на заправку також ніхто не відміняв. І попри не зовсім ідеальну ситуацію з пальним в місті, маршрутки використовують талони на заправку, – додають у міській раді.

Також влада зазначає, що відколи розпочалося прибуття переселенців евакуаційними потягами, тролейбусне управління відреагувало та запровадило додаткові спеціальні рейси. Їх кількість та частота оперативно збільшується або зменшується залежно від графіку прибуття. Йдеться насамперед про безкоштовні автобуси від вокзалу до КПП «Порубне»

Загалом транспорт їздить у штатному режимі. За потреби кількість машин на маршрутах постійно коригується.

Запис Громадського транспорту в Чернівцях стало менше, але він їздить у штатному режимі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Отож ТОВ «Денисівка-1» буде обслуговувати 12 автобусних маршрутів: №4 «вул.Садова – Цецино», №5 «Університет – вул.Ентузіастів», №5-А «Університет – вул.Південно-Кільцева», №6 «вул.Садова – вул.Заставнянська», №11 «Кінотеатр Чернівці – вул.Південно-Кільцева» ч/з вул.Комарова, №12 «Кінотеатр Чернівці – вул.Південно-Кільцева» ч/з вул.Південно-Кільцеву, №13 «вул. Садова – Геріатричний пансіонат», №23 «Садгора– вул.Південно-Кільцева» ч/з вул.Заводську, №27 «вул.Садова – вул.Я.Степового» ,№29 «Автовокзал – вул.М.Рибалка», №34 «Завод Гравітон – гіпермаркет АШАН», №42 «вул. Таджицька – вул.Сторожинецька». Приватний підприємець Гнатюк І.В. обслуговуватиме 4 маршрути: №26 «Гравітон -вул.Комарова», №26-А «Гравітон – вул.Комарова», №33 «Гравітон – вул. Старожучківський шлях», №33-А «Садгора –Гравітон». ТОВ «Діліжанс» здобуло право обслуговувати маршрут №39 «Площа Пресвятої Марії – вул.Комарова». Договори з переможцями конкурсу укладуть після затвердження його результатів виконкомом міськради. Для обслуговування маршрутів №№ 1, 1-А, 3, 7, 8, 9-А, 10, 10-А, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 38, 41, 43 переможців не визначено. На ці 28 маршрутів оголошуватиметься повторний конкурс, оскільки пропозиції претендентів не відповідали обов’язковим і додатковим умовам конкурсу. Автобуси, які вони пропонували для перевезення пасажирів, були старші за 8 років, а інвестиційні проєкти-зобов’язання щодо оновлення парку автобусів у період до 3-х років з розбивкою по роках вони просто не подали. Такі сумні результати конкурсу засвідчують, що чернівчани врешті-решт отримають ті ж самі старі автобуси, які обслуговували міські маршрути й до того… Проте вартість проїзду швидше за все зросте в обмін на чергові обіцянки перевізників у найближчі роки оновити автобусний парк. Спитаєте, коли нарешті покращиться якість пасажирських перевезень у місті? Та чи є усьому цьому безладу альтернатива? Наша неурядова громадська організація «Центр реформ та розвитку – Чернівці» вбачає вихід у таких нагальних, необхідних і не таких уже й складних кроках: Для створенння конкуренції на ринку пасажирських перевезень у Чернівцях і для підвищення їхньої якості місто має закупити хоча б 30-40 низькопідлогових комунальних автобусів на LPG паливі. З урахуванням нинішнього стану доріг в місті та реальних фінансових можливостей бюджету це можуть бути вживані автобуси з Європи класу ЄВРО-5. Тож Чернівці здатні впродовж року вирішити це питання. Варто також щороку оновлювати тролейбусний парк, який має бути основою громадського транспорту міста через свою екологічність та економічність (при правильній організації перевезень). Робити це потрібно паралельно з реформуванням самого тролейбусного управління, яке, маючи досить роздутий адміністративно-управлінський штат, відчуває гостру нестачу водіїв тролейбусів. Потребує оновлення також його матеріально-технічна база. Безперечно, що потребують змін підходи до управління підприємством. У довгостроковому періоді Чернівцям варто перейти на європейську модель роботи громадського транспорту: місто виступає замовником послуг, муніципальний оператор займається управлінням громадським транспортом і збором оплати за проїзд через термінали. Натомість перевізники отримують плату за кожен кілометр пробігу автобуса. За таких умов сфера ця стане привабливою не лише для великих перевізників, а й для чернівчан, у яких є заощадження і які хочуть створити власний бізнес у сфері пасажирських перевезень. Місто ж зможе поступово підвищувати вимоги до громадського транспорту та якість пасажирських перевезень. Хоча, на жаль, нинішній владі це нецікаво…

Центр реформ та розвитку-Чернівці

Запис Чи змінить конкурс перевізників якість пасажирських перевезень? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Погляд читача

Навіть не знаю, з чого почати, так усе  звалено докупи нашими медіаакулами.

Переповнені через простій маршруток тролейбуси тріщать у прямому сенсі: в одному зсередини видавили вікно. Фото з соцмереж.

Перш за все: це не страйк. Аж ніяк. Ні по суті, ні по Закону. За ст. 17 Закону «Про порядок вирішення трудових спорів» страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) для вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Те, що відбувається в Чернівцях, не підпадає навіть близько під це визначення. На мою скромну думку, це змова власників маршрутів (чи підприємств) з метою тиску на орган, який регулює і відповідає за пасажирські перевезення та комфортне життя в місті.

Чи є в цьому порушення антимонопольного законодавства, вирішувати не мені. Я не володію інформацією. Але ХТОСЬ же в цій державі має до неї доступ? Хтось же може  сісти та скласти пазли ? І тоді запросять присісти не на жарт….

