Коли дитині потрібна швидка медична допомога, мамі потрібна «холодна голова». Дитяча лікарка Олена Шевчук розповіла, за яких ознак у дитини слід забути про власні навички й кликати на допомогу фахівців-медиків.

Температура. Якщо в дитини температура 38 градусів і вище, їй зазвичай дають жарознижувальне й чекають полегшення, не викликаючи швидкої. Однак, якщо в малюка почалася блювота, викликати невідкладну допомогу потрібно, аби не пропустити менінгіт чи небезпечну кишкову інфекцію. Викликати швидку слід також, якщо не діють жарознижувальні, якщо температура перевищує 38 градусів у малюка до 2-х місячного віку. А ще – коли в дитини на тілі раптово виникли синці, почалося марення, сильний головний біль, а також млявість і сонливість.

Є низка станів, за яких  втручання медиків обов’язкове, бо існує загроза життю дитини.

Зневоднення. Проявляється сухістю шкіри, плачем без сліз тощо. У дітей воно настає стрімко, тож у разі підвищення температури, блювання або діареї слід дотримуватися особливого режиму пиття. Якщо дитина відмовляється пити, потрібна термінова госпіталізація: запас рідини буде поповнюватися за допомоги крапельниці.

Судоми. Можуть з’явитися як при температурі, так і в разі інфекцій, що вражають нервову систему. До прибуття швидкої дитину слід укласти на бік, нахиливши обличчям до низу – це вбереже від потрапляння слини у дихальні шляхи і подальшої асфіксії.

Біль у животі. Різкий гострий біль у будь-якій ділянці живота може свідчити про апендицит або заворіт кишок, що потребує негайного хірургічного втручання. В такому випадку не можна баритися зі зверненням до лікаря.

Раптова алергія. У разі анафілактичного шоку, який проявляється висипами, блюванням, головним болем і нападом паніки, або набряку Квінке з ускладненням дихання, різким набряком і почервонінням обличчя потрібно терміново викликати «швидку допомогу» – саме не попустить.

Набряк або запалення гортані. Цей стан видає «гавкаючий» кашель і свистячий звук при вдиханні повітря, який ще називають несправжнім крупом. До прибуття лікарів забезпечте дитині доступ повітря або дайте подихати над теплим розчином соди – це трохи полегшить дихання.

Запис Коли викликати швидку для малюка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Верховній раді України зареєстрували законопроект “Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про відпустки”, який дозволить чоловікам брати 10-денну оплачувану відпустку у зв’язку з народженням дитини.

Про це йдеться в проекті закону.

“У зв’язку з народженням дитини, батькові, який перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, на підставі свідоцтва про народження надається оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів”, – йдеться у проекті закону.

Також, у пояснювальній записці автори стверджують:

“Це дозволить батьку проводити перший період після народження дитини із сім’єю, сприятиме догляду за новонародженим, а також рівних можливостей в процесі адаптації до ситуації, викликаної народженням дитини”.

Зараз відпустка тривалістю до 14 календарних днів без збереження заробітної плати надається за бажанням чоловікові, чия дружина перебуває у післяпологовій відпустці.

Можливість отримати відпустку після народження дитини для тата, передбачена у законодавстві ряду країн, зокрема в Норвегії – там передбачено два тижні додаткової оплачуваної відпустки.

В Ісландії зокрема тато може отримати три місяці нарівні з жінкою. Йому виплачується допомога у розмірі 80% від його середнього заробітку.

Таке право в чоловіків є й у Великобританії, де батько може провести 2 тижні з дитиною зі збереженням зарплати до 90%.

У Португалії закон зобов’язує батька провести п’ять днів з дитиною. Відпустка оплачується, у разі відмови – штраф.

Запис Чоловікам можуть дозволити 10-денну відпустку при народженні дитини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Договір з муніципальною нянею укладають у довільній письмовій формі.

Укладання договору регулюється Цивільним кодексом. Попри те, що типової форми договору немає, у документі обов’язково потрібно детально прописати обов’язки муніципальної няні, повідомили у Мінсоцполітики.

 

Інколи няню шукають на неповний робочий день. Тоді няня може укласти одразу 2 договори з різними сім’ями. Одній допомагати до обіду, іншій – по обіді.

 

Якщо у батьків двоє малих дітей і одна няня, вони можуть оформити 2 договори з одною муніципальною нянею. Тоді на кожну дитину отримуватимуть 1626 грн.

Запис Як правильно укласти угоду з муніципальною нянею спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Народження дитини – особлива подія у житті батьків. Водночас із цим пов’язано багато клопотів, серед іншого – паперових. Міністерство юстиції України запровадило кілька пілотних проектів, зокрема реєстрація новонароджених та видача свідоцтв безпосередньо у пологових будинках і реєстрація місця проживання новонародженої дитини водночас із державною реєстрацією народження дитини. Вже понад сотню батьків скористалися цією послугою у Чернівецькому міському відділі ДРАЦС ГТУ юстиції в Чернівецькій області.

Три місяці на реєстрацію місця проживання дитини

Після народження дитини батьки зобов’язані не пізніше трьох місяців від дня державної реєстрації народження зареєструвати місце її проживання, що передбачене у ч.1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Водночас ч.6 цієї статті передбачає, що за бажанням батьків чи одного з них документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини можна подати під час державної реєстрації народження дитини. Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також через органи соціального захисту населення на підставі даних, які законний представник, із яким постійно проживає дитина, зазначає у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.

У разі реєстрації батьків за різними адресами місце проживання дитини реєструється за місцем проживання одного з батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначене відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). А реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Документи, які треба подати до відділу ДРАЦС для реєстрації місця проживання новонародженої дитини:  *письмова заява про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за формою згідно з додатком 7 Порядку реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207; *паспорти батьків (та їхні копії); *свідоцтво про народження дитини (та його копія); *квитанція про сплату адміністративного збору (наразі це 13,60 грн) – реквізити рахунків, на які сплачується збір, можна отримати у відповідному відділі ДРАЦС; для матерів-одиночок –копія витягу про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, необхідно подати: *документ, що посвідчує особу представника; *документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законним представником дитини – батьками (усиновлювачами).

Надалі працівники відділів ДРАЦС після перевірки всіх вказаних документів, правильності заповнення заяви та її реєстрації у встановленому порядку, відповідно до пункту 20 Правил реєстрації місця проживання, передають цю заяву до відповідного органу реєстрації місця проживання.

Довідка про реєстрацію місця проживання *у відділі державної реєстрації актів цивільного стану; *у відповідному органі реєстрації місця проживання, *у центрі надання адміністративних послуг; *може бути надіслана органом реєстрації місця проживання рекомендованим листом поштою. Який саме варіант отримання довідки батькам до вподоби, треба обов’язково зазначити при поданні про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини.

Інна ТРЕБІШ, головний спеціаліст Чернівецького міськвідділу ДРАЦС ГТУЮ в Чернівецькій області

Запис Консультують юристи: Реєстрація місця проживання новонародженої дитини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Павле Дмитровичу, моя дружина за місяць має народити. Як зареєструвати новонароджену дитину: де і в які терміни? – Іван Трофименко, Біла Церква.

Що слід зробити після народження дитини. Батьки зобов’язані не пізніше, ніж за 1 місяць від пологів, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини. Заявниками можуть бути як батьки дитини, так і інші особи. Якщо батьки мають різні прізвища, присутність обох батьків є обов’язковою. Водночас із держреєстрацією визначається походження дитини та їй присвоюються ім’я,прізвище та по батькові.

Як визначається походження дитини. Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини. Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька здійснюється за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою із зазначенням цієї обставини.

Які документи потрібні для реєстрації народження. Водночас із заявою про держреєстрацію народження (усною чи письмовою), до органу ДРАЦС подаються: *паспорт заявника, якщо заявниками є не батьки; *документ, який підтверджує факт народження, виданий закладом охорони здоров’я; *паспорти батьків або одного з них; *документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб, або спільна заява матері та батька дитини, або заява матері). За відсутності документа від закладу охорони здоров’я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.

Ім’я, прізвище та по батькові дитини. При держреєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом. Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватися згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Послуга з держреєстрації реєстрації у пологових будинках. Для спрощення доступу громадян до адміністративних послуг в усіх регіонах України надається послуга з видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках, таких медичних установ наразі є 477.

Додаткові послуги до держреєстрації. За бажанням батьків чи одного з них, під час проведення державної реєстрації народження дитини можуть бути прийняті документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Якщо дитину вчасно не зареєстрували: Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою штраф від 51 до 153 грн.

 За 2016-2017 роки послугою держреєстрації дитини у пологовому будинку скористалися 238166 громадян.

Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини, розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції (https://minjust.gov.ua).

Запис Консультує  міністр юстиції Павло Петренко: Реєстрація народження дитини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Іноземці часто звертаються до українок для сурогатного материнства. Тут послуги дешевші і жінки не дуже вимогливі.

Гонорар за сурогатне материнство в Україні – близько 10 тисяч євро за одну дитину, за двійню – 13 тисяч євро. Додаткові виплати – 10 тисяч гривень на щомісяця. 5 тисяч гривень за перенесення ембріона. І перше УЗД, яке підтверджує вагітність, оплачується у розмірі 5 тисяч гривень.

Вимог також багато. Вік, вага, треба мати власних дітей і міцне здоров’я, щоб організм міг виносити здорового малюка. Його після народження одразу забирають.

Юристи радять сурогатним матерям обов’язково вкладати договір, в якому прописати усі важливі пункти. Тоді менше шансів, що виникнуть неприємні сюрпризи.

Запис Скільки коштує сурогатне материнство в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 1990-х роках ХХ ст. ця хвороба була мало вивченим захворюванням. Цей діагноз ставили в середньому 1 дитині з 5 тисяч. Сучасніі дослідження, проведені за фінансової підтримки організації Autism speaks в Південній Кореї, дали страшні результати. 1 школяр з 38 є аутистом, пише uamodna.com

Пропонуємо 10 найважливіших фактів про розлади аутистичного спектру.

1. Кваліфіковане раннє втручання в захворювання аутистичного спектра покращує мозкову активність.

2. Якщо діти з аутизмом не починають говорити до 4 років, це не означає, що вони не будуть говорити ніколи. Велика частина цих дітей починає з часом вимовляти слова. Майже половина опановує мовлення.

3. Деякі діти з розладом аутистичного спектру досягають такого значного прогресу, що їхній стан більше не відповідає критеріям захворювання. Ключ до такого успіху – кваліфіковане раннє втручання.

4. Часто молодші брати та сестри дітей з аутизмом відстають у розвитку. Це серйозна підстава для раннього втручання.

5. Дослідження підтверджують, що діти з аутизмом схильні до бродяжництва і мають звичку зникати. Це не пов’язано з браком батьківського піклування та нагляду.

6. Якщо жінка приймає препарати з фолієвою кислотою до та під час вагітності, це знижує ризик народження дитини з аутизмом.

7. У школі дітям з аутизмом для соціалізації потрібна підтримка однокласників. Учнів потрібно навчати правильним стратегіям поведінки та взаємодії з аутистами.

8. Дослідники можуть помітити ранні ознаки аутизму у дитини вже у віці 6 місяців. Це зменшує вік початку терапевтичного втручання і тим самим покращує його результат.

9. Ранні клінічні випробування перших медикаментів для лікування причин аутизму дають позитивний результат.

10. Інвестори та виробники реагують на заклик розробляти і виробляти продукцію для задоволення потреб аутистів і забезпечувати їм обслуговування, якого вони потребують.

Запис 2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо вчасно долучити до раціону дитини рибу, можна зменшити ризик розвитку астми, стверджують дослідники з Нідерландів.

