«Фінансовий клуб» зібрав круглий стіл на тему «Як зберегти та примножити заощадження в умовах воєнного стану». Пропонуємо його вашій увазі.  

Падіння депозитних ставок припинилося

Банки скоротили депозитні ставки після початку війни, але зараз падіння ставок припинилося.

«Ставки за депозитами в перші місяці воєнних дій знаходилися в тренді зниження. Ставки знизилися з двозначних – практично більшість ринку пропонувала 10-11%, а десь 8-9%, до однозначних у 5-6% за річні депозити в гривні», – розповів заступник голови правління ТАСкомбанку Артур Муравицький.

ПУМБ підтверджує цей тренд. «Ставки знижувалися в перші два місяці воєнного стану. У травні спостерігається певна стабілізація. За березень-травень наші ставки знизилися на понад 2% річних за всіма програмами. І на сьогодні ми пропонуємо депозити під 5-7% річних в залежності від строку розміщення і типу продукту», – каже керівник відділу депозитів ПУМБ  Микита Малясов.

«Спочатку спостерігалося несуттєве зниження депозитних ставок до кінця березня. Потім з квітня вже monobank, а вже під кінець квітня і решта банків більш-менш суттєво знизили ставки в національній валюті», – повідомив директор департаменту роздрібних клієнтів Кредобанку Олександр Супрунович.

За його словами, зараз ситуація стабілізувалася, хоча в деяких випадках банки можуть підняти ставку. «Кредобанк з 17 травня анонсував підняття ставки на 1 в.п. в національній валюті по всіх термінах розміщення. Так, ця ставка не є мегависокою – 5-7%, але вже потрохи спостерігається не тільки стабілізація, але й підняття. Це відбувається внаслідок того, що трошки відновлюється кредитування – в частині автокредитування, кредитування юридичних осіб, МСБ», – сказав Олександр Супрунович.

Артур Муравицький запевняє, що зараз вони не планують підвищувати ставки, хоча окремі банки ставки все ж відкорегували. «Ми фіксували зниження відсоткових ставок – достатньо агресивне зниження відбулося в декілька етапів, всі лідери ринку це робили. А зараз ми бачимо певне корегування по гравцям ринку і певну стабілізацію ставок на поточному рівні», – зазначив він.

Залишки коштів в банках зростають попри війну

Банки зіткнулися зі скороченням депозитного портфеля, але ці кошти залишаються на поточних рахунках, тому загальний портфель коштів роздрібних клієнтів навіть зростає в банках.

«У березні по строковим депозитам, як і в інших банках, ми спостерігали відтік коштів. При цьому по картковим рахункам був значний приріст. В цілому портфель зріс на понад 1,2 млрд грн. У квітні по строковим коштам тренд зниження зупинився, а по картковим рахункам продовжувався приріст. І загалом портфель виріс на 1,4 млрд грн», – сказав керівник відділу депозитів ПУМБ Микита Малясов.

За його словами, вже в травні вони бачать зростання депозитів. «В травні по строковим коштам, навіть за цими ставками, спостерігаємо поступовий приріст залишків. І за половину травня ми вже бачимо по гривні плюс 100 млн грн приросту портфеля. Вже частково повертаються кошти, які були зняті у перші тижні воєнного стану, а також бачимо певний перетік в депозити залишків карткових рахунків, які надійшли в березні-квітні, в тому числі за соціальними програмами», – розповів Микита Малясов.

Гривневі кошти накопичуються на поточних та карткових рахунках українців в очікуванні зростання депозитних ставок. «У більшості випадків кошти перетікають на поточні рахунки і очікують кращої пропозиції. І мінімальні підняття ставок, які спостерігаються по деяким банкам, більшою мірою скеровані на те, щоб стримати відтік з депозитів на поточні рахунки, аніж десь збільшити депозитну базу», – повідомив директор департаменту роздрібних клієнтів Кредобанку Олександр Супрунович.

Банкіри пояснили низькі ставки за вкладами

Основна причина низької ставки – скорочення обсягів нового кредитування.

«В усіх банках спостерігається надліквідність. І відсутність активних темпів кредитування впливає на це. Тому зараз немає об’єктивної причини, щоб різко піднімати ставки чи залучати депозити», – розповів директор департаменту роздрібних клієнтів Кредобанку Олександр Супрунович.

Замороження кредитування одразу після початку війни позбавило банки потреби в нових депозитах за будь-яку ціну. «Банки кредитують в першу чергу корпоративний бізнес, і  дуже обмежено. Частина клієнтів, яка спроможна брати кредити, значно зменшилася в порівнянні з довоєнним періодом. Відповідно, потреби банків у додатковій ліквідності дуже обмежені. Банківська система є надліквідною і банкам вистачає ресурсної бази. Тому у нас немає гострої потреби у залученні нових коштів в значних обсягах», – сказав керівник відділу депозитів ПУМБ Микита Малясов.

Заступник голови правління ТАСкомбанку Артур Муравицький констатує слабке корпоративне кредитування. «Банківська система ліквідна і додаткові кошти не потрібні, тому що практично зупинилося кредитування: корпоративний сектор лише трішки банками кредитується, – зазначив банкір. – Корпоративне кредитування завжди здійснювалося за мінімальними ставками, тому тренду для зростання депозитних ставок немає. І другий фактор – це «економіка» банків, які знаходяться в ситуації  тих чи інших кредитних канікул, коли клієнти не платять відсотки за кредитами».

Вкладникам не варто в таких умовах розраховувати, що депозитна ставка компенсує інфляційне знецінення гривні. «Зараз просто немає об’єктивних причин у банків – ні економічних, ні по ліквідності, щоби платити адекватні з точки зору макроекономіки ставки за депозитами. Відсоток за депозитами зараз не покриває темпи інфляції. Це реалії воєнного часу», – сказав Артур Муравицький.

Джерело:  FinClub

Запис Заощадження в умовах воєнного стану: вкладникам не варто розраховувати, що депозитна ставка компенсує інфляцію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Європейські банки пішли назустріч біженцям і спростили відкриття рахунків

Голова ради Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова розповіла, що для спрощення процедури відкриття рахунків для українців вони співпрацювали із PKO Bank Polski та асоціацією польських банків.

«Раніше треба було показати, де ти проживаєш, а зараз українцю треба мати при собі звичайний паспорт або закордонний. І просто вказати адресу або друзів, або через кого можна з тобою зв’язатися. Раніше в Польщі потрібно було показувати картку PESEL. Зараз все це спрощено, – сказала вона. – Рахунки відкривають майже всім, але якщо ти PEP, до тебе більш прискіплива увага. Зазвичай ти можеш не більше 15-20 тис. євро на місяць класти і користуватися. І особливо не задають питання, звідки в тебе ці гроші. Але це не стосується кейсів, коли люди приносять по 0,5 млн євро».

Банки не тільки спростили відкриття рахунку, але й пішли на те, щоб обслуговування цих рахунків тимчасово було безкоштовним для українців. «В PKO цей рахунок відкривається і обслуговується безкоштовно. Близько 30-40 відділень одразу видають миттєву картку для користування тим рахунком», – підтверджує директор департаменту роздрібних клієнтів Кредобанку Олександр Супрунович.

В НБУ назвали альтернативний спосіб відкриття рахунків. «Банки зараз спростили. Крім банків, ще можна скористатися фінтех-компаніями. Є сервіс Revolut, в якого віртуальна картка відкривається буквально за 5 хвилин. Реєструєшся, завантажуєш в телефон, віртуальну картку можна прив’язати до Google Pay чи Apple Pay. Навіть без візиту до банку можна зараз відкрити рахунок, отримати картку, розплачуватися нею», – заявив директор департаменту відкритих ринків Національного банку Олексій Лупін.

Вивозити валюту без декларування мають право всі, зокрема і неповнолітні

НБУ пообіцяв допомогти громадянам знайти порозуміння із українськими митниками, які контролюють вивіз валюти з країни.