Тисячу разів виступав і буду виступати за права тих, хто возить людей, хто в складний для держави час взяв того буса у перегонщиків, заплатив за переобладнання, дав всім «на лапу» – хто вимагав, і сідає за кермо у сподіванні прогодувати сім’ю…

АЛЕ! Не за тих, хто використовує цих роботяг у власних інтересах. По суті: це такий же страйк, як Храмове свято на Роші – Бразильский карнавал. Цей цирк більш схожий на прихований локаут (тимчасове припинення роботи або суттєве скорочення виробництва для тиску на працівників). Єдине, що відрізняє це від класичного локауту,  – це те, що, крім тиску на найманих працівників, відбувається тиск на все населення Чернівців. Навіть не тиск, а ультиматум.

Пасажирські перевезення належать до системи загальної безпеки в державі. Не чули ?  Відтак сторони конфлікту таки мають сісти за стіл перемовин. І головне, щоби мета була однакова. Бо інакше хтось програє. Обов’язково. Кожний має подумати: «А раптом я?».  Нікого не позначаю. Хто прочитає, самі передайте…

Олександр КОТ, блогер

Запис Страйк чи не страйк: ось у чому запитання до перевізників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ні, просто ми не поважаємо себе й не любимо одне одного. Та й владі байдужі 

Таке ставлення  до нас і в нас заклала стара держава, натомість нинішня активно це культивує. Сварки та приниження – на роботі, в магазинах і  банках, під час оформлення пенсій  і будь-яких документів тощо. І вдома не краще, бо на все не стає часу, а ще більше – грошей. Не певні також, чи доберемося з села чи району до Чернівців, а з Чернівців – до інших міст України.

А вчора й позавчора чернівчани узагалі отримали море «позитиву»: не змогли вчасно добратися до роботи, на навчання, а коли ще й дощ пішов, то не одне прокляття зірвалося з їхніх вуст. Чула, зокрема, обурливу реакцію працівників лікарні, що на Південно-Кільцевій, яким довелося добиратися туди з Роші та Руської. А попереду на них чекав операційний день, який вони почали із запізненням…  

Спостерігала, стоячи на зупинці, як ледве шкандибали вулицями похнюплені пенсіонери, а домогосподарки тягли важкі сумки, клянучи все на світі та найбільше перевізників, які влаштували їм такий сюрприз, заявивши, що завершать страйк маршруток лише після того, як виконком міськради ухвалить новий тариф на проїзд у розмірі 5 гривень. А чому б і ні? Адже конкурентів вони не мають, та й достовірних відомостей про доходи власників, які утримують фірми перевізників, теж ніхто не знає. Хоча це чи не найголовніше завдання міської влади. Та ЧОМУСЬ вона не хоче встановити правдивий потік пасажирів на кожному маршруті. Попри те, що громадські організації краю готові їй у цьому допомогти. Зрештою, вже давно цього вимагають – десятиріччями. Та віз і нині там. Як поділився зі мною інсайдерською інформацією працівник однієї з фірм-перевізників, їхні власники занижують доходи щонайменше у 60 разів! Те, що одна маршрутка заробляє за тиждень, записують на всі. Можливо, це перебільшення? А, може, й ні, дивлячись який маршрут. Тому як людина, що звикла до аналізу, вважаю, що на різних маршрутах мають бути різні ціни. Адже не порівняти з ранку до ночі забиті маршрутки №№ 5 і 9 із тими, що протягом цілого дня їздять порожніми.

Нині ж варто подякувати тролейбусникам, які рятують ситуацію. Та, на жаль, і в них проблеми: не вистачає водіїв. До теми хотілося б нагадати, що Львів відмовився від приватних маршруток і переходить виключно на комунальний транспорт. Мабуть-таки, перевізники допекли. Але ж і їм допечуть, як не сьогодні, то завтра – менеджери, медики, вчителі, сантехніки, ремонтники та інші «спеціалісти»! У цьому не сумніваюсь.           

На жаль, перелік негативних «сюрпризів», які ми влаштовуємо одне одному практично щодня, нескінченний. В кожного власний список.

Та хочу навести приклад іншого ставлення до людей. Країна, в якій люблять і поважають своїх громадян, – далека Японія. Ось яке повідомлення з’явилося на польському сайті «Залізні дороги» цими днями:         

«Японська залізниця просить вибачення: її поїзд вирушив на 25 секунд раніше

 Японська залізниця вибачилася перед своїми клієнтами за те, що поїзд покинув станцію на 25 секунд раніше, ніж має бути за розкладом, – повідомляє Mashable.

Ця «прикра помилка» сталася, коли потяг із 12 вагонів покинув станцію Нотогава на шляху до станції Ніші-Акаші. Він вирушив о 7.11 і 35 секунд замість того, щоби виїхати вчасно о 7.12. Помилки припустився диспетчер поїздів, який дав сигнал раніше. Кілька людей не встигли потрапити на потяг, і один з них подав скаргу – повідомляє Mashable. Наступний потяг на цьому маршруті відійшов о 7.19, а це означало, що пасажири, які залишилися на платформі, мали принаймні 6-хвилинну затримку.

«Величезні незручності, які ми заподіяли нашим клієнтам, є неприпустимими, – сказано в прес-релізі. – Ми проаналізуємо нашу поведінку і намагатимемося зробити все, щоби такий інцидент у майбутньому не повторився», – додано в листі, опублікованому на веб-сайті  http://www.rp.pl/Koleje/180519647-Japonska-kolej-prosi-o-wybaczenie-Jej-pociag-odjechal-25-sekund-za-wczesnie.html

Знаєте, я людина не заздрісна. Та в цьому випадку позаздрила японцям. Але ж це вони самі створили для себе таку країну. Хіба ми гірші? Усе ж у наших руках!   

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Ми злі й нещасні через страйк маршруток? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У середньому по Україні ціна на міські перевезення автобусом коштує п’ять гривень. У тих областях, де тарифи нижчі, перевізники обіцяють підняти оплату. Про це йдеться в сюжеті інформаційного проекту «Перші про головне» на телеканалі ZIK. 

«Влітку іноді спекотно їхати в автобусі, а особливо, якщо мало вікон і люки закриті. Загалом я рада, що хоч якийсь транспорт їздить, бо нерідко буває, що його нема. Ціна проїзду – п’ять гривень. Хотілося б менше платити, але, в принципі, влаштовує», – каже запоріжанка Тетяна.