Експерти медичного центру Еразма в Роттердамі вивчили стан здоров’я та раціон харчування 7,2 тис. дітей від народження до 4 років. Найбільш влучним для введення риби до раціону дитини виявився вік поміж 6 та 12 місяцями. При цьому перевагу слід надавати морській рибі. Фахівці вважають, що риба не лише урізноманітнює раціон дитини, але й правильно налаштовує роботу імунної системи за рахунок вмісту поліненасичених жирів. За відомостями дослідників, рибні страви у віці 6-12 місяців зменшують ризик виникнення симптомів астми в подальшому на 36%.

Запис Рибні страви запобігають астмі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як пише ВВС, Чарлі Гоувайте народився страждав синдромом гіпоплазії лівих відділів серця, переніс дев’ятигодинну операцію.

«Моїй дитині дали другий шанс на життя і за це я буду назавжди вдячна», – сказала його матір Тракі Райт.

Доктор Зденка Рейнхардт, кардіолог лікарні Фрімана, зазначила, що хлопчику «надзвичайно пощастило, враховуючи його стан та розмір».

Лікарі сподіваються, що хлопчик зможе залишити лікарню в новому році.

Запис У Британії провели операцію з пересадки серця немовляті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях в дитячій поліклініці під час здійснення рентгену дитині-інваліду зламано ніжку. Думаєте,  в цій ситуації не може бути нічого страшнішого? Помиляєтеся. Ще абсурднішими за своїм цинізмом стали пошуки винного в тому, що сталося. Пошуки, які велися не потерпілою стороною.

Оповідь мами маленького потерпілого

Оксана Драчковська, мама Назарчика, якому 4,5 роки:

– Моя дитина – інвалід, має кілька розрізнених, часткових діагнозів: атрезія стравоходу, гіпоплазія ребра і неврологічний діагноз – затримка розвитку. Ці діагнози, разом взяті, не дають підстав для саме такого стану дитини, коли вона не ходить, не сидить, не говорить, нормально не їсть… Очевидно, є ще якась причина для цього, та вона не визначена. Тож нині лікарі роблять чергову спробу поставити загальний, остаточний діагноз

Обстежуємося в обласній дитячій лікарні №2 в генетика Ірини Ластівки, яка направляє нас до різних спеціалістів – у тому числі, й до ортопеда, відтак знадобився рентген кульшових суглобів. Оскільки в цій лікарні немає рентген-апарата, звернулися до міської дитячої поліклініки на Проспекті – за направленням ортопеда. Це було в суботу, 18 січня. Рентгенолог спочатку категорично «відправила» нас до лікарні на Фастівську, але після короткого роз’яснення наших прав погодилася-таки нас обслужити.

Щоправда, прочитавши запис у картці, задумалася, потім вийшла з кабінету, привела із собою двох лікарів. Це була жінка-ортопед, яку я знаю, і молодий чоловік – як зрозуміла, рентгенолог. Подумала, що він з попередньої зміни, адже був у куртці. Я не здогадувалася, що жінка-рентгенолог, яка зібралася нас обслуговувати – не лікар, а лише лаборант, а лікар – це саме той молодий чоловік. У нашому направленні був написаний діагноз «сколіоз», але рентген – саме кульшових суглобів. Жінка-рентгенолог порадилася із запрошеними нею колегами, який знімок робити. Ортопед сказала – робити лише те, що написано, а рентгенолог – робити і хребет, і суглоби.

Назарчика роздягнули, поклали на стіл. Звичайно, він плакав: він завжди плаче в лікарських кабінетах. Чоловік залишився один допомагати лікареві, адже зазвичай для уникнення опромінення в кабінеті на час маніпуляції не залишають зайвих людей. Я тільки чула, як дитина весь час плаче. Чуючи це під дверима, я зрозуміла, що в них не виходить правильно розвернути малюка для знімку. Це можна було передбачити, бо в дитини страшенні контрактури – зміни в суглобах, обмеження рухливості в суглобах, які бувають різного походження. Тоді покликали мене, щоб я також допомогла.

Картина, яку я побачила: насильно відведені в кульшових суглобах ноги, дитина напружена, мокра від поту. Попросила якось інакше перемістити ніжки, зробили знімок з неповним відведенням. Думаю, що перелом стався до того, як я зайшла.

Після знімку я ще вибачилася за те, що спочатку виникла дещо конфліктна ситуація, Почали вдягати малюка. Він плакав – і в гардеробі, коли вдягали верхній одяг, але ще гірше, коли біля дому вже виходили з машини. Зазвичай після відвідин медичних закладів дитина вдома заспокоюється. Цього разу було інакше. Малюк плакав постійно. Поведінка була нетипова: як правило, коли беремо його на руки, заспокоюється. А тут навпаки. Крик, відсутність апетиту, різка пітливість… Я запідозрила, що це проблема з кишечником – адже в Назарчика вроджена вада травного тракту. Тим паче, що були відсутні дефекація, гази, не міг помочитися.

Коли зрештою він заснув, кишковик запрацював. Тоді я зрозуміла, що щось трапилося з ніжкою, найімовірніше – із правим кульшовим суглобом. Враховуючи, що в понеділок мав бути результат рентгенологічного обстеження – знімок, очікували, що на знімку буде видно причину проблеми. Тим часом дитині давала знеболювальне, змащувала маззю на основі диклофенаку. Ніч була жахлива, попри те, що зазвичай Назарчик і так спить погано. В неділю зранку телефоном повідомила про ситуацію дільничну лікарку, порадилася, чим знеболювати. Домовилися чекати понеділка. І вже в понеділок, коли ніжка вище колінного суглоба припухла, я подумала про перелом.

У понеділок чоловік забрав знімок, який виявився неякісним: правого кульшового суглоба, за який, власне, хвилювалися, на ньому не було видно зовсім. Тоді зателефонували начмеду, пояснили ситуацію та запросили ортопеда додому. Адже дитина стала нетранспортабельною та й у таку погоду вдягнути її неможливо.

Ортопеда прислали аж у вівторок. Оглянув, підтвердив підозру перелому. Повторного знімка уникнути не вдалося, довелося-таки їхати до міської поліклініки. Там на нас уже чекали кілька лікарів: ортопед, начмед, завідувачка педіатрією.  В рентгенкабінеті були і лікар, і ця жінка-рентгенолог, яка робила нам попередній знімок. Нове обстеження робили в боковій проекції, лежачи на бочку. Ортопед наклав фіксуючу лангету, адже гіпс в нашому випадку неможливий. Завдяки фіксації, дитині відразу стало краще.

Наступного дня зателефонувала рентгенолог, дії якої призвели до перелому. Вона навідалася до нас додому. Але навіть не поцікавилася станом дитини, відразу сказала, що вибачається, а метою її візиту є прохання, щоб я написала заяву про відсутність до неї претензій. У неї, мовляв, проблеми, її викликають до керівництва, у неї тиск, вона одна в сім’ї працює… Я сказала, що скарг писати не буду, але й відмови від претензій також не напишу. Потім ця жінка телефонувала ще раз, повідомити, що керівництво не вірить, що я не скаржитимусь. І тільки згодом я дізналася, що вона навіть не лікар, а лише лаборант. І робити знімок нашій дитині без лікаря вона не мала права.

Ще один абсолютно незрозумілий факт: з медичної карточки дитини вирізали сторінку з направленням ортопеда на рентген. Хто і для чого це зробив – здогадатися важко.

Хочу наголосити, що за 4,5 роки наша справді дуже важко хвора дитина пройшла безліч медичних маніпуляцій, в тому числі і в ортопедів. Але жодних переломів за цей час у нас не було. І діагнозів, які вказують на схильність до переломів, теж немає!

Вину лаборанта-рентгенолога не доведено, та вона звільнилася

Лікарі дитячої поліклініки на Проспекті Незалежності пояснювали скандальну ситуацію журналістам уп’ятьох: головний лікар, начмед, завідувачка педіатричного відділення, завідувач хірургічного відділення та власне лікар-рентгенолог. Лікар, а не лаборант, яка здійснювала обстеження.

«Консиліум» почали з нагадування, який складний діагноз у дитини:

«Специфіка цієї дитини – у генетичному захворюванні, на його тлі йде відставання у формуванні структури кістки, сповільнюється, порушується формування кісткових балок і кістка не заповнена міцною кістковою тканиною, тож вона така студенистоподібна … Кістка покрита надкісницею. Надкісниця є, а всередині кістки немає належних кісткових балок, які й утримують кістку. Тому кістка незріла, м’яка, хрящоподібна. Через це дитина відстає в розвитку, відстає формування кісткового скелету… Найменша травматизація може призвести до цього… Доторкання, навантаження могли статися при транспортуванні, при догляді, при проведенні рентген-знімку, масажу…».

На запитання, чи не намагаються лікарі підвести до висновку, що батьки самі винні в переломі, – заперечили, що «природа винувата». Уточнивши, водночас, що на знімку видно не «перелом», а «надлом». І що ця різниця суттєва.

Головний лікар дитячої поліклініки Іван Хорошенюк не визнає, що перелом (чи надлом) стався під час рентген-обстеження: «Ми не можемо це визнати, – каже він. –  Батьки звернулися через два дні. В суботу вони робили знімок, а в понеділок батько зателефонував, що дитина неспокійна, і він вимагає, щоб ортопед прийшов додому і оглянув дитину, бо вони підозрюють перелом. Я жодним чином не збираюся захищати лаборанта. Вона написала заяву на звільнення. Вона емоційно не могла витримати ситуацію».

Начмед Валентина Костюк підтримує свого керівника:  «Ми абсолютно не виключаємо, що це могло статися і при проведенні рентген-обстеження. Але ми не даємо 100%-ву гарантію, тому що ніхто не може знати, як і де це сталося. Дитина і їхала сюди, і їхала звідси. Тож нормальне запитання – якщо проблема була зразу, то чому зразу не було звернення батьків? – Далі п. Костюк продовжила: – За посадовою інструкцією, якщо є складні випадки, для проведення рентген-обстеження рентген-лаборант повинна проводити обстеження в присутності лікаря. Це була саме рентген-лаборант 2-ї кваліфікаційної категорії, вона пройшла відповідні курси, має сертифікат, має право і повинна проводити обстеження самостійно, Але у складних випадках, коли контрактура, коли суглоб колінний дуже важко розгинати чи якось правильно поставити для нормального знімка, лаборант повинна покликати заврентгенкабінетом і разом з ним  проводити обстеження. Через те, що лаборант порушила свої обов’язки, згідно з посадовою інструкцією, вона отримала догану. Ми збираємо також пакет документів для того, щоби атестаційна комісія департаменту охорони здоров’я визначила відповідність рівня кваліфікації цієї працівниці. Крім того, завідувач рентгенкабінету за тим же наказом теж отримав догану – за низький контроль і організацію роботи, оскільки він відповідає за роботу своїх працівників. Це наші організаційні, адміністративні висновки».

Попри твердження батьків Назарчика, що лаборант-рентгенолог таки запрошувала лікаря для консультації, ні сам заврентгенкабінетом у цьому не зізнався, ні керівництво поліклініки цього не підтвердило. Адже наявні письмові пояснення учасників ситуації цього факту не наводять. Дивні маніпуляції з медкарткою – зникнення з неї направлення на рентген – також не мають пояснення.

Йти до батьків із проханням не скаржитися – це також цілковито ініціатива лаборантки, кажуть керівники лікувальної установи. Начмед переконує: «В жодному разі ці прохання від батьків не вплинули б на хід нашого розслідування. Є порушення посадових обов’язків, і ми мусимо з ними розбиратися. Незалежно від того, що нас просять чіпати її чи не чіпати. Для нас це не має значення».