«Коли виїжджає жінка і в неї троє дітей є неповнолітніми, то вона може вивезти не більше 10 тис., незважаючи на те, що сім’я в себе включає чотири людини. Тому що такі в нас обмеження», – розповіла голова ради Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова.

Питання вивозу валюти є актуальним, оскільки не всі українці під час війни впевнені у стабільності роботи банків, щоб усі валютні заощадження тримати на картці. «Коли люди планують їхати далі – в Америку, Канаду, вони пишуть офіційні запити до нас, як їм краще вчинити, якщо в них все в кеші. Їм рекомендують покласти на картки і там користуватися. Але зазвичай в усіх не найкращий психологічний стан, підвищена тривожність, тому люди не знають, що їм робити», – поскаржилася Олена Коробкова.

НБУ пояснив, що вже зараз на кордоні така багатодітна мати може вивезти без декларування 40 тис. євро. «10 тис. євро без декларування «на кожну особу», а особа не обов’язково має бути повнолітньою. Якщо виїжджає мати з трьома дітьми, то вони можуть без декларування вивезти 40 тис. євро», – сказав директор департаменту відкритих ринків Національного банку Олексій Лупін. Він додав, що можна взяти довідку в банку про зняття валюти або конвертацію.

НАБУ звернеться до НБУ за роз’ясненням для біженців. «Ми тоді офіційно до вас звернемося стосовно роз’яснення, що якщо за кордон виїздить четверо – дорослий і три дитини, то на митниці багато питань, що (валюта. – Ред.) цей ліміт – лише на дорослу повнолітню людину. Вони так трактують цю норму», – сказала Олена Коробкова.

В Європі встановили пільгові правила обміну гривні

Багато європейських країн вже надали українцям можливість обміняти готівкову гривні на валюту країни перебування за курсом, близьким до офіційного.

«Багато людей виїхало з готівковою гривнею. І був вал звернень з усіх країн-сусідів, а також з більш далеких, таких як Швейцарія чи Велика Британія, з питання обміну готівкової гривні. Нацбанк працює за двома напрямками для вирішення цього питання», – заявив директор департаменту відкритих ринків Національного банку Олексій Лупін.

За його словами, перший напрямок – міждержавний рівень. «Наприклад, угода з центральним банком Польщі, який фактично виступає нашим агентом з організації обміну готівкової гривні на польський злотий. І виступає зберігачем цієї готівки. Тому що логістика у воєнний час ускладнена. Також в роботі є декілька договорів з іншими центральними банками країн, таких як Литва, і, може, приєднаються Латвія та Естонія, з центральним банком Швеції», – розповів Олексій Лупін.

Другий напрямок – робота з комерційними банками. «Ми в постанові № 18 дозволили банкам протягом дня на 1 млн євро купувати готівкову гривню. І багато вже банків, переважно це банки з іноземним капіталом, які мають материнські компанії в Європі та можуть організувати також зберігання готівкової валюти без фактичного перетину кордону України, роблять такі самі операції. Це і OTP Bank, і австрійський Raiffeisen, який працює в Словаччині через Tatra bank, й інші банки в Молдові та сусідах України. В Польщі курс обміну максимально наближений до офіційного обмінного курсу, і зараз за 1000 грн в Польщі можна отримати 140 польських злотих», – пояснив Олексій Лупін.

Банки не рекомендують подорожувати з валютою, під час війни безпечніше не мати із собою готівкових грошей.

«Якщо людина вивозить велику суму валюти за кордон, до неї можуть також виникнути питання вже в іноземному банку, пояснювати, звідки в тебе ті гроші. Фінмон працює і там, тому дійсно краще покласти ці гроші на рахунок в українському банку. Можливо, навіть в тому самому, де ви їх знімали. А потім вже перевести на картку», – каже директор департаменту відкритих ринків Національного банку Олексій Лупін.

Його підтримують банкіри. «Простіше покласти гроші та виїхати з карткою, ніж на кордоні розповідати, звідки в тебе така сума. І готівка у великих обсягах – це завжди небезпечно. Багато несподіванок вас можуть спіткати на шляху до кордону. Навіть картки варто ховати. Якщо в людини є смартфон, то найкращий кейс – це токенізувати картку і прив’язати її до Apple Pay чи Google Pay і надалі користуватися смартфоном», – розповів радник заступника голови правління з роздрібного бізнесу ПУМБ Дмитро Коваль.

«Способів переведення коштів за кордон існує набагато більше, але основних два – картки і готівка. По готівці існують вимоги декларування коштів: до 10 тис. євро на одну особу не треба декларувати, вище – треба. І банки в Україні з цим допомагають клієнтам», – каже заступник голови правління ТАСкомбанку Артур Муравицький.
Редакція ІА «Фінансовий клуб»

www.finclub.net

Запис Українцям спростили відкриття рахунків за кордоном спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Національний банк України (НБУ) оприлюднив графік роботи системи електронних платежів регулятора і банківської системи через перенесення робочих днів у 2019 році. Він розміщений на сайті регулятора 2 квітня.

Згідно з календарем:

• 27 квітня (субота) – вихідний;
• 28 квітня (неділя Великдень) – вихідний;
• 29 квітня (понеділок) – вихідний;
• 30 квітня (вівторок) – вихідний, робочий день з цього дня переноситься на суботу, 11 травня.
• 1 травня (середа) – вихідний;
• 2 травня (вівторок) і 3 травня (п’ятниця) – робочі дні;
• 4 травня (субота) і 5 травня (неділя) – вихідні;
• 6 травня (понеділок) 7 травня (вівторок) і 8 травня (середа) – робочі дні;
• 9 травня (четвер) – вихідний;
• 10 травня (п’ятниця) – робочий день;

Запис Як працюватимуть банки на Великдень і у травневі свята спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Більшість з нас впевнена, що робить правильно, коли миє продукти перед приготуванням чи споживанням. Однак з’ясовано, що навіть з найкращих міркувань ми можемо суттєво нашкодити здоров’ю, бо деякі продукти мити не рекомендується!  

Ніколи не мийте:

1. Курку. Багато хто вважає, що перед приготуванням м’ясо слід помити у проточній воді. Та істина в тому, що підставивши курку під воду, ви не змиваєте бактерії, натомість інфікуєте мийку, посуд, робочу поверхню столу. Одна з найбільш поширених бактерій на курячому м’ясі – сальмонела. Вона може спричинити діарею, високу температуру, біль у животі. Такі симптоми можуть тривати від 4 до 7 днів. Бактерії, що живуть на курячому м’ясі, гинуть за температури у 65-75 градусів, залежно від розміру шматка м’яса, тож мити його немає жодного сенсу.
2. Яйця. Яйця з птахофабрики покриті захисним шаром, який ізолює бактерії та запобігає їхньому поширенню на інші продукти. Тож ніколи не мийте такі яйця.
3. Рибу. Як і у випадку з куркою, миття не вбиває бактерії, а, навпаки, сприяє їхньому поширенню на інші поверхні.

Обов’язково мийте:

1. Банки, перш ніж відкрити. Ніколи не відкривайте консерви, не помивши їх попередньо. На кришках консервів концентрується великий шар пороху з мікроорганізмами, навіть коли їх не видно неозброєним оком, при відкриванні вони можуть легко потрапити в харчі й спричинити інфікування.
2. Фрукти й овочі з їстівною шкіркою. І дуже ретельно. Адже ви змиваєте не лише пилюку й бактерії, але й консерванти, якими часто обробляють продукти перед продажем, аби вони якнайдовше залишалися свіжими. До того ж їх треба витирати паперовим рушником насухо.
3. Фрукти й овочі з неїстівною шкіркою. Банани, дині, кавуни, лимони й апельсини також треба ретельно мити перед споживанням. Бактерії, розташовані на шкірці, можуть потрапити на їстівну частину при нарізанні. Не забувайте також тримати в чистоті всі робочі поверхні та столи.