Не чотири, а вже п’ять гривень за поїздку платять від початку травня і мешканці Мукачева.  Головні причини подорожчання – підвищення зарплат і вартості паливно-мастильних матеріалів. Перевізники кивають на інші міста, де ціни підняли ще раніше.

«У столиці вже з шести до восьми гривень підняли! А це велике місто з великими оборотами пасажирів. Куди більшими, ніж в Мукачеві», – наголошує голова Асоціації перевізників Мукачева Олексій Бахтін.

У Рівному, після того, як ціна на проїзд в автобусах зросла до п’яти гривень, їх взялися перевіряти.

«Радіатор трохи тече. Слідкую, щоб охолоджуюча рідина була», – говорить водій Сергій Король. 

Однак у салоні його автобуса і гнила підлога, і дірявий лінолеум, та ще й іржа на поручнях. У таких умовах Сергій перевозить пасажирів. Каже, що за чистотою намагається стежити і зараз збирає гроші на ремонт. Водночас містяни обурюються, адже ціна на проїзд зросла, а умови в транспорті не кращі.

Дуже добре розуміють ситуацію і мешканці Житомира. Основний парк їхніх маршруток – це старі «ГАЗелі», яким уже по десять і більше років. Лише один міський маршрут із шістнадцяти обслуговують «Богдани». Влада вирішила хоча б частково прибрати старі буси з вулиць міста. А тому закупили сімнадцять нових автобусів МАЗ. Ще двадцять три машини поставлять до кінця року.

«Сорок автобусів – це той базовий елемент, який дасть можливість комунальному підприємству задати певний тренд на ринку», – вважає заступник Житомирського міського голови Дмитро Ткачук.

Наразі на вулицях Житомира працює близько трьохсот маршруток, а вартість проїзду – 5 гривень.

Найдешевше проїхатися маршруткою в обласному центрі можна за 4 гривні. Такий тариф працює у кількох містах. Найдорожче платять одесити та дніпряни – 7 гривень за поїздку. В Харкові на найдовших маршрутах із пасажира просять 8 гривень. Готуються до підвищення тарифів найближчим часом перевізники Луцька та Чернівців. 

Запис Скільки платять за проїзд у маршрутках в різних містах України та як бореться з недобросовісними перевізниками місцева влада спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У зв’язку з анонсованими Асоціацією «Автомобільні перевізники міста Чернівців» змінами від 11 квітня графіків руху, керівники департаменту житлово-комунального господарства попередили організаторів акції, що, відповідно до угод, вони зобов’язані забезпечувати регулярність руху на  міських маршрутах не менше 95%, дотримуватися затвердженої схеми руху автобусів на маршруті  й без погодження із замовником не змінювати режим роботи. Відшкодування за перевезення пільгових категорій  громадян отримають лише ті перевізники, де регулярність руху  на маршруті становить не менше 95%.

Як повідомила прес-служба міськради, дозволу на зміну інтервалів руху та режиму роботи департамент житлово-комунального господарства жодному  перевізнику станом на 11 квітня не надавав. Натомість останні оголосили, що суттєво обмежать рух.

У зв’язку з виникненням постійних конфліктів з чернівецькими перевізниками, подумалося:  а чому б міській раді не взяти на озброєння приклад Львова, який вирішив перейти стовідсотково на комунальні перевезення пасажирів? 

Вл. інф.

Запис Маршрутки бунтують – місто наполягає спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Із таким запитанням до редакції «Версій» звернулася наша давня читачка, яка щойно приїхала з-за кордону. Голос у жінки був переляканий: «Що сталося? – цікавилася вона. –Чому вже чотири дні не вивозять сміття з контейнерів? Вони вже добряче смердять». Звісно, відвикла жінка від наших реалій у благополучній європейській країні…

А річ у тім, що мешканці мікрорайону «Шанці» у Садгорі заблокували дорогу на Чорнівку, де розташувалося міське сміттєзвалище. Люди вимагають відновити регулярні рейси маршруток №36 і 37. Закономірна вимога? Безперечно, тим паче, що з транспортом у Чернівцях проблема надзвичайно гостра й болюча. А поки що «люди рухаються пішохідним переходом туди-сюди, не пропускаючи сміттєвози», як написав про це на своїй сторінці у соцмережі депутат Володимир Бешлей. Він підкреслив також, що не може додзвонитися до міського голови.

Щоправда, вночі акція припинилася, а о 7-ій ранку, як стало відомо, до протестувальників приїхав міський голова Олексій Каспрук.       

Щодо вивозу сміття, то, як повідомив керівник інспекції з питань благоустрою Сергій Обшанський, центр міста вже прибрали. На вечір понеділка сміттєві контейнери псували «пейзаж» у мікрорайоні Роша, а також у мікрорайонах, які обслуговуються КЖРЕПами №№ 14,17, ПП «Санітарія» та «Ремжитлосервіс». Не знаємо, якими центральними вулицями ходить п. Обшанський, але принаймні в двох місцях – на розі Руської та Садовського та на Шептицького вміст сміттєвих контейнерів від суботи до середи, 15 листопада, лише збільшився.

Із транспортним питанням – складніше. Той же Володимир Бешлей на своїй сторінці розмістив 8 пунктів вимог, що їх виклали мешканці Садгори на зустрічі з мером. Найперше – відновлення від понеділка регулярного руху маршруток №36 та 37. На виконання решти вимог із облаштування Садгори та «Шанців» зокрема мешканці дали мерові місяць.