Лаборант-рентгенолог  спілкується з пресою неохоче. Посилається на 10-річний стаж роботи на цій посаді, на подяки від Банченського монастиря, вихованців якого обслуговує рентгенкабінет поліклініки: «Діти бувають різними, в тому числі дуже важкими. І їм доводиться робити не по одному, а по кілька знімків. І я ще жодному нічого не зламала, ні руку, ні ногу».

«Ні в суботу увечері, ні в неділю, ні в понеділок батьки до лікаря не зверталися, – каже вона. – У понеділок прийшов батько за знімками. Нічого не казав. А у вівторок я дізналася, що спричинила дитині травму. У мене в посадовій інструкції записані обстеження, які я проводжу разом з лікарем: контрастне обстеження нирок, контрастне обстеження кишечника, контрастне обстеження сечового міхура і важкі травми черепа. Це я зобов’язана робити з рентгенологом. Цього разу рентгенолога я запросила, щоби уточнити, який мені взяти розмір плівки, аби не «світити» зайвий раз дитину та захопити уже все зразу. До чого тут рентгенолог! Я роблю ці обстеження самостійно. У рентгенолога є своя робота. Він описує термінові знімки – легені, травми, флюорографії… У нього своєї роботи вистачає. Для чогось я вчилася? Та й, мабуть, недаремно 10 років працюю. Заяву я написала за власним бажанням, ніхто мене до цього не змушував. Звільнилася у зв’язку зі зміною життєвих обставин, переїжджаю жити в іншу країну».

Сумний епілог

Отже, в «сухому залишку» маємо: зламану ніжку дитини; відмову лікарів визнати вину лікувальної установи і водночас звільнення лаборанта-рентгенолога; начебто порушення посадової інструкції лаборантом (яке заперечує сама лаборант, напам’ять перелічуючи випадки, коли вона зобов’язана обстежувати пацієнта з лікарем разом), спроби перекласти вину якщо не на батьків, то хоча б на природу і численні діагнози дитини. А чи є серед переліченого «потрібне»?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Під час розмови з журналістами головний лікар поліклініки, серед іншого, зазначив, що у потерпілого малюка «порушення каріотипу 46-ї ХУ-хромосоми»: «Подивіться для себе, що це таке. Це серйозна патологія. Там може перелом бути, вони можуть і не помітити цього. Множинні маленькі можуть бути переломи», –  переконував лікар. Прислухалася поради і «подивилася для себе». З’ясувала: 46,ХУ – нормальний чоловічий каріотип. Може, як немедик, я щось не так розумію?

Запис Під час рентген-обстеження дитині-інваліду зламали ногу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях в дитячій поліклініці під час здійснення рентгену дитині-інваліду було зламано ніжку. Думаєте,  в цій ситуації не може бути страшнішого? Помиляєтесь. Ще абсурднішими за своїм цинізмом стали пошуки винного в тому, що сталося. Пошуки, які велися не потерпілою стороною.

Оповідь мами маленького потерпілого

Оксана Драчковська, мама Назарчика, якому 4,5 роки:

Моя дитина – інвалід, має кілька розрізнених, часткових діагнозів: атрезія стравоходу, гіпоплазія ребра і неврологічний діагноз – затримка розвитку. Ці діагнози разом взяті не дають підстав для саме такого стану дитини, коли вона не ходить, не сидить, не говорить, нормально не їсть… Очевидно, є ще якась причина цього, але вона не встановлена. Тому зараз лікарі роблять чергову спробу встановити загальний, остаточний діагноз

Обстежуємося в обласній дитячій лікарні №2 в генетика Ірини Ластівки, яка направляє нас до різних спеціалістів – у тому числі, й до ортопеда, який спрямував нас на рентген кульшових суглобів. Оскільки в цій лікарні немає рентген-апарата, звернулися в міську дитячу поліклініку на Проспекті – за направленням ортопеда. Це було в суботу, 18 січня. Рентгенолог спочатку категорично «відправила» нас в лікарню на Фастівську, але після короткого роз’яснення наших прав, таки погодилася нас обслуговувати.

Щоправда, прочитавши запис в картці, задумалася, потім вийшла з кабінету, привела з собою двох лікарів. Це була жінка-ортопед, яку я знаю, і молодий чоловік – як зрозуміла, рентгенолог. Подумала, що він – з попередньої зміни, адже був у куртці. Я не здогадувалася, що жінка-рентгенолог, яка зібралася нас обслуговувати – не лікар, а лише лаборант, а лікар – це саме той молодий чоловік. У нашому направленні був написаний діагноз «сколіоз», але рентген – кульшових суглобів. Жінка-рентгенолог порадилася з запрошеними нею колегами, який знімок робити. Ортопед сказала – робити лише те, що написано, а рентгенолог – робити і хребет, і суглоби.

Назарчика роздягнули, поклали на стіл. Звичайно, він плакав – він завжди плаче в лікарських кабінетах. Чоловік залишився один допомагати лікареві, адже зазвичай для уникнення опромінення в кабінеті на час маніпуляції не залишають зайвих людей. Я тільки чула, як дитина весь час плаче.  Чуючи це все під дверима, я зрозуміла, що в них не виходить правильно розвернути малюка для знімку. Це можна було передбачити, бо в дитини страшенні контрактури – зміни в суглобах, обмеження рухливості в суглобах, які бувають різного походження. Тоді покликали мене, щоб  я також допомогла.

Картина, яку я побачила: що насильно відвели ноги в кульшових суглобах, дитина напружена, мокра від поту. Попросила якось інакше перемістити ніжки, зробили знімок з неповним відведенням. Думаю, що перелом трапився до того, як я зайшла.

Після знімку я ще вибачилася за те, що спочатку виникла дещо конфліктна ситуація, Почали вдягати малюка. Він плакав – і в гардеробі, коли вдягали верхній одяг, але ще гірше, коли біля дому вже виходили з машини. Зазвичай після відвідин медичних закладів дитина вдома заспокоюється. Цього разу було інакше. Малюк плакав постійно. Поведінка була нетипова – адже як правило, коли беремо його на руки, заспокоюється. А тут навпаки. Крик, відсутність апетиту, різка пітливість… Я запідозрила, що це проблема з кишечником – адже в Назарчика вроджена вада травного тракту. Тим паче, що були відсутні дефекація, гази, не міг помочитися.

Коли зрештою він заснув, кишковик запрацював. Тоді я зрозуміла, що щось трапилося з ніжкою, найімовірніше – з правим кульшовим суглобом. Враховуючи, що у понеділок мав бути результат рентгенологічного обстеження – знімок, то очікували, що на знімку буде видно причину проблеми. Тим часом дитині давала знеболювальне, змащувала маззю на основі диклофенаку. Ніч була жахлива – попри те, що зазвичай Назарчик і так спить погано. В неділю зранку телефоном повідомила про ситуацію дільничну лікарку, порадилася, чим знеболювати. Домовилися чекати понеділка. І вже в понеділок, коли ніжка вище колінного суглоба припухла, я подумала про перелом.

У понеділок чоловік забрав знімок, який виявився неякісним: правого кульшового суглоба, за який, власне, хвилювалися, на ньому не було видно зовсім. Тоді зателефонували начмеду, пояснили ситуацію і попросили ортопеда додому. Адже дитина стала нетранспортабельна а таку погоду – вдягнути неможливо.

Ортопеда прислали аж у вівторок. Оглянув, підтвердив підозру перелома. Повторного знімка не вдалося уникнути, довелося таки їхати в міську поліклініку. Там нас уже чекали кілька лікарів: ортопед, начмед, завідуюча педіатрією.  В рентгенкабінеті був і лікар, і оця жінка-рентгенолог, яка робила нам попередній знімок. Нове обстеження робили в боковій проекції, лежачи на бочку. Ортопед наклав фіксуючу лангету, адже гіпс у нашому випадку неможливий. Дитині зразу стало краще завдяки фіксації.

Наступного дня зателефонувала рентгенолог, дії якої призвели до перелому. Відвідала нас вдома. Але навіть не поцікавилася станом дитини. Зразу сказала, що вибачається, а метою її візиту було прохання, щоб я написала заяву про відсутність до неї претензій. У неї, мовляв, проблеми, її викликають до керівництва,  у неї тиск, вона одна в сім’ї працює… Я сказала, що скарг писати не буду, але і відмови від претензій також не напишу. Потім ця жінка телефонувала ще раз, повідомити, що керівництво їй не вірить, що я не скаржитимусь.  І тільки згодом я дізналася, що ця жінка – навіть не лікар, а лише лаборант. І робити знімок нашій дитині без лікаря вона не мала права.

Ще один абсолютно незрозумілий факт – з медичної карточки дитини вирізали сторінку з направленням ортопеда на рентген. Хто і для чого це зробив – навіть здогадуватися важко.

Хочу наголосити, що за 4,5 роки наша справді дуже важко хвора дитина пройшла безліч медичних маніпуляцій, в тому числі і в руках ортопедів. Але жодних переломів за цей час у нас не було. І діагнозів, які вказують на схильність до переломів, не було також.

Вину лаборанта-рентгенолога не доведено, але вона звільнилася

Лікарі дитячої поліклініки на Проспекті пояснювали скандальну ситуацію журналістам вп’ятьох: головний лікар, начмед, завідувачка педіатричного відділення, завідувач хірургічного відділення та власне лікар-рентгенолог. Лікар, а не лаборант, яка здійснювала обстеження.

«Консиліум» почали з пояснення, який складний діагноз у дитини.

«Специфіка цієї дитини – у неї генетичне захворювання, на його тлі йде відставання у формуванні структури кістки самої, сповільнюється, порушується формування кісткових балок, і кістка не заповнена міцною кістковою тканиною, а вона така студенистоподібна … Кістка покрита надкісницею. Надкісниця є, а всередині кістки немає цих кісткових балок, які добре утримують кістку. І кістка незріла, м’яка, хрящоподібна. І тому в зв’язку з цим відстає дитина в розвитку, відстає формування кісткового скелету… Найменша травматизація може привести до цього… Доторкання, навантаження це могло статися при транспортуванні, при догляді, при проведенні рентген-знімку, масажу…». На запитання, чи не намагаються лікарі підвести до висновку, що батьки самі винні в переломі – заперечили і сказали, що «природа винувата». Уточнивши, разом з тим, що на знімку видно не «перелом», а «надлом». І що ця різниця важлива.

Головний лікар дитячої поліклініки Іван Хорошенюк не визнає, що перелом (чи надлом) стався під час рентген-обстеження: «Ми не можемо це визнавати. Батьки звернулися через два дні. В суботу вони робили знімок, а в понеділок батько зателефонував, що дитина неспокійна, і він вимагає, щоб прийшов ортопед додому і оглянув дитину, бо вони підозрюють перелом. Я ні в якому разі не збираюся захищати лаборанта. Вона написала заяву на звільнення. Вона емоційно не могла витримати ситуацію». Начмед Валентина Костюк підтримує свого керівника:  «Ми абсолютно не виключаємо, що це могло статися і при проведенні рентген-обстеження. Але ми не даємо 100%-ну гарантію, тому що це ніхто не може знати, як і де це сталося. Дитина і їхала сюди, і їхала звідси, зразу коли вони приїхали – батьки не казали, що дитина зразу була неспокійна, кричала. Нормальне питання – якщо проблема була зразу, то чому зразу не було звернення батьків?»

