У вівторок, 28 серпня, о 14:00 у приміщенні Центру культури «Вернісаж» (вул. Івана Франка, 15) за підтримки Інституту Центральної Європи, ГО «Вільна Шпальта» та міжнародної асоціації «Eco-Tiras».відбудеться Форум «Збережемо Дністер. Чернівці».

Як відомо, схвалена урядом Програма розвитку гідроенергетики на період до 2026 року передбачає будівництво каскаду з шести ГЕС у Дністровському каньйоні (повний текст програми тут: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/552-2016-%D1%80). Незважаючи на вимоги природоохоронного законодавства, протести громадськості, категоричні заперечення екологів і численні рішення місцевих рад, державна компанія «Укргідроенерго» має твердий намір збудувати ці шість ГЕС.

Загальна потужність каскаду, на будівництво якого планують витратити щонайменше 20 мільярдів гривень, становитиме лише 1/200 від сумарної потужності української електроенергетики. Однак при цьому буде знищено близько 200 кілометрів природного русла Дністра. Та головне, що Дністровський каньйон, яким ми його знаємо, перестане існувати.

Аби зупинити плани зі знищення унікальної природи Верхнього Дністра, люди в цих областях уже протягом кількох років вдаються до різних акцій і закликають владу зупинитися. А у нинішньому липні за участі громадських діячів, екологів і небайдужих громадян відбувся громадський сплав «Збережемо Дністер», що проходив і територією Чернівецької області. Понад 200 кілометрів учасники сплаву здолали за два тижні, зупиняючись на проведення громадських акцій у населених пунктах.

Незважаючи на сумнівний економічний результат, шкоду для довкілля і туристичного потенціалу Чернівецької, Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької та Одеської областей, уряд уперто підтримує будівництво каскаду ГЕС. Обласні ради Тернопільської та Івано-Франківської областей, у тому числі завдяки тиску місцевої громадськості, вже висловили своє негативне ставлення до спорудження гідроелектростанцій. На жаль, офіційної публічної реакції відносно цієї проблеми з боку Чернівецької обласної ради та очільників області немає досі.

До участі у Форумі «Збережемо Дністер. Чернівці» запрошуються представники місцевої та центральної влади, екологічних організацій, туристичної сфери та бізнесу, державних службовців, гідроенергетиків та науковців з України і Молдови, ЗМІ а також усі, кому небайдужа доля однієї з найбільших річок у Європі – Дністра.

За результатами форуму планується прийняття спільної резолюції з питання будівництва каскаду ГЕС на Дністрі.

Запис Форум «Збережемо Дністер. Чернівці» – проти будівництва каскаду ГЕС відбудеться у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тема будівництва каскаду з 6-ти ГЕС на Дністрі не перестає хвилювати буковинців, бо такий, на думку фахівців, хибний крок кардинально й безповоротно погіршить екологію краю і знищить одне з 7 див України – Дністровський каньйон.

«Версії» постійно тримають проблему «під прицілом»:  якщо Україна ХХІ століття повернеться до ще радянських, півсторічної давності, планів будівництва нових великих гребель, це суттєво відкине країну назад у минуле та ще й добряче вдарить по кишені рядових українців. Мільярди доларів витрат на будівництво «ляжуть» у тарифи на електроенергію. Тож споживачі за квитанціями енергетиків багато років покриватимуть не тільки вартість сумнівного проекту, а й відсотки за кредитами.

Про це попереджає експерт «Версій» з економічних питань, політик, голова Асоціації виробників Буковини Франц ФЕДОРОВИЧ, який розмірковує про несумісність амбітних планів уряду в царині гідроенергетики з майбутнім.

Аби українці – всі разом – могли ввечері спокійно й без остраху вмикати чайник, мікрохвильову та телевізор і не боятися, що через нестачу потужності відключиться цілий район, диспетчери мережі використовують маневрові потужності, які можуть швидко і в широкому діапазоні змінювати обсяг виробництва електроенергії. Зокрема, гідроелектростанції (ГЕС) та гідроакумулюючі електростанції ( ГАЕС) є резервом компенсування раптового дефіциту потужності в енергосистемі. Адже кінцевий споживач не має знати, що зупинка блоків електростанцій – не така вже й рідкісна подія.

Що стоїть за абревіатурами
Прихильники «розмноження» атомних електростанцій у радянський час не надто зауважували на тому, що АЕС дуже повільно нарощують або зменшують потужність, а різкі маневри на них – просто небезпечні. «Зайву» енергію від АЕС слід або використовувати, або накопичувати. Роль накопичення відвели ГАЕС, які не виробляють первинну електроенергію, а лише дозволяють зберігати та видавати енергію у потрібні моменти. У середньому ефективність ГАЕС становить 75%, бо в насосному режимі гідроагрегати споживають більше електроенергії, ніж продукують її  генератори. Більше того, первинна енергія генерується ще й на шкідливих для довкілля АЕС та вугільних ТЕС.

Сумнівний спадок – для нерозважливих нащадків

Будівництво великих ГЕС та ГАЕС тривало понад 50 років і було важливим елементом радянської енергетичної програми, орієнтованої на централізовану інфраструктуру. Енергетичні надбання оберталися на безповоротні екологічні та соціальні втрати.

Нині основу гідроенергетики України становить каскад з шести великих ГЕС на Дніпрі: Київська ГАЕС, недобудований Дністровський гідроенерговузол у складі ГЕС-1, ГЕС-2 та Дністровської ГАЕС, а також Ташлицька ГАЕС на річці Південний Буг.

Наша ж Дністровська ГАЕС із проектною потужністю 2 268 МВт, будівництво якої почалося 1983-го, мала стати проміжною ланкою у «другій енергетичній магістралі», яка мала з’єднати Хмельницьку, Южноукраїнську та Запорізьку АЕС.

Із аварією на ЧАЕС радянське бачення енергетики зазнало поразки. Атомна енергетика була дискредитована жахіттям катастрофи. Усі проекти з будівництва АЕС (Кримської АЕС, Чигиринської АЕС, Харківської та Одеської атомних теплоелектроцентралей) зупинені та скасовані.

Повитягати із забуття радянські плани

На початку 2000-х уряди Януковича, Азарова, Тимошенко намагалися реанімувати радянський енергетичний план, аби залучити кредитні кошти від міжнародних банків та збільшити експорт електроенергії в ЄС, не надто зважаючи на потреби та інтереси власних громадян.

Замість підвищення якості та надійності енергопостачання, реконструкції потужностей та розподільчих мереж кошти пішли на проекти-довгобуди.

Після пуску двох добудованих блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС 2004-го року наступним кроком, запрограмованим ще в радянські часи, стало відновлення будівництва Дністровської ГАЕС під резервно-маневрене обслуговування цих АЕС.

Будівництво ще двох блоків на Хмельницькій АЕС «відпало», коли 2015-го була денонсована угода з Росією.

А світ рухався уперед

Чи не час відмовитися від припорошених часом радянських планів і починати розбудову самостійної енергонезалежної країни, базуючись на реаліях сучасного світу?

За сорок років енергетика у світі докорінно змінилася: від екстенсивного нарощування енергоспоживання з невідновлюваних джерел (вугілля, нафти, газу, урану)  – до

енергоефективності, відновлюваних джерел та енергетичної децентралізації.

Та дивний казус: попри політичні зміни, війну з Росією та задекларований курс на сталий розвиток енергетики в рамках договору про Енергетичне співтовариство з ЄС, уламки радянської енергетичної програми отримують друге життя. У липні 2016 року уряд схвалив Програму розвитку гідроенергетики України до 2026 року, яка передбачає будівництво каскаду 6-ти ГЕС на верхньому Дністрі, добудову Дністровської і Ташлицької ГАЕС і навіть будівництво Канівської ГАЕС.

Інвестиції в цю програму перевищують загальні інвестиції в енергосектор за всі роки незалежності.

Лише будівництво Канівської ГАЕС може коштувати 1,28 млрд євро, які пропонується залучати через кредити міжнародних банків під державні гарантії. За це заплатить український споживач електроенергії.

Прощавай, довкілля?

Реанімація радянських гідроенергетичних довгобудів збурила передбачуваний шквал критики з боку громадських організацій, що опікуються охороною довкілля та збереженням культурної спадщини. Заплановані проекти порушують низку законів України та її міжнародних зобов’язань, зокрема щодо дотримання Оргуської конвенції, конвенції «Еспо» та угоди про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну річки Дністер між Україною і Молдовою.

Радянські енергетики більше переймалися масштабністю, ніж ефективністю та екологічною безпекою, тому схема енергопостачання на основі базових потужностей АЕС та балансуючих ГАЕС, за висновками фахівців, має значні недоліки. Відчутна частка електроенергії в добовому циклі роботи втрачається, від зарегульованості страждають екосистеми річок, а робота АЕС продукує високонебезпечні радіоактивні відходи.

Чи є альтернативи радянському підходу?

Іншими словами, чи можемо і природу зберегти, й енергію мати? Одним з «хитрих» аргументів на користь ГАЕС є «потреба вирівнювання генерації сонячної та вітрової енергетики». При цьому прихильники ГАЕС забувають уточнити, що незбалансованості в енергосистемі створюють знову ж таки масштабні сонячні та вітрові електростанції. Велика ж кількість малих електростанцій лише стабілізує роботу енергосистеми. Саме тому країни ЄС та США йдуть шляхом розвитку децентралізованої енергетики. Та чи захочуть наші зверхники «порпатися» із дрібничками?