Вл. інф., фото molbuk.com

Запис Який колапс у Чернівцях – сміттєвий чи транспортний?    спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 А виграв суд у міськради, до слова, пересічний чернівчанин-пенсіонер Володимир  БОДНАРЮК, щоправда, в минулому бухгалтер-ревізор, фінансист. Тож він уміє читати цифри й бачити за ними зиск тих, хто їх складає. Мабуть, саме тому Володимир Іванович і наголошував на корупційній складовій в темі перевезень пільгових категорій громадян. Та, зрештою, в цьому переконує й те, що коефіцієнт співвідношення кількості громадян, які мають право на пільги, до громадян, що оплачують проїзд, затверджений як  1,7. Тобто на 17 пільговиків лише 10 тих, що платять? А відтак компенсація має бути більш як у півтора рази вищою за виручку? Непогано живуть перевізники!  Особливо ті, кому влада відшкодовує витрати на пільговиків. Недарма ж попри постійні скарги на низькі тарифи та нестачу грошей, ніхто не йде з цього ринку.

А профі БОДНАРЮК узагалі стверджує, що визначити коефіцієнт без вивчення пасажиропотоку не можливо. А пасажиролотік у Чернівцях, як відомо, не вивчався, хоча на цьому наполягає – і вже давно! –  значна кількість громадських організацій. Тож коефіцієнт узяли «зі стелі», навіть не поцікавившись, як він хоча б приблизно має «виглядати». Бо, приміром, у Львові, Тернополі та Івано-Франківську він становить 0,4-0,6: 4-6 пільговиків на 10 тих, що платять. І коли Львів і Тернопіль мають більшу кількість пасажирів, то Франківськ співставний з Чернівцями.

Тож іще кілька слів щодо коефіцієнту. Його величину автор хотіла уточнити у відділі транспорту департаменту ЖКГ. Думаю, логічно. Але там сказали, що це питання департаменту праці та соціального захисту населення. Його ж директор Людмила Березовська повідомила, що у такому розмірі цей коефіцієнт визначило статуправління ще 2013 року. Та як саме коефіцієнт вираховується, Людмила Василівна не знає, бо це не їхнє питання. Просто гроші йдуть через них,тобто через програму соцзахисту. Тож порадила звернутися до…  транспортного відділу департаменту ЖКГ. І як же вона була здивована, коли дізналася, що до неї я звернулася з подачі того ж таки транспортного відділу. Чудасія та й годі…

Довідково:

У Чернівцях є 71 тисяча пенсіонерів і 12 категорій пільговиків.

При розрахунках виплати компенсації за основу береться виручка від перевезених платних пасажирів, затверджений тариф, кількість перевезених платних пасажирів та коефіцієнт співвідношення кількості пасажирів-пільговиків і пасажирів, що оплачують проїзд. Керівники транспортних підприємств–перевізників несуть персональну відповідальність за достовірність звітних даних і наданих розрахунків. На цьому наголошує міськрада. Та виникає логічне запитання: а де перевізники візьмуть достовірні дані? Пасажирів на маршрутках ніхто й ніколи не обліковував.

Для покращення обслуговування міська влада прийняла ще й таке рішення: компенсація автоперевізникам не виплачується, якщо упродовж звітного місяця міська рада та її виконавчі органи отримали 3 і більше обґрунтованих скарг на відмову у перевезенні громадян, які за законом мають право на пільги. Та кожний з нас неодноразово бував свідком того, як водій виганяє пільговика з салону. Хоча, згідно із законом, не має права на це.

– З перевізниками та водіями треба постійно працювати й роз’яснювати їм права та обов’язки – як їхні, так і пасажирів, – сказав, попросивши слова, Уповноважений Верховної Ради з прав людини в Чернівецькій області Леонід ІЛЮК. Він наголосив на змінах до  деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту, які  були внесені для приведення їх у відповідність до актів Європейського Союзу.

Відтепер кожний громадянин-пільговик, якого висаджують з салону маршрутки, має право викликати поліцію, яка й складе акт щодо протиправних дій водія. Достатньо цього акта подати до суду – і громадянин стовідсотково виграє його. А на водія та власника-перевізника накладається штраф. І про це вони повинні пам’ятати.

А чому б цю інформацію не вивісити у салонах мікроавтобусів?

До слова, Уповноважений ВР з прав людини у Чернівецькій області слушно зауважив депутатам міськради, що, попри існування об’єктивних причин обмеження прав людей пільгових категорій у Чернівцях, громадяни не повинні страждати від того, що у місцевої влади немає грошей. Адже міська рада теж може звернутися в суд з позовом до уряду за те, що той, порушуючи законодавство, не відшкодовує проїзд пільгових категорій. І, безперечно, суд виграє, як виграв його пересічний чернівчанин.

 офіційно

У Чернівцях на 17 автобусних маршрутах пільговики зможуть користуватися своїм правом на безкоштовний проїзд без обмежень. А перевізникам відшкодовуватимуть на них втрати, понесені за перевезення пільгових категорій громадян.

№1 М.Тореза – «Кварц»; №3 Садова – Вижницька; №4 Садова – Цецино; №6 Садова – Заставнянська; №7 Кочубея – Нові Ленківці; №8 Садова – Клокучка; №10-А Універмаг «Рязань» – Садки; №15 Садова – Дунайська; №16 Садова – Д. Квітковського; №19 Садова – Литовська;  №21 Садова – Стара Жучка; №23 М. Тореза – П.-Кільцева;

№24 Ленківці – Сторожинецька; №26, 26–А «Гравітон» – Комарова; №27 Садова – Степового; №36 Садова – Чорнівський млин.

Категорії громадян, які мають право на безкоштовний проїзд автотранспортом загального користування на міських автобусних маршрутах:

інваліди війни; учасники бойових дій та особи прирівняні до них; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до 1-2 категорій, а також діти – інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи; реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій; інваліди I та II групи;  пенсіонери за віком; діти-інваліди; діти з багатодітних сімей; діти-сироти та позбавлені батьківського піклування; особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи); ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, держспецзв’язку України; члени сімей загиблих військовослужбовців, які загинули, померли або пропали безвісті під час проходження служби.