 Начмед Валентина Костюк: «За посадовою інструкцією, якщо є складні випадки, для проведення рентген-обстеження рентген-лаборант (а це була саме вона) повинна була проводити обстеження в присутності лікаря… Це рентген-лаборант 2-ї кваліфікаційної категорії, вона пройшла відповідні курси, має сертифікат, має право і повинна проводити обстеження самостійно. А                                                     ле в складних випадках, коли контрактура, коли суглоб колінний дуже важко розгинати чи якось правильно поставити, щоб зробити нормальний знімок, лаборант повинна була покликати заврентгенкабінетом і разом з ними проводити обстеження. У зв’язку з тим, що порушила постійні свої обов’язки, згідно посадової інструкції, отримала догану. Крім того, ми збираємо пакет документів на те, аби атестаційна комісія департаменту охорони здоров’я визначила відповідність рівня кваліфікації цієї працівниці. Крім того, завідувач рентгенкабінету тим же нашим наказом також отримав догану – за низький контроль і організацію роботи, оскільки він відповідає за роботу своїх працівників. Це наші організаційні, адміністративні висновки».

Попри твердження батьків Назарчика, що лаборант-рентгенолог таки запрошувала лікаря для консультації, ні сам заврентгенкабінетом у цьому не зізнався, ні керівництво поліклініки це не підтвердило. Адже наявні письмові пояснення учасників ситуації цього факту не наводять.  Дивні маніпуляції з медкарткою – зникнення з неї направлення на рентген – також не мають пояснення.

Іти до батьків з проханням не скаржитися – це також цілковито ініціатива лаборантки, кажуть керівники лікувальної установи. Начмед переконує: «В жодному разі ці прохання від батьків не вплинули би на хід нашого розслідування. Є порушення посадових обов’язків, і ми мусимо з ними розбиратися. В незалежності від того, чи нас просять її чіпати чи не чіпати. Для нас це не має значення».

Лаборант-рентгенолог  спілкується з пресою неохоче. Апелює до 10-річного стажу роботи на цій посаді, до подяк від Банченського монастиря, вихованців якого обслуговує рентгенкабінет поліклініки: «Діти бувають різними, в тому числі дуже важкими. І їм доводиться робити не по одному, а по кілька знімків. І я ще жодному нічого не зламала ні руку, ні ногу. Ні в суботу увечері, ні в неділю, ні в понеділок вони до лікаря не зверталися. У понеділок прийшов батько за знімками. Нічого не казав. А у вівторок я дізналася, що спричинила дитині травму. У мене в посадовій інструкції записані обстеження, які я проводжу разом з лікарем: контрастне обстеження нирок,  контрастне обстеження кишківника, контрастне обстеження сечового міхура і важкі травми черепа. Це я зобов’язана робити з рентгенологом. Рентгенолога я запросила, щоб уточнити, який саме мені взяти розмір плівки. Щоб не «світити» зайвий раз дитину, щоб захопити уже все зразу. До чого тут рентгенолог. Я роблю ці обстеження самостійно. У рентгенолога є своя робота. Він описує термінові знімки – легені, травми, флюорографії… У нього своєї роботи повно. Для чогось я вчилися, мабуть, я 10 років працюю. Заяву я написала за власним бажанням, мене ніхто до цього не змушував. Звільнилася у зв’язку зі зміною життєвих обставин, переїжджаю жити в іншу країну».

Отже, в «сухому залишку» маємо: зламану ніжку дитини;  відмову лікарів визнати вину лікувальної установи і водночас – звільнену лаборанта-рентгенолога; начебто порушення посадової інструкції лаборантом (яке заперечує сама лаборант, напам’ять перелічуючи випадки, коли вона зобов’язана обстежувати пацієнта з лікарем разом), спроби перекласти вину якщо не на батьків, то хоча б на природу і численні діагнози дитини (серед яких насправді немає «потрібного»).

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Контрольний знімок показав, що одужання малюка триває, на щастя, без ускладнень. Дитині вже зняли фіксуючи пов’язку. Бажаємо здоров’я героям публікації.

Запис Під час рентген-обстеження дитині-інваліду зламали ногу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ви зараз прочитаєте крамольне твердження. Більшості воно видасться страшним і неприйнятним. Але це – правда. Наркотики – серед нас. Це частина нашого життя. Це – як гриби, серед яких є отруйні, але цього ніхто не жахається. Тож потрібно навчитися жити поруч з ними. Знати про них, але робити свідомий вибір і не вживати. Цьому можна навчитися. І цього вчать у денному реабілітаційному центрі для молоді, який уже рік працює в Чернівцях.

Вчитися одужувати

– Не допустити вживання наркотиків тими, хто з ними не стикався – це лише один з напрямків діяльності фонду «Нова сім’я», – каже Тетяна БЕРЕЖНА, президент Фонду «Нова сім’я», на базі якого діє реабілітаційний центр. – Другий напрям – допомогти тому, хто залежний, своєю бідою приносити якомога менше шкоди і собі, і своєму оточенню, наскільки це можливо. Третій напрям – зробити все можливе для тих, хто вирішив позбутися залежності й буди щасливим без наркотичних речовин.

Саме цим займаються фахівці денного реабілітаційного центру для молоді. За всіма напрямами роботи не бракує. На жаль – чи на щастя, ми розвиваємось. На жаль – бо це означає, що родин, яких торкнулась проблема вживання наркотиків, не меншає. На щастя – тому що є можливість їм допомогти, а не вдавати, що проблема надумана.

Денний центр – це можливість для людей із досвідом вживання наркотичних речовин соціально реабілітуватися. Це не лікарня і не чарівні пігулки, які вирішать усі проблеми одразу. Тут дають знання й психологічну підтримку, допомагають у соціальній адаптації тим, хто вважає, що залишився зі своєю проблемою наодинці. А також вчать жити без вживання хімічних речовин, любити й бути частиною життя інших.

– Важко оцінити ефективність стаціонарних центрів лікування наркозалежних, – ділиться директор денного центру, психолог, автор просвітницьких та психокорекційних програм для молоді Альона БЕЖАН. – Трапляється, що на момент завершення лікування 60% пацієнтів відмовляються від уживання наркотиків. Але немає даних, скільки з них залишаються тверезими й надалі, а не кидаються в обійми своєї залежності одразу після повернення до звичного середовища. Ефективність нашого центру протягом року становить 17%, тобто саме 17 наших випускників живуть у звичній обстановці і залишаються тверезими. Це дуже високий показник: подібні центри в Росії визначають свою ефективність на рівні 3-5%.

Особливість денного центру – орієнтація на молодь, на людей, які, можливо, не мають досвіду постійного та системного вживання наркотиків. А головне, тут дають свободу вибору. Нікого не зобов’язують прийти наступного разу. Але більшість приходить. На них чекають групові й індивідуальні заняття, зустрічі з консультантом-психотерапевтом. Психологічну допомогу клієнти отримують за індивідуальним планом одужання. Тут діють групи з арт-терапії, сімейної терапії, фінансової освіти, проводяться заняття за програмою фізичного розвитку й одужання. При центрі працює телефонна «гаряча лінія». За рік надійшло понад 800 дзвінків, переважно від родичів наркозалежних. А серед клієнтів денного центру – підлітки 14-16 років, які пригощалися дурманом з десяти років…

Батьки й діти

Проблема наркозалежності – не індивідуальна. Це проблема цілого суспільства і родини. Більшість вихованців – з неповних сімей. Напруга в стосунках з батьками – один з каменів спотикання на шляху одужання від залежностей. Тому в денному центрі працює й «батьківська група». Щоправда, її відвідують лише четверо мам і тат. А клієнтів денного центру за рік роботи загалом було 86. Лише в чотирьох родинах усвідомили, що боротися з бідою краще разом, усією сім’єю.

Із 86 сімей тільки у 4-х усвідомили, що боротися з наркологічною пристрастю дитини треба усією родиною.

– Батьки наркозалежних – це найважча аудиторія, – визнає віце-президент, юрист, координатор Бюро соціального супроводу «Діалог» Алла ШКРЕТА. – Нерідко легше привести залежного до одужання, аніж його батьків до визнання проблеми. А молодим людям буває надзвичайно важлива підтримка родини. Нещодавно юний клієнт привів до нас на «батьківське» заняття маму. Він дуже хотів, щоби вона зрозуміла його. Тренер затримався на кілька хвилин, і хлопець чекав разом з мамою, аби переконатися, що вона не піде геть. Заспокоївся і пішов лише тоді, коли вона зайшла разом із тренером до кімнати, де розпочалися заняття. Для нього це було суперважливо, але після першого разу його мама більше не прийшла.

Батьки соромляться того, що їхні діти вскочили в таку халепу. Замість того, аби рятувати свої чада, вони дбають про репутацію, приховують проблему. А вона від цього не зникає.

Але проблема батьків і дітей у середовищі залежних – це не лише діти з досвідом вживання наркотичних засобів, яких «раптом» виявили у своїх родинах цілком нормальні батьки. Це й наркозалежні батьки, які мають ні в чому не винуватих дітей. І знову ж: допомоги потребують обидві сторони. І обидві можуть її отримати в денному центрі. Педагоги і психологи займаються з дітьми наркозалежних від трьох років:  розвивають розумові здібності, усувають педагогічну занедбаність, підвищують самооцінку, формують здорові звички. Водять до музеїв, вивчають разом з вихованцями традиції і культуру рідного краю, ходять до театру, влаштовують пальчиковий театр у центрі, навчають логічного мислення, зокрема й передбачати наслідки їхніх вчинків.

Раз на тиждень дітей водять до кафе. Дітки здобувають елементарні навички: миють руки, сидять за столами з білою скатертиною, тихо розмовляють, кажуть «дякую» офіціантам, користуються ножем і виделкою. А в цей час їхні батьки намагаються одужати. Адже вони залишаються для своїх малюків найріднішими людьми, а наркозалежність – це хвороба, яка потребує лікування.

«Толерантні чернівчани» і «чужі діти»

Коли мешканці будинку, де розташований денний реабілітаційний центр для молоді, дізналися, який заклад функціонуватиме поруч з ними, обуренню не було меж. Зібрали понад 70 підписів проти. Приходили до центру і вимагали звільнити приміщення… Вони остерігалися, що тут будуть «ошиватися наколоті й обкурені», намагалися відгородити від проблеми наркозалежності власних дітей. Їхні мотиви можна зрозуміти, але й відмовити в допомозі тим, хто її потребує, – не можна. «Позиція страуса» не дасть результату. Від реальності не сховаєшся.

Сьогодні, коли денний центр працює вже рік, його відвідують і четверо молодих людей з мікрорайону, який так виступав проти розміщення закладу. Хтозна, чи їхні батьки не були серед протестувальників і не вважали, що їхніх родин це не стосується. – Не доросли ми ще до того, що чужих дітей не буває, – з болем зауважує Алла Шкрета. Та й багато «правильних» дорослих, на жаль, не доросли до рівня своїх «недосконалих», залежних дітей: діти чесніші, відкритіші, без гордині.