Запис Три продукти, що їх не можна мити – і три продукти, які мити обов’язково спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Національний банк України визначив регламент роботи банківської системи країни, а також електронних систем на новорічні свята.

Про це повідомляє прес-служба НБУ.

Зокрема:

– 27 і 28 грудня 2017 року Система електронних платежів НБУ (СЕП) буде працювати в режимі продовженого на дві години банківського дня;

– 29 грудня 2017 року о 13:00 в СЕП можуть здійснюватися тільки платежі між банківськими установами, що підпорядковані одній юридичній особі, а також платежі, спрямовані до Національного банку України та органів Державної казначейської служби України. Національний банк і органи Державної казначейської служби України можуть здійснювати платежі на адресу всіх учасників СЕП. Банківський день у СЕП закінчується о 15:00.

Що стосується святкових днів у 2018 році, то:

– 1 і 8 січня 2018 СЕП, система електронної пошти НБУ, депозитарій Нацбанку, Система «Сертиф», Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ, система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку України «КредІнфо2», Автоматизована інформаційна система «Реєстр договорів з нерезидентами 2» не працюють;
– 2 січня 2018 року банки будуть працювати без клієнтів і забезпечувати комплекс робіт, пов’язаних з початком нового звітного року. Міжбанківські перекази коштів через СЕП у цей день будуть здійснюватися;

– 3-5 та 9 січня 2018 СЕП і банківська система України працюють в звичайному режимі.

З 29 грудня 2017 до 3 січня 2018 включно буде діяти офіційний курс гривні до іноземних валют і банківських металів, встановлений НБУ 28 грудня 2017.

У період з 30 грудня 2017 до 8 січня 2018 включно банки повинні забезпечити безперебійну роботу банкоматів, підкріплення їх готівкою різних номіналів для обслуговування клієнтів.

Запис Як працюватимуть банки в період новорічних свят спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні вже підросло покоління, представники якого особисто не пам’ятають серпневих подій 1991-го року, коли історія різко прискорила свій плин.

Те, що Радянський Союз доживає останні дні, відчувало тоді чимало людей. Популярним став вираз: «Так далі жити неможливо». Порожні полиці магазинів, неспроможність влади вирішувати елементарні життєві проблеми величезної країни. Зростання ненависті у суспільстві, поява в містах України переляканих біженців з Кавказу і Середньої Азії, де прокотилися хвилі кривавих погромів (Баку, Сумгаїт, Ошська й Ферганська долини тощо). Про вихід з СРСР оголосили три балтійські республіки та Грузія, за незалежність боролися опозиційні сили в Україні, Молдові, Вірменії, Азербайджані. Проте ще існувала КПРС, ще діяли загальносоюзні КДБ та МВС, і гарнізони Радянської армії стояли повсюдно. Цей величезний апарат насилля міг застосувати грубу силу до опонентів чинної влади.

…Коли 24 серпня з Києва надійшла інформація про те, що Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України, у Чернівцях цього моменту відбувалася велика народна маніфестація під українськими національними прапорами біля обкому КПРС. На очах людей міліція очистила будівлю від партійних функціонерів і опечатала вхід до неї.

Притискаючи портфелі до грудей, партійці розбігалися врізнобіч, а простолюд глузував і сміявся над ними. Втім, недарма кажуть, що добре сміється той, хто сміється останнім. Партноменклатура виносила з собою документи про приватизацію підприємств та інших об’єктів власності! Невдовзі її представники стали капіталістами, а вчорашні маніфестанти-рухівці у більшості своїй опинилися на узбіччі життя. Колишні науковці й інженери, вчителі та лікарі пішли продавцями на ринки або мусили емігрувати за кордон, бо втратили роботу вдома. Ейфорія минула швидко, їй на зміну прийшли злидні й розчарування. Чимало активістів Руху в перші роки незалежності відійшли у кращий світ через інсульти та інфаркти, а хтось з них остаточно втратив працездатність через важкі хвороби.

Ілюзії розвіялися як дим, на зміну революційній романтиці прийшов цинізм періоду первинного нагромадження капіталу. Замість омріяної процвітаючої України отримали імітацію держави, влада і власність у якій залишилася у руках старої номенклатури, що об’єдналася з криміналітетом. До них долучилася незначна частина кар’єристів, що деякий час співпрацювала з Рухом, здобуваючи імідж «борців з комуністичним режимом». Проте більшість справжніх борців від влади була відсторонена. Найбільш небезпечних з них знищили фізично – як В’ячеслава Чорновола.

На жаль, українське суспільство не зуміло скористатися сприятливим моментом і висунути зі своїх глибин нову політичну еліту. Українці вкотре проявили невміння захищати власні права і закріплювати плоди перемоги. Тож нині у нас стільки розчарованих і охочих виїхати з України назавжди.

Звідси й ностальгія за радянськими часами. Наївні люди тішать себе черговою ілюзією про можливість відродження СРСР і вважають його зразком соціальної справедливості. Але труп оживити не вдасться. Радянський Союз відійшов у вічність, проте в сучасній Україні ще догнивають його рештки. Не варто тішити себе казками про повернення у минуле, слід зважати на реалії життя і дивитися вперед. Лише громадянська активність дозволить вирватися із зачарованого кола та збудувати таку державу, яка за європейськими зразками захищатиме власних громадян, а не паразитуватиме на них.

Ігор БУРКУТ, політолог

!!!!!

Радянський Союз відійшов у вічність, проте у сучасній Україні ще догнивають його рештки.

Залежна незалежність або Все на продаж

Жити в супільстві і бути вільним від нього неможливо. Це – класика. Подібне стосується і держав: не можуть вони виокремлено існувати у світі, ще й такому глобалізованому. Але завдання будь-якої держави – забезпечити нормальне життя своїм громадянам. Українці – не виняток, вони теж хочуть жити гідно.

Отримавши 22 роки тому незалежність, ми сподівалися, що, нарешті, дихатимемо  і житимемо вільно. Та не так сталося, як гадалося. На зміну диктатурі «совєтів» прийшла не менш, а, може, й більш жорстока диктатура капіталізму, а точніше – так званого вільного ринку.

Дороговказом для нашої країни став МВФ – Міжнародний валютний фонд. Зрештою, він і був створений 1944 року для того, щоби допомагати державам, які потрапили в економічну, м’яко кажучи, халепу, виборсатися з неї. Прикладами такої допомоги стали відроджені національні економіки Німеччини та Японії. Втім, цим країнам допомагали щиро, бо боялися впливу СРСР. Подальші дії МВФ, як і Всесвітнього банку, почали відбуватися в іншому ракурсі. Про це відкрито говорять різні вчені й політики, серед яких – вчений зі світовим ім’ям, Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц. Він, до речі, доводить, що сучасна глобалізація, яку й запроваджує МВФ, зберігає пережитки економічного колоніалізму.

Підступність практики МВФ у тому, що він надає позики тільки за умови виконання країною певних вимог. Найперші з них – свобода пересування капіталів і  праватизація, себто створення вільного ринку. Як відомо, уникнути цього вдалося тільки Польщі. Її громадяни вчасно зорієнувалися щодо шокової терапії та «прокатали» на виборах Солідарність, яка вже мала домовленості про подальші дії МВФ у країні.

Уряд, що прийшов на зміну Лєху Валенсі, підбивши підсумки співробітництва з МВФ, відмовився діяти за його рекомендаціями, збагнувши хибність прискореної приватизації, а точніше – дерибану національних багатств і національної економіки. Адже скрізь, де похазяйнував МВФ і Світовий банк, – а це Болівія, Індонезія, Філіппіни, Чілі, Аргентина, Мексика, ПАР тощо, корисні копалини та інші багатства цих країн перетекли до рук транснаціональних корпорацій, власники яких живуть у Штатах.