Ще однією технологією, що дозволяє вирішити проблему балансування й активно розвивається у світі, є використання електромобілів і  «розумних» зарядних станцій для них: електромобілі масово заряджаються вночі, коли є надлишок електроенергії.

Ба більше, технологія дозволяє власникам електрокарів продавати електроенергію в мережу під час піків споживання. Таким чином, десятки тисяч «акумуляторів на колесах» частково, коли не цілком, замінять потребу в ГАЕС.

Щоб заповнити нічний провал споживання в енергосистемі України на 1 ГВт (середня потужність роботи українських ГАЕС у насосному режимі), потрібно 100 тис електромобілів, підключених до мережі зарядних станцій.

Саме так діють у Європі. І саме там я це бачив

З поточними темпами росту ринку електромобілів та за умов державного стимулювання цього можна досягти вже за 5-6 років — швидше, ніж час реалізації великих інфраструктурних проектів на зразок будівництва ГАЕС.

Того ж ефекту можна досягнути завдяки домашнім накопичувачам електроенергії. Масове встановлення в населення акумуляторних систем дозволяє створювати «віртуальні електростанції», які можуть у моменти різкого збільшення попиту швидко видавати в мережу значні обсяги енергії. У деяких країнах громадянам субсидують до 60% вартості домашніх систем накопичення електроенергії.

Все більшого розмаху у сусідів з Європи набуває ще один підхід до балансування системи – керування попитом. Нам видається дивним, але диспетчери можуть віддалено впливати на споживання, скажімо, збільшити на 1-2 градуси температуру, на якій працюють кондиціонери. Для користувачів це непомітно, а споживання одномоментно падає на мегавати.

І головне, уся «фішка» не в нарощуванні потужностей, а в раціональному використовуванні  наявних. На відміну від України, європейські країни залучають споживача до балансування енергосистеми і не зациклюються на надмірно централізованій енергетиці та концепціях, розроблених у 70-х роках минулого століття.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Гідроенергетична гігантоманія – це просування угору сходами, що ведуть донизу» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Будівництво каскаду гідроелектростанцій на Дністрі: енергетична незалежність чи знищення довкілля?» – «круглий стіл» на цю тему відбувся в області з ініціативи управління Координаційної ради з питань екологічної безпеки при управлінні екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА. Під час бурхливого обговорення влада почула одностайну думку громадськості та науковців: будувати ГЕСи на рівнинній річці можуть тільки… ідіоти. Вибачайте, але саме такий вираз звучав у залі щонайменше 3-4 рази. Отже, тепер влада має визначитися, як діяти далі.

Бакота знищена, на черзі Дністровський каньйон

Принаймні надалі Чернівецька обласна рада має нарешті прийняти рішення про заборону будівництва каскаду ГЕС на Дністрі, як це давно вже зробили депутати Тернопільської та Івано-Франківської облрад, наклавши мораторій на будівництво.

Як відомо, Дністровська ГЕС уже завдала природі непоправної шкоди: втрачений назавжди неповторний куточок природи та історії українського народу – Бакота. Нині ця унікальна місцина – на дні водосховища, як і кілька сіл Чернівецької області; зникли три види осетрових риб, що водилися до будівництва у річці; біля Хотинської фортеці утворився намул у 10 метрів завтовшки і до річки там не підступитися; гинуть птахи в Одеських плавнях, які висихають. І це далеко не повний перелік втрат, хоча поки що маємо справу тільки з квіточками. Справжні наслідки на нас ще очікують у майбутньому.

Та не встигло зґвалтоване довкілля оговтатися від будівництва Дністровської ГЕС та ГАЕС, як уже пропонується поставити на Дністрі ще й каскад із 6-ти ГЕС, які буквально знищать перлину України та одне з її 7-ми чудес – Дністровський каньйон. Що тут можна сказати? Апетит приходить під час їжі, як люблять казати французи.

Комітет з питань екологічної політики ВРУ – проти рішення Кабміну

Нагадаємо читачам суть питання: державна компанія ПАТ «Укргідроенерго» планує будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС у межах Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей відповідно до Державної програми розвитку гідроенергетики до 2026 року, схваленої торік Кабінетом Міністрів України, хоча розглядалася й затверджувалася вона без участі міністра екології. На жаль, подібне можливе тільки в Україні, бо жодна європейська держава без згоди міністра екології навіть не ворухнеться. Та Міненергетики проігнорувало все на світі, крім власних інтересів. Адже, погодьтеся, викинути 155 млн грн лише на ТЕО (техніко-економічне обґрунтування будівництва 6-ти ГЕС) для них, мабуть, означає – покласти чималий куш до власної кишені. Саме такі думки лунали у багатьох виступах під час «круглого столу». Який сенс вивчати те, що вже давно вивчене?!.

Тому на Буковині громадські природоохоронні організації, об’єднані у Громадську раду при управлінні екології, ініціювали обговорення доцільності зазначеного будівництва із такими негативними наслідками для довкілля. Відповідні «круглі столи» за участі представників облдержадміністрацій відбулися і в Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики. Відтак комітет висловився за необхідність перегляду Державної програми з гідроенергетики, а міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак, перебуваючи в нашій області, зазначив, як ми вже повідомляли, що будівництво ГЕС без державної екологічної експертизи проводитися не буде.

Модератору «круглого столу» було непереливки, та він впорався

У роботі «круглого столу» взяли участь понад півсотні учасників, у тому числі голови Хотинської і Заставнівської РДА та райрад, голови сіл, яких зачепить даний проект, а також помічник-консультант народного депутата України, секретаря комітету екологічної політики ВРУ Остапа Єднака Петро Тєстов, представники МБО «Екологія–Право–Людина», НПП «Дністровський каньйон», ГО «Захист тварин», керівники національних природних парків Буковини, науковці Чернівецького національного університету, керівники структурних підрозділів ОДА тощо. Провідний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, професор кафедри гідротехнічного будівництва Національного університету водного господарства та природокористування (УВГП), доктор технічних наук Дмитро СТЕФАНИШИН надіслав до Чернівців свої міркування щодо недоцільності побудови каскаду ГЕС на Дністрі, виклавши аргументи, серед яких і той, що пропонований урядом каскад ГЕС не тільки не завадить повеням, як обіцяють гідроенергетики, а навпаки, їх провокуватиме. Спеціаліст каменя на камені не залишив від аргументів «Укргідроенерго». Зокрема, в його зауваженнях до планів будівництва, надісланих учасникам круглого столу, є і таке: «В офіційному листі ПАТ «Укргідроенерго» говориться, що «можливість створення Верхньодністровського каскаду ГЕС буде розглядатися на сучасних, прийнятих у світовій практиці підходах». І далі має місце посилання на приклади Швейцарії, Австрії. Однак жодних прикладів Швейцарії, Австрії, Франції чи Норвегії, подібних до випадку з Дністровським каньйоном, насправді не існує. У цих країнах ГЕС будують у горах, а не на рівнині». Отже, практик-науковець заскочив, вибачайте, «Укргідроенерго» на корпоративній підтасовці фактів  – чи просто брехні. А далі він, як профі, зробив висновок, що будівництво більшості вітчизняних ГЕС було економічно невиправданим і недоцільним, бо Україна – рівнинна держава, тому затоплені території були неймовірно великими, як і втрати земельних, лісових та інших природних ресурсів.

В унісон з такими думками звучали практично всі виступи. Серйозний аналіз подав кандидат географічних наук, голова Громадської ради обласних екологічних організацій Віталій КОРЖИК. Розкритикував міністерську ідею й професор-гідролог ЧНУ Юрій ЮЩЕНКО. А юрисконсульт МБО «Екологія–Право–Людина» Марта ПАНЬКЕВИЧ повідомила присутнім, що їхня організація позивається до суду із вимогою скасувати енергетичну програму розвитку до 2016 року як таку, що прийнята з порушенням закону – без громадського обговорення.

Розпочався ж «круглий» стіл досить бурхливо, бо представники громад не могли втримати емоцій після виступів Владислава ШАЙГОРОРДСЬКОГО, начальника відділу з роботи з персоналом та правового забезпечення філії Дністровської ГЕС ПАТ «Укргідроенерго» та представника «Укргідропроекту» з Харкова, які змалювали райдужну картину суспільного щастя після зведення ГЕС. Відтак модераторові «круглого» столу Миколі Білоконю, в.о. начальника управління екології та природних ресурсів Чернівецької ОДА, було непереливки, та він блискуче впорався з усіма ризиками.