На щастя, необхідність спільних дій навколо проблем «чужих дітей» усвідомили  нарешті чернівецькі офіційні та неофіційні структури. Вони підписали Угоду про створення Партнерської мережі установ і громадських організацій з профілактики наркоманії та інших залежностей серед молоді й дітей. Їхня реальна, не «для галочки» робота – ще один крок до перемоги над залежностями…

Примітивні успіхи на паперових квітах 

До денного центру молоді люди часто звертаються із проханням знайти їм роботу. Мовляв, якби працював – не мав би часу на наркотики. Насправді біда таких юнаків і дівчат не в надмірі дозвілля, а в невмінні керувати – собою і своїм часом. Адже і ті,хто працюють, буває, знаходять час для наркотику, а безробітні, навпаки, віднаходять сили й мужність для зміни ситуації. Тому в центрі вчать людей… дозвіллю: займатися спортом, володіти комп’ютером, створювати мультики і навіть поводитися із грошима. Свої перші успіхи клієнти центру записують на пелюстках паперових квітів, які чіпляють на спеціально поставлене при вході в центр «Дерево успіхів». У когось досягнення доволі серйозні, скажімо, на пелюстках записано: «Тверезий 105 днів» «Зробив паспорт», «Шукаю роботу», «Знайшов свою половинку». Такі кроки почасти і для людей без досвіду вживання наркотичних засобів – важливі й непрості. А чиїсь успіхи можуть здатися примітивними. Комусь – але не тим, хто вже знає, що таке наркозалежність. Запис на паперовій пелюстці «Сьогодні тверезий» – це вже один з найперших успіхів клієнта центру. А найперший крок до подолання залежності в собі – «Дійшов. Попросив допомоги». Паперові квіти на штучному дереві стають першими свідками одужання клієнтів центру.

Клієнтка центру: «Моя найперша і найбільша мрія – залишатися тверезою»

Я не знаю її імені і як вона виглядає. Мені відомо лише, що вона відвідує денний реабілітаційний центр і вже півроку залишається тверезою. До того сім років вживала наркотичні речовини. Вона зателефонувала до редакції, щоби розповісти про те, що наркотики – це ілюзія реальності. Сама ж реальність – справжня, нефальшива – поруч, і її ніщо не замінить.

– Уперше я спробувала наркотик із цікавості. Це було під впливом компанії, але зараз я вже впевнена, що насправді не компанія шукала мене, а навпаки – я шукала компанію, де це було б можливим. Не мала бажання ставати дорослою і брати на себе відповідальність. Позаду були дві невдалі спроби вступити до вузу, попереду – невідомість. Я кинулася в обійми наркотичної ейфорії.

Я не хотіла б деталізувати, що відчуває людина під дією наркотику. У цьому треба бути дуже обережною: це може підштовхнути, стимулювати тих, хто шукає такої розваги. Усе, що начебто знаходиш у наркотику – легкість спілкування, настрій, – усе є в тверезості. Усе! Тільки я лінувалася це здобувати, хотіла, аби воно прийшло само собою. Насправді ж ейфорія, розслабленість від наркотику – це лише ілюзія. Реальністю ж є купа проблем, які в результаті отримуєш. І вирішувати ці проблеми далі треба самому.

У денний центр я потрапила завдяки мамі. Вона завжди за мене боролася, хоча стосунки в нас були напруженими. Їй було нестерпно боляче дивитися, як я себе вбиваю… Вона возила мене до монастиря, наді мною читали молитви, поїли мене настоянками різних трав… Двічі я проходила стаціонарне лікування. Після першого разу вкололася того ж дня, коли вийшла з лікарні. Другого разу протрималася один день і вкололася вже наступного. Я дозволяла, щоби зі мною все це робили – аби лише відчепилися.

Потім мама побачила оголошення в тролейбусі і зателефонувала в центр. Грошей на лікування й реабілітацію в мами не було, а тут пропонували безкоштовну допомогу. Це було важливо. Вона вибрала момент, коли мені було насправді дуже погано, і сказала мені про центр. Я погодилася прийти. Якщо зовсім чесно – ця згода мала дві сторони. Так, я хотіла загладити вину перед мамою, але водночас для себе проблеми в своїй залежності не бачила. Аж тут, у центрі, зрозуміла, наскільки це мене руйнувало. Тепер я сама хочу цього позбутися.

Зараз я працюю. Поки що робота не вимагає освіти, але надалі хочу вчитися.

У центрі мені дуже допомогли індивідуальні консультації. Я впевнена: те, що скажу консультантам – ніхто не буде оцінювати, обговорювати. Це мені підходить. Дуже важко розкриватися в групі, в присутності когось. Бо довіри подекуди нема не те що до когось – до себе! Але сьогодні я вже займаюся в групах анонімних наркоманів, сімейної терапії, дуже подобається група емоцій. Бо, перебуваючи у залежності, я встановила собі заборону на почуття. Тепер повертаюся до них, вчуся відчувати. Частина програми – спілкування  з тими, хто одужує. Це допомога одне одному. Хоча допомогти залежним може і той, хто не має досвіду вживання. Мені, наприклад, потрібне спілкування і з тими, і з тими.

У мене був хлопець, ми разом вживали наркотики. Коли я вибрала інший шлях – запропонувала йому йти разом. Він не захотів, і подальше спілкування показало, що продовжувати стосунки немає сенсу. Але я його не позбавляю своєї підтримки, коли він мені телефонує, ми розмовляємо. Насправді дуже важко зберігати стосунки двом залежним людям, якщо один стає на шлях одужання, а інший ні. Важко і боляче. Але це має свої плюси. Мій колишній хлопець знає, що з мого боку завжди буде підтримка, і він має позитивний приклад, як можна змінити своє життя. На сьогодні я вибрала позицію самостійності, бо не вважаю себе готовою до стосунків.

Я півроку не вживаю наркотику. Але залежність залишається з людиною назавжди. Ми, залежні,  не можемо дозволити собі розслаблятися. Жити з цим усвідомленням доведеться завжди. Але це усвідомлення не є ультимативним, воно завжди дає право вибору.

Можливо, я навіть вдячна своїй хворобі: вона спонукала мене щось зрозуміти, переглянути своє життя. Моя найперша і найбільша мрія – залишатися тверезою. Друга – як у всіх жінок: створити сім’ю, мати дітей, будинок, освіту, бути реалізованою особистістю. Хочу тепла, затишку, любові.

Тим, хто цікавиться наркотиками і, можливо, вже задумується про «перший раз», порадила б дати собі відповідь на два питання: що я роблю і що я від цього отримую. Ці питання мені допомогли розібратися в собі. Адже бажання жити є в усіх, і в тих, хто вживає наркотик – також. Але питання – яка якість цього життя? Спожити наркотик, а натомість отримати зруйноване здоров’я і хаос у голові та житті… Якщо ти цього хочеш – то де ж правда? Ти хочеш жити чи ні?

«…Поговори зі мною відверто»

Профілактика наркозалежності – для першачків

Для школяриків початкових класів діє чи не єдина в Україні превентивна програма «Нова сім’я» з профілактики адиктивної поведінки, тобто такої, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, які змінюють психічний стан, та соціально небезпечних захворювань (ВІЛ – інфекції, туберкульозу, вірусних гепатитів, наркоманії). Погодьтесь, сьогодні молода людина оточена сучасними технологічними звабами розвитку людства, модними трендами та течіями, які нерідко диктують ту чи іншу модель поведінки дитині, підлітку, юнакові. «Тому говорити про наявні ризики та надавати достовірну інформацію на доступній для дитини мові, є не менш важливим, ніж навчати англійської та правопису, – стверджує президент фонду «Нова сім’я», психотерапевт, один з авторів превентивної програми Тетяна БЕРЕЖНА. – Програма унікальна й тим, що орієнтована не лише на інформаційні потреби дітей віком  від 6 до 10 років але й на потреби батьків учнів. Рішенням обласної експертної комісії науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області (від 1 червня 2012р.) вона  рекомендована до використання в роботі з дітьми освітніх навчальних закладів як фаховий корекційно-розвивальний та психодіагностичний інструментарій».

+Інтерактивна метода роботи тренерів схвалена не лише дітьми та батьками, але й учителями, які також можуть бути присутніми на заняттях. З дітьми працює пара тренерів, чоловік та жінка, з досвідом роботи та вищою освітою. Тематика занять для дітей 6-10 років така: «я й моє тіло»; «я та мої почуття й бажання»; «я та моє оточення й підтримка». Діти отримують відповіді на різні запитання, як от: чому варто берегти свою шкіру, чому важливий сон та чисте повітря, як сказати «ні» у моменти ризику для здоров’я та як навчитись бути толерантним. А що таке реклама та чи є її продукти безпечними для здоров’я? А безпечна дружба? Перша ж бо спроба вжити наркотики відбувається, як правило, у компанії, а не на одинці, й багато іншого.

+Тематика занять для батьків: вікові особливості та потреби дитини; безпека в родині та побудова діалогу з дитиною; причини, симптоми та методи попередження наркоманії; профілактика інфекційних захворювань та репродуктивне здоров’я дитини тощо. Практика шестирічної превентивної роботи довела: діти віком 6-10 років, які брали участь у заняттях, у підлітковому віці володіють достатнім рівнем знань і навичок для відмови від пропозиції однолітків спробувати наркотичні речовини чи пропагувати іншу ризиковану до інфікування ВІЛ, туберкульозом поведінку.

Головна умова участі дітей у заняттях програми – бажання батьків. Та учасники програми здобувають не лише знання, досвід, але й друзів та підтримку в особі спеціалістів благодійного фонду «Нова сім’я», які відкриті до контакту й діалогу.

Вам здається, що такі розмови малоефективні? А ви самі здатні поговорити зі своєю дитиною про таке? Не маєте часу? То не дивуйтеся, коли на це знайде час людина на вулиці і розповість зовсім не те, що ви вважаєте правильним та безпечним для її здоров’я. Своєчасна, відверта розмова вже сьогодні може врятувати щасливе життя та спокій вашої родини завтра.

Тренери програми первинної профілактики пригадують випадок, коли до них звернувся батько дитини, яка кілька років тому проходила цей курс, і попросив дозволу відвідати заняття. Після участі він зізнався: захотів особисто перевірити, про що тут розповідають, адже його син був свого часу настільки захоплений програмою, що тепер шукає можливості продовжити спілкування з тренерами. Відзначив, що завдяки саме цій програмі відновив довірливі стосунки з сином-підлітком, якого після смерті дружини виховує сам. У чому успіх програми? У простоті і побудові мови дружби між дорослою людиною та дитиною.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»         

Телефон «гарячої лінії» денного центру реабілітації наркозалежних: 066 012 55 35

Запис ЖИТТЯ БЕЗ НАРКОТИКІВ: спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про свої «пригоди» в одному з пологових будинків області розповідає наша читачка пані Ольга (прізвище є в редакції) – чернівчанка на останньому місяці вагітності:

«Я збираюся народити третю дитину. Але, оскільки старших народжувала вже давно, то щось уже призабула, а щось змінилося й у медичному нагляді за вагітними. Тож багато аналізів, які зараз роблять, для мене були новими.

Звісно, що кожна мама переймається здоров’ям майбутньої дитинки. Тож і я намагалася ретельно виконувати всі вимоги лікарів. Але зіткнулася з тим, що вимоги ці виявлялися або важко виконуваними, або непомірно дорогими.

Жіноча консультація нерідко направляє вагітних здавати аналіз на ймовірні вади дитини. Такий аналіз роблять у діагностичному центрі. Вартість залежить від того, на якому терміні вагітності його здаєш.

Зрозуміло, що я його здала. Прийшла через два тижні за результатом – кажуть, є проблема. На УЗД цього не видно, але можлива хвороба Дауна! Скликали консиліум, ще раз відправили на УЗД – за це дослідження я знову заплатила. Висновку так і не зробили, направили до фахівців у Львів. Якби я відмовилася, мусила би підписати відповідну заяву, якою зняла би з лікарів відповідальність за ймовірні проблеми.