А Югославію Міжнародний валютний фонд просто знищив. Кредити Фонду пішли на обслуговування самого боргу та вирішення проблем, спричинених виконанням рецептів МВФ. Зокрема, Фонд змусив Югославію припинити економічне вирівнювання регіонів, що призвело до сепаратизму і громадянської війни, яка забрала життя понад 600 тисяч людей. Одне слово, програми МВФ знищили індустріальний сектор Югославії та демонтували югославську державу загального благоденства, якою вона тоді була. Люди старшого покоління пам’ятають, якою мрією для багатьох було побувати в Югославії.

Ще гірше сталося 1989 року в Раунді: МВФ змусив уряд цієї країни відмовитися від підтримки фермерських господарств, що спровокувало обвал доходів громадян і криваву громадянську війну між хуту і тутсі, в якій загинуло понад 1,5 млн. людей.

Так звана «допомога» фонду розорила й Мексику: її змусили надати колосальні пільги американським корпораціям. Країна, де була вперше одомашнена кукурудза, почала її імпортувати, підтримуючи американських фермерів! До слова, в усіх цих історіях є одна спільна складова. Керівники роздерибанених держав стали мультимільйонерами. Таким чином з ними розахувалися за знищення національних економік.

А тепер повернімося до України. Ми теж пройшли через шокову тепапію, втрату заощадженнь і знецінення життя. Нині приватизовані навіть природні монополії – такі як  облгази та обленерго. На черзі – водоканали, комунальні послуги та залізничний транспорт. А чим все це обертається для громадян, відчуваємо на собі. З нас деруть три шкури, не забезпечуючи якісних послуг.

Але на цьому рано ще ставити крапку. Серед вимог МВФ – мінімізація, а то й ліквідація урядових витрат на соціальні програми – освіту, культуру, медицину, здороження житла, громадського транспорту, скорочення зарплат, обмеження прав трудящих, посилення податкового тиску на бідних і відмова від захисту довкілля… Нині все більше українців висловлюють незадоволення медичним обслуговуванням. Але своє обурення спрямовують чомусь проти медиків. Уже навіть лікарів швидкої допомоги навчають самозахисту. Та хіба медичну реформу запровадили лікарі? Відтак явно не в той бік спрямовані протестні настрої людей. І не туди рулять наші державні мужі… Та й чи державні вони?

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Захарій ШЕВЧУК: «Польща почала свій рух до Європи з  адмінреформи»

Сподівався, як івсі, що справдиться багатовікова мрія народу й українці нарешті житимуть у могутній державі. Подальші роки звели нанівець цю мрію. Пішли у вічність творці незалежності, які залишили своє здоров’я у таборах, а декому й допомогли піти, як, приміром, Чорноволу…

…Коли Польща почала свій рух до Європи, я саме був там. Тож бачив, як поляки починали з того, до чого ми ще й досі не прийшли, – з адміністративної реформи. А без неї на стабільність розраховувати не доводиться. Тим паче, що Верховна Рада пише і затверджує закони під себе. Хоча б раз приїхали в село й порадилися з людьми щодо того чи іншого законодавчого акту, який стосується саме села та його громади. Але ж ні, ми бачимо нардепів лише протягом трьох місяців, коли вони приїжджають до нас у ролі кандидатів. А потім вони одразу ж потрапляють «на небо» – і далі ми живемо з ними в різних площинах. Я навіть сказав би – на різних планетах. А відтак трапляється, що ліг при одному законі, а прокинувся вже при іншому, який ще й заднім числом ввели.

Сталін свого часу переселяв цілі народи. А нам треба лише відмовитися від призначення згори трьох ключових фігур у регіоні. Вони мають не призначатися, а обиратися. Тобто ті, хто керує нами, мають бути підзвітні нам, людям, а не Президенту.

Водночас кожному українцю, який мріє про зміни у державі, треба розпочати із себе. Бо про свої права ми знаємо всі, а щодо обов’язків, то намагаємося їх не помічати. Тож хіба можна почуватися захищеним у державі, в якій ні вгорі, ні знизу не дотримуються законів? Отож де-факто ми не маємо правової держави, є лише її декларація.

А ще ми маємо жовто-блакитний прапор і тризуб, але не маємо національної ідеї. Тому й не знаємо, куди з цим бігти: до Митного чи до Євросоюзу? А жити сьогоднішнім днем державі якось не личить…

Захарій ШЕВЧУК, сільський голова с. Михальча Сторожинецького району

Юрій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ: «Маємо незалежність, та не маємо держави

або Які люди, таке й суспільство»

Перші роки незалежності асоціюються в мене з нерозумними малими дітьми, яких батьки залишили удома самих – без керівництва й нагляду. А дітлашня знайшла сірники, почала ними гратися та запалила хату…

За незалежність 1991 року висловилося понад 90% населення України. Себто люди воліли її. Та будувати державу не схотіли. Значно легше – красти, що й роблять у нас усі – й багаті, й бідні.

А державність і незалежність – це різні речі. Чому не маємо держави? Бо відсутня національна ідея. Нині вона зводиться до шматка хліба з маслом. Коли ж у соціуму немає потреби в державі, то ніхто її й не збудує.

На загал державою мала б опікуватися нова політична еліта  України. Та наразі саме державних мужів Україні катастрофічно бракує. Владоможцям не вистачає мізків зрозуміти, що для того, аби утвердитися назавжди, їм потрібно плюнути на тимчасові інтереси.

До слова, як би ми не ставилися до президентства Кучми, але саме при ньому та його Адміністрації формувалася Українська держава. Однак вони не встигли довести справу до кінця. Їм завадили сили ззовні. Адже кому, крім українців, потрібна нова сильна держава в центрі Європи? Це ж кістка в горлі не тільки для східного сусіда, а й для Заходу та навіть США. Тож Помаранчева революція успішно розвалила закладений фундамент української державності.

Теперішні владники теж не будують державу: вони уражені так званим ленінградським синдромом, тобто психічною залежністю від накопичення. Хапати-хапати-хапати – ось їхня мета. Так свого часу ленініградці, які пережили голод і блокаду під час ІІ світової війни, потім ще протягом десятиріч ховали про запас кусень хліба, кілограм борошна тощо

Нинішню ситуацію в Україні я назвав би саботажем.  Себто ніхто і ніде в нас не працює, а тільки роблять вигляд. Українці пластичні й текучі: вони перетікають за кордон, на городи й дачі, на хутори, де й рятуються й виживають.

І все ж за 22 роки незалежності Україна продемонструвала кілька надзвичайно позитивних речей. Найперше – суспільну толерантність, що дуже позитивно характеризує українське суспільство. Під час Помаранчевої революції ми замінили владу мирним шляхом, а таке вдається дуже рідко.  І, напротивагу цьому, на Тузлі продемонстрували незалежний вольовий дух і державне самоусвідомлення. Керченський пролив – це ж Крим, а не Західна Україна. Та, коли прикордонники отримали наказ розвернути кулемети в бік Ставропольського краю, звідки прибули на українську землю російські будівельники, вони чітко його виконали і російські загарбники втекли. Це свідчить, що самоусвідомлення й самоорганізацію українці мають. Залишилося лише пробудити політичну волю в української еліти.

Юрій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, кандидат технічних наук

Які думки – таке й життя

За 2 дні мине 22 роки від дня проголошення незалежності України. Що ця подія змінила в моєму особистому житті? Багато. По-перше, як народного цілителя мене тішить, що на законодавчому рівні створені умови для роботи народних цілителів. Уже не потрібно ховатися, а можна цивілізовано надавати послуги зі зцілення людей. І хіба це не позитив, що вперше за час існування України, в період незалежності, створено Українську академію цілительства, яка переймається, зокрема, і виявленням людей, наділених даром зцілювання, їхнім навчанням та об’єднанням. Першочерговим завданням діяльності академії є просвітництво. Ми вчимо людей самотужки гармонізувати своє життя відповідно до Закону Всесвіту, тобто Бога!