Здоровий глузд таки переміг

– Під час засідання були обговорені усі «за» та «проти» будівництва, – підбив підсумки «круглого столу» на сайті управління екології та природних ресурсів п. БІЛОКОНЬ. – Зокрема, голова Хотинської райради Олександр ПЛАКСИВИЙ повідомив присутнім, що районна рада вже прийняла рішення стосовно недопущення будівництва гідроелектростанцій на території району. Загалом же присутні зійшлися на думці щодо необхідності  перегляду державної програми розвитку гідроенергетики до 2026 року та необхідності концентрувати зусилля на завершенні будівництва чотирьох енергоблоків на Дністровській ГАЕС, бо це більшою мірою допоможе досягти енергонезалежності країни.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Громада й профі проти будівництва каскаду ГЕС на Дністрі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Доки наше громадянське суспільство без суттєвих позитивних зрушень намагається боротися проти утопічної ідеї будівництва 6 (!) нових гідроелектростанцій на середньому Дністрі, головна зацікавлена особа – публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Укргідроенерго» (гендиректор І.Г.Сирота) – щосили форсує процес і вже оголосило тендер на проведення досліджень і розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва стартовою вартістю 150 млн грн бюджетних коштів. Проти цього вже виступили обласні ради Івано-Франківської та Тернопільської областей, а міністр екології пан Остап Семерак, перебуваючи нещодавно на Буковині, із болем у серці поскаржився, що уряд, членом якого він є, прийняв Програму розвитку енергетики України на період до 2030 року без участі Міністерства екології та природних ресурсів!

Громадська рада при управлінні екології Чернівецької облдержадміністрації, яку я представляю, із розумінням підійшла до розгляду цієї непростої та системної проблеми і, будучи щиро патріотичною, вирішила не обмовляти поважну організацію, якою є ПАТ «Укргідроенерго», яке вдень і вночі неухильно дбає про енергетичну незалежність України, і не ганьбити честь та добре ім’я нашої держави в очах світової спільноти, надто в очікуванні чергових фінансових траншів і бажання влізти до ЄС. Та, попри усе, хочемо звернути увагу державних мужів на те, що відбулося у Німеччині. Проблеми однакові, то ж все пізнається у порівнянні.

Нещодавно світову екологічну громадськість шокувала новина з Німеччини, де уряд Ангели Меркель, дбаючи про енергетичну незалежність держави, надто з огляду на нафто-газовий шантаж путінської Росії, прийняв Програму розвитку енергетики на період до 2030 року. Швидко наростити м’язи енергетичної міці Бундесреспубліки планувалося, перед усім, за рахунок будівництва потужної гідроелектростанції на Середньому Рейні. Вона мала педантично відповідати всім суворим вимогам ЄС щодо пріоритетного використання відновлювальних природних ресурсів. А за їхнього злісного невиконання законослухняна й богобоязна Німеччина отримає жорсткі економічні санкції від Греції та інших партнерів по ЄС.

У місці прориву Рейном валу низькогірних лісових масивів Зонвальд (Soonwald) і Таунус (Taunus) глибина знаменитої Рейнської долини (нижче міст Майнц – Вісбаден) сягає 300 метрів, що з інженерної точки зору є напрочуд чудово, а ширина зменшується до якихось технічно мізерних 500 – 800 метрів. Тож, ГЕС збільшить виробництво електроенергії на життєво важливі й вирішальні 0,5% від наявного нині обсягу електрогенерування. Проштовхнути цю ідею в життя доручено ПАТ (Партнерському акціонерному товариству) «ДойчеГідроЕнерго» (Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft») як фактичному господарю всіх решти гідроелектростанцій країни.

Як у кожній поважній європейській державі, «Deutsch Wasserkraft» почало з піару і морального виховання населення. Незаперечними аргументами на користь справи були твердження, що:

– велика кількість місцевого населення, яке проживає у цій економічно депресивній зоні, отримає робочі місця;

– місцеве населення отримає дешеву електроенергію, що дозволить зменшити комунальний прес на кишеню кожного, бо німецька ощадливість є взірцем для інших;

– зростуть рекреаційні потужності регіону і все узбережжя вкриється кемпінгами та туристичними базами, водне плесо німецького внутрішнього моря довжиною 300 та шириною 50 кілометрів заповнять круїзні лайнери, а німцям не доведеться щороку ламати голову над тим, де дешево та ощадливо провести літні вакації;

– з’явиться гарна переправа через широкий Рейн і всі зможуть безперешкодно й цілком безкоштовно ходити туди-сюди греблею;

– водосховище виконуватиме протипаводкову функцію;

– будівництво здійснюватиметься за кошти недержавних інвесторів;

– у європейських Австрії, Швейцарії, Норвегії, Швеції електроенергія виробляється здебільшого саме гідроелектростанціями, тож трохи тупуватим і жирним німецьким бауерам та бюргерам варто наслідувати прогресивний досвід використання відновлювальних джерел енергії, а не безперестанно дудлити пиво.

Але ці залізні аргументи «несвідома», тож невгамовна й абсолютно «безвідповідальна»  зелена частина німецької спільноти парирувала наступними малограмотними та,  звичайно ж, популістськими доводами, які «не витримують жодної серйозної критики». Відомий у Рейнській області еколог Dr.W.Kuchen озвучив їх:

– буде затоплена велика кількість міст, зокрема Майнц, Вісбаден, Франкфурт на Майні, Дармштадт, Мангейм, Людвігсхафен, Гайдельберг, Карлсруе та ще зо дві сотні менших містечок і купа сіл з усіма заводами та міжнародними аеропортами;

– доведеться перебудувати всю дорожню та залізничну мережу, переселити понад 20 мільйонів потенційних набувачів електричних вигод. Але, питається, куди? – Адже країна індустріальна і щільно заселена!

– робочі місця з’являться максимум для однієї тисячі висококваліфікованого технічного персоналу, а як і де знайдуться робочі місця для отієї армії примусово виселених і некомпетентних у амперах та вольтах переселенців?

– дешева електроенергія пролетить повз суперзаощадливих споживачів, як фанера над столицею сусідньої держави, бо окремих електромереж ніхто будувати не збирається;

– переправа з’явиться лише одна, а скільки доведеться демонтувати наявних і збудувати нових мостів у складних геологічних та гідрологічних умовах?

– кому буде потрібна така рекреація на великій і широкій водоймі, коли всі можливі береги давно освоєні, приватизовані і непідступні? А ще замулюватиметься дно, а вода на великих мілководдях відповідатиме суті відомої німецької приказки: Stehend Wasser stinkt, тобто «стояча вода смердить»;

– протипаводкова функція в рази перебільшена і притягнута за хвіст та свинячі вуха, бо усі збитки високі води наносять у верхів’ях Рейну, тоді як абсолютно рівнинна Голландія нижче за течією ще ніколи від паводків не страждала, натомість терористична загроза цілісності греблі не даватиме спокійно спати  з причин можливого виникнення рукотворного цунамі;

– шанована енергетична фірма не настільки бідна, щоби жебрати гроші на будівництво з федерального бюджету, а ті 150 євромільйонів на розробку ТЕО є лише маленькою компенсацією держави в разі невдачі чи форс-мажорних обставин, тобто страховий бонус і приманка для фірми;

– що дозволено сусіднім Австрії та Швейцарії з їхніми набридливими Альпами та ущелинами, то не дозволено більш рівнинній і густо заселеній Німеччині; до того ж у цих гірських республіках починають чухатися від того, що там уже наробили з оцими греблями, палко не радять наслідувати чужі помилки та рекомендують уважно приглядатись до нової світової тенденції, що набирає сили, і широкої кампанії під гучним девізом «Греблі – геть!».

– і взагалі, Рейн із його містами, замками, фортецями, архітектурними та культурними пам’ятками, скелею Лорелеї, виноградниками та логістичним Рислінгом – історична німецька ріка, оспівана в національному епосі, зокрема у відомій патріотичній пісні «Wacht am Rhein» (Вахта на Рейні), що об’єднала усі мікроскопічні німецькі князівства у величний Другий Райх.

– Агов! – сказали й небайдужі зелені колеги з Франції. Французька громадськість висловила велику занепокоєність з приводу цих намірів, оскільки в разі будівництва буде затоплена вся долина Рейну й на лівому, французькому, березі – разом із Страсбургом, де засідає міжнародний суд з прав людини. А права людини завжди повинні бути, за вашими ж словами, über alles. Офіційний Париж, заклопотаний передвиборними баталіями, поки що відмовився озвучувати свою позицію.

Herr Johann Sirottman – генеральний директор Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» – із властивою йому ввічливістю проінформував, що плідні контакти з громадськістю стануть можливими лише після закінчення будівництва греблі, коли потім настане час і можливості для серйозного обговорення екологічних проблем і пошуку шляхів їхнього вирішення. Пізніше під тиском електорату він змінив свою позицію і запевнив, що будівництво комплексу буде можливим лише після проведення відповідних наукових досліджень і отримання експертних висновків від авторитетних установ. Для попередження конфлікту інтересів будуть запрошені незалежні іноземні, у першу чергу українські спеціалісти з Buchenland (Буковини), які краще від місцевих німецьких розуміються у таких рейнських справах.

На що ощадливі громадські експерти з науковими ступенями відповіли: нема сенсу витрачати 150 млн євро на будь-які наукові дослідження, якщо вже є негативні і наочні результати функціонування наявних ГЕС на Верхньому Дунаї. Помилки не треба тиражувати! Anderer Fehler sind gute Lehrer, або ж помилки інших – гарні вчителя. Нерозумно науково доводити, наприклад, що сила гравітації із прискоренням 9,8 м/сек2 на лівому березі Рейну відрізняється від такої на правому, і що вода потече вниз по руслу, а не навпаки, навіть за керівними директивами і бажанням фрау Канцлерки. Ці гроші можна і варто з більшим ефектом спрямувати до тієї ж бідолашної України на вирішення її екологічних проблем, але під копіткий контроль німецьких чиновників, рівень «відкатів» яким незрівнянно менший!