У рамку:

Порядок пільгового перевезення громадян вступив у силу cьогодні,  8 вересня, бо, як відомо, починаючи з 2 вересня протягом пролонгованої у кілька днів сесії міськради, депутати прийняли-таки рішення про виділення майже 3,5 млн грн на компенсацію витрат перевізникам. Такою наразі є ціна питання.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

 Репліка автора про поведінковий «дрес-код» чиновників 

Готуючи матеріал до друку, вирішила перевірити коефіцієнт співвідношення кількості окремих категорій громадян, які мають право на пільги до громадян, що оплачують проїзд, затверджений у значенні 1,7. Він був неймовірно високим, тож подумалося, а, може, до оприлюдненої інформації вкралася помилка. Зателефонувала до приймальні департаменту ЖКГ із проханням проконсультувати. Мені дали телефон відділу транспорту. Слухавку підняв чоловік, якому я тільки встигла представитися, як він сказав, що саме зараз на сесії міськради слухається їхнє питання, тож безапеляційно запропонував зателефонувати пізніше.

– Через скільки? – поцікавилася. – Хвилин за 15, – відповів.

Забігаючи наперед, скажу, що начальник відділу був на сесії, тож до його обов’язків входить інформування підлеглих про прийняті рішення. А самі чиновники – чоловік пізніше назвався старшим спеціалістом – у робочий час повинні виконувати свої функціональні обов’язки, а не сидіти в Інтернеті й дивитися сесію!

За 25 хвилин зателефонувала, але знову прозвучали слова про сесію і гудки у слухавці. Ще через 20 хвилин уже не могла втримати роздратування – як не як, а витратила годину на з’ясування дрібниці! – і запитала, чи закінчили вже вони дивитися свій телевізор. На мою неадекватність співрозмовник відповів своєю, мовляв, як це я з ним розмовляю… І взагалі він жодних консультацій і коментарів телефоном не дає: треба звертатися до начальства. Нібито він не знав цього годину тому? Зі свого боку пояснила, що питання дрібне і мені треба лише уточнити одну вже оприлюднену цифру. Та, мабуть, до кабінету саме зайшов заступник начальника Ігор Васильович: він і пояснив мені, що коефіцієнт вираховують не вони, а департамент праці та соціального захисту.

На пошуки потрібного номера телефону витратила ще мало не півгодини, бо той, що мені дали, виявився не тим, що треба. Ось такі пригоди, малоприємні. Після них хочеться вкотре запитати чиновницьку братію: чий хліб їсте, тобто на чиї податки живете? Не кажу вже про те, що існують певні правила поведінки і спілкування, які є обов’язковими в будь-якому  корпоративному об’єднанні, тим паче такому, як служби міської ради, які стоять до людей найближче та, зрештою, найняті ними.

…Ніщо не цінується так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість. Коли б чиновник просто по-людськи перепросив за свою «зайнятість» і розмовляв би чемно та ввічливо, у нього не було б, принаймні, цих неприємностей із пресою.

Запис Чернівецький виконком дбає про громаду чи про перевізників? 17 маршруток возитимуть пільговиків, а 26 – ні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про «мутну воду» пасажирських перевезень, у якій зручно «ловити рибку» практично безконтрольних коштів на покриття пільг, «Версії» вже писали в ч. 4 цього року. Відтоді не дочекалися ні змін, ні бодай якоїсь реакції від міської влади. Натомість перевізники шантажують владу і пасажирів погрозами взагалі припинити перевезення. Чи такі вже й варті пасажирського співчуття ці перевізники?

Насамперед, читачам слід усвідомити, що:

• згідно з законом, певні категорії пасажирів мають право на пільги;
• пільги мають надаватися на всіх без винятку маршрутах всім без винятку пільговикам;
• відшкодовує пільги не місцева влада, а центральна – на область надходить субвенція;
• місцева влада не має жодних прав скасовувати чи обмежувати дію закону на території окремо взятого міста.

Тобто усі написи в маршрутних автобусах про «наявність лише двох пільгових місць», або заяви місцевої влади про наявність «13-ти соціально значущих маршрутів, на яких перевозять пільговиків» – не мають під собою жодних законних підстав. (Читаймо Закон України «Про автомобільний транспорт»).

Оскільки законодавством не передбачена адресна допомога пільговикам, а тільки відшкодування затрачених на це коштів перевізникам, то ця компенсація у вигляді субвенції надходить з Києва – на місцеву владу, яка вже й розподіляє гроші за належністю. Тож з 18-ти отриманих минулого року мільйонів грн міська влада 12 віддала тролейбусному управлінню (яке й справді возить усіх без винятку пільговиків), а 6 млн. начебто передала автобусним перевізникам – очевидно, тим 13-ти, яких дивним рішенням міськвиконкому всупереч Закону призначила «соціально значущими». Зрозуміло, що це не повна сума відшкодування, яка була передбачена на рік. Відомо й те, що Президент заветував закон, яким депутати хотіли передати 190 млн грн на місця для відшкодування пільгових перевезень. Але відомо й те, що Закон України ніхто не скасовував!

Тож виходить замкнуте коло: закон є, але виконати його неможливо. Тому місцева влада й викручується, як може, аби і «вівці» (пасажири) були цілі, і «вовки» (перевізники) були хоч на якусь частину шлунка ситі.

Та якщо викрутаси міської влади в цьому питанні хоч якось, лиха прикупивши, можна пояснити, немає жодних пояснень тому, що кошти субвенції на відшкодування пільгових перевезень віддаються надавачам послуг практично безконтрольно.

Усі знають, що задоволення від чернівецького громадського транспорту – нуль, якщо не мінус. А хто сам користується громадським транспортом або хоча би спілкується з такими вимушеними мазохістами, знає й ще про безліч матеріальніших, ніж відсутність задоволення, порушень. Брудні салони, недотримання графіку руху, хамство водіїв, невидача квитків за проїзд, недотримання правил паркування на зупинках для зручності маломобільних пасажирів… І це все – на маршрутах, які перевізники отримали від влади начебто на конкурсних умовах! Тобто, їхні конкуренти, які не виграли конкурс, були би ще гіршими!