Але, попри це, є низка запитань, на які практично немає відповідей. Приміром, Україна декларативно є незалежною державою. Але від кого вона незалежна? Від Росії? Держав західної Європи? Чи Міжнародного валютного фонду? Адже насправді залежність від них ще більше поглибилася. Україні нав’язують чужі правила життя, чужі правила гри, схожої на «гру в одні ворота».

Крім того, на державному рівні в Україні визначено стратегічний курс – шлях до Європи. Але, вибачайте! Хіба Україна перебуває в Азії чи в Африці, а може в Америці? Не треба забувати, що центр Європи розташований на території незалежної України. Не потрібно нам під чиїмсь тиском переймати «цінності» життя країн Заходу чи наших східних сусідів. Український народ дуже мудрий, він у змозі облаштувати собі умови гідного життя. Йому тільки не треба заважати. І тоді він самотужки розбереться з усіма внутрішніми проблемами. Тож не ми повинні бажати об’єднання з тими чи іншими, а нас повинні просити об’єднатися, враховуючи нашу історію, наш український менталітет.

А ще я дуже прошу вас, співвітчизники: налаштовуйтеся на позитив і тільки на позитив! Відомо ж усім:що які у нас думки – таке і життя!

Благо дарю вам,

Гавріїл ШУРПІН, народний цілитель, майстер, член Ученої ради Української академії  цілительства, біоенергоінформтерапевт

Інженерів перетворили на крамарів і контрабандистів

Пан Кравчук якось висловився, що фатальною помилкою його уряду було нехтування економікою, промисловістю. Мовляв, на часі було утверджуватися новій країні у світі, здобувати гарантії безпеки, територіальної цілісності, визнання. А за економіку забули. Мовляв, нехай сама видряпується.

Воно, може, так і сталося б, якби справді – забули. Досвідчені виробничі колективи, отримавши нові стимули й можливості, були спроможні відшукати лоцію для успішного руху в ринковому морі. Звичайно, якась частина підприємств зникла б, але більшість, напевне, модернізувались би, змінили би продукцію,  оновили би керівництво і стали конкурентноспроможними.

Та ні, не забули нові можновладці про економіку. Вона була потрібна їм для того, щоби встигнути перевтілити нетривкі  свої особисте становище та політичну владу у непотоплювану фінансову. Тому за різними схемами з підприємств «вимивалися» обігові кошти, знецінювалася продукція. І знекровлені заводи припиняли діяльність та приватизовувалися за папірці (!) – приватизаційні сертифікати. Потім «ефективні власники» за безцінь продавали придбані флагмани індустрії на металобрухт. Спеціалізовані приміщення, часто з унікальним енергозабазпеченням, здавалися під склади, кустарні майстерні тощо. А потребу в товарах задовольняли імпортом, який самі ж можновладці й контролювали.

У цей вир безумства кинули цілу армію конструкторів і технологів, токарів і фрезерувальників, хіміків і фізиків, перетворивши армію кваліфікованих фахівців на дрібних крамарів і контрабандистів. Величезний потенціал вітчизняних спеціалістів – колишніх працівників промисловості – доводять новостворені в сараях виробництва, які й нині постачають технічні вироби на експорт. На жаль, ці виробницва можна перелічити на пальцях однієї руки.

Колись мене познайомили з пенсіонером машзаводу – токарем-легендою. Я поцікавився, за скільки років він досяг такого рівня. Поміркувавши, він сказав – за 7 років. «А в кого вчилися?» – вів далі.

– Тоді на заводі ще працювали німці – неперевершені механіки, у них і навчався.

Уявляєте, який шлях до відновлення доведеться ще нам долати! А до того сходитимуть з рейок поїзди, вибухатимуть колонки, падатимуть на голови будівлі. Та й лікуємося вже без лікарів, самотужки зібраним зіллям. Прикро і сумно.

…І все ж незалежність країни не оцінюється лише економічним станом, тож і не варто  задаватися питанням – чи варто було? Кожний етнос прагне мати свою територію, свій культурний простір, своє незалежне місце у світі – інакше він просто зникне чи розчиниться. Мабуть, економічно недоцільними є поділ Чехословаччини, Югославії, як і теденції до суверенітету Каталонії, Шотландії, Північної Ірландії, Фландрії, Квебеку тощо. Але ці прагнення зміцнюються всупереч об’єктивним вимогам сучасності до об’єднання економік, валютних систем, спільності науково-технічних проектів. У час глобалізації природа вважає за потрібне зберігати розмаїття. Може, в цьому наш порятунок?!.

Іван ІВАНІВ, колишній інженер заводу «Кварц»      

«Банківська система стала вільною, але нестабільною», – засвідчує Раїса ЮРІЙЧУК, начальник відділення ОТП банку:

– На момент проголошення Незалежності в Україні уже були створені чотири комерційні банки – Промінвестбанк, банк «Україна», Укрсоцбанк та Ощадний банк. Клієнтів на той час було дуже багато, з державних підприємств створювалося по кілька малих, кооперативи росли, мов гриби після дощу. Через це між банками існував чіткий розподіл клієнтури: якщо зараз клієнт обирає банк, то тоді банк обирав собі клієнтів. Так, до прикладу, важка промисловість і будівництво перейшли до Промінвестбанку, соціальна сфера і легка промисловість дісталися Укрсоцбанку, банк «Україна» співпрацював з агропромисловим комплексом, а Ощадний банк забрав на себе населення. Пізніше банків ставало все більше, в їхній роботі почала з’являтися комерційна жилка. Чи могла я, як банкір, сподіватися на таке? Напевно, ні. Банки потрохи виходили з-під суцільного контролю з боку держави, з’являлися нові нюанси в їхній роботі. Банківська система ставала незалежнішою.

Я вважаю, що збільшення кількості банків не є негативним явищем, але й не є позитивним. Почну з доброго. Позитивним є те, що з’явилася свобода вибору як для клієнта, так і для банку. Клієнти звертають увагу на те, чи задовольняються їхні потреби в розрахунках, валютних операціях, кредитуванні. На жаль, в Україні, порівняно з європейськими країнами, ринкова ставка за кредитом дуже висока. Але маємо те, що маємо…

Більшість обирає той банк, у якому вища ставка за депозитом чи нижча за кредитом, що є абсолютно неправильним. Великий процент за депозитом не є ознакою надійності банку. Якщо кредит надається, наприклад, під 15%, то депозит аж ніяк не може бути вищим від цієї ставки. Банк – це комерційна структура, він не буде працювати собі на збиток. Усі ми покупці, усі ми продавці. Банки не можуть залучати депозити і не вкладати їх у кредитування. Це нонсенс. Навіщо потрібний такий банк? При такому стані речей вони не зможуть розрахуватися за своїми зобов’язаннями, тобто утриматися на ринку фінансових послуг – і почнуть закриватися. І це є негативним явищем.

Українські банки швидко розвиваються, але їм бракує внутрішньої стійкості, тож будь-які кризові явища в економіці можуть призвести до нестабільності в банківській системі. Що й продемонструвала криза 2008 року.

Життя для своїх дітей в Україні не бачу

Я сподівалася на краще, але не на те, що маю зараз. Утім, десь дуже-дуже глибоко в душі надія ще жевріє…

Пригадую, як тільки в середині 90-х до влади прийшов Кучма і нам з чоловіком почали видавати заробітну платню горілкою, консервами, зрідка сиром і маслом, ми зрозуміли: це крах. Світло в селі вмикали тільки на годину, діти змушені були вчитися при свічках.

Ми були у відчаї. Адже навіть ті банальні свічки не було за що купити, а дітей треба ж іще годувати та вдягати. Від безвиході хотілося рвати на собі волосся. Така біда тривала понад три роки.

Хоча тепер цього немає і нібито все стало стабільніше, та стверджувати, що почуваюся впевнено, не можу. Навпаки, не покидає відчуття непевності. Чомусь здається, що скочуємося до прірви.