Німецька громадськість, зокрема й екологічно підкована, наполегливо домагається від влади в цьому та в усіх інших питаннях дотримання цивілізаційних норм співіснування, несамовито вигукуючи фразу найвідомішого німецького канцлера Бісмарка: «Усі ми — народ, і уряд – також».

Свою особисту думку висловив і колишній міністр закордонних справ Німеччини (1998 – 2005) від партії зелених Йошка Фішер. На зустрічі він поскаржився на властиве німецьким чиновникам нехлюйство та безвідповідальність, і на наслідок цього – небачене досі бюрократичне свавілля, яке проявилося в тому, що федеральний уряд Німеччини прийняв загальнонімецьку програму розвитку енергетики без його особистої участі і взагалі без повідомлення Міністерства екології. У повному розпачі він процитував нещасливого країною Бісмарка: «З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити державою. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони».

Тоді «Deutsch Wasserkraft» запустило у світ яскравий комікс-буклет, де кольоровими малюнками намагається втовкмачити у голови несвідомим енергетичну істину. Та як сказав невідомий депутат рейхстагу ще 1877 року, Es wird niemals so viel gelogen wie vor der Wahl, während des Krieges und nach der Jagd – Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів. А в даному випадку – ще й так яскраво та енергетично.

Злі язики стверджують, що кваліфікувати дії Бундесуряду, земельного уряду та керівників «Deutsch Wasserkraft» можна як підготовку до злочину із відповідною статтею Федерального закону Німеччини. До слова, він дуже нагадує частину другу ст. 252 Кримінального Кодексу України «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду – Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки».

А вже зовсім цинічно, неполіткоректно й абсолютно непатріотично злостивці та жовта преса натякають на корупційні дії. Мовляв, навіть якщо експерти з провідних профільних інститутів та університетів Гайдельберга, Берліна, Дрездена, Гьоттінгена та Чернівців дадуть негативні висновки, що є цілком прогнозованим, то отримають лише пару кісток від отієї жирної гуски, а решту, за споконвічною німецькою традицією, чиновники роздерибанять і розпихають по офшорах.

Gott! halten Sie Deutschland!  Боже, збережи Німеччину від таких енергетиків і їх прісних!Віталій КОРЖИК , еколог, кандидат географічних наук.

P.S. Казка бреше й натякає – добрих молодців навчає.

Запис Чи бути ГЕС на Рейні? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проблематика конференції:
Розвиток творчої активності учнів у галузі інформаційних технологій;
Формування екологічної культури особистості засобами телекомунікацій;
Виховання духовної культури та патріотичних почуттів громадянина України.

Телекомунікаційний дослідницький проект «Я – Земля» був започаткований ресурсно-методичним центром «Сучасна школа» ще у 2000 році і координувався співробітниками лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України.
Школи-учасники цього проекту і зараз продовжують самостійно працювати у цьому проекті, визначивши екологічні проблеми свого регіону. Однією з засновників конференції “Я -Земля” є Ольга Георгіївна Усик, вчитель математики і інформатики Вашківецької школи.
Я – Земля!
Я існую дуже давно. Найрозумніше з творінь – Людина – не виправдовує моїх сподівань. Далеко не завжди її вчинки розумні. Вона знищує те, без чого не може існувати – єдину можливу основу життя – планету Земля і називає це «екологічною кризою». Смертельні хвороби нестерпним болем розривають мене:
· Забруднення техногенними речовинами
· Радіоактивне забруднення
· Скорочення лісів
· Опустинювання земель
· Кислотні опади та смоги
· Парниковий ефект
· Порушення озонового екрану
· Порушення екологічний функцій океану
· Зменшення біологічної різноманітності.
Через нерозумне господарювання страждає й людство, відчуваючи нестачу сировинних і енергетичних ресурсів. Поширюються захворювання людей. Навколо мене кружляють у Космосі штучні супутники. Мене обплутали тенетами газо- і нафтопроводів, електричних і телефонних мереж…
Я – Земля – звертаюсь до всіх, хто мене чує!
Юний друже, допоможи мені!
Врятуй і себе!

Директор Вашківецької ЗОШ Н.К.Бучацька відкриває конференцію.
Чернівецька область, особливо її Карпатський регіон, здавна славиться багатствами свого рослинного та тваринного світу. Значні лісові масиви, сотні малих річок, озер і ставків, чималі площі луків і полонин створюють належні умови для збереження біологічного різноманіття.
Однак на сьогодні незадовільним є стан вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, визначення території для складування, зберігання та розміщення відходів. Особливе занепокоєння викликає те, що часто утворюються несанкціоновані звалища побутових відходів. Це може призвести до виникнення надзвичайних епідемічних ситуацій.
У ці дні всі ми згадуємо жертви катастрофи на Чорнобильській атомній станції, найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності, що сталася 31 рік тому.
Загадили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!
© Ліна Костенко

Учні обговорювали питання і ролі лісів у підтримці водного балансу в умовах Українських Карпат. Протягом останніх п’яти років по всій Україні розгорнулося масове будівництво нових та відновлення старих міні-гідроелектростанцій. Це викликало опір екологів, туристів та місцевого населення, які розгорнули широку громадську кампанію проти будівництва. На Дністрі планують збудувати каскад із шести гідроелектростанцій. Суто адміністративно проект зачепить три області: Івано-Франківську (1 ГЕС), Тернопільську (4 ГЕС) та Чернівецьку (1 ГЕС).
Взагалі, в цивілізованих країнах “бум” малих ГЕС вже минув. Декілька років тому Європейська асоціація малої гідроенергетики ESHA робила комплексне дослідження у всіх країнах ЄС. Мовою оригіналу: “However, according to theeuropean-small-hydropower-association (esha) the current situation of small hydropower development in many EU-27 member states can be described as survival rather than development” (“Згідно з європейською асоціацією малої гідроенергетики поточну ситуацію з малою гідроенергетикою в багатьох країнах ЄС-27 можна описати як виживання, аніж як розвиток”).
А щодо альтернативи, то не треба вигадувати велосипед. У всьому світі енергозбереження є пріоритетом.

Усвідомлюючи складність і масштабність проблем у сфері охорони довкілля, учасники конференції зазначили: активна позиція громадян часто стає визначальною для розв’язання екологічних проблем і є одним із важливих чинників дієвості громадянського суспільства. Ефективне розв’язання проблем охорони навколишнього середовища передбачає також розуміння кожним громадянином своєї відповідальності, причетності до збереження довкілля. Екологічна політика в державі не може обмежуватися лише роботою профільного міністерства – вона включає також об’єднання зусиль громадян, усього суспільства щодо збереження природних ресурсів задля майбутніх поколінь і подальшого розвитку нашої держави.
Учасники конференції були нагороджені дипломами і цінними подарунками.

Наступну конференцію учасники вирішили провести на березі річок Прут – Черемош: прибрати береги річок.

А на завершення конференції вашківецькі учні запросили гостей відвідати Музей “Маланка – Вашківецька Переберія”. Екскурсію музеєм провела Оксана Юріївна Єленюк, вчитель початкових класів Вашківецької школи.

Дякуємо організаторам і учасникам конференції за цікаву дискусію, обмін ідеями та думками, збагачення досвідом.
До наступної конференції у Чернівцях!

Більш детальний фотозвіт конференції за посиланням – ХI ВІДКРИТА НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «Я – ЗЕМЛЯ»

Тетяна Спориніна, 27.04.2017
Чернівці-Вашківці,
фото автора, Іллі Сутаєва та Ростислава Гиршвельда

Запис ХІ відкрита навчально-практична конференція «Я – Земля» у Вашківецькій школі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Участь у заході взяли керівники обласних громадських екологічних організацій, управління лісомисливського господарства та новопризначений начальник управління державного агентства рибного господарства у Чернівецькій області Вікторія Устименко. Висловилися з даного питання всі охочі й дійшли висновку, що проблема потребує додаткового вивчення та обговорення за «круглим столом» на тему «Будівництво каскаду ГЕС на Дністрі: енергетична незалежність чи знищення довкілля?». У ній візьмуть участь представники громад, чия територія має бути затоплена, науковці, екологічна громадськість, незалежні енергоексперти та, зрозуміло, представники «Укргідроенерго».

Як відомо, дві обласні ради – Івано-Франківська й Тернопільська – вже висловилися проти побудови каскаду ГЕС на Дністрі, а отже й проти затоплення частини української природної родзинки – Дністровського каньйону. Натомість від Чернівецької облради Київ реакції ще не отримав. Та, як видається автору цих рядків, влада – і представницька, і виконавча –  хоче розділити відповідальність за рішення із громадськістю.

До слова, цими днями у Києві відбувся подібний «круглий стіл» у  Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.  На ньому побував заступник начальника управління екології та природних ресурсів Михайло АВРАМ. Він розповів про київський «круглий стіл» присутнім і наголосив, що думка Міненекології не була врахована під час розробки Всеукраїнської програми розвитку енергетики до 2026 року. Тож нардепи зобов’язалися доопрацювати цю програму з урахуванням зауважень Мінекології. А саме в цій програмі йдеться про будівництво каскаду ГЕС на Дністрі.