Незважаючи на численні скарги пасажирів і публікації в ЗМІ щодо порушень перевізників – «перевізницький віз» і досі там…

Але є ще дивовижніші речі. Якщо вірити угодам, згідно з якими чернівецькі «маршрутки» возять пасажирів, то вони взагалі… не мають права це робити! Адже угоди у всіх чернівецьких перевізників уже закінчилися – у когось у жовтні чи листопаді минулого року, а у когось вже у березні цього! І на яких підставах вони їздять – узагалі незрозуміло. І чи несуть хоч якусь відповідальність за якість наданих послуг і за безпеку пасажирів. Не прописано – не відповідаєш, хіба ні?

Саме це насторожило чернівчанина Володимира Боднарюка, який вже тривалий час намагається відстояти свої права користувача міського громадського транспорту. Тож під час чергового конфлікту з водієм, який відмовився везти його як пільговика, пан Володимир викликав поліцію. Яка й узяла його пояснення і про недотримання його прав на пільгові перевезення, і про взагалі безпідставність самих перевезень за відсутності договору. Який буде результат – очікуємо.

Тим часом перевізники продовжують шантажувати місто

Погрози 31 травня припинити свою роботу (яку, нагадаємо, і так провадять без договорів), на щастя, не втілилися – тривають якісь перемовини.  Як реагує на цей шантаж влада? Міський голова Олексій Каспрук  тиждень тому заявляв, що буцімто у Чернівецькій міськраді розробляють план заходів по забезпеченню життєдіяльності міста у випадку зупинки маршрутних автобусів приватних перевізників. Створена навіть робоча група, яка у заявлений день страйку спромоглася нарешті провести своє перше засідання. Щоправда, за інформацією від її учасників, ні до чого так і не домовилася. Ну але хоча б перевізники дали слово найближчим часом не страйкувати (наскільки можна вірити шантажистам?! – ред.), а міський голова назвав погрози перевізників «монопольною змовою».

«Версії» пропонують мерії взяти на роботу Дмитра Івасюка – і тоді з перевезеннями в Чернівцях буде все гаразд 

Бо мерія не справляється зі своїми функціями. Те, що вона мала би робити, виконав за них пересічний чернівчанин. Саме він довів, що акція перевізників під Чернівецькою міською радою – це їхня змова, про що говорив і міський голова Олексій Каспрук. Але підлеглі не зуміли – чи не захотіли? – цифрами підтримати заяву мера.

Дуже проста, і в той же час переконлива математика чернівчанина Дмитра Івасюка, яку пропонуємо взяти на озброєння кожному чернівчанину. Це дасть можливість захистити свої права і знищити здирництво автоперевізників.

Дмитро користується маршрутом №20 і не полінився підрахувати, чи такий маршрут є збитковим чи прибутковим. Цитуємо його сторінку на Фейсбук:

Маршрут №20 Руська (гравітон) – Годилів туди і назад 20 км.

Богдан А092 107 КВт Isuzu 4HE1XS EURO-3: 17,5 літра на 100 км = 0,175 літра на 1 км

0,175*20= 3,5 літра. Нехай пішло 3,6 літра ДТ на рейс (пробки-світлофори-З/Д переїзд).

На АЗС Авіас/Укрнафта/Мавекс роздрібна ціна на дизельне паливо 18,50 грн/літр (ціна вище середньої роздрібної – я не брав оптову і в найдешевшого постачальника спеціально).

Отже 3,6 літра * 18,50 грн = 66,6грн ~ 67

Кількість місць для сидіння – 22. Нехай в середньому всього було 50 пасажирів за увесь рейс. 3 грн*50 особи = 150 гривень за рейс.

150 – 67 = 83 грн – виручка з вирахуваною вартістю пального (яке таке дороге шо капець).

Рейс (точка А – точка В – точка А) здійснюється за 1 годину. Всього нехай було 12 рейсів 1 автобуса. Всього в рейсі 3 автобуси (інтервал 20 хвилин – я засікав).

12х3=36рейсів

36 рейсів х 83 грн = 2988 грн виручки за мінусом вартості пального в день.

2988 * 30 днів = 89640 грн на місяць.

Припустимо всього працювало 4 водія нехай з місячною зарплатнею 3000 грн. Тобто якщо вони працювали 20 днів на місяць (вихідні), то в день вони отримували по 150 грн + Єдиний соціальний внесок (22% на фонд ЗП) = 183 грн на день. => 183грн х 30днів х 4 водії = 14640 гривень на міс.

Нехай на запасні частини і витратні матеріали йде – 12000 грн.

В резервний фонд (на чорний день) відраховуємо в місяць 200 грн.

Нехай власник/директор отримує 10000, заступник 7500, а гол. бухгалтер 7000 = 24500 грн.

На телефон – 100 грн на мі., інтернет 120 грн, воду 30, електрику 500 грн = 750 грн.

Оренда – 10000 грн, прибиральниця – 1450 грн, механік – 3660 грн, охоронець – 2400 грн.

Нехай там ще опалення від газу – 1000 грн. (в середньому на місяць), хтозна скільки оплата маршруту міськраді (нехай 2500), канцтовари, чай-кава та супутні витрати 1000 грн на місяць, нехай ще на щось іде 4000 грн = 8500 грн

Оплата праці лікарю, який оглядає перед маршрутом 3000 грн.

Залишок складатиме 8540 грн – податок на прибуток для підприємства на загальних підставах (25%) = 6405 грн залишку.

Депозити для комерційних підприємств ніхто не відміняв – це ще пару копійок заробітку.

І нагадаю! За даними ДФС у Чернівцецькій обл. пракично усі перевізники показали прибутки за 2015 рік, причому не малі, у всіх вчасно виплачувалась заробітна плата і страхові внески у пенсфонд.

То якого фіга я повинен платити 4 гривні (?) за трешак (діряве відро з гайками) на колесах і хамла водія, який плювати хотів на графік? (маршрут №10 наприклад)

Як відбуваються пасажирські перевезення у громадському транспорті, до прикладу, у Польщі?

Розповідає мешканка Варшави Лідія Литвинчук.