Поїхала до Львова. Тамтешні медики зробили висновок, що все гаразд. І додали, що до них чомусь присилають вагітних з підозрою на генетичні відхилення плода – і абсолютно здорових – переважно з Чернівців. У Львові мені пояснили, що цей аналіз робиться тим мамам, у яких в родинах були проблеми: хвороба Дауна, туберкульоз, цукровий діабет, онкозахворювання. У нас його здають усі, хто має гроші. В кого грошей нема, пише відмову і у випадку відхилень у дитини вся відповідальність на батьках. Я розумію: перестраховуються, але в сукупності цей генетичний аналіз мені обійшовся в 2300 грн – разом з УЗД у Львові та дорогою туди-назад. Тож, коли мені на 32-му тижні сказали ще раз робити цей аналіз, я просто відмовилась від нього. Тим паче, що на такому терміні коли й виявлять якісь відхилення, аборт робити вже не можна.

Або ж аналіз на ТОРЧ-інфекції. Я записана на безкоштовний аналіз на 25 травня, а термін пологів мені передбачили на 20 травня. Якщо ж жінка хоче здати його вчасно, до пологів, – треба заплатити.

Але й це ще не все. Чоловік вагітної повинен здати кров для потенційних потреб своєї дружини (тобто в процесі пологів їй може стати потрібною кров. А може й не бути…). Якщо з певних причин він не може це зробити (як наприклад, мій чоловік, у якого певні проблеми з тиском) – треба здати 100 грн., бо без цього не випишуть (!) після пологів.

Ще одна історія з моєї вагітності. Лікар запідозрив у мене багатоводдя, а також обмотку шиї дитини пуповиною і завеликий розмір плоду, тому й дав направлення на УЗД. На це дослідження направляють за записом, вільний час для мене знайшовся аж… на 30 червня! Ви ж пам’ятаєте, що мені ось-ось народжувати, то для чого мені УЗД через півтора місяці після пологів? Тому я вирішила попроситися поза записом, адже йшлося про те, що маю проблеми. Відсиділа 2 год. 40 хв. у черзі – мені відмовили, бо я без запису. Пояснила, що заплачу, попросила, щоби подивилася, бо за термінами не встигаю. Згоди так і не отримала. Тоді попросила  лікарку написати розписку,  з якої причини мені відмовляє, адже я прийшла за направленням лікаря. Це ж не моя власна  забаганка прийти на УЗД! Лікар, зціпивши зуби, запропонувала мені лягти для огляду, подивилася буквально кількадесят секунд, і нічого не сказала. Я питаю її, що  там. «Багатоводдя у вас немає, – каже. – Може, обмотана пуповиною? – питаю. – Так, обмотана…»

Я намагалася дізнатися про інші параметри, які встановлюються на УЗД, наприклад, розмір дитини, – лікар відповіла, що  не збирається дивитися мою дитину, бо це дуже довго і вона не зобов’язана це робити, бо я не записана. Висновок огляду мені не віддала: мовляв, віддасть моєму лікарю. А мій лікар у відпустці! Консультуватися ж все одно треба. Зрештою, ми посварилися – і папірець з описом огляду розірвали.  Звичайно, про оплату вже не йшлося.

Я пішла до головного лікаря. На мою скаргу про відмову лікаря мене обслуговувати він пояснив, що медицина у них безкоштовна, що за УЗД в них гроші не беруть (хоча особисто я двічі платила!) і порадив звернутися до завідувачки жіночої консультації. На жаль, на той час її на роботі вже не було.

Довелося мені того ж дня піти у приватну клініку. І там на УЗД мені сказали, що ні багатоводдя, ні обмотки пуповиною немає, а розмір дитини відповідає нормі.

Загалом я пройшла за період вагітності вже 7 УЗД, 6 з яких коштували 150 грн. кожне – і одне 250».

Записала Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Скільки коштує народити дитину в Чернівцях?

(наша читачка Ольга готується до пологів)

«Спонсорська допомога» – 450 грн

«Пологовий пакет» (тапочки, сорочка, шапочка тощо), який неможливо купити в аптеці – ???

Окрема палата – 500 грн.

Самі пологи – від 4 тис. до 5600 грн.  

Від редакції: Запрошуємо до дискусії представників пологових будинків області і наших читачів, а особливо читачок. Де і як ви народжували свою дитину, хто вам у цьому допомагав, а хто затьмарював радість від очікування материнства? Кому ви хочете подякувати, а що – виправити у системі охорони материнства і дитинства? Чекаємо ваших відгуків.

Запис Медицина – мистецтво зцілення чи бізнес на здоров’ї й довірливості людей? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Злоякісні пух­лини жіночих статевих органів – причина смертності №1 працездатних жінок у світі. Серед онкозахворювань жінок в Україні лідирує рак молочної залози, і щороку зростання становить 1-3%. Більше ніж у третини хворих цю недугу лікарі виявляють уже в занедбаних стадіях, коли вплинути на процес неможливо…

                                 Рак – генетична хвороба?

Наскільки великим є ризик захворіти, якщо на рак нездужали бабуся, мама чи сестра? Це питання хвилює багатьох. Так ось, лише 5-10% усіх випадків раку молочної залози пов’язані зі спадковістю (мутації в генах). Тож варто знати, що можливість розвитку раку більше залежить від факторів зовнішнього середовища, ніж від спадкової схильності. Тому жінкам, у родинах яких були хворі на рак молочної залози, треба особливу увагу приділяти способу свого життя — не курити, не зловживати алкоголем, контролювати масу тіла, уникати стресів, не робити абортів. Варто відстежувати й гормональний статус організму (гормони репродукції, щитовидної залози, надниркових залоз), а після 35 років щороку відвідувати мамолога.

               Чинники розвитку раку молочної залози

1. Вік – 40-60 років.

2. Пізня перша вагітність або її відсутність.

3. Надмірна вага тіла.

4. Рак молочної залози у сестри або матері.

5. Дисгормональні доброякісні захворювання молочних залоз.

6. Відсутність або короткий період годування грудьми.

7. Сексуальні розлади.

8. Гінекологічна патологія.

9. Гіпотиреоз.

Незалежно від того, належить жінка до групи ризику чи ні, вона не повинна ухилятися від онкопрофоглядів і має навчитися обстежувати свої молочні залози.

Ознаки сімейного ракового синдрому: двоє та більше родичів мають рак одного й того ж органу; двоє та більше родичів першого ступеня спорідненості мають рак різної локалізації (наприклад, рак шлунка, матки, легені, саркоми); троє і більше родичів з гормонозумовленими пухлинами (наприклад, рак молочної залози, рак яєчника, рак матки) тощо. У близнюків, до речі, пухлини виникають в одному віці і в одних і тих же місцях. А ще у кожному наступному поколінні вони з’являються у більш молодому віці.

Вважалося, що рак – недуга зрілого віку. Та, на превеликий жаль, за останні два десятиріччя ця хвороба значно помолодшала.

До профілактики сімейного ракового синдрому належать онкогенетичні консультації, наступні клінічні й лабораторні обстеження, а також визначення мутацій генів у спеціальних лабораторіях. В Україні така робота поки що перебуває на початковій стадії.

У кожної третьої жінки з раком молочної залози за рік-півтора до виявлення хвороби ставалася травма молочної залози: удар, стискування, укус. І це має наукове пояснення, бо утворена на місці травми сполучна тканина набуває здатності виробляти естрогени (один із двох типів гормонів, які виділяються зрілим яєчником) позаяєчниковим шляхом. Причому їхня концентрація в молочній залозі може зростати в десятки разів вище норми.

                            Самообстеження молочних залоз

Його слід проводити щомісяця першого тижня після менструації, бо в цей період молочні залози не напружені та не збільшені, а жінки в менопаузі повинні робити огляд певного дня місяця (наприклад, у дату свого народження).

1. Огляд. Жінка стає перед дзеркалом з піднятими догори руками і оглядає свої молочні залози, порівнює їхній розмір, виявляє нерівності на поверхні шкіри, тріщини та перевіряє, чи є виділення із сосків.
2. Пальпація. Її проводять лежачи, підставивши під лопатку подушечку або валик. Пальпацію молочної залози виконують усією протилежною рукою обережно, без натискання. Дослідження проводять у трьох положеннях: рука вгору за голову, рука в сторону та вздовж тіла. Спочатку пальпують зовнішній бік залози, йдуть пальцями від соска назовні, потім – внутрішній бік від соска до грудини. Натисніть на ареолу та сосок і перевірте, чи немає виділень, далі – пальпуйте підпахвові впадини та надключичні ямки з метою виявлення збільшених лімфовузлів.

Жінку повинна насторожити зміна форми й розміру грудей, затвердіння або потовщення, висипи, заглибини чи горбики на шкірі, біль. На сосках – кров’яні або безбарвні виділення, намокання чи висипи на соску чи навколо нього, затвердіння, втягнення. Насторожити має і припухлість чи набряк у пахвових ділянках. При певних навичках жінка може самостійно знаходити патологічні утворення в молочних залозах від 0,5 до1 сму діаметрі, що має велике значення саме для ранньої діагностики раку.

                     Неправильне харчування збільшує ризик занедужати

Надлишкова маса тіла та вживання їжі, що містить велику кількість жирів є чинниками ризику захворювання на рак молочної залози. Деякі продукти харчування здатні зменшувати або збільшувати ризик розвитку раку молочної залози, тож:

…питома вага жирів у щоденному раціоні не повинна перевищувати 30%.

…замінюйте тваринні жири рослинними.

…обмежуйте споживання кондитерських виробів, цукерок, шоколаду,  вершків, жирних сортів сиру та м’яса, копченостей.

…віддавайте перевагу білому м’ясу та рибі;

…щоденно споживайте різноманітні свіжі овочі, фрукти та соки;

…збільшуйте сповживання клітковини (хліб з борошна грубого помолу, каші, багаті на клітковину овочі, особливо свіжі, зелень, бобові);

…не зловживайте алкогольними напоями.

Олександр ІВАЩУК, професор, завідувач кафедри онкології та радіології БДМУ,Тетяна КРУК, асистент кафедри

                   Не захоплюйтеся жирним під час вагітності!

Адже жінки, які під час вагітності харчуються жирними продуктами, в разі народження дівчинки ризикують «подарувати» своїй дитині ожиріння або рак молочної залози. Лікарі з Університету Окленда в Новій Зеландії виявили, що дієта з високим вмістом жирів під час дозрівання ембріона шкідлива для майбутнього здоров’я дівчаток, оскільки таке харчування спричиняє ранню статеву зрілість, гормональний збій у підлітковому віці, порушення щомісячних менструальних циклів і збільшення ризику ракових пухлин у грудній ділянці.

Жири, отримані матір’ю під час вагітності, позначаються на розвитку організму дитини, особливо у дівчаток. Це спричиняє в майбутньому проблеми ожиріння – адже малятка у таких матерів народжуються вже з великою кількістю жирів у тілі, яких важко позбутися, навіть якщо в майбутньому дитина харчуватиметься правильно. Педіатри рекомендують мамам виключити з харчування всі смажені страви, особливо м’ясні (сосиски, ковбаси, відбивні, бекон, салямі) і солодке, а також вибирати знежирене молоко та йогурти, готувати їжу на пару й споживати більше риби та птиці. Жирні продукти кардинально змінюють вироблення важливих гормонів в жіночому організмі, а комбінація перед – і післяпологових чинників харчування зачіпає репродуктивне дозрівання, репродуктивну здатність і здоров’я дівчаток, які народяться.

Запис Ожиріння, укуси, удари – серед причин жіночого раку спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Через нас реалізуються програми пільгового кредитування для молоді, компенсації відсоткової ставки комерційним банкам та відносно нова програма «Доступне житло», – розповідає Дмитро ШУЛЬГА, директор Чернівецького регіонального управління Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.