…Дякуючи Богу, ми вже вивчили дітей. Але майбутнього для них в Україні я не бачу. Бо держава не забезпечує своїм громадянам упевненості у завтрашньому дні. Сподіватися доводиться тільки на себе. А віжки затягуються все тугіше: найбідніші платять найбільше.

Ми з чоловіком нині, як і тоді, важко працюємо: маємо город, господарку, зранку до вечора заробляємо на будівництвах. А це, повірте, важка фізична праця, тим паче для жінки.

Найбільш активні тікають за кордон, шукають там кращого життя. Людям набридло існувати, їм хочеться жити повноцінно. Такої долі я бажаю й своїм дітям. І зовсім не хочу, щоби вони повторили моє власне життя, в якому немає нічого, окрім праці.

Ольга КИРИЛЮК, Веренчанка Заставнівського району

Запис ЗАЛЕЖНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо у вас з фантазією все гаразд, уявіть, що одного дня вам зателефонували з невідомого номера і, представившись колекторами, вимагають від вас повернути їм старий борг. Причому, вам навіть не кажуть кому і за що ви винні, але влаштовують справжнє пекло. Георгій КІСІЛІЦА потрапив у подібну халепу і звернувся до редакції з проханням допомогти йому.

Кредитна історія починалася райдужно

Ще 2006 року він узяв споживчий кредит строком на 2 роки на 1800 грн. у компанії «Єврокредит» на купівлю бензопили. Уже через три місяці погасив основну суму, залишилося сплатити тільки 300 гривень відсотків. Тож через тиждень прийшов доплатити решту.

− Яким же було моє здивування, коли побачив, що приміщення компанії «Єврокредит» опечатане і нікого з працівників, окрім прибиральниці, на місці немає, – розповідав п.Кісіліца. − На запитання, що сталося, у відповідь почув: «Фірма збанкрутувала. Одного з власників посадили за фінансові афери, інші втекли за кордон». Тоді я вирішив звернутися до магазину, де купував бензопилу. Запитую: «Кому заплатити залишок?». Продавець каже: «Вважайте, що вам пощастило. Живіть як жили, а про борг забудьте». Я так і зробив. А через півроку виїхав з країни. 7 років був на заробітках.

Торік зателефонувала мати, сказала, що мене розшукують з банку «Надра», вимагають повернути борг за кредит. Я не надав цьому значення, думав може вона помилилась і насправді питали мого батька, оскільки його теж звуть Георгієм. Тим більше, що жодних кредитів у «Надрах» я ніколи не брав. Повернувшись на батьківщину, вирішив все ж таки піти до відділення банку і з’ясувати, чи справді я винен їм гроші. Консультант кредитного відділу відповіла, що так, але точної суми заборгованості назвати не могла, оскільки моя кредитна справа передана компанії «Прімоколлект-Капітал».

Друга дія «марлезонського балету» виявилася сумнішою

Мені дали їхні контактні дан, і я зателефонував за зазначеним номером, – продовжив розповідь Георгій. – Почув у слухавці несподіване:

− Ви заборгували нам 4800 гривень.

− З чого така сума виникла? – питаю я.

− 2008 року брали споживчий кредит, заплатили лише 500 гривень. За шість років ваша заборгованість зросла до 4800 гривень.

− Стривайте, – кажу консультанту, – По-перше, я брав кредит 2006 року, а по-друге, погасив основну суму – 1800 гривень.

− Я не знаю, що ви там платили, але в нас зазначено, що ви погасили 500 гривень. У вас квитанції  про сплату боргу є?

− Ні, вони не збереглися.

− Тоді звертайтеся до банку.

− Чи можете ви мені показати документи з моїм підписом, на підставі яких я маю заплатити ці гроші?

− Це не ваша справа.

− Як це не моя справа? Я хочу бачити документи. Дайте мені вашу адресу, я сам прийду до вас.

− Для чого?

− Я хочу побачити свої документи і переконатися, що ви не аферисти, які вимагають від мене гроші.

− Якщо ви бажаєте, то будь ласка. Але ми розміщені у Львові.

− Нічого. Я все одно приїду.

Консультант продиктував мені адресу і призначив дату зустрічі:

− У вас залишились ще два дні до погашення. Якщо не зможете приїхати в п’ятницю, можете занести гроші в суботу або неділю.

Мене це дещо здивувало, бо яка ж організація працює у вихідні? Вирішив трохи зачекати і відкласти поїздку.

Через кілька днів до мене знову зателефонували з того ж номера. Цього разу консультант сказав, що компанія готова «пробачити» мені тисячу гривень боргу, і тепер я маю погасити лише 3800 гривень. Моє прохання надіслати документи знову проігнорували.

− А якщо я не заплачу ці гроші? – питаю консультанта.

− Тоді у нас з вами буде вже інша розмова.

Відтоді дзвінки не припинялися. Консультанти невпинно телефонували ледь не щодня й вимагати заплатити борг. Причому сума щоразу була іншою. Один раз казали, що маю заплатити 4000 грн. , інший – 4800 грн. Коли я попросив їх припинити вимагати з мене гроші, інакше я подам на них до суду або ж напишу заяву в міліцію, вони лише кидали слухавку. Та наступного дня вже інший голос знову телефонував із тими ж вимогами.

Під час розповіді у Георгія, – а ми саме сиділи з ним в редакції, – пролунав дзвінок мобільного. На екрані висвітився стаціонарний номер з кодом Львова. Телефонували з «колекторської» фірми. Я попросив поставити телефон на гучний зв’язок, щоб прослухати розмову. Зі слухавки пролунав приємний жіночий голос:

− Вам телефонують з компанії «Прімоколлект-Капітал». Ви мали заплатити нам 4800 грн. боргу, але так цього і не зробили. Чому?

− Я хочу побачити документи, завірені моїм підписом, де зазначено, що я маю заплатити ці гроші, – відповів чоловік.

− Я надішлю вам СМС повідомлення із посиланням на сайт, зареєструвавшись на ньому, ви зможете завантажити ваші документи.

− Стривайте, тут з вами хоче поспілкуватися один мій знайомий, – і передав мені слухавку.

Я назвав себе і своє видання та запитав:

− Перепрошую, ви колекторська фірма?

− Ні, ми не колектори.

− А на якій тоді основі вимагаєте гроші?

− Ми не зобов’язані вам відповідати, − сказала консультант і поклала слухавку.

Потерпілі об’єднуються на форумах

Після розмови на мобільний все ж прийшло повідомлення із посиланням на сайт компанії. Та після реєстрації на ньому жодних документів завантажити нам з Георгієм не вдалося. Хоча це і не мало великого значення, бо сканкопії договору не варто вірити, адже усі печатки і підписи легко підробити у фотошопі лише за кілька хвилин.

Проте інтернетівські пошуки увінчалися успіхом. В одній із соцмереж я натрапив на спільноту, в якій користувачі ділились історіями, подібними до тієї, що розповів п.Кісіліца. На просторах інтернету виявилось іще декілька форумів, де спілкувались «постраждалі» від вимагань компанії «Прімоколлект».

На сайті фірми зазначено, що це група компаній, яка «була однією з перших, хто розпочав купівлю портфелів із простроченою заборгованістю в Україні та на даний момент є лідером на колекторському ринку за обсягом придбаних портфелів». Тобто виходить, що такі компанії просто «скуповують» у збанкрутілих організацій старі борги, а потім за допомогою психологічного (сподіваюсь, що тільки) тиску намагаються вибити їх із бідолашних позичальників. Компанії, банки, страхові компанії продають бази даних своїх клієнтів, а колектори шляхом залякування по телефону чи візитом «крутих» хлопців додому отримують від переляканих громадян мільйони гривень на рахунки. Відомі випадки, коли люди, що мали борги, не витримавши щоденного тиску і погроз, накладали на себе руки. Чимось нагадує лихі 90-ті, коли «всі виживали, як могли», хіба не так?