• Як правило, трамваї у Польщі скрізь комунальні, бо цей вид транспорту майже завжди дотаційний. Автобуси – по-різному: це може бути комунальне підприємство, а можуть ці послуги надавати і зовнішні агенти, якщо виграли тендер.
• Яка вартість проїзду в транспорті, яка зарплата, чи це адекватне співвідношення? Чи є пільги?
• Якщо говоримо про міський громадський транспорт, то вартість проїзду в ньому встановлюють місцеві органи влади. Вони ж, як правило, є і єдиними продавцями квитків (квитки уніфіковані). Встановлюється вартість квитка, маршрути – і оголошується конкурс на надання послуг. Фірма, яка його виграла, підписує з містом договір на певний час – це може бути 1, 2, 3 роки. У договорі чітко записано, який має бути транспорт, в якому стані, скільки разів, за яким графіком і яким маршрутом їздить. Також місто підписує договір з контролерами, які перевіряють білети. Але саме місто може контролювати, як підприємство виконує умови дороговору, або найняти когось для такого контролю.

Я найкраще знаю про транспорт у Кракові і Варшаві, в інших може бути трохи інакше, але принципи такі ж. Також органи міської влади можуть додатково визначити категорії пільгового проїзду громадян, якщо це дозволяє їхній бюджет.

Але в усій Польщі особи, старші 70 років, можуть їздити безкоштовно, а також депутати, сенатори, поліція, інваліди та особа, які їх супроводжує, діти до 6 (в Познані, в інших містах не знаю) років, і інші. Також в Познані (і в Варшаві, в Кракові) є пільги для учнів та студентів, як правило це 50% вартості проїзду. У Познані таку ж знижку мають пенсіонери.

Щодо тарифів на проїзд. У Варшаві – одноразовий квиток на 20 хв коштує 3,40 злотих, на 75 хв – 4,40, на 24 години (добовий) – 15 злотих. Можна пересідати з одного автобусу на трамвай чи метро, поки не закінчиться час дії квитка.

Можна собі зробити «карту варшав’янина» і  поповнювати її білетом на 30 або на 90 днів (це коштує 110 і 280 злотих відповідно). Але якщо ви приклеїте собі голограму, що ви платник податку у Варшаві, то ціна стане 98 злотих за 30 днів і 230 за 90. І саму картку, і цю голограму роблять в пунктах обслуговування пасажирів, вони є зазвичай на станціях метро – не на всіх, але їх достатньо.

Тобто, якщо ви живете у Варшаві, заробляєте близько 4500 злотих в місяць (до податків, тобто це мінус 40% грубо) , то ціна в 98 злотих за місяць на всі види транспорту і необмежену кількість поїздок мені видається адекватною. Враховуючи, що транспорт у Варшаві пунктуальний, комфортний (зараз в трамваях від кондиціонерів аж захолодно, як входиш в вулиці), чистий, і мережа дуже розвинена.

Багаж і тварин можна провозити безкоштовно, велосипеди теж, якщо є місце – і в метро, і в трамваї, і автобусі.

Практично в кожному автобусі і трамваї можна купити білети в білетоматах. Контролери невблаганні… Якщо вас піймали без квитка – муситимете заплатити штраф. А це 38-кратне число до ціни білету (у Варшаві), тобто 266 злотих.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Замкнуте коло беззаконня? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях, з огляду на реформування транспортної системи, випадає на друге. Хоча просто підняти тариф на проїзд – це спосіб для лінивих.

Маршрутні перевізники вдалися до чергового шантажу міської влади щодо надання послуг з перевезень пасажирів. Підняття тарифу на проїзд намагаються пояснити високими цінами на нафтопродукти, здорожчанням запчастин, зниженням пасажиропотоку. Вартість пропонують встановити на рівні 3,50 грн. Для прикладу, в Києві та Львові вартість проїзду становить від 2,50 грн. до 4 грн., у залежності від відстані. У Чернівцях відстані не порівняєш з київськими, вони коротші і навіть всередині міста суттєво різняться. Маршрут №33 «Гравітон – Калинівський ринок» значно коротший від маршруту №30«Спецкомбінат – Калинівський ринок» чи маршрут 1-А «Училище №15- Метро». Тож має бути певна диференціація щодо оплати.

Коли маршрутні засоби тільки починали курсувати містом, вони перевозили виключно сидячих пасажирів. Можна припустити, що погоджуючись на такі умови, рентабельність таких перевезень була визначена як прибуткова. Ніхто не їздив собі в збиток. Із часом наповнення салонів змінилося. Та готівки, зрозуміло, багато не буває.

Можливість отримати швидку готівку спричиняє певні корупційні ризики і в тендерних конкурсах, і серед самих перевізників. Та споживачі досі не знають, на яких умовах перевізники стають переможцями конкурсу й який рівень комфорту пропонують пасажирам.

Сьогодні, коли проїзд оплачують готівкою із рук в руки, неможливо здійснити контроль за використанням готівкових коштів. При цьому, водій маршрутки паралельно збирає кошти, дає здачу, видає квитки, курить і розмовляє по мобільному телефону і слухає музику. А щоб кошти за проїзд дійшли до водія, то кожен пасажир через гроші має поширити свої мікроби серед оточуючих.

Ніхто не знає, скільки перевізники реально збирають грошей щодня, тому неможливо й визначити на скільки потрібно підвищувати тариф на проїзд. Тому тільки незалежна аудиторська експертиза може визначити справедливу вартість проїзду та її економічне підґрунтя.

А щоби здійснити контролю за кількістю перевезень, треба виключити людський фактор. А саме, встановити в маршрутках біля водія термінали, які приймають 2- гривневі і 1-гривневі купюри, а натомість видають квиток чи компактні реєстратори розрахункових операцій (РРО). Звісно, на перших порах, допоки пасажири звикнуть до таких розрахунків, проблем не уникнути. Та й водіїв РРО також не викличуть захвату. Але із застосуванням РРО здійснюватиметься облік готівкових коштів. І може статися так, що ціна проїзду 2,50 грн. вже буде прибутковою.