Натомість у виступі голови громадської ради при управлінні екології та природних ресурсів Віталія Коржика критикувалася позиція українського уряду стосовно екологічної політики.  Зокрема, прозвучала думка про те, що недарма нині навіть світова екологічна громадськість виступає проти сплюндрування Дністра ГЕСами. На Заході давно зрозуміли, на який негатив для країни та її населення обертається панування прибутку над інтересами довкілля. Саме тому в розвинених країнах, наголосив кандидат географічних наук, головним в уряді є міністерство екології і саме за ним – остаточне слово в будь-якому спірному питанні. В Україні ж, за словами п. Коржика, Мінекології та природних ресурсів є упослідженим, чия думка, як правило, не береться до уваги. «Уся проблема в тому, що у нас Мінекології – це державний орган, до якого ніхто не прислухається, і з яким ніхто не рахується», – підкреслив еколог із багаторічним досвідом. І з  цим важко не погодитися.

Ярослав КИРПУШКО, який нині очолює найстарішу громадську екологічну організацію «Зелений світ Буковини», наголосив на тому, що будівництво ГЕС на Дністрі – це бажання приватної організації освоїти шалено великі державні кошти. А що при цьому відбувається, навіть говорити не доводиться, бо й так усім відомо. Зважаючи ж на ціну питання, ймовірні підкупи високих чиновників в уряді, від яких залежить рішення.

Другим питанням Координаційної ради йшлося про створення штабу громадських інспекторів при держекоінспекції та відповідих підрозділів у районах області.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»   

Запис Тільки наміри приватної фірми коштують уже 155 млн гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Каскад нових ГЕС на Дністрі посилить повеневу загрозу й затопить Прикарпаття

«Будівництво каскаду нових ГЕС на Дністрі посилить повеневу загрозу на значних територіях вище за течією річки й загалом може призвести до затоплення Прикарпаття», – стверджує спеціаліст із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктор технічних наук Дмитро СТЕФАНИШИН у розмові з екологом міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Петром ТЄСТОВИМ. 

 Не києм, то палицею: від «енергонезалежності» до «захисту від паводків» 

Після нищівної критики з боку громадськості, туристів, науковців і прийнятих Івано-Франківською й Тернопільською облрадами мораторіїв на будівництво ГЕС на Дністрі «Укргідроенерго» змінило тактику. Якщо раніше енергетики наполягали на будівництві ГЕС для «здобуття енергонезалежності України», тепер головною метою будівництва називають «захист від паводків» і «забезпечення населення водними ресурсами». Саме для захисту від паводків запроектоване створення протипаводкових ємностей на водосховищах каскаду загальним об’ємом 147 млн кубометрів. А гідротурбіни на греблях встановлюватимуть, мовляв, аби «зробити проект реалістичним, залучивши  інвестиції». На цьому, зокрема, наголошувалося у листі ПАТ «Укргідроенерго» на адресу Тернопільської та Івано-Франківської облрад.

«М’який, середземноморський клімат на Дністрі – унікальний»

Розбираємося в ситуації із фахівцем із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва, доктором техн. наук, професором кафедри гідротехнічного будівництва Національного університету водного господарства та природокористування Дмитром Стефанишиним:

– Повені на Дністрі є характерним елементом гідрологічного режиму річки. Це догма. Жити біля Дністра – це як жити на схилах вулкану: мальовничі краєвиди, родючі землі… поки вода не прийде і все не забере, – каже науковець. – Катастрофічні повені повторюються кожні 10-15 років. Звичайно, вони несуть ризик для населення. Але цей ризик для місцевих давним-давно став добровільним і зрозумілим. Бо повінь приносить намул, який і робить ці землі родючими. Додайте місцевий клімат – м’який, середземноморський. Такого сполучення «родючі ґрунти – вода – м’який клімат» в Україні більше немає ніде. Звідси й легендарні заліщицькі помідори, якими смакує ціла Галичина і не тільки.

«Протипаводкових заходів потребують притоки Дністра…»

– Пане Дмитре, звідки ж ці паводки беруться?

Басейн Дністра – один із найбільш паводконебезпечних регіонів Європи та світу. Саме захист населення від паводків – одна з функцій побудованого в радянські часи Дністровського гідровузла. Паводки на Дністрі формуються переважно у верховій частині басейну влітку та восени за рахунок дощового стоку в Карпатах. На цій ділянці Дністра його притоки впадають у ріку своєрідними скупченнями (так званими «вузлами»). Особливо виразно це проявляється при злитті Бистриці Підбужської, Тисмениці й Верещиці (один «вузол») та Щирки, Зубри й Колодниці (другий «вузол»). Менше згущені сходження з Дністром Болозівки і Стрв’яжу й таких потужних рік, як Стрий, Свіча, Бережниця і Луг – на виході з території Львівської області. Подібні «вузли» є й далі за течією Дністра (Лімниця, Луква, Гнила Липа). Цю специфіку слід обов’язково враховувати при прогнозуванні паводкових розливів у долині Дністра.

– Тобто протипаводкові заходи потрібні в першу чергу в цих «вузлах»?

– Якщо й проводити ці протипаводкові заходи, то на притоках Дністра, особливо на тих, чий стік формується в Карпатах.

Чому «Укргідроенерго» лукавить?..

– Якщо греблі в каньйоні таки побудують, як вплине це на паводки?

– Варто розглядати вплив цих гребель на повеневу ситуацію не взагалі, а на конкретні ділянки. Почнімо з територій у межах каньйону. При створенні водосховищ рівні постійного затоплення прирічкових територій, де розташовуються населені пункти, будуть вище рівнів при паводках, в тому числі і катастрофічних. Адже більшість поселень у Дністровському каньйоні розміщуються на пологих берегах численних меандр – плавних дугоподібних вигинів русла. При природних паводках затоплення «ризикових» територій було ймовірним і короткочасним, а заповнення водосховищ просто ліквідує ці території.

Якщо простіше, сумнівно, що жителі населених пунктів у каньйоні отримають захист від повеней. Швидше навпаки: при паводках більшість поселень зазнаватимуть додаткової шкоди. В тому числі й через заявлені у проекті – як ще одне чи то «благо», чи то «поступка» гідроенергетиків – протиповеневі ємності, через які відбуватиметься додатковий підйом рівнів води у водосховищах каскаду. Частину поселень у каньйоні взагалі доведеться ліквідовувати й переносити, як це колись уже робилося при наповненні Дністровського водосховища. Виходить, що ми захистимо людей, виселивши їх з територій, де вони живуть віками? Болить голова – давайте її відрубаємо?

А тепер подивимося, який буде вплив на території нижче каньйону…

– Трохи нижче від останньої планованої греблі каскаду починається Новодністровське водосховище. Я сплавлявся тут кілька разів, пам’ятаю, як поступово зникає течія…

– Тут іще цікавіше. За ідеєю, нові водосховища мають захищати території вниз за течією ріки. Які ж саме території? Виходить, що йдеться про береги Дністровського водосховища. І це надзвичайно оригінально! Будуємо нові водосховища, щоби захищати від повеней береги вже наявного, що побудовано раніше – в тому числі і для захисту населення від повеней! Цікаво, де зупиняться «захисники» в такій стратегії?

Дністровське водосховище – велике. Загальна протиповенева ємність шести нових водосховищ у каньйоні складатиме менше третини протиповеневої і лише близько 8% корисної ємності Дністровського водосховища (корисний об’єм – 2 млрд м³, протипаводковий – 600 млн м³). І це водосховище, як передбачалося проектом, мало би гарантувати належний захист територій вниз по Дністру. Але, як показує практика, воно аж ніяк не забезпечує належний захист від паводків. Усі ми пам’ятаємо, як «плавали» 2008 року Могилів-Подільський, Ямпіль і населені пункти Буковини нижче за течією. Чому ж немає гарантованого енергетиками захисту? Чи справді визначена в проекті загальна протиповенева ємність нових водосховищ каскаду дозволить суттєво посилити протиповеневий захист територій, які Дністровське водосховище вже нібито має захищати? І тут закрадаються ще більші сумніви в щирості «Укргідроенерго».

Незрозумілі обмеження у підйомі рівня води у водосховищі – серед причин катастрофічної повені 2008 

– Свого часу ЗМІ писали, що причиною масштабного затоплення 2008 року було те, що Дністровське водосховище акумулювало паводок, аж доки не почало підтоплювати дачі когось з начальства. І тоді пішов наказ спустити воду, щоб «огірочки не постраждали»...

– Істину, як шило в мішку, не сховаєш. Але є й певні системні недоліки в проекті Дністровського гідровузла. Досить часто навіть недосконала, розроблена без урахування щорічних, сезонних, передпаводкових прогнозів, схема акумуляції паводків на гідровузлі порушується. І якщо не на користь гідроенергетики, то на користь інших зацікавлених водокористувачів на Дністровському водосховищі. Зазвичай рівень води у Дністровському водосховищі підтримується на позначці, що не перевищує 121,0 м – так званому «нормальному підпірному рівні» (НПР).

У випадку паводку витрати води менше за 2600 м³/с можуть скидатися через Дністровський гідровузол без ризику затоплення територій нижче за течією. На вищу припливну витрату проектом Дністровської ГЕС був запланований підйом рівня води у водосховищі до позначки 125,0 м, так званого «форсованого підпірного рівня» (ФПР).