– Розкажіть детальніше про молодіжне кредитування, адже не секрет, що нині більшість молодих сімей без квартир…

– У програмі молодіжного кредитування можуть брати участь особи віком до 35 років включно. Важлива умова: сім`я, яка хоче отримати від держави іпотеку, повинна перебувати на черзі як така, що потребує поліпшення житлових умов. Родина, яка не має дітей, бере кредит під 3% річних. Якщо є одна дитина – кредит безвідсотковий. Якщо є або через повний проміжок часу народжується друга дитина – сім`я повертає 75% від вартості кредиту, якщо третя – тільки половина кредиту.

Якщо сім`я працює в сільгоспсекторі або в соціальній сфері села, то вона теж має пільги: повертає 75% вартості житла.

Торік завдяки нашим програмам покращили свої житлові умови 15 сімей. За програмою молодіжного кредитування – 10, доступне житло – 5.

– На скільки років надається кредит?

– Повернення кредиту відбувається щоквартально протягом 30 років. Погасити кредит можна і раніше обумовленого терміну. Тоді знімається іпотека, і людина може у повному обсязі користуватися своєю квартирою.

– Дмитре Алімовичу, яким чином визначається розмір молодіжного кредиту?

– Розмір кредиту вираховується з кількості нормативних квадратних метрів. Тобто 20 квадратних метрів на людину плюс 20 квадратних метрів на сім`ю. Загальна кількість множиться на ту ціну Держбуду, яка існує в даній області у даний час. Наразі у Чернівцях це – 4300 грн. Тобто сім`я з трьох осіб може претендувати на площу у 83 кв. метра.

– Чи повинен позичальник вносити під заставу своє майно для того, щоб отримати кредит?

– Це система іпотечного кредитування. Тобто в заставу дається та квартира, на яку людина отримала кошти для будівництва. Поки кредит не повернений, житло перебуває у держави під заставою.

– А що коли з нашою гривнею, не дай Боже, щось станеться? Економісти прогнозують третю хвилю кризи!

– Коли щось станеться, тоді ви у мене про це й запитаєте. Я ж прогнозами не займаюся.

– Яким чином сім`я підтверджує свою платоспроможність?

– Доходи сім`ї ми не перевіряємо. Серед інших документів люди подають, звісно, довідку з місця роботи про зарплату. Але функцію контролю і розрахунку бере на себе комп`ютерна програма, а не конкретна людина. Кожна сім`я, яка встала на чергу для отримання молодіжного кредиту, отримує рейтингові бали. Таким чином формується своєрідна черга. Більше шансів отримати кредит від держави має той, хто набрав більше балів. Впливу на цей підрахунок не має ніхто. І якщо доходи сім`ї не відповідають вимогам повернення кредиту, то програма таку сім`ю відсіює.

– А нова програма «Доступне житло»…

– За програмою «Доступне житло» родині, яка потребує поліпшення житлових умов, держава безповоротно дає 30% від нормативної вартості житла. Норма за цією програмою – 21 кв. метр на людину плюс ще 10,5 – на сім`ю. Ціна квадратного метра тут встановлюється Кабміном. Сьогодні в Чернівецькій області це – 4930 гривень. Звертаю увагу, що в цій програмі немає обмеження за віком.

– Квартира обирається за смаком позичальника чи це окремо обрані будинки?

– Враховуючи, що маємо земельну ділянку, на якій будується молодіжний житловий комплекс, а ми є фондом сприяння молодіжному житловому будівництву, то всі гроші з держбюджету спрямовуються на кредитування цього будинку. Він знаходиться на вулиці Руській, 235В.

– Це – один із довгобудів…

– Так. Там із 70 квартир кредитів взято лише на 43. Тобто нам справді не вистачало коштів, щоби пришвидшити будівництво. Але завдяки цьогорічному фінансуванню, сподіваємося добудувати цей будинок уже до кінця 2012 року.

– Невже фінансування збільшилося?

– На 2012 рік з держбюджету на програму молодіжного кредитування виділено 1 млн. 600 тис. грн, з обласного – 400 тисяч, з міського – 800. Таким чином, ми маємо 2 млн. 800 тис. грн з усіх бюджетів. На програму «Доступне житло» виділено півтора мільйона. Тож сума від держбюджету, порівняно з попередніми роками, збільшилася, а з місцевих – ні.

– Скільки молодих сімей Чернівецької області наразі перебувають у черзі на отримання молодіжного кредиту?

– Нині у нас на черзі перебувають 340 сімей.

– А чи багато будинків для молоді нині будується?

– За програмою молодіжного будівництва уже здано в експлуатацію 32 будинки, 28 з яких – це багатоквартирні великі будинки. У процесі будівництва нині 4 об`єкти: у Чернівцях – на вулицях Руській, Чорноморській та Буковинській, у Сторожинці – на вулиці Чаплигіна.

– Ви можете назвати приблизну суму, яку доведеться сплачувати сім`ї з трьох чоловік, які взяли молодіжний кредит на придбання двокімнатної квартири?

– Перший внесок для такої сім`ї складе приблизно 800 доларів. Далі – щомісяця по 600 гривень. Тобто це доволі реально.

Запис За іпотекою – шикуйсь?!. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Усе сталося дуже несподівано. У нас було звичайне життя: Елінка ходила до дитячого садочка, тішила нас своїми успіхами, а ми чекали народження другої дитини. Але одного дня вихователька з дитсадка сказала, що Елінка погано почувається та відмовляється ходити, – розповідає Людмила Керстя, мама Еліни. – Ми не розуміли, що відбувається. За кілька днів у доньки спухли колінні суглоби, вона не могла звестися на ніжки і різко втрачала вагу… Майже всі лікарі, до яких ми зверталися, поставили діагноз – ювенільний артрит. Нас попереджали, що донька може залишитися інвалідом.

Лікування тривало понад місяць. Дівчинка звелася на ніжки, почала пересуватися кімнатою, стала бадьорішою. Та раптом поскаржилася на різкий біль у животі.

– Вона плакала і не могла розігнутися від болю. У хірургічному відділенні міської дитячої лікарні Елінці видалили апендицит. Після операції лікарі сказали, що у кишках побачили багато води. Ми були готові до цього: при складних формах артриту таке буває… – продовжує Людмила.
Майже чотири місяці поспіль дитині ставало то краще, то гірше, з’являлися нові симптоми, лікарі ставили нові діагнози. Втомлені та зневірені, батьки вирішили везти доньку на консультацію до Києва в Інститут патології хребта і суглобів.

– Чоловік сам повіз доньку до столиці, бо мені залишалося кілька тижнів до пологів, – розповідає мати дівчинки. – Наступного дня Федір повідомив мені, що їх перенаправили в ОХМАТДЕТ і там почали лікування. Проте діагноз ще уточнюється. А ввечері у новинах показували сюжет про онкохворих діток, яких лікують в ОХМАТДЕТ, і випадково на задньому фоні побачила… свого чоловіка. Я одразу зателефонувала йому, а він мене заспокоїв, що Еліночка ходить гратися з цими дітками. А наприкінці розмови додав: «Артрит – на все життя, а лейкоз лікується…».

Людмила в ту мить навіть не здогадувалася, що таким чином чоловік її готує до нового діагнозу, який їхній донечці поставили київські медики. Ще два тижні жила у невіданні, спілкувалася з чоловіком і донечкою телефоном, з нетерпінням чекала їхнього повернення і вірила у те, що от-от її Елінка знову бавитиметься з друзями та бігатиме подвір’ям.
Проте з Києва батько з дитиною повернулися не додому, а у відділення кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої лікарні. Зайшовши на кілька годин додому, втомлений чоловік все ж сказав дружині, що в їхньої донечки лейкоз.

– Мене охопив панічний страх… Я не могла повірити у те, що почула, навіть плакати не могла. Коли трохи оговталася, зрозуміла, що треба не боятися, а боротися, – зізнається Людмила. – Того ж дня нарешті побачила донечку в лікарні. Було важко стримувати сльози: вона лежала на великому ліжку зовсім лиса, худенька й бліда, з синцями під очима… Дивилася на мене очима дорослої людини, яка розуміє все, що відбувається, і готова терпіти муки заради одужання. Волю емоціям дала вже за дверима палати. Ішла з лікарні дому і всю дорогу молила Господа, аби врятував мою дитину.
Хіміотерапію Еліночці Керсті почали робити ще в Києві, а продовжили у Чернівцях. Для успішного лікування потрібні були гроші. Сім’ю попередили, що їм знадобиться від 60 до 80 тисяч гривень.

– Допомагали усі: сусіди, знайомі, друзі, колеги… Дуже багато дорогих препаратів купував фонд «Подаруй дитині життя». У магазині біля нашого будинку поставили скриньку для збору коштів на лікування нашої Елінки, – каже Людмила. – Моя колега, викладач будівельного технікуму, обійшла всі групи студентів з єдиним проханням: «Відмовтеся лише від однієї пачки цигарок, щоби віддати ці кошти на порятунок життя дитини». І студенти приносили гроші. Дуже вдячна усім, хто відгукнувся на нашу біду. Зібрали 70 тис. грн. Цього вистачило на лікування.

Еліночка Керстя мужньо витримувала важку і токсичну хіміотерапію. Знала навіть назви більшості препаратів. Єдине, від чого відмовилася на той період, – згадувати про дім і про маму. Вона дуже сумувала і, щоби приглушити душевний біль, просила батька не говорити про матусю. Так їй було легше.

– П’ятий день народження Еліночки ми святкували у лікарні. Її гостями були дітки-пацієнти цього відділення. Прийшли і ми з Мишком – маленьким братиком, який, на щастя, народився здоровим, – розповідає Людмила. – Усі лікарі та медсестри вітали донечку. За місяці, проведені у лікарні, вони всі стали нашою родиною. А Михайла Гнатюка, лікаря, який лікував нашу донечку, ми називаємо янголом-охоронцем.

Під час лікування був один надзвичайно складний момент. Після чергової системи хіміопрепарату в Елінки стався крововилив у мозку, її частково паралізувало, відняло мову. Добу дівчинка провела у реанімації.

– Я – батько – був абсолютно безсилий перед хворобою, яка відбирала у мене мою крихітку. Було дуже страшно. Я молився. Через день Елінка повернулася до своєї палати. Коли вона сказала: «Привіт, тату!» – я ледь не розплакався, – пригадує Федір Керстя.

Нині Еліночка вдома. Вона знову жвава та весела. У дівчинки почало відростати волосся, тож вона не може дочекатися, коли мама знову заплете їй косички. Найстрашніше позаду.

– Ще рік донечка прийматиме хімію у пігулках, а раз на тиждень – в уколах. Щотижня ми здаємо аналіз крові, згідно з яким корегується лікування, – каже мати дівчинки. – Розумію, що розслаблятися рано. Та коли бачу, як Елінка біжить вулицею, бавиться з друзями чи дивиться мультфільм, твердо вірю, що хвороба не повернеться. Лікарі кажуть: якщо протягом п’яти років не стається рецидиву, діагноз анулюється. Віримо, що в нас все буде саме так.

Запис «Я змогла одужати!» – каже п’ятирічна дівчинка, яка боролася за життя майже рік спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Причину такої трагічної ситуації спеціаліст пояснює трьома причинами: по-перше, генетично модифіковані продукти (ГМ-подукти). По-друге, дитячі стреси, які є наслідком того, що батьки залишають свої чада на бабусь і тітоньок (не скажемо – напризволяще, бо не від доброго життя так чинять), а самі їдуть за кордон на заробітки. І третя причина – татусі, які служили у військах протиповітряної оборони.

Треба зауважити, що у відділенні Гнатюка «витягають» з того світу практично більшість дітей. І тільки сам завідувач та його колеги знають, чого це їм вартує. Адже грошей на ліки держава майже не виділяє. І щастя маленьких потерпілих у тому, що вже майже протягом 5-ти років існує Фонд «Подаруй дитині життя» (засновник Ф.К Федорович), який опікується хворими на рак буковинськими дітьми.