А тепер – мовою закону

1.До того моменту поки на вашу адресу не буде надіслана належним чином завірена копія кредитного договору з усіма його додатками, Ви маєте законне право нічого не платити, бо, відповідно до ст. 516-517 Цивільного кодексу України,  даний період вважається «прострочкою кредитора». Крім того, відповідно до п.4 ст. 613 ЦКУ, боржник не сплачує проценти за грошовим зобов’язанням за час прострочення кредитора.

2.Встановлений законом строк позовної давності за цією кетегорією справ складає три роки, тому уважно вивчіть умови кредитного договору і, якщо в ньому немає пункту про те, що сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності до 5-10 років, ви взагалі не зобов’язані нічого їм платити, бо, відповідно до  п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012-го «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»,  суди мають виходити з того, що у спорах стосовно споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник, згідно з графіком платежів, повинен був сплатити черговий платіж, проте не зробив цього.

3.Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦКУ, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

4.Набридати Вам щоденними телефонними дзвінками колектори не мають права, оскільки цим порушують ст. 32 Конституції України і підпадають під ст. 182 Кримінального кодексу України (порушення недоторканності приватного життя) та ст.355 ККУ (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань). Крім того, до моменту, поки Ви не отримаєте належним чином завірену копію договору, їхні дії кваліфікуються за ст. 189 ККУ – вимагання.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Від редакції: Газета допомогла Георгію Кісілиці розплутати його кредитну історію. Сподіваємося, що крапка в ній поставлена. Та для цього нашому працівнику довелося звернутися до НБУ, юристів, скористатися пошуковими системами Інтернету. За порадою фахівця, герой нашого розслідування навіть написав заяву до міліції за місцем проживання. Зрозуміло, що все це не тільки забрало море часу, але й спричинило зайвий головний біль та й з’їло нерви.

Тож чи не пора серйозно ставитися до законів, а ще краще – знати їх.

Принаймні уважно читати договори та зберігати платіжки. Коли ж банківський працівник порахував, у скільки обійшлася бензопила Георгію, то вхопився за голову…

Це, так би мовити, одна сторона медалі. Інша – державний захист громадян від шахрайства.  Тут нам сказати, на жаль, нічого…

Запис Back to 90-ті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Консультанти ж банків-кредитодавців, як правило, не завжди можуть дати вичерпну відповідь на запитання клієнта. Тому й пропонуємо кваліфіковану консультацію заступника начальника відділу банківського нагляду Управління НБУ у Чернівецькій області Наталії ЯНІШЕНОЇ.

– Де можна отримати повну інформацію про умови кредитування?

– Усю вичерпну інформацію про умови кредитування вам повинні надати співробітники банку. Кожний позичальник має право на отримання своєчасної (до укладення кредитного договору), повної, необхідної, доступної та достовірної інформації. Це закріплене Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 11) і Законом України «Про банки і банківську діяльність» (ст.ст. 55 і 56).

В кожному банку повинна бути Пам’ятка позичальника, в якій зазначається, на що клієнту слід звертати увагу при оформленні кредиту.

– Чи має право банк вимагати від клієнта обов’язкового придбання додаткових послуг при оформленні кредиту?

– Звичайно ж, що ні! На це є пряма заборона ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, якщо банк пов’язує можливість видачі вам кредиту з вашим обов’язком укласти відповідні договори страхування і виключно зі страховими компаніями, або вказує нотаріусів для посвідчення договору, усупереч вашій згоді, радимо обрати інший банк. 

– Чи може банк в односторонньому порядку змінити ставку за кредитом?

– Жодним чином, бо такі дії банку порушують ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

– Як мені визначити суми, які потрібно погасити протягом усього строку кредитування?

– При підписанні кредитного договору вам повинні надати графік погашення кредиту, де прописані сума кредиту, порядок нарахування відсотків, комісії, сума щомісячного платежу, супутні послуги (страхування, нотаріальне посвідчення застави тощо). Таким чином, можна розрахувати ваші платежі.

На сайтах багатьох банків є калькулятор: з його допомогою ви можете самостійно вирахувати підсумкову суму, яку вам доведеться заплатити за річ, придбану в кредит. До цієї суми будуть включені процентна ставка, щомісячні платежі за кредитом і різні комісії.

– Чи можна проігнорувати умови кредиту?

– Отримавши кредит, Ви як позичальник зобов’язані повернути банку основну суму боргу, сплатити проценти за користування ним у розмірах і в строки, установлені умовами кредитного договору. В разі його невиконання, а також в разі втрати або суттєвого погіршення стану наданого в заставу майна, банк має право вимагати від вас дострокового повернення кредиту та сплати фактично нарахованих процентів.

Крім того, банки накопичують інформацію про сплачування кредитів позичальником, формуючи його кредитну історію. Наявність у клієнта негативної кредитної історії у майбутньому стає підставою для надання наступного кредиту за більш високою процентною ставкою або взагалі для відмови в кредиті.

– Як банк чинить з позичальником, який опинився у фінансовій скруті?

– Коли немає впевненості в поверненні кредиту, вимушеним заходом стає реалізація майна, наданого в заставу за кредитом. Відповідно до Постанови НБУ №461, банк зобов’язаний повідомити клієнта про загальний розмір його заборгованості, з усіма платежами, передбаченими умовами кредитного договору, та проінформувати про заходи, які можуть бути застосовані в разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

– Як забезпечується повернення кредиту?

– Банк може здійснити реструктуризацію кредиту та продовжити строк кредитування, змінити графік платежів, відсоткову ставку тощо. Крім того, банк може погодити з  клієнтом продаж кредиту іншому банку, змінити валюту кредиту, передати право вимоги за кредитним договором, звернутися до третіх осіб за послугами з повернення кредиту, стягнути через суд і виконавчу службу майно позичальника для продажу й погашення кредиту. 

– Як я можу підтвердити, що погасив усі зобов’язання за кредитом?

– Обов’язково зберігайте усі платіжні документи про сплату відсотків і комісійних протягом 5-6 років. Коли ви повністю розрахувалися за кредит, можете звернутися до банку з усіма платіжними документами за довідкою про це. Щоправда, така довідка зазвичай не безкоштовна.

Запис FAQ* банкам або Правила кредитування для «чайників» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З кожним роком банки вигадують все більше нових способів для приваблення клієнтів.

Певно, кожний з нас звертав увагу на рекламні листівки, в яких банки пропонують взяти кредит під 0%. На перший погляд  дуже заманлива пропозиція, але чи все так просто, як здається? Для початку поставте собі запитання: який зиск тоді отримає банк, з чого він формуватиме власний прибуток?  Швидше за все, відсотком за такий кредит стане щомісячна комісія, яку позичальник сплачує від початкової суми кредиту. Ця умова обов’язково має бути зазначена у кредитному договорі, але вона, як правило, прописана таким дрібним шрифтом, що клієнти просто не звертають на неї уваги.  Консультанти банку часто замовчують відомості про додаткові комісії або повідомляють про них після підписання договору. І це зрозуміло, бо перед банківськими працівниками ставлять плани з продажу фінансового продукту і їхнє головне завдання – привабити клієнта, вказуючи лише на переваги даного продукту. Клієнти же звинувачують банки: мовляв вони їх обдурюють, хоча насправді самі винні в тому, що дозволили себе надурити.

Своєю чергою, банкіри підкреслюють: щоби уникнути будь-яких непорозумінь, слід уважно вивчати умови договору. «Договір треба вичитувати повністю від початку до кінця і всі незрозумілі питання уточнювати у працівників банку, – коментує Тетяна Крицкалюк, начальник відділення банку. – Клієнт має право взяти з собою типову форму або уже підписаний банком договір для ознайомлення з його умовами і, якщо вони його не влаштовують, може відмовитися від позики. Якщо договір підписано обома сторонами, значить, позичальник погоджується з умовами кредитування, а отже в майбутньому це не зобов’язує банк нагадувати йому про пені та штрафи, які нараховуються за невиконання умов кредитного договору» .