З деяких міркувань «Укргідроенерго» – про які можна лише здогадуватися – форсування рівня води у Дністровському водосховищі обмежене і підйом до відмітки 125,0 м чинними правилами його експлуатації не допускається. Саме ці обмеження стали однією з причин катастрофічної повені 2008 року.

Звісно, ємність додаткових водосховищ каскаду дозволить дещо покращити ситуацію при паводках, припливні витрати яких перевищують 2600 м³/с. Однак реально «захищатимуться»  лише готелі та інші «рекреаційні» об’єкти, побудовані останніми роками на берегах Дністровського водосховища. І це факт.

Щодо територій нижче Новодністровська, то їхній захист від повеней і надалі залежатиме від скидів води з Дністровського водосховища. Якщо й далі діятиме нинішнє обмеження на підйом води у водосховищі до позначки 125 метрів, то Могилеву-Подільському, Ямполю й далі загрожуватимуть затоплення і підтоплення.

Питання впливу водосховищ на збереження води теж варте уваги, особливо коли в «Укргідроенерго» говорять про водний дефіцит у маловодні роки. Водосховища не лише зберігають воду, вони її ще й «споживають» – через випаровування (взимку – через крижаний покрив) і фільтрацію води. Будь-яке водосховище чи став – перший на обліку споживач води у маловодний період. У маловодні роки водосховища, розташовані уверх за течією, можуть посилювати водний дефіцит на річці униз за течією. Стік навіть великих річок, як Дніпро і Дністер, у маловодні роки може катастрофічно зменшуватися. В тому числі і через численні ставки і водосховища, побудовані на них та їхніх притоках. Ми це добре бачимо в останні два роки.

Молдова занепокоєна проектом будівництва ГКС на Дністрі

 – До речі, Міністерство екології Молдови вже висловило своє занепокоєння цим проектом будівництва і звернулося до нашого Уряду з вимогою врахувати їхні інтереси. Бо Дністер – це головне джерело прісної води для молдован. Їхній міністр екології у себе у Facebook так і написав: «Ми вже відчули на собі вплив Новодністровської ГЕС, яка 2008-го та 2010-го не захистила від повеней, а в 2015 та 2016 призвела до посух». Він наголосив ще й на тому, що будуть вивчені всі двосторонні та міжнародні угоди з цього питання, частиною яких є Молдова й Україна, а також Угоди про асоціацію «Молдова-ЄС» та «Україна-ЄС».

«Будівництво каскаду ГЕС у каньйоні – додаткові повеневі ризики»

– Та повернімось до верхнього Дністра. Що буде з селами й містами вище каньйону? Я не є фахівцем з гідротехнічного будівництва, але гадаю, вище греблі рівень води завжди зростає – і навряд чи це сприятиме захисту від паводків.

– Безперечно, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні аж ніяк не сприятиме захисту від повеней населених пунктів, розташованих уверх за течією. Це настільки очевидно, що «Укргідроенерго», «Укргідропроект» і всі разом міністри не зможуть заперечити. Бо води Дністра течуть униз, а не вгору. Однак «Укргідроенерго», видно, не полишає надії довести протилежне…

На нашу думку, будівництво каскаду ГЕС у Дністровському каньйоні, навпаки, несе для територій вище за течією Дністра, починаючи від сіл Довге і Маріямпіль, додаткові повеневі ризики. Бо вище від каньйону Дністер протікає в широкій, озероподібній долині, ширина якої сягає 13-15 км, де при повені водночас може збиратися, мабуть, найбільша в басейні Дністра маса води. Тут розміщуються пригирлові ділянки й кількох його приток (Бистриці, Лукви, Лімниці, Сівки, Свіржа, Гнилої Липи тощо), прирічкові території яких при паводках зазнають найбільших збитків.

– Тобто каньйон тут виступає як якась «затичка», яка збирає паводок вище від себе?

– Так – як природна перешкода проходженню паводку. Щоби в цьому впевнитися, достатньо проаналізувати цифри максимальних витрат води на водопостах, розташованих на Дністрі, – «Галич» та «Заліщики». Аналіз показує, що максимальні витрати на водопосту «Галич» (перед каньйоном) складають майже 80% від витрат на розташованому нижче за течією водопосту «Заліщики» (у каньйоні). З урахуванням максимальних витрат Бистриці це сягає 90%. При цьому від 1970 по 1998 рр. при паводках сумарна максимальна витрата Дністра (біля Галича) разом з Бистрицею перевищувала максимальну витрату Дністра біля Заліщиків у 9 разів (у 50% випадків). Це означає, що повінь на Дністрі не лише формується на вході до каньйону, вона затримується перед ним. Тож існує небезпека, що каскад ГЕС в каньйоні посприяє ще й додатковому штучному стримуванню паводкових вод у долині Дністра вище за течією. Бо будь-які греблі – це перешкоди природному проходженню паводку. Відповідно збільшиться повеневий ризик для великої кількості населених пунктів, розташованих у долині Дністра та на його притоках від с. Довге до Галича і вище за течією, включаючи й Івано-Франківськ і Бурштин.

З роками небезпека лише посилюватиметься. Чому? Тому що перед каньйоном почнуть активніше відкладатися наноси. Наведемо ситуацію на водосховищі Роксбург у Новій Зеландії, де відкладення наносів у верхів’ях водосховища спричинило прогресуюче підняття підпору води. За 35 років максимальний рівень води тут піднявся над проектним на 3,5 м. Відтак повені почали спостерігатися на територіях, які раніше ніколи не затоплювалися і не підтоплювалися.

– Висновок очевидний…

– Так. Єдиним реальним виправданням будівництва ГЕС в Дністровському каньйоні могло би бути покращення захисту населення від паводків у басейні Дністра. Однак з багатьох причин будівництво ГЕС в каньйоні не може цього забезпечити. Ба більше, це будівництво ще й посилить повеневу загрозу. А це вже злочин!

 kurs.if.ua

Петро Тєстов, еколог
Обійняв посаду еколога в ЕПЛ («Екологія. Право. Людина») у вересні 2014 року. Спеціалізується на питаннях охорони природно-заповідного фонду, водних об’єктів від забруднення, надмірного використання та порушення гідрологічного й гідрогеологічного режиму, знищення флори та фауни. Переймається розвитком волонтерського руху, екологічної просвіти, охорони лісів, збереження зелених зон міст. Надає консультації з питань охорони довкілля, впливу антропогенних чинників на довкілля, наукову допомогу юрисконсультам у судових справах ЕПЛ. Виступає зі статтями в журналі «Екологія. Право. Людина», бере участь у написанні посібників та інших видань ЕПЛ.

Запис БОРОТИСЯ З ПОВЕНЯМИ… ЗАТОПЛЕННЯМ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Протести екологів владу не турбують. Як і те, що створення водосховищ призведе до затоплення чималих територій, серед яких заповідні території Національного природного парку (НПП) «Дністровський каньйон», частина НПП «Хотинський» та частина Галицького НПП…

«Версії» неодноразово зверталися до цієї теми. Нинішнього року це вже третя публікація газети на захист Дністра.

Войовничо небайдужу позицію зайняли наші колеги з областей, де планують найбільші затоплення   

Проти каскаду ГЕС висловилися вчені,опитані виданням zbruc.eu:

*– Потужність ГЕС прогнозують на рівні 390 мегават. Якщо порівнювати з атомними електростанціями, майже таку ж потужність має найменший блок Рівненської АЕС, там 400 мегават. Але різниця в тому, що АЕС працює цілодобово і стабільно. А ГЕС за відсутності води чи недостатньої її кількості в період посухи може виробляти енергії вдесятеро менше. Тож 390 мегават ніколи не буде, хіба що в години пік (зранку та ввечері). І хіба що у випадку повені така потужність можлива цілодобово,– доцент кафедри енергоменеджменту Тернопільського національного технічного університету Мирослав Зінь.

* – Тернопілля використовує в рік 1,3 млрд кВт/год. Генеруючих можливостей у нас немає. Навіть при зведенні ГЕС частка власної електроенергії буде незначною. До того ж прогнозована потужність електростанцій не означає реальну, вона буде значно меншою. Натомість ми маємо інші альтернативні джерела, які менше шкодитимуть довкіллю, – директор Навчально-наукового інституту інформаційних систем Григорій Химич.

*– 61% нашої області розорано. Ми говоримо про програми туристичні, рекреаційні, але ж ніхто не поїде дивитися на орні землі. На Тернопіллі залишається 4 невеличких мікрорайони, важливі для туризму: Кременецькі гори, Товтрів кряж, Бережанське горбогір’я і Дністровська долина (Дністровський каньйон). Останній входить у десятку найцінніших пам’яток України. Тут умови ближчі до субтропічного клімату: температура погожого дня на 6 градусів вища, ніж за межами долини. Долина насичена відповідною рослинністю і тваринним світом: налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин, понад 200 реліктових. І ландшафти теж унікальні. Якщо порушити систему, це все зникне, –доктор географічних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету Любомир Царик.