Однак до початку транспортних реформ, треба здійснити ще й аналітичне дослідження пасажиропотоку. Хто в дійсності є споживачем послуги? З якого гаманця будуть витягнуті ці кошти? Хто найбільше постраждає від підвищення тарифу на проїзд? Жінки, чоловіки, пенсіонери, діти, службовці чи підприємці? Діти – загалом та категорія пасажирів, яка залежить виключно від примх дорослих. Вони не отримують доходів, відтак не всі батьки зможуть оплачувати їх проїзд по 3,50 грн. Можливо, постраждають пільгові соціальні групи, а також ті, хто отримує невелику зарплатню? Їм доведеться відмовитися від послуг маршруток. А хіба можна покращувати умови однієї соціальної групи людей за рахунок погіршення умов іншої?

Крім того, високий тариф передбачає певний рівень комфортного проїзду. Сидячий пасажир відчуває незручності перед тим пасажиром, який «їде у нього на голові» чи як риба-прилипала. Про який особистий простір може бути мова? Коли б жінки зверталися до суду про сексуальні домагання в транспорті, то суди були би завалені справами. Тож виходить, що ціну підвищуємо, а умови проїзду не покращуємо.

Організаторам транспортних перевезень варто також звернути увагу на зарубіжний досвід. Квитки для проїзду, приміром, можуть продаватися в спеціально відведених місцях (касах) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Причому в РРО можна закласти диференційовану ціну квитка (в залежності від кількості придбаних квитків). Міські мешканці, безпосередні споживачі послуг і наповнювачі міського бюджету, при застосуванні диференційованої ціни, матимуть можливість зекономити певну суму коштів. Гості ж міста сплачуватимуть послуги перевезення з розрахунку реальної вартості квитка.

Для тих, хто постійно користується послугами маршруток, можна передбачити пластикові проїзні абонементи, які зчитуватимуться через термінал, встановлений в салоні біля водія. Тоді пасажири будуть заходити виключно через двері, що розташовані поряд із терміналом і водій буде здійснювати візуальний контроль. Для зручності пасажирів можна зробити також річні і квартальні проїзні абонементи. Відповідно вони мають бути дешевшими, тому що пасажири будуть авансувати послуги перевезення. Для пільгових категорій розмір пільги закласти в пластиковий проїзний абонемент. Кошти від продажу квитків і абонементів будуть акумулюватися на розрахунковому рахунку транспортного підприємства, що надає послуги перевезення. Коштів менше не стане! Та вони не будуть осідати в кишенях тих, хто здійснює готівковий розрахунок. Просто підняти тариф на проїзд – це спосіб для лінивих.

Потрібно змінювати методи реформування транспортної сфери, а не створювати умови окремим працівникам чи соціальним групам. Транспорт має бути для людей, а не люди – для транспорту.

Ігор КУХАРЧУК, голова правління Центру захисту приватних підприємців і підприємств малого бізнесу

Запис Ціни на проїзд у Чернівцях намагаються підняти. Така «транспортна реформа» – не для людей, а для лінивих спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тиждень тому ми писали про скарги людей та про їхнє намагання достукатися до чиновників. Через необлаштовані тротуари та відсутність вуличного освітлення на двокілометровому відрізку траси автомобілі постійно збивають людей (чотири смертельні випадки за шість років!). Щодня тутешнім дітям, щоби потрапити на уроки до 39-ої, 31-ої школи та шкіл в центрі міста, доводиться пішки йти небезпечним шляхом до кінцевої автобусної зупинки маршруту №10. Природньо, що люди вимагають у владників його продовжити, адже маршрутом №25, який пролягає вул. Лук’янівською (із села Магала – до центру Чернівців), замість двох автобусів курсує один, рейси часто пропускаються…

– Їде пасажирів 60-70 чоловік на день, заправка пальним – 600 гривень на день, плюс зарплата, податки, – каже перевізник маршруту №25 Іван Червенюк. –  Звідки брати гроші?

Чиновники обіцяють вплинути на перевізника маршруту №25 (угоду з ним укладено до 31 травня 2013 року), зобов’язати його ввести на маршрут ще один автобус, дотримуватись затвердженого графіку руху. Проте, за словами Ольги Гакман, на нещодавній зустрічі в міськраді, власник маршруту заявив, що пропускатиме ті рейси, які йому не вигідні. 

Прикметно, що чиновники до людей, на відміну від працівників міліції та журналістів, не поспішали.

– Приїхали вже після того, як міліція переконала людей припинити акцію, – каже Ольга Гакман, голова квартального комітету №10 Садгірського району. – Поводили себе зверхньо, мовляв «якби ви до нас прийшли… а те, що ви перекрили дорогу – нічого не дасть»…

Разом із людьми безперервною ходою по пішохідному переходу протестували і собаки. Мабуть, вимагали від міськради притулку для тварин…

Водії ж до блокування людьми траси поставилися здебільшого з розумінням і співчуттям:

– Я тільки «за», обома руками! І сам брав би участь – тільки не маю часу, – прокоментував водій автівки Юрій, який, поспішаючи до міста, просився, аби протестувальники його пропустили. Проте водіям доводилося розвертати свої автівки і їхати в об’їзд. Найбільше із раптової зупинки дратувалися випадкові мажори – так, один з них, розгнівано розвернувши своє БМВ, на прощання з відкритого вікна своєї автівки на всю довжину руки показував людям свого зневажливого «фака»…

Працівники міліції протестувальникам терпляче та ввічливо пояснювали: по пішохідному переходу можна переходити, але не ходити! Тому, будь ласка, звільніть проїзд для транспортних засобів…

Трохи постоявши, намагався «протаранити» людей водій маршрутки «Чернівці-Клішківці». До автобуса одразу ж рвонули журналісти телеканалів «Інтер», «5 каналу» та газети «Версії». Міліція ж на подію ніяк не реагувала. Така вже робота у журналістів – в тому числі і запобігати злочинам, а вже міліції – звітувати про їх скоєння?..

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис А без протесту й автобус не йде? спершу з'явиться на Медіа-Версії.