Працівники управління Національного банку України теж наполягають на ознайомленні з головними умовами договору про надання кредиту до його підпису, наголошують на досконалому вивченні розділів Порядку видачі кредиту та його погашення.

Проте більшість людей, які бажають скористатися кредитними послугами, економічно неграмотні і їм дуже важко самим розібратися з текстом договору. Та що вже казати, якщо навіть працівники банків потрапляють на вудку своїх колег з інших банків.

Зінаїда, колишній працівник банку, розповідає: «Дізналася, що в одному з банків, де працювала моя знайома, видають споживчі кредити під 0% готівкою. Вирішила скористатися їхніми послугами і взяти позику на придбання холодильника. Консультант запевнила, що жодних відсотків сплачувати не потрібно, тільки перший внесок у вигляді комісійних за весь строк користування кредитом. До того ж дала в подарунок гроші на придбання мікрохвильової печі. Це мене остаточно підкупило, і я одразу ж підписала договір. Прийшовши додому, вирішила більш детально ознайомитися з його умовами. Договір був дуже громіздким – шість сторінок тексту, набраного дрібним шрифтом. Уважно прочитавши пункти, побачила, що умовами передбачається ще й сплата коштів за обслуговування кредиту від його початкової суми. Мені такі умови здалися невигідними і я вирішила відмовитися від позики. У банку мені дозволили достроково погасити кредит, проте перший внесок повернути не захотіли. Коли я звернулася по допомогу до знайомої, що там працювала, та лише розвела руками: мовляв, нічим не може допомогти, договір уже підписаний і сплачена сума комісійних поверненню не підлягає».

На що ж потрібно звертати увагу клієнту при оформленні кредиту, щоб не потрапити у подібну неприємну ситуацію?

Першочергово, на те, з якої суми будуть нараховуватись відсотки – від неповерненої суми кредиту чи від початкової. Низька ставка відсотка означає, що банк виграє за рахунок додаткових комісій: за відкриття рахунку, його ведення, видачу та обслуговування кредиту. Якщо ж до процентної ставки, зазначеної в рекламному буклеті, приплюсувати всі супутні комісії, вийде ефективна ставка. У деяких банках вона може перевищувати процентну вдвічі.

Конкретні суми додаткових платежів зазначаються у тарифах банку. Краще дізнатися про них заздалегідь, щоби потім не виявити, що за погашення кредиту, наприклад, безготівковим платежем береться додаткова плата.

Запис Безкоштовний кредит – лише в мишоловці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наші аналітики розрахували, що найближчі півроку – рік економічна і політична ситуація в країні буде залишатися стабільною і особливих змін курсу долара до гривні не відбудеться. Водночас, ми прекрасно розуміємо, що завжди існує потреба деяких наших клієнтів зберігати або примножити власні кошти саме у валюті. І мова тут далеко не завжди в побоюваннях стабільності власної грошової одиниці. Адже, враховуючи тенденції останніх місяців, валютні вклади, втім як і загалом інтерес до іноземної валюти, стрімко втрачають популярність. Значна частина клієнтів, що розміщує на вкладах саме валюту, роблять це з інших причин: в першу чергу збирають кошти на навчання дітей, лікування та відпочинок. І це не дивно, враховуючи наскільки зросла за останні роки кількість українців, які проводять свої відпустки в інших країнах.

У таких умовах нам, як банку, вигідно залучати депозити в доларах і, видаючи кредити в гривнях, заробляти самим і давати можливість заробити клієнтам і партнерам. Це абсолютно правильні і логічні дії в умовах стабільності економіки.
Ми бачимо, що багатьом компаніям і фізичним особам гостро не вистачає вільних коштів для розвитку свого бізнесу або купівлі необхідних товарів. Оцінивши їх платоспроможність і видавши кредит, банк може розраховувати на отримання додаткового прибутку, яким він по суті ділиться зі своїми вкладниками, пропонуючи їм більш високі відсотки за вкладами. Заробляють всі три сторони: Банк, залучаючи депозит і видаючи його у вигляді кредиту, вкладник, отримуючи відсотки на вкладені кошти, підприємство або фізична особа, що отримали кредит на задоволення власних потреб.

Що потрібно зробити для того, щоб отримати максимально високу ставку по депозитному вкладу у валюті, зокрема в доларах США?
Жодних додаткових і складних умов. 11% отримує кожен, хто відкриє депозит від 1 000 дол. терміном на 6 місяців. Відсотки ми нараховуємо на окремий рахунок і даємо можливість їх безкоштовного зняття за допомогою платіжної карти як в касі банку, так і в банкоматах банків-партнерів, кількість яких, на 1 травня 2013 року, становить понад 5 000 одиниць.

Платіжна карта банку в даному випадку видається абсолютно безкоштовно. Крім того, на кошти клієнта, що знаходяться на таких картах, нараховується відсоток. Таким чином, ваші гроші продовжують працювати в будь-якому випадку і в будь-який період, навіть коли ви перебуваєте у відпустці.

Ми не висуваємо жодних особливих умов, не застосовуємо надбавки і «бонуси». Тільки відкрита процентна ставка для всіх. Досить розмістити від $ 1 000 на 6 місяців, і ваші 11% річних нікуди від вас не дінуться. Втім, враховуючи широку лінійку депозитних вкладів у нашому банку, кожен клієнт знайде, що називається «до душі», виходячи з власних вимог і очікувань.
Будемо раді побачити вас серед наших клієнтів.

Запис Хто і чому пропонує депозити в доларах під високу процентну ставку? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Утім, деякі ЗМІ стверджують, що завдяки низці маніпулятивних перепродажів  контроль над «Укртелекомом» отримав Ахметов. І це не найгірший варіант для українців.

Люди старшого покоління ще пам’ятають «Квітневі тези» про здійснення революції, розроблені Володимиром Леніним-Ульяновим. «Вождь пролетаріату» наголошував, що для перемоги найперше треба оволодіти поштою, телеграфом, телефоном. Тобто зв’язком!

Сто років тому, зрозуміло, ситуація у світі була іншою. Але таємниці та інтереси окремої держави ніхто не скасовував. Вони були, є і залишаються. Річ лиш у тім, що захищати їх у сьогоднішній Україні вже неможливо, та й нікому. Стратегічні галузі народного господарства країни поступово і впевнено переходять у власність чужинців, себто громадян інших держав. Вже практично немає українських Обленерго та постачальників газу. А зараз уряд планує ще й розпропродаж останніх бастіонів України, серед яких «Нафтогаз», «Укргазвидобування», «Ощадбанк», конструкторське бюро, що створило літак «Мрію», АНТК ім. Антонова, «Українське дунайське пароплавство», виробник військової техніки зі статусом спецекспортера «Топаз», відоме своїми «кольчугами» (автоматизованими станціями пасивної радіотехнічної розвідки, «Укргідроенерго», яка збудувала Дністровську ГАЕС, «Укрспирт», «Артемсіль», «Зоря-Машпроект» – лідер світового газотурбобудування і монополіст СНД з виробництва газових турбін для військових кораблів тощо. Коментарі зайві. Нас навіть завойовувати не треба.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Українські секрети давно вже не секрети спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Станом на сьогодні три банки направили листи, в яких зазначається, що вони будуть приймати участь у реалізації програми іпотечного кредитування, викладеної у Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, – відзначив Кирило Крищенко.

Він додав, що банками було підготовлено окрему програму кредитування позичальників-фізичних осіб та процедуру взаємодії щодо надання та обслуговування кредиту на умовах Порядку, а також стосовно розрахунку та адміністрування схеми розрахунку суми часткової компенсації по відсотках.

Нині робота із залучення інших банків краю, які будуть видавати кредити на доступне житло, продовжується.

Повідомляє прес-служба ОДА

Запис Буковинці отримають іпотечне кредитування на житло спершу з'явиться на Медіа-Версії.