– Були дні, коли ми купували ліки одразу для 7-8 хворих дітей, – каже член правління Фонду Оксана СИМАК. – А це 100- 150 тисяч гривень за один раз! І якщо на рахунку Фонду цих коштів не було, ми зверталися до різних організацій. І люди відгукувалися. Жодна дитина не залишилася без ліків і без допомоги…

Запис ГМ-продукти, стреси, опромінення – саме від них нездужають наші діти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мертвий світ… цивілізації

– Валентине Павловичу, Ви маєте своє пояснення тому, що у ХХ столітті раптом стали такими популярними фільми про вампірів…

– Так, зверніть увагу на те, що на рубежі того часу, коли виникає міфологема вампіра, виникає і зовсім нова уява про цивілізацію. Досі цивілізація жодним чином не виділялася з людського буття, вона не була чимось самостійним. Бо людина і природа існували разом. Тепер цивілізація виділилася у самостійну силу, вона і починає загрожувати не тільки природі, але й самій людині. – Бо стає чимось на зразок паразита. Причому ми досить часто і багато говоримо сьогодні про те, чим вона загрожує фізичному тілу людини: отруйні гази і речовини, радіація тощо. Та є й інший бік проблеми. Цивілізація загрожує людині духовно. Вона вражає людину, породжуючи її особливий тип, який сам по собі стає певною мірою духовним вампіром.

Розумієте, будь-який природній об’єкт – дерево, квітка, тварина тощо – несе в собі масу можливих значень, які людина пізнає через пошук, через активне пізнання змісту тих чи інших явищ, предметів, феноменів.

Натомість предмети, створені цивілізацією, такого активного осмислення не потребують. Зміст їх зрозумілий, бо закладався при їхньому створенні. Ось диктофон, на який ми записуємо нашу розмову. Ми не задумуємося над його змістом – нам зрозуміло, для чого він. Зміст авта – так само. Ось вимикач – він для того, щоби засвітити чи вимкнути світло. Тобто ми потрапляємо в світ, де осмислення стає чимось зайвим. У цьому сенсі ми нагадуємо вампірів: ті п’ють готову кров, а ми теж користуємося чимось духовно вже готовим. І подібно до того, як у паразитів дещо інша структура організму, де все – це величезний кишечник, який всмоктує елементи крові, так і тут відбувається духовне переродження людини

Жорстокість? Ні, атрофія уяви!

– Це особливо яскраво видно на дітях. Атрофії підлягає не стільки навіть мислення, скільки уява людини. Як педагог, можу продемонструвати це на прикладах. Ось, приміром, такий цікавий факт. Ще у XIX столітті Ушинський говорив про випадки хвороботворного перерозвитку уяви дитини. Сьогодні ми про це, на жаль, не чуємо.

Інший факт. Ще двадцать – тридцать років тому ніхто не говорив про те, що діти шостого- восьмого класів не вміють читати. Нині ми про це говоримо. Тому що інформація у нашому суспільстві поширюється в основному не словесна, а наочна.

Книга развивала творчу уяву дитини: вона читала слово, а бачила образ. Цивілізація вражає уяву. Іншими словами, уява просто щезає. У дитини, зрештою, навіть у дорослого між явищем і відповідною реакцією на нього вже немає ні роботи уяви, ні работи мислення. Натомість є явище й реакція на нього.

Ми спостергіаємо сьогодні парадоксальні речі. Діти стають не просто більш жорстокими. Вони чинять зовсім незрозуміло та необдумано. Приміром, дитина стрибає з четвертого поверху школи, бо посперечалася. Зрозуміло, що вона розіб’ється. Але, щоби це усвідомити, треба наперед пережити біль, а уява дитини вже скалічена.

Або ж підліток, побачивши на дорозі п’яницю-бомжа, який лежить, бере камінь і починє лупцювати його по голові. Повірте, це не від жорстокості, просто у нього уражена уява, відсутнє співчуття, тому що без уяви співчуття неможливе. Розумієте?

– Отож, випадки жорстокого побиття школярами своїх однолітків, яке ще й знімається на відео мобілкою, є не що інше як відсутність уяви?

– Саме так. Ми спостерігаємо цілу низку таких явищ, які є наслідком того, що завдяки цивілізації людина перетворюється на якусь дивну у духовному сенсі істоту з усіма ознаками вампіризму. Інформаційного вампіризму, я б сказав. Бо вона споживає інформацію в готовому вигляді, без осмислення. А це в свою чергу веде до атрофії мислення та уяви…

Споживання інформації у готовому вигляді, без її осмислення веде до атрофії мислення та уяви.

– Вампіризм, у вашому зображенні, – це екологічне явище?

– Як на мене, то у популярності, причому спалаху популярності образу вампіра, ми спостерігаємо лик цивілізації. Але з іншого боку – це й відчуття тієї загрози, яку вона несе самому існуванню людини. Не тільки як фізичній істоті, але як індивіду, особі. Страх і жах перед вампіром десь пов’язані з цим своєрідним проявом розлюднення в самому тілі цивілізації.

І тому мені здається, що насправді явище паразитування, – це не тільки цікава, а й дуже актуальна екологічна проблема. Спостерігаючи паразитування у природі, бачу певний аналог сьогоднішньому існуванню людини в трикутнику: людина – природа – цивілізація.

Запис Людина-паразит ідентична вампіру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Знання – скарб безцінний

Тому ми й вирішили встановити, в яку ж копієчку обійдеться сьогодні учень українській сім’ї. Бо ж батьки щиро турбуються, аби їхні школярики мали все необхідне для відмінного навчання.

Почнемо з класичного набору першокласника. Відвідавши Калинівський ринок і низку торгових центрів, пересвідчилися, що кожен із них пропонує великий асортимент товарів для школи, щодо цін, то вони майже скрізь однакові. Доклавши певних мозкових зусиль, а журналісти, як правило, не дружать з цифрами, нам вдалося вирахувати середню ціну мінімально-необхідного набору покупок для першокласника, який він носитиме з собою на уроки. У результаті додавань і віднімань, множення та ділення з наступним взяттям інтегралу, отримали-таки від шопінг-туру те, до чого прагли. І дізналися, що середня ціна такого набору становитиме близько 380 грн. Що ж,школа – задоволення не з дешевих. А знання, – як безцінний скарб, – коштують дуже дорого.

Набір першокласника:

• ранець з ортопедичною спинкою – від 120 грн
• пенал – від 50 грн
• зошити в # та в // (1 шт.) – від 1,35 грн
• альбом – від 8 грн
• картон – від 5 грн
• щоденник – від 10 грн
• олівці (12 кольорів) –від 10 грн.
• фломастери (12 кольорів) – від 10 грн
• пластилін (12 кольорів) – від 20 грн
• дошка для пластиліну – від 5 грн
• олівець простий – від 2 грн
• гумка – від 3 грн
• точилка – від 5 грн
• ручки (10 шт.) – 20 грн
• обкладинки (1 шт.) –від 70 коп
• папки для зошитів – від 17 грн
• комплект для книг (1 клас) – від 8 грн

Дівчатка дорожчі за хлопчиків

На жаль, шкільним «спорядженням» школа не закінчується. Бо кожному здобувачеві знань потрібна форма, яка також на даний час за ціною – розкіш.

Знову ж таки, провівши певні математичні підрахунки на калькуляторі та ПК, з’ясували: щоби одягнути хлопчика треба мати щонайменше вільних 780 грн. Дівчинка коштує більше – 1075 грн. Найдорожчим придбанням буде для вас форма і взуття. Причому дитячі речі часто коштують не менше, ніж дорослі. Ціни на них коливаються залежно від якості тканини та виробника.

На взутті та одязі розумні батьки зазвичай не економлять, хоча дитина і виростає швидко. Бо заощадивши, наприклад, на дешевих кросівках чи кедах, доведеться вже через місяць купувати наступну пару для майбутнього футболіста чи тендітної міні-топ-моделі.

Одяг для першокласника:

Хлопчик:
1. Костюм – від 130 грн
2. Сорочка – від 35 грн
3. Спортивний костюм – 350 грн
3. Туфлі – від 130 грн
4. Кросівки – від 130 грн.

Дівчинка:
1. Шкільний сарафан –
150грн
2. Блузка – 40 грн
3. Колготки – 25 грн
4. Бантики – 10 грн
5. Спортивний костюм – 350 грн
6. Кросівки – від 150
7. Туфлі – від 150 до 450 грн

До Країни Знань – через стіл і стілець?

Навряд чи обійдуться маленькі школярики без учнівського столу та стільця. Хоча, зважаючи на те, що і це задоволення не з дешевих, чимало батьків посадять свої чада за звичайний кухонний чи кімнатний стіл. Бо ціна спеціалізованого стола коливається від 120 до 1400 грн, а стільця – від 170 до 350 грн. Вартість залежить від матеріалу, якості деревини, функціональності та величини виробу.

…Підрахунки наші сухі, а дерево життя, як казав класик, буяє. І на дітлахів незабаром чекає свято першого дзвоника, яке стане їхнім першим кроком у доросле життя. І від того, як у них складуться шкільні будні, багато в чому залежатиме й їхнє майбутнє. Бо попереду в них – найкращий час шкільних років, під час яких маленькі колумби відкриють кожен свою Країну Знань. Щасти!

Запис Скільки коштує школярик? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Диспетчер, передаючи нам виклик, попередила, що у жінки другі пологи, а перші були стрімкими. Через це ми й поспішали. Коли ж приїхали за викликом, породілля вже почала народжувати, – розповідає Дмитро ТОДОРЮК, лікар «швидкої допомоги», який приймав пологи удома.

– Фельдшер приніс із машини родовий бокс – такий має кожна бригада. У ньому – найнеобхідніші стерильні матеріали для того, щоби надати породіллі і новонародженому першу допомогу.

Усе сталося за 20 хвилин. Дитинка народилася «у сорочці» – навколоплідному міхурі.

– Коли розірвав міхур і дитина закричала, напруження трохи спало. Мені вперше довелося самостійно приймати пологи. Народилася дівчинка, – продовжує Дмитро. – Удома з жінкою була її мама, тож після перерізання пуповини, маленьку віддав їй. Далі народили послід.

Втомлену, проте щасливу мати обережно винесли на ношах до карети «швидкої допомоги». Дорогою до пологового будинку лікар «швидкої» ще хвилювався, хоча був переконаний, що і з мамою, і з її маленькою донечкою все гаразд.

– Коли породіллю передав лікарям пологового будинку, заповнив усі необхідні документи і переконався у тому, що життю жінки і дитини нічого не загрожує, кілька хвилин просто стрибав біля машини, – зізнається Дмитро.

– Не знаю навіть, із чим можна порівняти ту бурю емоцій, коли приймаєш на світ нове життя. Потім ще довго не міг заснути. Перед очима стояло малесеньке рожеве личко дівчинки, яка своїм голосом потривожила нічну тишу і сповістила усіх про своє народження. Це неземне щастя!

– Я дуже вдячна бригаді, яка допомогла з’явитися на світ моїй донечці, – каже Олена К., породілля. – Мабуть, якби народила сина, то назвала би його ім’ям лікаря, який прийняв на світ. А так обов’язково розповім доньці, що першим у цьому світі її зустрів дуже добрий чоловік, завдяки якому і з нею, і зі мною все гаразд. Дай Боже, щоб у житті донечці зустрічалися саме такі порядні люди.

Запис Пологи у… коридорі спершу з'явиться на Медіа-Версії.