І це чи не єдина політична сила в Україні, створена «знизу», а не «згори». «Перша сила у державі – це її влада. Друга – опозиція. А третя – визначальна й найпотужніша – народ. У цій тезі, якщо коротко, – ідеологія нашої партії».
Так охарактеризував «Третю силу» Михайло КРАЙС, член політради партії та її політвиконкому (а він, до речі, складається лише із семи осіб), голова Чернівецької обласної організації. Сьогодні Михайло Крайс – гість політичної трибуни «Версій».
Довідка: Михайло Крайс, 49 років, чернівчанин, за освітою інженер-конструктор. Створив виробниче підприємство і керує ним. 2008-2009 рр. очолював ДКП «Чернівціводоканал». Одружений. Має трьох синів 15-ти, 14-ти і 3-х років.
Партійні парасольки
– Пане Михайле, людина Ви у краї відома. Не так давно Ви спричинили невеличкий скандал – гучне обговорення вашої особи після виходу з БЮТ. Та, як бачимо, Ви недовго протрималися безпартійним…
– За характером я людина діяльна й соціально активна. Та особливо мене завжди приваблювали справи громади, тобто людей тієї території, де живу. Вони близькі моєму серцю й зрозумілі. Саме тому після виходу з «Батьківщини» я опинився в Асоціації політичних лідерів України. Її створив колишній полтавчанин і депутат Верховної Ради Василь Гаврилюк для амбітних молодих людей, які хочуть стати лідерами територіальних громад, щоби своїми діями кардинально змінити життя людей у кращий бік.
– Ця Асоціація чимось нагадує Асоціацію мерів українських міст? Тільки вона об’єнує тих, хто лише мріє обійняти посаду міського голови?
– Аж ніяк! Наша Асоціація відрізняється від Асоціації нині чинних міських голів тим, що існує на кошти її членів, а не паразитує на податках громадян. І, зрештою, Асоціація лідерів стала тією альтернативою, з допомогою якої соціально активні люди могли потрапити кандидатами на місцевих виборах. Адже нас, усіх рядових українських громадян, практично відсікли від виборчого процесу: пройти до рад і стати депутатом будь-якого рівня можна тільки під партійною парасолькою.
Натомість Асоціація була представлена в усіх обласних центрах і містах України. Таким чином, вона відповідала запитам українського суспільства, яке нині тільки стає на рейки громадянського. Та й, зрештою, хіба не представники громадськості повинні входити до органів місцевого самоврядування?! Адже керівництво з центру позбавляє територіальну громаду нормального розвитку, викачуючи гроші з неї для себе, що вже давно перестало бути секретом.
Ситуацію треба кардинально змінювати. Але прийнятий Верховною Радою закон про вибори позбавив громадськість голосу. Відтак 6 липня наша Асоціація влаштувала пікетування ВРУ. Однак диктат партій був закріплений законодавчо. Щоби якось вийти на вибори під регіональними брендами, Асоціація регіональних лідерів і вирішила повним складом увійти до партії «Третя сила», яку тоді очолював Василь Васильович Гаврилюк. Ця подія, що сталася дуже природно, була фактично другим народженням партії. Адже до неї влилися найкращі, найавторитетніші лідери з регіонів.
– А коли, до речі, створена «Третя сила»?
– Партія зареєстрована ще 2004 року. Однак органічне злиття з нею Асоціації регіональних лідерів перетворило її на чи не єдину в Україні партію, створену, так би мовити, знизу, а не за бажанням чи вказівкою згори.
Протекціонізм – не завжди погано
– Яке завдання стоїть перед обласними організаціями партії «Третя сила»?
– Найперше і найголовніше – це європейський регіональний розвиток. Скажімо, економічну програму розвою Буковини створювала група спеціалістів на чолі з такою відомою людиною, як практик і науковець, доктор економічних наук, професор Валерій Євдокименко. Як не як, а саме під його орудою збудовані всі найпотужніші підприємства Чернівців 70-80 років ХХ століття.
– А хто ще є серед ваших партійців, про кого Вам хотілося б розповісти?
– Я гадаю, більшості відоме таке прізвище, як Ільїн? Костянтин Ільїн, який зараз перебуває в ЮАР на чемпіонаті світу з Богатирських ігор. Це людина, яка тут, у провінційному місті підняла себе на рівень світового спортивного професіоналізму. Для цього він продемонстрував дива наполегливості. І таких непересічних людей у нашій партії чимало.
Переконаний, вони зуміють реанімувати господарське життя краю. Бо наша нинішня економічна програма розвитку Чернівецької області передбачає не тільки стратегію, а й конкретні напрямки підйому конкретних підприємств. Виробничу картину в регіоні покликані змінити й конкретні зарубіжні інвестори, з якими вже ведемо перемовини та маємо конкретні домовленості.
Сьогодні ж, на жаль, значна частина зібраних на Буковині податків спрямовується до Києва. Така ж ситуація з банками. Серед грошосмоків (на зразок пилосмоків) – супермаркети, які з’являються в нас, мов гриби після дощу. Адже навіть податок з фізичних осіб, який знімається з працюючих там буковинців, спрямовується до столиці.
Одне слово, проповідуємо здоровий європейський регіоналізм, навіть на рівні нормального протекціонізму. А для цього нам, зрозуміло, потрібно відродити свою буковинську промисловість. І споживати товари та продукти харчування власного виробництва.
– Але ж у нас його, практично зовсім немає! Навіть останній молокозавод знищили. І давно не працює знаменита колись на ввесь Союз буковинська легка промисловість, яка випускала килими, шкарпетки і панчохи, трикотаж, взуття, капелюхи тощо. А в’язальні автомати, за якими до Чернівців приїжджали з Москви, Ленінграда, Мінська?..
– Ніхто, крім нас, цього не відродить. І хоча громада, як на мене, це найбільша сила, ми все ж таки не відділяємо та не протиставляємо себе ні владі, ні опозиції. Ми готові підтримати все, що сприятиме розвиткові громад – міст і сіл держави. Добре, вічне, мудре – від кого б воно не виходило – отримає нашу активну підтримку. Бо треба всім, нарешті, працювати на людей.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