*– Коли будуємо величезне водосховище, ця екосистема розвивається, дозріває, вимирає і на її місці народжується щось нове. Коли ми маємо водосховище об’ємом від 40 до 100 км³, воно формується від 25 до 50 років. Протягом цього часу воно гнитиме: спостерігатимемо цвітіння води. До того ж, є контраст між стоком і скидом води: якщо сток становить 0,3–0,5 метра на секунду, а скид – до 16 метрів на секунду, то яка екосистема таке витримає? Та й якість води буде поганою, у водосховищі триватиме накопичення шкідливих речовин: важких металів, нафтопродуктів, продуктів цвітіння. До прикладу, у Київському водосховищі кілька років тому загинула уся риба, там постійно «цвіте» вода. Схоже чекає на потенційне водосховище на Дністрі. Будь-які великі водосховища – це деґрадація і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість, – професор Тернопільського педуніверситету Василь Грубінко.

Розрахунки забудовників жодним чином не враховують, наскільки останніми роками обміліли ріки в Україні загалом, і Дністер зокрема: у криницях масово опустилися рівні води. Й нове втручання у природну екосистему тільки погіршить ситуацію.

Заманливо в описі проекту звучить, що створення ГЕС поліпшить соціально-економічні умови проживання населення, зокрема через створення туристично-рекреаційних зон. Але ж ми вже маємо сумний досвід Новодністровськоі ГЕС, який чітко показав, що саме туристичні зони і будуть знищені.

Що буде затоплено у випадку будівництва ГЕС на Дністрі

П’ять із семи запланованих міні-гідроелектростанцій на Дністрі перебуватимуть (у разі їх побудови) в межах Національного природного парку «Дністровський каньйон», який у 2008 році віднесено до переліку Семи чудес України! А дві інші залишають без води кілька сіл, заганяючи Дністер у трубу й залишаючи 17 км сухого русла.

Сумні перспективи у разі будівництва ГЕС на Дністрі змоделював начальник наукового відділу НПП «Дністровський каньйон» Олександр Вікірчак, скрупульозно вивчивши перед­проектну докуменцію майбутнього забудовника.

ГЕС Брідок-Синьків: підтоплення городів або й будинків у Синькові та Зозулинцях, повністю порушується режим Городоцько-Добровлянського й частково – Касперівсько-Городоцького іхтіологічних заказників. У зону затоплення потрапляють частини ботанічних заказників: Стінка Городок-Костільники та Деренівська стінка (ботанічні пам’ятки природи на Тернопіллі), Синьківська кострицева степова ділянка, Урочище Криве.

ГЕС Литячі: підтоплення городів або й будинків у Хмелевій на Прикарпатті. З Тернопільської сторонни Дністер і прибережна смуга в межах НПП «Дністровський каньйон».

ГЕС Вістря:  підтоплення городів або й будинків у селах Вістря та Смерклів, загроза зникнення ботанічного заказника Теребіж біля с. Діброва та Відслонення девону в околицях с. Вістря (геологічна пам’ятка). Через зарегулювання Дністра повністю змінюється його гідрологія, зникають такі червоно­книжні види риб, що люблять течію, як марена, вирезуб, чоп, стерлядь. НПП не виконуватиме природоохоронну функцію.

Устянська ГЕС і ГЕС Монастирок: підтоплення городів або й будинків у Горошовій, Колодрібці, у селах Возилів,Сокирчин, Набережне, Долина.

ГЕС Заліщики (Печорна): підтоплення городів або й будинків у Городниці, Передівані та Івані Золотому. Зникають частини ботанічних заказників.

Що пише Мінприроди:

«…У разі здійснення зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та Галицького національного природного парку, низку об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Територію вищезазначених національних природних парків передбачається включити до Смарагдової мережі Європи, створення якої на території України передбачено Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Порушення природного стану цих об’єктів може призвести до зриву виконання зобов’язань України перед ЄС. Наміри України побудувати каскад гідроелектростанцій на українській частині басейну р. Дністер можуть мати й політичні наслідки».

Запис Україна планує загатити Дністер, «умостивши» на ньому сім ГЕС спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Найперше, громадські екологи створили робочу групу з протидії будівництва каскаду ГЕС на Дністрі. Вони мають звернутися також до Чернівецької обласної ради з вимогою про підтримку рішень Тернопільської та Івано-Франківської рад щодо накладання мораторію на будівництво гідроспоруд на Дністрі.

Відсутність очисних споруд на туристично-відпочинкових комплексах у Карпатах. Адже все, що там виробляється внаслідок  життєдіяльності людини, потрапляє без відповідного очищення до річки Верхній Прут, а потім споживається мешканцями населених пунктів і чернівчанами зокрема.

Як і пророкували вчені, пік захворюваності внаслідок Чорнобильської аварії настав 2016 року – через 30 років після події (напівперіод розкладу радіоактивного стронцію). За свідченням голови ГО  «Чорнобильці Буковини» Олега Демченка, щорічно помирає понад 100 членів його організації. А пільги та радіаційні зони свого часу скасував Яценюк за часів свого прем’єрства. Тож вирішено вивчити ситуацію у радіаційно забруднених селах Заставнівського та Путильського районів і провести повторно їхнє дослідження. Щоправда, Кіцманщину тоді не зачепили. Як наголосили, це було зроблено тому, що заражені землі не можна  продавати.

Запис Екологічні бомби Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

або Чому енергетична політика уряду веде до екологічної  катастрофи

 У другій половині минулого століття, коли в моді були грандіозні проекти повороту течії річок у протилежний бік, у чиїхось хворих головах народилася ідея будівництва на Дністрі каскаду гідроелектростанцій.  На щастя, тоді їй не судилося бути втіленою у життя. Натомість нині в Україні з’явилися продовжувачі ідей Найкращого друга всіх народів, які мріють закрити річку в трубу, збудувати на ній водосховища –  одне слово, знищити Дністер, а значить, і людей, що живуть на берегах цією річки і живляться її водою.

 Усі проти, але керівництво Дністровської ГЕС пробує домовлятися… 

Найперше, категорично проти запропонованого будівництва Міністерство екології та природних ресурсів України. Причина – відсутність оцінки впливу на довкілля. До того ж, в Україні рік від року зменшується кількість незарегульованих річок, тож ті, що є, треба максимально зберігати й захищати від руйнування й забудови. Та, попри це, не беручи до уваги рішення сесій Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад, які  проголосували проти цього будівництва (Чернівецька облрада підготувала рішення про підтримку іванофранківських колег, але питання ще не розглядала), «Укргідроенерго» вже оголосило тендер на  виконання проектних робіт: «Будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС. Техніко-економічне обґрунтування». Оскільки ціна питання надто висока, шукає соратників.

Принаймні сьогодні керівництво Дністровської ГЕС приймає гостей – голів сіл, чиї території  будуть сплюндровані через будівництво аж шести (!) гідроелектростанцій. Журналістів на цю, з дозволу сказати, імпрезу, не запросили. Чому все робиться тишком-нишком, ми вже обговорювали з експертом «Версій» Францом Федоровичем (див. №1-2 «Версій»). Але «шила в мішку» сховати не вдалося і нова «Програма розвитку гідроенергетики» спровокувала всеукраїнську громадську кампанію протесту. Екологи та громадські активісти вимагають накласти мораторій на виконання Програми, зокрема на будівництво Дністровського каскаду ГЕС та Канівської ГАЕС, провести комплексну оцінку економічної доцільності та впливу на довкілля цих будівництв. Більше того, вони закликали міжнародні фінансові установи не фінансувати і не інвестувати у зазначені гроші в Програмі проекти до завершення дискусії в суспільстві. Правильно зорієнтувашись, активісти поставили собі за мету перетворити  всеукраїнську громадянську кампанію протесту на широку громадську ініціативу, яка має контролювати долю «Програми розвитку гідроенергетики» і не допускати будівництва ГАЕС без виконання всіх екологічних вимог.

 Хитрощі та підміна понять очільників гідроенергетики більш ніж насторожує

Буковинці не залишлися осторорнь і долучилися до акції: 7 громадських організацій – «Зелений світ Буковини», Буковинський центр реконструкції і розвитку, «Захист тварин», Бізнес-центр, «Буквиця», «Джем» і Клуб підприємців, а також  Мельнице-Подільська об’єднана територіальна громада звернулися з листом до Міністерства екології та природних ресурсів України і  Міністерства енергетики та вугільної промисловості із вимогою заборонити будівництво каскаду 6-ти ГЕС на Верхньому Дністрі та внести відповідні зміни у «Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року» та Енергетичної стратегії України до 2035 року. І вимагали не голослівно, а обґрунтувавши свої вимоги експертними оцінками.

Найперше звернули увагу на те, що Стратегія наголошує не на спорудженні нових, а на збільшенні потужностей чинних об’єктів шляхом реконструкції. На Дністрі вже є дві електростанції – Дністровська ГЕС, збудована ще у 1980-х роках, та Дністровська ГАЕС (гідроакумулююча). Активісти наголошують, що Стратегія віддає перевагу проектам із уже наявним фінансуванням, а будівельники Дністровського каскаду розраховують на мільйонні кредити міжнародних фінансових організацій! Та автори листа сподіваються, що коли іноземні банки дізнаються про суспільний розголос навколо  знищення довкілля і відмивання коштів, то навряд чи дадуть кредит, який  зашкодить їхній міжнародній репутації.

А ще екологи заскочили «Укргідроенерго» на хитрощах та підміні понять: кажуть, що будують каскад ГЕС на Верхньому Дністрі, хоча насправді будуватимуть на Середньому Дністрі, тобто на рівнинній території. А робиться така підміна для того, щоби виникала аналогія з верхньою частиною Дністра у гірській місцевості, де існують проблеми з доступністю енергоресурсів у віддалених районах.

Замість квітучого каньйону, овочево-фруктового раю і туристів – затоплені території

Чим же загрожує будівництво? – Незворотним затопленням земель сільськогосподарського призначення, садиб мешканців, заповідних територій з унікальним кліматом, ландшафтом, заповідною флорою і фауною, де паводки бувають раз на 20, а то й 100 років, наголошується у зверненні. Зараз регіон активно користується туристичним, рекреаційним потенціалом річки: сплави Дністром, розвиток зеленого туризму, екологічне землеробство, відновлення популяцій цінних видів риб тощо. Природні парки приймають десятки тисяч людей. Нині, особливо після анексії Криму, на Дністрі просто шалена кількість туристів. Але ми знаємо, що чекає на нас за умови будівництва каскаду ГЕС. Запрошуємо вас у гості, щоби ви порівняли кількість туристів там, де Дністер тече вільно, і на тій його ділянці, де є Дністровське водосховище. А спорудження ще 6 гребель і затоплення територій знищить усі перелічені можливості, люди втратять свої будинки та городи – єдине джерело виживання мешканців регіону. Будуть знищені унікальні екосистеми, природна спадщина регіону».

Активісти цифрами доводять, що зиск від будівництва 6-ти ГЕС буде незначним. Натомість кліматична особливість регіону може дати значно більше електроенергії, якщо там поставити сонячні батареї.

 Відсутність громадських обговорень Програми взагалі ставить під сумнів чесність намірів ініціаторів і лобістів цього будівництва, – стверджують активісти.

Далі мовою документа:

Каскад ГЕС з низькоефективною технологією, зневоднення і затоплення 5-ти сіл

«Ті 830 млн кВт/год на рік, що їх сподіваються продукувати на каскаді гідроелектростанцій (цифра, до речі, свідчить, що проектанти прогнозують, що станції працюватимуть лише на 24% потужності!), – крапля в морі тієї електроенергії, що її виробляє Україна. А плановані 0,39 ГВт – дрібка, порівняно з наявними, але не використовуваними електрогенеруючими потужностями. Зрештою, цей каскад ГЕС збільшить виробництво електроенергії лише на мізерні 0,5%. Тоді як лише за два останні роки приріст електроенергії у секторі альтернативної електроенергетики, який забезпечили вітрові та сонячні станції, склав понад мільярд кВт/год – на 20% більше від спроможності пропонованих до будівництва каскаду.

Після знайомства з матеріалами, опублікованими ПАТ «Укргідроенерго», експерти зазначають, що даний проект базується на низькофективній технології, тож виникає сумнів його економічна доцільність і здатність принести прибуток, достатній для повернення кредиту. Окрім того, проект має низку техногенних ризиків, найбільшими з яких є підвищена сейсмічність у районі будівництва й нестійкість ґрунтів. До того, є ще й конструктивні та гідрологічні ризики.

Щодо екологічних наслідків, то проект загрожує зневодненням пониззя Дністра, що призведе до катастрофічних наслідків для природи регіону, зокрема для плавневої системи Дністра, яка охороняється Рамсарською конвенцією, а також створить проблеми з питною водою у регіоні. Родючі землі підуть під воду. Красива річка з унікальними краєвидами перетвориться на каскад ставків із практично стоячою водою. Гідроелектростанція ж, яку планують спорудити на іванофранківському відтинку Дністра, має бути дериваційною, тобто 17 кілометрів річки закриють у «трубу». Втім, те, що має з’явитися нижче за течією – у Тернопільській та Чернівецькій областях, – лякає не менше. Біля села Вістря Монастириського району (площа водосховища 357 га), біля села Литячі Заліщицького району (площа водосховища 397 га), біля села Печорна того ж таки району (площа водосховища 261 га), біля села Брідок Заставнівського району Чернівецької області (площа водосховища 487 га), біля села Устя Борщівського району (площа водосховища 357 га) –  а це означає, що всі перелічені населені пункти у процесі будівництва будуть затоплені – людей треба переселяти. Та й загалом великі водосховища – це деґрадація і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість».

Західняків позбавляють води…

 «Якщо збудують ГЕС-6, під загрозою опиниться ділянка річки в районі села Митків Заставнівського району, звідки подається питна вода у Чернівці. А чимало райцентрів ще не мають очисних споруд. Забруднена вода іде в Дністер. Коли він швидкоплинний,  відбувається аерація цих вод. А коли стоятиме? Без чистої води залишаться близько мільйона людей.  Витрати на водозабір, доведення показників до «технічного» рівня суттєво вплинуть на вартість і якість водопостачання та водовідведення для мешканців. Обмілілі русла не зможуть забезпечити потрібну кількість води для вирощування овочів, що є головним заробітком і способом виживання мешканців придністровських сіл.

Зникнуть і національні природні парки 

Від Галича до Хотина річка тече Дністровським каньйоном, який 2008-го внесено до списку семи природних чудес України і до десятка найцінніших пам’яток України. Ця долина насичена відповідною рослинністю і тваринним світом. Тут умови ближчі до субтропічного клімату: температура погожого дня на 6 градусів вища, ніж назовні, за межами долини. тіт налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин і понад 200 так званих реліктових. І ландшафти тут теж унікальні. Якщо порушити систему, все це зникне.

У разі будівництва каскаду ГЕС  будуть знищені всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частина природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частина Галицького національного природного парку, низка об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Цей об’єкт цілком знищить екосистему Дністра, що формувалася мільйони років. Непоправної шкоди зазнає іхтіофауна, 70% якої занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Дністер втратить своє значення і як меридіальний природний коридор загальнодержавного значення, один з головних комунікаційних елементів національної екологічної мережі та унікальне оселище багатьох видів риб, занесених до Червоної книги України.

Першими зникнуть ендеміки – рідкісні види риб, які водяться тільки в Дністрі. Це вирезуб і стерлядь. Зараз вони живуть і харчуються в районі Дністровського водосховища. Але ікру відкладають у верхів’ях річки. Каскад нових ГЕС перекриє доступ до місць нересту. Отже, популяція цінних риб буде практично знищена. Така ж доля спіткає марен, головнів, підустів, чопів, пічкурів довгоперих…

Негативного впливу зазнає також Хотинський національний природний парк. Зокрема унікальний орнітологічний заказник у Гринячці, де на вікових дубах мешкають сірі чаплі».

Якщо ми люди, ця історія матиме щасливий кінець

Із висновками, якими громадські активісти завершують своє звернення, важко не погодитися: «Очевидно, що зазначені втрати, які на нас чекають, свідчать тільки про виключне  бажання виконавців завдяки будівництву каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі освоїти кошти міжнародних організацій, не замислюючись над тим, хто і як має їх повертати». Небайдужі буковинці наголошують на  розділі 2.5. Стратегії, де говориться: «Для подальшого розвитку гідроенергетики потенціал є обмеженим, тож мусить розглядатись з огляду на екологічний вплив та навколишнє середовище (в т.ч. виходячи із міркувань мінімізації обмілінь річок, забезпечення аграрного сектору необхідними іригаційними потужностями тощо).

Як бачимо, будівництво каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі не тільки не вирішує проблем, які  покладаються на гідроенергетичний комплекс, а й суперечить цілям Енергетичної стратегії України до 2035 року, викладеним у Дорожній карті: «Ціль 5: екологічно прийнятний рівень впливу енергетики на довкілля. Підціль 5.1. Зниження негативного впливу паливно-енергетичного комплексу на довкілля»

Тож хіба не мають рацію екологи-активісти, які хочуть зберегти від знищення унікальну екосистему, а значні території – від затоплення водночас ? Адже всі ми, тобто ті, хто користується дністровською водою, а це майже мільйон людей, – проти погіршення якості питної води. Найобразливіше, що й зиску особливого з будівництва каскаду ГЕС не буде – хіба що купка людей збагатиться! Саме такі думки виникли після знайомства з документом, до якого мали би дослухатися наші міністри. Коли ж проігнорують, то буковинська громада повинна настояти на своєму, щоби захистити себе, свою землю і своє майбутнє.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Сталінські плани втілює в Україні ПАТ «Укргідроенерго»? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Паводки на Дністрі взяли під контроль. Завдяки Швеції та Фінляндії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 погоджуватись територіальними органами Мінприроди без попереднього

 громадського обговорення. Про це домовилися керівник громадської

 організації «Національний екологічний центр» Ярослав Мовчан і міністр

 екології та природних ресурсів України Микола Злочевський під час

 зустрічі в Мінприроди після акції, проведеної екологічною громадськістю,  «Збережемо Карпати від забудови малими ГЕС» .

– Ми зацікавлені, щоби природа Карпат була збережена. Екологічні громадські організації – наші партнери у цій  справ, – відзначив міністр. Він доручив керівникам територіальних управлінь у  Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях

 2 квітня, після засідання колегії Мінприроди в Києві, провести зустріч

 з екологічними громадськими організаціями та проінформувати їх про

 погодження документів щодо будівництва малих ГЕС на карпатських

 річках. У зустрічі також візьмуть участь керівники Державної

 екологічної інспекції у відповідних областях.

Вл. інф.

Запис У міністерстві почули екологічну громадськість: спершу з'явиться на Медіа-Версії.